Зважати на навички дитини, а не діагноз. Як працює ІРЦ у Львові

Директорка Інклюзивно-ресурсного центру Сихівського району у Львові Ольга Пацута зустрічає нас на рецепції. Це – її робоче місце. Каже, навіщо кабінет, якщо так вона ближче до людей – з усіма знайома, усім може допомогти.

Директорка ІРЦ Сихівського району у Львові Ольга Пацута за рецепцією

До комунікації та співпраці з усіма учасниками освітнього процесу тут ставляться по-особливому. Кажуть, без взаємодії батьків, фахівців ІРЦ, педагогів та дитини не буде нічого. Якщо кожен тягнутиме ковдру на себе, то всі забудуть про дитину. А все тут – заради неї.

Журналістка “Нової української школи” дізнавалась, як ІРЦ співпрацює з відділом раннього втручання, які найчастіші запитання ставлять люди та чим саме тут займаються з дітьми.

ЯК ІРЦ СПІВПРАЦЮЄ З ВІДДІЛОМ РАННЬОГО ВТРУЧАННЯ

ІРЦ розташований в одній будівлі з Львівським центром реабілітації “Джерело”. Тому до учасників освітнього процесу часом додаються і фахівці відділу раннього втручання “Джерела”. Там займаються з дітьми від народження до 4 років. Часто після цього діти приходять до Сихівського ІРЦ. Тому фахівці раннього втручання готують батьків до переходу дітей, пояснюють важливість наступного кроку.

“У батьків є страх перед невідомим. Вони закінчують одну програму і йдуть до іншої. А там їм було комфортно, вони вже адаптувались. Тому ми влаштовуємо зустрічі за круглим столом із фахівцями раннього втручання і батьками. Так розвіюємо міфи і допомагаємо їм подолати страх”, – розповідає Ольга Пацута.

Ольга Пацута

Далі – ранній відділ передає ІРЦ письмову інформацію про дітей, з якими займався. Це, за словами Ольги, скелет, на який треба спиратися ІРЦ, щоб не починати з нуля і знаходити спільну мову з дитиною. У документах зазначають таку інформацію:

• мобільність дитини (як саме вона пересувається, в якому положенні звикла працювати, як сидить);
• в які ігри любить грати (як налагодити з нею контакт);
• комунікація (дитина спілкується вербально чи невербально, якщо невербально – то як саме);
• самообслуговування (що може робити самостійно).

“Звісно, страх у батьків залишається, навіть коли ми їм все пояснюємо. Але головне – немає паніки. Вони знають, куди рухаються, чого хочуть і що їх супроводжують. До слова, у цьому приміщенні є й майстерні від “Джерела”, де займається наша молодь, і осередки денного перебування. Ми тісно співпрацюємо і завжди знаходимо компроміс. А в центрі всього – сім’я з дитиною”, – пояснює директорка.

При вході в ІРЦ

Також ІРЦ співпрацює з центром “Емаус”. Планують влаштовувати зустрічі для батьків із психологом. До прикладу, навесні говоритимуть про те, як відпочивати батькам дітей з ООП.

ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ОЦІНЮВАННЯ ДИТИНИ

Сихівський ІРЦ функціонує з червня 2019 року. Нині на черзі тут – 294 дитини. Тому корекційно-розвиткові послуги в центрі поки не надають – не встигають. Натомість, приймають дітей на комплексне оцінювання особливих освітніх потреб. Чотири фахівці – фізичний реабілітолог, учитель-дефектолог, учитель-логопед і практичний психолог – спілкуються з дитиною та вивчають її поведінку.

Працюють із 5-ма стандартними методиками, які закупила держава: “WISC-IV – шкала інтелекту Векслера для дітей” для 6-16 років, “Leiter-3” – для тестування невербального інтелекту і когнітивних здібностей для 3-75 років, “CASD” – для вивчення ознак спектру аутизму, “Conners-3” – для діагностики розладу дефіциту уваги та гіперактивності та “РЕР-3” – для діагностування найменших дітей.

