Пташок викликаю із теплого краю. Ігрові вправи для уроків початкової школи

Звичай навесні кликати пташок, щоб швидше прилітали та приносили на своїх крилах тепло є дуже давнім. Створено багато гарних пісень, легенд, казок про птахів. І цей ресурс етнокультури варто використовувати в освітньому процесі – на уроках музики, малювання, української мови, природознавства, а народні ігри – під час перерв.

За допомогою запропонованих ігрових вправ діти 6-10 років дізнаються про українські весняні обряди викликання птахів, легенди й казки про пташок, пограють в українські традиційні ігри, навчаться готувати обрядове печиво – “жайворонків”, познайомляться зі світом птахів України.

Ознайомлення з образним баченням птахів у мистецтві та фольклорі розширить світогляд дітей, розвине їхнє образне мислення та креативність і сприятиме розвитку екологічної свідомості.

Матеріали для уроків підготувала музейний педагог Ярослава Музиченко.

Ігрова вправа “Клекання”

• Вправа знайомить дітей із стародавнім звичаєм кликати птахів навесні, підкреслює цінність і важливість птахів.

Учителька розповідає про весняний звичай закликати птахів.

Птахи є осідлі і перелітні. Чому частина птахів називається перелітними?

Так, бо вони перелітають восени в інші краї, там зимують, а навесні повертаються. Повернення птахів – це велике свято для людей. По-перше, люди в давнину вірили, що саме птахи приносять на своїх крилах тепло. А ще вони гарно співають і знищують комах-шкідників, отже, оберігають урожай.

Щоб пташки прилітали хутчіш, діти співали особливі пісні – “клекання”.

Учителька пропонує заспівати разом клекання “Пташок викликаю із теплого краю”. Меншим дітям можна запропонувати співати цю закличку простіше, на кілька нот з рухами: ніби вони кличуть, запрошують до себе пташок:

Пташок викликаю

Із теплого краю:

– Летіть, соловейки,

На нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки!

Додаток 1.

Весняна традиційна гра “Чижик”

• Ця гра знайомить із процесом вирощування рослини – маку, розвиває координацію рухів, відчуття ритму й спільнодії, ведення діалогу.

Учителька запрошує дітей стати в коло.

Пропонує обрати дівчинку або хлопчика, що гратимуть роль чижика.

Чижик – це маленька, дуже гарна співоча пташка. Чижі надзвичайно жваві й доброзичливі, вони у своїй пташиній зграйці постійно перегукуються, спілкуються. Їх навіть тримають удома як співочих птахів.

Ми оберемо “чижика” лічилкою. Хто з вас знає українські лічилки?..

Пропоную таку:

Стоїть півень на току

У червонім чобітку

Будем півника просити:

Ходи жито молотити!

Ось ми й вибрали нашого “чижика”.

Зараз я поясню правила гри.

“Чижик” виходить у центр кола. Він буде нам показувати, як росте і дозріває мак. Хтось із вас колись бачив маківку? А булочку з маком їли? Мак на кутю терли? Мак дуже смачний. І його в маківці дуже багато. А Чижик показуватиме нам, як виростити мак на пиріжки.

Ми будемо ходити по колу навколо чижика і питати в нього: як мак сіють, як він росте, як цвіте, дозріває і як його їдять. Чижик нам буде все це показувати рухами на слова “Ось так, так…”, і ми за ним теж будемо повторювати.

Зараз ми з вами потренуємося перед грою.

- Ось так будемо сіяти дрібний мак (показує, ніби сіє дрібні макові зерна).

- Ось так він виростатиме (піднімається і піднімає руки догори).

- Так цвістиме (робить квіточку з долоньок і пальчиків).

- Ось так дозріватиме (складає два кулачки у “маківку” і почергово трясе нею то перед лівим, то перед правим вушком).

- А так ми будемо його їсти, ось так (трясе біля ротика почергово правим і лівим кулачком, пристукуючи по кулачку долонькою).

Вчитель/ка:

Чудово! У вас дуже добре виходить!

А тепер – до гри!

