Теми статті: вчителям, директорам, НУШ, сертифікація
24 Січня 2020
37 932
0
“Пройду сертифікацію, якщо потім матиму зарплату як у міністерки!”, “Пройдіть у міністерстві, подайте приклад, а ми за вами потягнемося”, – це тільки два і доволі лагідні відгуки про сертифікацію з Facebook.
Журналістка “Нової української школи” дізналася в учительок, які вже пройшли сертифікацію, для чого їм це було, чи варте воно нервів і скільки часу забрала в них підготовка.
Марина Банник, школа №4 (Лисичанськ, Луганська область), працює у школі з 1994 року на різних посадах, з 2009-го – вчителька молодших класів.
Хто хоче – шукає, як зробити, хто не хоче – шукає виправдання. Тому всі ці коментарі – виправдання. Я тренер НУШ і навчаю вчителів, мені було цікаво, щоб на мене подивилися збоку. Адже відгуки із тренінгів – це одне, зовсім інше – як я працюю на уроках. Також мені було цікаво, де я серед учителів країни, а не просто в місті чи області, наскільки мені все вдається.
Це як поставити себе на іншу сторону барикад. І стати на місце дитини, зробити крок, який би дозволив переступити психологічний бар’єр – досить важко. Тому, мабуть, деякі вчителі шукають відмовок. Але сертифікація – це поштовх до вдосконалення.
Усе, що входило в сертифікацію, – матеріал, за яким я проводила тренінги, тому я це вже знала і навіть доносила до інших. Я просто згадувала і переглядала Держстандарт і програми, але нічого спеціально не вивчала.
Спершу сама процедура викликала сумніви. Ми не знали, що на нас чекає: спершу казали, що нам повернуть тестові зошити, потім – що ні, бо банк питань малий. Але ми повинні були знати наперед процедуру і ознайомитися…
Я щороку є старшим інструктором на ЗНО в учнів, тому процедура мені знайома, а от колегам, які не були задіяні, усе було незвично. Важко було зорієнтуватися, що можна, а що – ні. Я знала, що мені не дадуть жодної зайвої хвилини, що в час, вказаний на дошці, маю здати роботу. А дівчатка, можливо, розраховували на поблажку. Не вклалися, не розрахували. Можливо, далі все буде краще, бо першим завжди важко. І банк питань буде більшим, і процедура відома. Буде зрозуміло, чого очікувати.
Це не особлива проблема, зробити презентацію неважко. Особливо, якщо є досягнення – свої та учнів. Щодо відео були питання, але воно не обов’язкове. Моє було фрагментом не уроку, а життя класу. Можливо, портфоліо буде складним для того, хто недостатньо володіє комп’ютерними технологіями.
Анкету я заповнила до приїзду експертів, а тому могла звернути увагу на те, що, можливо, не доробляю. Деякі елементи я переглянула.
Спершу перед приїздом експертів мені було лячно, але, коли вони приїхали, я зрозуміла, що це вчителі, які так само працюють у школах, і треба бути самою собою. Діти не дадуть збрехати: якщо щось вигадувати в останню хвилину і намагатися вразити – це не спрацює.
Варто спробувати пройти сертифікацію. Бо такого ще не було. Будемо сподіватися, що вона продовжуватиметься й далі. Я рада, що взяла участь.
Можна побачити, чого не знаєш, що тобі важко вдається. Коли варишся у своєму класі – цього не дізнаєшся.
Мене експерти оцінили найвищим балом і не казали нічого виправляти. Але зупинятися в розвитку не можна ніколи. Інакше опинишся останнім.
Валентина Матійко, академічний ліцей №1 (Богуслав, Київська область), стаж роботи – 30 років
НАВІЩО ПРОХОДИТИ СЕРТИФІКАЦІЮ
Не скажу, що добровільно вирішила. Мені запропонувало керівництво району. Сама я не проявляла ініціативи. На мене не тиснули, але я тренер НУШ і подумала: “Хто, як не ми? Кому починати?”.
