Освіта у війні. Що робити

Майже тиждень Росія не припиняє безперервні обстріли Києва і області. За цей час паніка серед батьківства і вчительства поступово стала переростати у конструктивну дію: а що ж робити? Як в таких умовах забезпечити освітній процес? І чи можливо в таких умовах врятувати оффлайн навчання?

Свій варіант відповідей на питання, як бути, надає голова громадської організації “Смарт Освіта” Іванна Коберник.

Кілька пунктів про шкільну освіту - для дорослих, яким треба говорити правду.

1. Київ починає знайомитися з режимом, в якому всі роки війни живуть Харків, Запоріжжя, Суми, Кривий Ріг. Так, до нас летить більше балістики, але сюди не долітають КАБи і ФАБи і fpv на оптоволокні. Тобто те, що так лякає як неможливе київських батьків, вже переживають достатньо сімей і шкільних колективів в Україні. Так, або виїзжають і вивозять дітей, або вчаться лише в укритті, або ходять в нього по кілька разів за шкільний день, або загалом очно в школу лише кілька разів на тиждень.

2. Очна освіта буде там, де є укриття, яке дозволяє продовжувати навчальний процес. Тобто не лавки під стінами, а щось схоже на парту чи стіл зі стільцями. І щоб два рази не вставати, повторю те, що говорю з 2022-го: шкільна мережа буде там, де буде укриття і альтернативне енергоживлення.

3. В Києві оголосили змішаний режим в школах з 1 вересня. На практиці це означає, що якщо у школі є адекватне укриття, щоб там можна було продовжувати навчання — діти вчитимуться очно. Якщо немає — то ні. В попередні істеричні дні в стрічці найбільше траплялися повідомлення “дайте нам єдиний алгоритм на всіх, не розказуйте, що директори шкіл мають самі прийняти рішення”. Мене дуже дивувало це очікування. Так, у нас дуже складна ситуація. Так, у багатьох стан, наче в лютому 22-го. Але сьогодні вересень 2026-го. Нема алгоритму забезпечити Києву життя, як до появи реактивних шахедів в промислових масштабах. Вимога єдиного алгоритму означатиме заборонити очно працювати тим школам, в яких умови для навчання під час тривог були створені. Однакова ситуація в школах може бути лише однаково погана.

4. Нам треба примусити себе забути примарне слово справедливість, її не буде, і шукати її контрпродуктивно. Бо в одній школі (50-70 рр побудови) є великий підвал, де можна поставити старі парти і зібрати старі стільці, і діти зможуть вчитися. А в іншій школі, збудованій в 30 рр або в 80 рр підвалу нема, і там буде інша ситуація. В одних школах на Троєщині — це реальні приклади просто без назв шкіл — буде альтернативна система енергоживлення, яка забезпечуватиме безперервне електропостачання протягом 6 годин, і там буде навчання навіть під час відключень, а в інших - ні, бо можливості донорів не безмежні, а деякі директорки розмовляли минулої зими з представниками донорів через губу і з претензією “переконайте мене, що мені ця система треба”.

Не буде двох однакових ситуацій. Урівняти можна лише по найгіршому.

5. Що я зараз чітко бачу - заповняться вільні місця в невеликих відносно недорогих приватних школах, які подбали про повноцінне укриття. Це зроблять не багатії, а батьки з офіційно середньою зарплатою (в Києві це 50000). Бо щоб заробити цю зарплату, треба бути впевненим, що дитина в укритті і вчиться, поки ти на роботі. Але приватні школи - це заледве 10% київських учнів.

6. Якщо ви батьки і у вас немає грошей на приватну школу.

Варіант 1-й. У вас обмежені гроші на репетиторів і ви не можете сидіти вдома з дитиною. Шукаєте школу, де є укриття з можливістю навчання в ньому. Якщо на цей момент все ще важливіші сентименти “рідна школа-рідний клас”, просто приймаєте ситуацію такою, як вона є. Жодного осуду, вам треба пережити важкий період, ви вибираєте те, що для вас важливіше.

Варіант 2-й: ви забиваєте на те, що відбувається в школі, берете 4 репетиторів з української, математики, історії України і четвертий предмет на вибір. Так, я саме це серйозно написала, і не тому, що так передбачає НМТ, а тому що жодна людина не може якісно вчити більше 6 предметів одночасно. А якщо у вас є гроші на 6 репетиторів 2 рази на тиждень, це означає, що у вас є гроші на приватну школу. Тоді вибір у вас ширший.

