Як навчаються діти, які 4 роки були на дистанційці і вперше у житті сіли за реальні парти у підземці

З квітня 2022 року Харків перейшов на дистанційну форму навчання. Весь, окрім приватних шкіл. Місцева влада відкрила метрошколи на деяких станціях харківської підземки, будує підземні школи в різних районах міста, але, звичайно, швидко забезпечити всі заклади освіти такими укриттями, щоб можна було продовжувати очне навчання, неможливо.

Харківський ліцей №18 повернувся цього року до очного навчання після довгої дистанційки довжиною майже в 4 роки. Займаються в підземці, яку ділять з декількома іншими школами, тому - в 2 зміни, 2 рази на тиждень. Всі інші дні - онлайн з дому.

Вчителька початкових класів Ольга Федотова поділилася з медіа НУШ своїми враженнями, думками та спостереженнями, як сприймають навчання у класі діти, які не знали іншої форми освіти, окрім дистанційки.

Мої учні – перші діти України, які навчаються повністю онлайн. Першокласники 2022-го, харків’яни, на їхню долю припали всі можливі гіркі випробування. Ми вже якось пристосувались до дистанційного навчання. Перший рік дітям активно допомагали батьки, за моїми настановами: і вчити тримати ручку, і виводити перші гачечки, і користуватись рахівницею на математиці, і знаходити потрібну сторінку в підручнику. Але ж у батьків свої справи, у нас з учнями своє навчання. І здавалося б, діти онлайну більш самостійні, більш мобільні, більш освічені користувачі онлайн простору.

На четвертий рік навчання моїх учнів в нашому районі побудували і відкрили підземну школу. Моєму щастю не було меж, я так очікувала на нормальне, живе навчання! Але й одразу відкрилися всі проблемні моменти, всі упущення в вихованні і розвитку дітей. Як з боку батьків, так і з боку вчителя.

Проблеми, з якими стикнулися

Не всі діти вміють перевдягатися і змінювати взуття. Так-так, зайва гіперопіка присутня й досі в деяких родинах.
Низька фізична активність, невміння відтворювати прості активні рухи.

Очікування підказок і пошук очима, звідки можна списати. Багато батьків так звикли дітям все підказувати на уроках, що змусити тепер думати і згадувати самостійно - додаткова задача для вчителя. Вимкнені мікрофони під час уроків дають батькам повну свободу в підказках.

Ми знов вчимося правильно сидіти за партою. Не розгойдуватися на стільці, не лежати на столі. Так, вдома ніхто не контролює правильну поставу.

Невміння вирішувати дитячі конфлікти. На жаль, цей шлях у 10-річних дітей не пройдений, навички спілкування з однолітками мінімальні. Тому ми вчимося дружити, виходити з конфліктів, вирішувати суперечки і непорозуміння.
Але всі ці проблеми ніщо в порівнянні з перевагами навчання в класі, за партами, поруч з однокласниками.

Про переваги

Можливість зранку привітатися очі в очі, усміхнутися не в камеру, а тримаючись за руки. Нарешті! Нормальні, живі уроки, з дотриманням всіх етапів, можливістю використання дидактичних матеріалів, роботою в групах. Виконання вправ на закріплення знань таблиці множення. І її немає перед очима, як вдома, де купа таблиць і схем. Учні із задоволенням виходять до дошки, наввипередки піднімають руку, щоб відповісти.

Ще одна перевага: немає поруч мами, яка підказує або одразу сварить за неправильну відповідь. Є вчитель, готовий допомогти, підтримати, виправити за необхідністю, підвести до правильної думки. Вчитель, який похвалить за найменшу перемогу.

Ще одна, здавалося б, дрібниця – можливість перевіряти зошити ручкою, а не коментуванням в електронному журналі. Показати, як красиво і правильно оформити роботу, достойно оцінити написане, навіть вклеїти наклейку, яким діти так радіють.

У вчителя в підземній школі одразу вмикається головна задача: створити для кожної дитини ситуацію успіху і позитивний настрій на всі 4 уроки.

Що таке підземна школа для мене як для вчительки? Можливість всі уроки рухатись по класу, використовувати всі свої фішечки в навчанні (“прошепочі мені відповідь на вухо”, наприклад). Інтерактивна дошка з безліччю можливостей, роботу на якій я швидко опанувала. Вільний доступ до дитини, коли ти в процесі можеш скорегувати роботу учня в зошиті. Діти, які не бояться звука тривоги, тому що тут, під землею, його не чутно.

І головне, чого особисто мені так не вистачає на постійному онлайн навчанні: зі своїми учнями ми стаємо справжнім шкільним колективом. Коли є тільки вчитель і його учні. Колективом зі своїми традиціями, секретиками, жартами. З діями, не як “сказала мама”, а як відчуває серце учня.

Вже після кількох днів навчання я бачу, як міняються мої діти. Якими більш впевненими і самостійними вони стають.

І щоб мені не казали, що навчатись під землею – це ненормально, я кажу: підземна школа – це розкішний максимум для харківських учнів! Тут дитина стає справжньою, живою і самостійною. Та й учитель повертається до роботи в своєму стилі, з певною академічною свободою.

Фото - з фейсбук-сторінки Ольги Федотової, 2018 рік, Харків