10 років НУШ. Попередні висновки найтривалішої реформи в Україні

Дуже незвичне 1 вересня цього року. Найбільші міста України занурилися у життя в режимі нон-стоп російських обстрілів. Система, яка, здавалося б, щойно адаптувалася до існування в умовах повномасштабної війни, знову вимушена перебудовуватися, адаптуватися, змінюватися – щоби жити. Серед вчительства існує думка, що здатність бути ось такими гнучкими з’явилася в українській школі завдяки реформі НУШ. Кажуть, якщо б ми не почали реформування 10 років тому, зараз мали б мертві класи та порожні університети.

Можливо, в цьому є частина правди.

Реформа Нової української школи народжувалась на Майдані незалежності, під час Революції гідності. Університет Майдану зібрав тоді дуже багато талановитих людей, які, стоячи на морозі, мріяли про майбутнє, про те, якою має стати нова українська - не радянська - школа.

За роки незалежності Україна декілька разів намагалася реформувати освіту. Але невдало. Цей досвід показав: косметичні зміни не вирішать проблему — потрібно змінювати зміст, методи викладання, підготовку вчителів і саму структуру школи.

Після Революції гідності освіту почали розглядати як частину трансформації держави в цілому. Над новою моделлю працювали представники МОН, парламентського комітету, громадських організацій, учителі, науковці та міжнародні експерти.

В основі Нової української школи лежать цінності. Цінності дитиноцентризму, гідності людини. НУШ базується на практиці орієнтованого навчання, компетентності, патріотичності, розбудови демократичних правил в суспільстві.

17 серпня 2016 року МОН оприлюднило для громадського обговорення першу версію документа “Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи”. А з 1 вересня 2018 року всі першокласники України почали навчатися за стандартом НУШ. Саме цей момент зазвичай вважають фактичним загальнонаціональним стартом реформи.

Цього року розпочинається її фінальний етап. 150 академічних ліцеїв увійшли в експеримент – запроваджують профільне навчання для старшокласників. Якщо експеримент вийде вдалим, наступного року вже всі школи перейдуть на профільне навчання.

Чи означатиме це, що реформа НУШ відбулася?

Цього року на Серпневій (освітянська конференція МОН) багато говорили про реформу НУШ і шукали відповідь саме на це питання.

“Мені здається, те, що Нова українська школа перевернула парадигму від просто набуття знань до вміння їхнього використання, - це надзвичайно важливо”, - висловився міністр освіти Андрій Бутенко.

Проте він переконаний, що якщо міряти результати реформи кількістю ухвалених рішень та розпоряджень, то це хибний шлях.

“Нам потрібно розуміти, чи спрацювали наші рішення, чи досягли ми результату, а досягнути результату зможемо в тому випадку, коли ми чітко побачимо, що здобувач освіти, дитина, з якою ми працюємо, досягла тої чи іншої компетентності, вміє нею користуватися. Тобто нам потрібно перейти від операційного управління заходами до управління результатами. Звучить дещо бюрократично, але це зміна філософії підходів до визначення досягнення результатів і побудови структури управління. Нам потрібно забезпечити цілісність політик і інструментів”, - зазначив міністр.

Про вимірювані результати реформи говорила і натхненниця реформи НУШ екс-міністерка освіти Лілія Гриневич.

“Тільки коли ми будемо мати результат дитини – ми зможемо говорити, що реформа відбулася”, - наголосила вона.

Лілія Гриневич згадала профіль випускника або випускниці Нової української школи, який вони з колегами розробляли, працюючи над концепцією реформи.

“Оця цілісна особистість, патріот, інноватор. Чи ми будемо мати цю молоду людину, яка здатна захищати цінності в своїй країні? Яка здатна будувати своє життя в умовах модерної економіки і бути конкурентоспроможною? Яка здатна бути життєстійкою? Я думаю, що ми скоро побачимо цей результат.

Так, нам потрібно думати про результати, як реально оці всі прийняті нормативні акти використовувати. Але результат – це не тільки досягнення дитини. Другий результат – це, звичайно, статус вчителя”, - вважає Лілія Гриневич. Адже допомогти дитині стати успішною може тільки успішний вчитель.

На Серпневій багато вчителів казали, що поки це недосяжний результат.

Для підвищення статусу вчителя у суспільстві мало тільки гідного матеріального забезпечення. Потрібно надавати і вчительці (або вчителю), і школі реальну, а не паперову автономію. Щоб саме вчитель або вчителька обирали інструменти, якими працювати на досягнення результату. Менше контролю, менше бюрократії, більше свободи творчості, більше часу на викладання.

“Дуже важлива цінність НУШ полягає у тому, що вчитель є основою проведення реформи, вчитель має бути в центрі уваги зараз. Це так важливо! Тому що тільки тоді, коли ми будемо працювати і інвестувати в учителя, навіть під час війни, ми будемо мати очікуваний результат”, - сказала Лілія Гриневич.