На вивчення виділяють 10 днів, однак, пояснюють: усе залежить від дитини. Комусь треба 2-3 дні, аби розкритись, а комусь – усі 10. Бо це – стресова ситуація для дитини. Зрештою, пишуть витяг, в якому зазначають, чи є в дитини особливі освітні потреби. Якщо є, то які саме, за якою програмою дитина повинна навчатися в садочку чи у школі, які фахівці мають їй допомагати, чи потрібен асистент вчителя.

Подати заявку на вивчення в ІРЦ можна особисто, телефоном або онлайн в авторизованій системі ІРЦ. Зазвичай, каже Ольга, дітей із батьками в ІРЦ скеровують педагоги чи лікарі. Але часто батьки самі вирішують звернутись, якщо помічають труднощі поведінки.

Далі – їм розповідають, який пакет документів треба підготувати. Просять зробити це і чекати – фахівці зателефонують, коли підійде їхня черга.

Директорка каже: коли батьки приносять перелік документів, пишуть заяву та отримують графік зустрічей із фахівцями, то самі провокують подальші зустрічі. Часто запитують: “Чи можна вам телефонувати в разі чого?”.

Одна з функцій ІРЦ – консультувати людей, які звертається із профільними запитаннями. Це можуть бути як батьки чи родичі дітей з ООП, так і педагоги. Найчастіше запитання стосуються непростої поведінки дітей з ООП. Люди не знають, що з цим робити.

“Тоді треба з’ясувати, чому дитина поводиться саме так і що робити людям у цій ситуації, як допомогти дитині. Деколи небажана поведінка – це невміння сказати про свою потребу іншим способом.

У педагогів запитання можуть виникнути до шифрування для дітей з ДЦП. У нього є певні рівні, якщо відкрити книжку, то можна прочитати про них детальніше. Це дозволяє нам не писати: “дитина у візку, самостійно не пересувається, не говорить”. Для того, аби не травмувати зайвий раз батьків, не витрачати час на описи та для розуміння фахівців, які займатимуться з дитиною в подальшому”, – говорить Ольга.

Також батькам тут рекомендують методики для занять удома. Як-от, Нумікон для вивчення математики. Деякі вчителі та батьки вперше чують про ці методики, тому в ІРЦ їм показують та розказують, як це працює.

Нумікон

КОЛИ БАТЬКИ ОТРИМУЮТЬ ВИТЯГ: КІЛЬКА ПРАВИЛ

Після вивчення дитини батьки отримують витяг від фахівців. Ольга наполягає, щоб вони перечитали документ.

“Часом вони видихають із полегшенням. Я попереджаю: якщо вони підпишуть витяг, то згодні з кожним словом про свою дитину. Батьки, не розібравшись, що і як написали, не мають підписувати”.

Коли вони вчитуються в рекомендації, виникають запитання. ІРЦ готовий дати відповіді. Наприклад, батьки можуть уточнити, як правильно облаштувати простір для дитини, про який йдеться у витягу.

“Якщо в батьків є несприйняття цієї інформації, ми пояснюємо, що витяг – це не медичний висновок. Ми не ставимо діагнозів, ми рекомендуємо, що для дитини краще. Це – не вирок для неї, а її особливість, з якою треба працювати. Так, були кілька випадків, коли мама казала, що ми повісили ярлики на її дитину, кричала. У такий момент головне – пояснити ситуацію, підтримати”, – каже Ольга.

Буває, батьків та дитину скеровують до додаткових фахівців. Але тоді пояснюють, чому виникає така потреба і чому саме такий фахівець. Відбувається це тоді, коли дитина дає відповіді, які насторожують фахівців.

“До прикладу, була ситуація, коли дитина казала, що годинник хоче її вбити і вона чує зовнішній голос, який сидить на правому плечі. Це – дзвоники, щоб звернутись до фахівця і розібратися, чи це фантазія, чи щось серйозніше”, – розповідає Ольга.

ЯК ІРЦ СПІВПРАЦЮЄ ЗІ ШКОЛАМИ

Часто школи звертаються до ІРЦ із запитаннями про методику викладання. Також фахівці ІРЦ підтримують зв’язок зі школами, аби знати, як надалі навчаються діти, з якими вони працювали. Якщо виникають проблеми, то команда виїжджає у школу або вчителі з дитиною приїжджають в ІРЦ.

