Вшановуємо пам’ять загиблих українців: Софія Яворська з Полтави

Платформа пам’яті Меморіал спільно з медіа НУШ вшановує пам’ять загиблих українців.

В Україні діє закон, який передбачає щоденну загальнонаціональну хвилину мовчання о 9:00 на вшанування загиблих через агресію рф. Цей захід є обов’язковим для державних органів, місцевої влади та ЗМІ і має на меті об’єднати суспільство. Медіа НУШ також приєднується до хвилини пам’яті.

Життя Софії Яворської та її батьків Дмитра й Олени відібрав російський удар по місту Полтава. Сім’я мешкала на другому поверсі будинку, в який 1 лютого 2025-го вранці, о 7.42, влучила ворожа ракета.

Софійці було 9 років. Навчалася у 4-Б класі ліцею №13 “Успіх”. Усі чотири шкільні роки була відмінницею. Найбільше любила математику. Досконало володіла англійською, яку вивчала з трьох років. Почала вчити ще китайську мову. Захоплювалась вʼязанням, малюванням, гімнастикою, аплікацією, шахами, ліпкою з глини, а ще – танцями, настільним тенісом. Обожнювала читати і регулярно відвідувала бібліотеку. Любила з дідусем ходити на закупи, а з бабусею – до піцерії.

“У свої дев’ять років наша онука зробила стільки хороших справ, скільки іноді доросла людина не встигає зробити. Софійка була дуже талановитою. Мудра не за роками, вміла мислити логічно, з обґрунтуванням всіх своїх дій. Лідерка за характером. За що б не бралась – усе завершувала. Легко вчилась новому. Відвідувала всі можливі гуртки, за 9 років їх було аж 12-ть. Обожнювала вʼязати пряжею – іграшки, тваринки, квіти… Любила ліпити з глини, плести з бісеру. Неймовірно гарно малювала. Свої вироби дарувала. Часто передавала їх нашим захисникам на фронт. Також реалізувала їх і сама назбирала собі на новий ноутбук і телефон. Любила свою родину, казала: “Моя родина – це моя фортеця!”. За два тижні до трагедії Софійка дарувала всім подарунки зі словами: “Це вам на згадку про мене”. Ніби передчуваючи…. Ми втратили сенс життя, як жити далі – не уявляємо”, – розповіли бабуся Олена і дідусь Ігор. 

“Софія була нашою постійною читачкою. Юна дівчинка, яка щиро любила книги і завжди приходила до бібліотеки з допитливим поглядом і відкритим серцем. Була талановитою, доброю, світлою. Надихала нас своєю жагою до знань і мріями про майбутнє. Вихована, спокійна, дружелюбна, у бібліотеці мала багато друзів. Завжди мені у всьому допомагала”, – розповіла завідувачка бібліотеки-філії №6 Сюзанна Онищенко.

У Софії залишились бабусі, дідусі, тітка і дядько. Поховали дівчинку у селі Гожули Полтавської області.

Допоможіть вшанувати пам’ять загиблих українців – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму для загиблих військових та форму для убитих росією цивільних.