Після завершення гри чижику пропонують обрати замість себе іншу дитину. І так до трьох раз, або поки дітям хочеться грати. Потім, за бажання, діти зможуть самі грати в цю гру на перервах.

Додаток 2.

Ігрова вправа “Чому мені це подобається”

• Ця вправа ознайомить дітей з різновидами українського народного мистецтва, з образною мистецькою мовою, способами стилізації, а також дасть можливість висловити свою думку.

На підлозі або на столі розкладені зображення формату А-5, це – витвори українського народного мистецтва з птахами.

Дітей запрошують вибрати зображення, яке найбільше подобається.

Після цього усі сідають півколом.

Вчителька:

У вас у руках – зображення витворів народного мистецтва. Я хотіла б, щоб ви зараз розповіли, чому ви обрали саме ці зображення. Чим вони вам сподобалися?

Вчителька починає першою, даючи приклад, описує свої враження від обраного нею зображення.

Після цього діти по черзі показують свої зображення і розповідають, чому саме вони їм сподобалися.

За допомогою вчительки діти визначають, що це за вид народного мистецтва:

• писанка;
• ткацтво;
• витинанка;
• вишивка;
• кераміка.

Називають також предмет:

• рушник;
• торбина-тайстра;
• кахля;
• миска;
• дерев’яна іграшка;
• іграшка-свищик тощо.

Коли обговорюють зображення з писанками, то вчителька звертає увагу на те, що писанки пишуть на яєчках, навесні – коли природа розвивається після зими і коли пташки готуються відкладати яйця, щоб вилуплювалися пташенята.

Яйце – це символ весняного відродження і нового життя. Тому навесні на них пишуть особливі візерунки. Такі мальовані яєчка звуться писанками і їх дарують одне одному на Великдень.

Додаток 3.

Ігрова вправа “Ми – пташки”

Матеріали:

• Торбинка.
• Картки із зображеннями птахів та інформацією про них (роздрукувати з додатка, розрізати і скласти вдвічі, щоб з одного боку було зображення, а з другого – текст).

Ворона

Соловей

Сойка

Учителька:

- Діти, а яких ви знаєте пташок?

(Діти називають).

- Молодці, ви так багато знаєте! А зараз подивіться, що в мене є (демонструє гарну торбинку, у якій складені картки із зображеннями і назвами пташок). - - Це чарівна торбина, в ній зібралися різні птахи. Точніше, тут зображення пташок. Зараз кожен з вас може взяти з торбинки по пташці.

(Діти дістають картки).

- Подивіться, яка кому пташка попалася?

(У торбинці буде по кілька карток з однією й тією ж пташкою, адже потрібно, щоб усі діти класу були задіяні, а коли забагато назв пташок, дітям буде складно всіх запам’ятати і вислухати).

Учителька пропонує дітям з однаковими пташками об’єднатися в зграйки. І ознайомитися з описом своєї пташки.

Учителька запитує:

- А хто з вас знає, що таке “вирій”?

Діти відповідають.

Вчителька продовжує:

- Так, це такий казковий край, де завжди весна і літо, дерева стоять – половина в цвіту, половина з плодами. Там багато смачних та запашних яблук і груш, там завжди тепло. У вирії, за легендою, зимують перелітні птахи.

Уявімо, що ми зараз усі – пташки, у пташиному краї!

А зараз дізнаємося про кожного з нас, тобто, про кожну нашу пташку.

Голуб

Вчителька викликає по черзі пташок і запрошує їх розповісти про себе. За потреби, допомагає, підказує.

Наприклад:

А десь тут у нас є Голуб. Іди, голубе, до нас. Як каже голуб? Він туркоче…

Додаток 4.

Ігрова вправа “Пісня-легенда про жайворонка”

Вчителька розповідає:

– Українці мають дуже красиву легенду про жайворонка. За цією легендою, жайворонок першим вилітає з вирію і прокладає дорогу всім іншим птахам.

Як думаєте, чому саме жайворонок вилітає з вирію першим?

Діти висловлюються.