Також працівники шкіл звертаються в центр, аби ті допомогли написали індивідуальну програму розвитку для дитини. Зазвичай її складає команда супроводу, але можна залучати і фахівців ІРЦ, особливо, якщо центр уже працював із цією дитиною.

Буває й таке, що в ІРЦ приходять учителі, які помічають незвичайну поведінку в дитини, але кажуть, що батьки на це ніяк не реагують. Перше, про що Ольга запитує в учителів, – чи ведуть вони щоденник спостережень за цією дитиною.

“Якщо вони просто переказують батькам, що помічають, це їм ні про що не говорить. А от коли мама бачить, що за дитиною спостерігали психолог та вчитель, показують записи, розповідають, що робили та що планують робити, – це інша справа.

Тоді батьки розуміють, що вчителям щось не вдається, але вони не відштовхують цю дитину, не відмовляються від неї, а просять допомоги у фахівців. І вони готові співпрацювати”, – говорить Ольга.

Також щоп’ятниці команда ІРЦ засідає, аби обговорити особливості кожної дитини всією командою. Кажуть, буває таке, що одні бачать, що дитині потрібен асистент, а інші – ні. Тоді Ольга пропонує спробувати навчатись без асистента.

“Розумієте, асистент буде виконувати все замість дитини, а вона дасть собі слабинку. Чи не набуде вона вторинних відхилень, що замість неї щось роблять? Дитина може зрозуміти, що завжди можна використовувати допомогу інших, покладатись на когось, не треба шукати рішень. Але в житті це не працює”.

У такому випадку команда ІРЦ складає витяг-план на рік, з яким дитина, за їхнім прогнозом, має впоратись. Також наголошують батькам, щоб ті не забували про команду супроводу, якщо виникатимуть труднощі. До того ж, команда супроводу може призначити асистента внутрішнім наказом. А батьки мають право через пів року звернутись в ІРЦ для повторного вивчення.

ЯКІ ВПРАВИ ПРОПОНУЮТЬ ДІТЯМ

В ІРЦ усього три кабінети і команда з 5-ти людей. У першій кімнаті переважно працюють дефектолог і психолог. Тут на поличках – яскраві коробки. Видається, що це настільні ігри. Проте це – приладдя для вправ із дітьми. Учитель-дефектолог Вікторія Михальчук разом із директоркою показують, як із цим працювати.

Учитель-дефектолог Вікторія Михальчук

Тут, до прикладу, на обличчя треба наклеїти емоції. Тоді діти вчаться розуміти, що вони відчувають, і показувати це іншим. Треба подумати, які очі мають бути, коли я веселий, як згинаються кутики рота, коли я сумний.

А це – вправа для того, щоб розрізняти стать, розуміти, які люди тебе оточують. Фігурка жінки може бути блакитною, а чоловіка – рожевою. Так дітям пояснюють, що стать не треба прив’язувати до кольору та інших зовнішніх ознак.

У цій грі треба знайти пару шкарпеток або шкарпетки з поєднанням певних кольорів, які є на картках. Це тренує пам’ять, зосередження та логічне мислення. Однією вправою, пояснює Ольга, можна тренувати кілька навичок.

Найбільше, за словами вчителів, дітям подобається гра “Супер Пиріг”. Коли дитину готують до письма, то просять, аби вона розкладала фрукти та овочі не тільки за кольорами, а і робила це спеціальними щипцями, аби втримувати подібні речі в руці. Дитина в цій вправі і шукає потрібні фрукти, і сортує їх, і вчиться тримати щипці.

Тут – діти вчаться рахувати на пальцях.

А от дітей старшого віку фахівці вчать рахувати гроші.

А це – годинник, який не тільки змінює години, а і пору дня. Це треба, коли дитині важко пояснити, що таке доба.

ЩО РОБИТЬ ЛОГОПЕД

Перше, що перевіряє вчитель-логопед Ірина Тихенко, – імпресивне мовлення (на якому рівні дитина розуміє зв’язне мовлення, як виконує інструкції, розуміє побутові речі). Потім – досліджує експресивне мовлення. До прикладу, чи називає дитина сама голосні, чи повторює склади, чи може самостійно відповісти на запитання.

