Прифронтові школи краще організували дистанційне навчання: результати дослідження

Школи поблизу лінії фронту частіше мають визначених відповідальних за дистанційну освіту, спільні цифрові платформи та підготовлені матеріали для онлайн-уроків. Натомість у закладах інших регіонів учні частіше змушені навчатися за допомогою смартфонів. Такі відмінності між школами виявили дослідники KSE Institute.

Про це повідомило Міністерство освіти і науки.

Фахівці Центру дослідження освіти в надзвичайних ситуаціях проаналізували, як українські заклади загальної середньої освіти організовують навчання онлайн під час повномасштабної війни та які умови потрібні для його подальшого розвитку.

У дослідженні взяли участь 3 248 осіб із 65 шкіл. Серед опитаних – 2 166 учнів, 960 педагогів і 122 керівники закладів. Опитування проводили в усіх областях України, крім тимчасово окупованих територій.

Для аналізу школи розподілили на дві групи. До прифронтових зарахували заклади з Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей. Щоб міські школи не впливали на результати порівняння, дослідники додатково врахували відмінності між міськими та сільськими закладами.

Як школи організовують дистанційне навчання

Однією з найбільших відмінностей стала наявність затверджених планів організації онлайн-освіти. У прифронтових регіонах такі стратегії розробили 58% шкіл, тоді як в інших областях – 26%.

Відрізняється і розподіл відповідальності за цей напрям. У 75% прифронтових закладів офіційно визначили працівників, які відповідають за дистанційне навчання. Серед неприфронтових шкіл таких 43%.

Спільний цифровий простір для проведення занять використовують 67% закладів поблизу фронту та 49% в інших регіонах. Ще помітніша різниця у підготовці навчального контенту: повний комплект матеріалів з усіх предметів є у 40% прифронтових шкіл, а серед неприфронтових – лише у 9%.

Окремо дослідники порівняли заходи з кібербезпеки. Повністю захищеним своє цифрове освітнє середовище вважають 40% прифронтових закладів. В інших регіонах таку оцінку дали лише 9% шкіл.

Підготовка вчителів до роботи онлайн також відрізняється: регулярне навчання для педагогів організовують 37% прифронтових шкіл і 6% неприфронтових.

З яких пристроїв учні підключаються до уроків

Можливості дітей повноцінно брати участь у дистанційному навчанні залежать і від техніки, якою вони користуються. За цим показником найбільший розрив зафіксували серед учнів.

У неприфронтових школах 50% дітей навчаються виключно зі смартфонів. У прифронтових закладах частка таких учнів становить 18%.

Серед учителів ситуація інша: ноутбуки для роботи використовують 94% педагогів у прифронтових школах і 86% – у неприфронтових.

Водночас незалежно від розташування закладу залишаються питання фінансування та кадрового забезпечення. Лише 30% керівників прифронтових шкіл і 17% керівників закладів в інших регіонах назвали фінансування повністю стабільним.

Також у більшості шкіл немає окремої оплачуваної посади адміністратора цифрової платформи. Вона передбачена у 10% прифронтових закладів і лише у 3% неприфронтових.

Ще один напрям, у якому школи потребують ресурсів, – психологічна підтримка. Достатню кількість відповідних фахівців мають 37% закладів поблизу фронту та 23% в інших регіонах.

Учні та вчителі по-різному оцінюють індивідуалізацію навчання

Окрему увагу в дослідженні приділили тому, наскільки освітній процес враховує потреби конкретних учнів. Тут думки педагогів і школярів не збігаються.

Більше половини вчителів (56%) вважають, що адаптують навчання до індивідуальних потреб дітей. Однак серед учнів таку практику підтверджують лише 33%.

За словами авторів дослідження, відмінності між двома групами шкіл пов’язані передусім із підходами до управління дистанційною освітою. У прифронтових закладах вона частіше має чітку організаційну структуру, тоді як в інших школах окремі рішення можуть ухвалювати ситуативно.

Дослідники також звертають увагу, що неприфронтові заклади не завжди самостійно визначають проблеми в організації навчання. Через це школи, яким необхідна допомога, можуть не звертатися із відповідними запитами. Тому підтримку пропонують не обмежувати реагуванням на звернення, а доповнити самостійним виявленням потреб закладів.

За підсумками аналізу KSE Institute підготував рекомендації для МОН і засновників шкіл. Серед запропонованих кроків:

• проводити зовнішню перевірку готовності закладів до дистанційного навчання за визначеними критеріями, а не покладатися лише на оцінки самих шкіл;
• розробити типовий набір організаційних рішень, який заклади зможуть використовувати у своїй роботі;
• закріпити технічне адміністрування цифрових платформ як окрему оплачувану функцію;
• передбачати кошти не тільки на придбання техніки, а й на ліцензії, кібербезпеку та регулярне технічне обслуговування.

Повний звіт із результатами дослідження доступний за посиланням.

Нагадаємо, медіа “НУШ” писало, як школам організовувати навчання в умовах війни – рекомендації МОН.

Фото – istockphoto