Я дуже відповідальна – або робити на всі сто, або не робити. Не можу як-небудь. Тому я багато переймалася. Враження різні.
Перевірила і знання, і досвід, і витривалість. Самоствердилася.
Те, що ми перші, – не знали, що воно і як. За експертне оцінювання було тривожно. Коли мені зателефонували експерти і попередили, що приїдуть, – у мене не було вихідних на підготовку. Це все ночами готувалося. Уроки готувала не особливі, але хотілося показати щось краще: і свою майстерність, і знання дітей, і різні види роботи. Коли експерти подзвонили напередодні приїзду – я заспокоїлася. Поговорила і зрозуміла, що проблем не буде: добре, що це вчителі, а не науковці, які невідомо що б оцінювли. Я залишилася задоволена.
Пробне я склала легко і швидко. Не готувалася абсолютно. Спокійна їхала на ЗНО. Але там було стільки мінусів! Ми були сердиті. Змерзли так, що зуби цокотіли. Тільки коли минула половина відведеного часу – дозволили вдягнутися. Після того я хворіла.
Самі тести не були важкі, але дуже об’ємні. Мені треба все вичитати, перевірити себе, але на це не було часу. На сторінку – діалог вчительки і дитини, а внизу – маленьке завдання. З мови було багато тексту, а завдання ще на чотирьох аркушах. І ти постійно гортаєш туди-сюди. Дуже незручно. Це все час. І постійний шурхіт. З усіх предметів перевірили нашу загальну обізнаність.
Підготовка не забрала часу взагалі. Що було – те повкидала: посібники, серію тренажерів, відео (хоч і не обов’язково, але я робила, бо цікаво було).
Я набрала високі бали на ЗНО. У моїй роботі залишилося все, як було. Отримала більше впевненості. Але тепер я вношу багато пропозицій на нарадах. Хочеться, щоб нам давали більше практичних занять, щоб вивчали нові мовні правила, повторювали. Щоб покращували навички володіння комп’ютером.
Оскільки я методист – мені це нічого не дає, крім 20% надбавки. Минулого року я атестувалася. А молодим варто пройти – бо за рік можеш собі категорію підвищити, а за три – наступну і так далі. Було б бажання.
Ірина Саніна, гімназія №12 (Харків), стаж 8 років
Фінансова мотивація – буде надбавка. І хотілося перевірити свої можливості, отримати думку незалежних спеціалістів не в межах своєї школи. Я нормально сприймаю критику, мені хотілося почути, які прогалини в моїй роботі, щоб потім надолужити.
Я працюю в 4 класі, ми використовуємо елементи НУШ. До приїзду експертів я не готувалася і не казала дітям, що хтось приїде, бо вони хвилювалися б. Показувала звичайні уроки, бо щось незвичайне зразу помітно. Експерти були на всіх уроках і побачили, які методи я використовую на кожному. Спостерігали, потім проводили інтерв’ю. Сказали, що на практиці все дуже гарно, але порадили більше підготуватися до теоретичної частини, щоб добре знати Державний стандарт і програми.
Я працювала тренером педагогів на курсах із математичної компетентності НУШ – і це мені допомогло. Я готувалася, читала. Мама допомагає мені з дитиною, часу часто бракує, але я підготувалася спокійно. Це не забрало багато часу. На ЗНО теоретична частина була важча, бо були питання з математики у старшій школі. Тестування пройшло спокійно, нам провели інструктаж.
Самооцінювання я пройшла як тест, але не зробила якихось висновків. Не було необхідності.
Я б порадила пройти сертифікацію. Вчити теорію, відвідувати семінари і практикуми, хоча б онлайн. І налаштуватися на позитивний настрій. Я б знову пройшла сертифікацію, якби доплатили ще 20%.
Надія Швадчак, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – sheftsoff, Depositphotos
Обговорення