Учитель-логопед Ірина Тихенко

Далі – логопед перевіряє зв’язне мовлення, чи дитина встановлює причинно-наслідкові зв’язки, викладає послідовність подій, розказує про свій день. Звертає увагу також на те, наскільки дитина розуміє та переказує прочитаний педагогом текст. А ще – перевіряє фонематичний слух: чи може дитина повторити подібні за звучанням склади, чи відрізняє слово “коса” від “коза”.

“Також ми сідаємо з дитиною перед дзеркалом, я показую артикуляційні вправи (до прикладу, дотягнутись язиком до носа). У дзеркалі дитина бачить і себе, і мене та може відтворювати те, що я їй показую. Якби я сиділа навпроти дитини, вона не бачила б себе, їй важко було б відчути, де її язик, куди його треба дотягнути”, – пояснює Ірина.

Дзеркало, яке записує і відтворює як та що говорить дитина

Також логопед використовує таблички. Ірина чітко окреслює, скільки вправ треба зробити, а дитина обирає, що хоче отримати як винагороду. Тоді вона розуміє, що вправи не триватимуть безкінечно, і має стимул. Це, за словами Ірини, найчастіше допомагає дітям із спектром аутизму.

Тут дитина обирає, що хоче отримати як винагороду

ЯК ПРАЦЮЄ РЕАБІЛІТОЛОГ

У другому кабінеті ми зустрічаємо реабілітолога Надію Грицевич. Вона каже, що коли дитина йде до школи, то стикається з освітніми вимогами та труднощами. Натомість, реабілітолог дає рекомендації щодо зміни чи адаптації оточення. Йдеться і про архітектурні бар’єри, і про поведінку під час уроку, і про перерви.

Реабілітолог Надія Грицевич

“До прикладу, я маю подумати, як зробити перерву під час уроку для цієї дитини, не заважаючи іншим дітям. Тому що коли дитина щось хоче і має потребу, то не чує вчителя, а думає тільки про це”, – каже Надія.

З дошкільнятами заняття відбуваються у вигляді гри. Для школярів Надія вигадує естафети, придивляється до дрібної моторики, спостерігає, як вони вміють долати труднощі, виконувати інструкції в кілька етапів, відтворювати, долати бар’єри.

Кабінет реабілітолога

“Моє завдання – оцінити рівень розвитку дитини, виявити її сильні та слабкі сторони. У результаті, мені треба надати рекомендації, як за допомогою сильних сторін подолати труднощі”, – пояснює реабілітолог.

Реабілітолог звертає увагу на функціональні навички, і якщо є труднощі, то спеціально їх досліджує. Наприклад, коли дитина пише, а Надія помічає, що їй важко тримати ручку, то розуміє, що є якась проблема. Далі – реабілітолог починає досліджувати, що це за проблема. До прикладу, може бути проблема з тонусом м’язів.

Надія каже, що це – новий підхід. Раніше реабілітолог спочатку досліджував тонус м’язів, а потім давав дитині ручку. Тобто колись дітей обстежували відповідно до їхніх діагнозів, а тепер спостерігають за ними, зважаючи на їхні вміння і навички.

До того ж, якщо дитина пише, але неправильно тримає ручку, в ІРЦ наполягають не перевчати. Бо їй це не заважає. Але якщо дитині щось заважає писати, то треба подумати, як змінити положення ручки. Можливо, нахилити парту, листок чи адаптувати ручку.

За допомогою спеціальної дошки, що змінює положення, тут вивчають кут нахилу, що потрібен дитині, коли вона пише. Це може залежати від того, чи має вона проблеми із зап’ястям. Ольга показує іграшку-змійку з наповнювачем, який робить її трохи важчою. Її можна покласти на ноги, якщо дитина неконтрольовано трусить ногою.

“Ці маленькі нюанси впливатимуть на успішність дитини. Якщо вона бачитиме, що їй щось вдається, що їй комфортно, то буде працювати далі”, – каже Ольга.

Марія Марковська, “Нова українська школа”