Вона мріє, що завдяки реформі НУШ Україні таки вдасться запровадити справжню 12-річну освіту і вийти з російської пострадянської рамки дворічної старшої школи.

“І тому ми маємо зараз такий критичний момент реформи, який є доволі болісним через те, що країна дуже різна, - це перехід до старшої профільної школи через мережу академічних ліцеїв. Але ми мусимо це пройти. Ми вже пройшли гарніло ковіду в початковій школі НУШ, потім – повномасштабна війна, і вчителі-предметники базової школи не отримали тієї очікуваної підтримки під час реформи, яка була у вчителів початкової школи. Війна змінює важливі напрямки роботи реформи, але вона не має її зупинити”, - наголосила Лілія Гриневич.

Заступник керівника Офісу впровадження НУШ Роман Шиян вважає, що частина проблем з реалізацією реформи НУШ пов’язана з розривом між змінами у методиці викладання і вчительською практикою.

“Коли ми починали пілот в 2018 році, то у нас було замало часу для того, щоб справді апробувати матеріали, які згодом у 2018 потрапили у масову практику. І ми були свідомі цього.

Ми намагалися трактувати пілот як промоцію, як засіб пересвідчитися самим, показати іншим, що це можливо. І що спільна праця над втіленням реформи дає свої плоди. Зараз ми маємо урахувати цей урок. Та практика, яку ми мали раніше, коли модельні навчальні програми існували окремо [від підручника], не дала результату. Відповідь, яка тут зараз є: треба ретельніше працювати з експертизою на відповідність стандарту”, - говорить про проблеми НУШ Роман Шиян.

Він наголошує: якщо у підручнику немає компетентнісного підходу, то звідки він візьметься в освітньому процесі на практиці?

Другий складник проблеми, зазначає Шиян, – це вчительська професія.

“Ми радше повинні були думати не лише про роз’яснення вчителям того, як працювати з компетентнісним підходом, як його можна використовувати у навчанні, а як залучати вчителів до створення цих рішень”, - наголошує Роман Шиян.

Власне про роль вчителя і вчительських особистих якостей у просування реформи говорила і директорка пілотного ліцею № 309 міста Києва Ольга Тимошенко.

Вона назвала перші роки участі у реформі НУШ найщасливішими роками свого життя, своєї професійної кар’єри. Тому що поруч були ті, хто вболівав за реформу, жив нею, професіонали. Але на другому, третьому етапі команда змінювалася, розширювалася, приходили ті, хто не бачили сенсу у змінах.

“Ми сьогодні тричі спускалися до укриття під час Серпневої, тричі скасовували тривогу, і частина людей втомилася, і вже в цьому залі не з’явилася. А частина попри все повернулася.

Знаєте, мені здається, що ця ситуація найкраще показує стан нашої сучасної української освіти. Вона існує завдяки людям, які повертаються і продовжують працювати попри все.

Через нашу школу прийшло дуже багато людей, - каже пані Ольга. - Ми побачили тих, які прийшли і сказали: “Для чого мені це треба? У мене і так все чудово, мої випускники прекрасні, я не збираюся витанцьовувати перед ними. Я все одно буду все робити так, як і раніше”. Чи можу я звинувачувати цих вчителів? Ні в якому разі. От подивіться, як зараз виглядає підготовка учителя до школи. Учитель, крім того, щоб пояснити матеріал, має спроєктувати діяльнісний підхід, підготувати різновидні завдання, підготувати картки, зворотній зв’язок, зробити онлайн і офлайн варіанти. Тому що невідомо, що завтра буде. Потім ще й обговорити з колегами результати цього уроку. Скажіть, будь ласка, де взяти на це час і ресурс?” - питає директорка.

На її глибоке переконання, якщо ми хочемо нову школу, новий урок, нові методики, треба думати, як надати учителю час на підготовку”.

Ольга Тимошенко констатує: ми все робимо дуже швидко. Але освіта часто потребує не швидкості, а часу.

Директорка поскаржилася на нестабільність, несистемність. Ухвалюється програма, через 3 місяці методичні рекомендації до неї, потім інші методичні рекомендації.

Ідучи у відпуску, вчитель має знати, що його чекає з вересня. Щоб встигнути хоч щось подивитися, порадитися, підготуватися. А цього немає. І це не тільки заважає реформі. Це виснажує вчителя.

А без вчителя, як неодноразово лунало, ніяка реформа не відбудеться.

Тож на 11 році реформи і на 9 році її імплементації у життя, НУШ нарешті повертається обличчям до вчителя. Чи вдасться при такому розвороті зберегти і дитиноцентричність, яка була закладена у реформу, будемо спостерігати.

Текст написаний за матеріалами панельної дискусії “8 років НУШ”, яка відбулася під час освітньої конференції МОН “Серпнева”.

Читайте також: “Почати з людини”. Три тренди, які задала “Серпнева” на наступний 2026/2027 навчальний рік. Фоторепортаж

Фото – медіа НУШ