7. Ще в 2023 р. я з колегами розробила для Міністерства освіти і науки концепцію виїзних шкіл для прифронтових регіонів. За цією ідеєю, учні зі своїми вчителями мали би тричі на навчальний рік виїздити в безпечні регіони на три тижні. Ідея виявилася складною, дорогою, неможливою до реалізації в умовах державного фінансування і … небажання вчителів кудись їздити. А змусити, звісно, не варіант. Але - це таки роблять окремі прифронтові громади за свої гроші. Не тричі за навчальний рік, а лише один раз, але це можливо, якщо хтось настільки зацікавлений в якості освіти, що готовий з цим дуже-дуже сильно запаритись.

8. Бордингові школи (школи з пансіоном). Така концепція у МОН також є. Знову ж, дорого і складно, і важко масштабувати. Тобто якби з 23-го року профінансували хоча б один пілот, зараз були б готові. Але ми знаємо — у нас навіть укриття в 22-му році в школах відмовлялися будувати, мотивуючи це тим, що “налякаємо людей, що війна надовго”. Всі рішення приймаються з затримкою, нема на то ради, людська природа. Диверсифікація складів теж була неможливо дорогою для бізнесу, тепер роблять. Так от, школи з пансіоном. Це може бути добре лише для дітей 9 класу і старше, і лише в тому випадку, якщо в цій школі створена здорова педагогічна та соціальна культура. Якщо ні — є ризик радянського інтернату. Навіть якщо школа приватна. Це може бути добре для однорідного середовища академічно здібних дітей, що підтверджують київський та львівський фізмат-ліцеї чи харківський ліцей Обдарованість. Сильним старшим учням в кайф вчитися з рівними собі за здібностями в таких же сильних вчителів.

Я чому останнє підкреслюю: якщо батьки віддаватимуть в такі школи дітей, які самі не тягнуть, “щоб підтягнулися” — це буде безглуздою мукою. Тільки чесний відбір.

9. Що б я хотіла чути від шкіл? Правду. Якщо змішане чи дистанційне навчання без розробленої повноцінної платформи, без маршрутних листів, покрокових інструкцій для дітей, без інакше спеціально під онлайн сконструйованих уроків - визнання, що програма виконана не буде. Ну тобто можна заповнити всі клітинки в журналі і виставити всім стерпні оцінки, але якщо у нас на математиці програма передбачає “Один урок - одна тема” — це значить, що всі нові теми, які припали на тривогу, не вивчені.

10. Очікування від МОН старе, як повномасштабне вторгнення: визнайте нарешті, що чинний Державний стандарт в нинішніх умовах виконаний бути не може. Ні, це не я сказала, я лише освітня оглядачка, це є у звітах і моніторингах ДСЯО і УЦОЯО. Результати PISA—2025, які оголосять 8 вересня, дадуть вам чудовий інформаційний привід нарешті почати цей процес. Так, треба зменшувати кількість предметів, які вивчаються одночасно, не лише у старшій школі. Так, просто спростити, ущільнити чи скоротити наявні програми н-е-м-о-ж-л-и-в-о. Чинні програми розраховані на те, що дитина присутня на всіх уроках всі роки вивчення предмету, все розуміє, старанно працює на кожному уроці і має старанних сильних вчителів і жодної заміни. Програми потребують тотального перегляду, виділення ядра знань і переходу від лінійного до концентричного підходу, особливо гостро в математиці і природничих науках. Це взагалі нелегко. Але може хоча б реактивні шахеди в кількості 2500 на місяць і тривоги по 14 годин в Києві змусять МОН не закривати очі на те, що знають всі в освітній сфері.

11. Якщо ви - батьки, які прочитали ці складні букви по діагоналі, запамʼятайте хоча б ось це: 4-6 предметів одночасно. Плюс спорт і якесь хобі чи мистецтво. Все. Більше одночасно дитина не може вчити навіть у мирний час. Визначте, що для вас головне і спробуйте дати дитині саме це. Так, на все інше просто забийте, якщо дитина в 1-8 класі. Старшим забивати не вийде. Їм буде найважче.

На фінал дозвольте процитувати і доповнити Мадяра:

Ми вистоїмо

Москва ляже.

Все відбудуємо

Освітні втрати подолаємо, але для цього треба буде додатковий час.

Як і на відбудову.

PS. Це важливо: не все безнадійно. Згадайте, репетиція цієї паніки була, коли на Київ летіли по 600 шахедів за день. Але за деякий час з’явилися перехоплювачі. Як писав монітор, якому я довіряю найбільше, він ніколи не забуде, як 1-й раз побачив, що 300 шахедів перетнули кордон, а до Києва долетіли тільки 3. Ми занадто швидко сприйняли це за норму. Відповідно зараз треба набратися сил і терпіння і дочекатися перехоплювачів для реактивних. Тоді стане легше. Але може з’явитися щось нове.

Це війна.

Більше думок читайте в нашій рубриці “Погляд”.

Фото - Генштаб ЗСУ