Вчителька продовжує:

– У пісні-веснянці йдеться про те, що пташки жайворонка з вирію виштовхували. Він найсміливіший, але все одно побоюється вилітати першим. Бо ще холодно. Ще в горах сніги лежать, а в долинах криги стоять. Але птахи без жайворонка не змогли б повернутися на землю. Тому він таки летить. І приказує: “А я тії сніги крилечками розмету, а я тії криги ніженьками потопчу”.

Розповівши легенду, учителька пропонує дітям самим заспівати пісню про жайворонка.

Закличка “Ой ти, жайворонку, рання пташина”

Діти ходять по колу і підспівують. На слова приспіву “Рано, раненько…” піднімають ручки вгору, ніби до сонечка, і повертають долоньками. На слова “крилечками розмету” махають руками, ніби крилами змітають сніг.

На слова “ніженьками потопчу” тупають ніжками.

Додаток 5.

Активність: “Ліпимо і випікаємо “жайворонків”

Матеріали:

• дріжджове тісто;
• зернята маку та гречки;
• аркушики паперу 10×10 см;
• пластикові ножики;
• паперові пакети для транспортування.

Учителька:

А ви знаєте, що українці випікають навесні до свята птахів смачне печиво – “жайворонків”. Дітки бігають із цими “пташками”, смакують, підкидають їх догори, розвішують на деревах у саду, в гаю.

Ми зараз також виліпимо “жайворонків”.

Діти сідають за стіл і ліплять “жайворонків.

Складають на деко, помічниця ставить випікатися в електричну духовку.

Додаток 6.

Традиційна народна гра “Птиці”

Оптимальна кількість гравців – 10-12. Клас можна поділити на дві групи і якщо є асистент учителя, кожен дорослий допомагатиме своїй групі.

Діти обирають тих, хто гратиме “чорта”, “янгола” та “матір”. Пропонується зробити це за допомогою лічилки:

За горами, за лісами

Стоїть бочка з пирогами.

Раз-два-три!

Вийди ти!

Або такої лічилки:

Бігли коні під мостами

Золотими копитами

Дзень-брязь!

Вийшов руський князь!

“Чорт” і “янгол” відходять подалі, а “мати” тим часом пошепки домовляється з кожним гравцем, яка він буде пташка: жайворонок, ластівка, соловей, лелека тощо.

Коли всі пташки вже готові, підходить “чорт” і каже:

– Бом-болом, чорт з горбом, з печеним пирогом.

“Мати” запитує:

– За чим?

“Чорт”:

– За птицею.

“Мати”:

– За якою?

“Чорт” говорить, яка пташка йому потрібна, і якщо така є серед гравців, вона чи він іде з “чортом”.

Наступним до гурту підходить “янгол”. Каже:

– Дзень, дзелень, ангел із звіздою.

Він теж вгадує пташку. Потім знову приходить “чорт”, і так відбувається, аж поки вони не вгадають усіх пташок.

Після цього діти з команд “чорта” і “янгола” стають шеренгою – одна навпроти іншої. Посередині – “мати”. Діти беруть кожен попереднього за талію і тримають міцно. Чорт – у кінці своєї шеренги, янгол – в кінці своєї. І перетягують. Хто перетягне яку команду, той і перемагає.

Використані джерела

1. Красна весна, тихе літо (українські народні календарні пісні весняно-літньої пори з репертуару етнографічного хору “Гомін” та Київського Кобзарського Цеху) / Упорядники Л. Ященко та К. Міщенко. – К.: КМЦНТ, 2007. – 256 c.
2. Кримський А. “Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного: з географічною мапою та малюнками. — Черкаси: Вертикаль, 2009. – 438 с.
3. Кротюк О. Прилетіла пташечка. Традиційні свята народного календаря з творчими забавами. – К., 2017. – 64 с.
4. Манько В. Летіть, соловейки, на рідні земельки. Народні звичаї зустрічі весни. – Львів: Колесо. – 62 с.

Співи. Голоси птахів.

“Пташок викликаю!” пізнавальна дитяча програма в Історичному музеї

Птахи України – пернаті друзі

Фото – ТСН, Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара”