10 ЛАЙФХАКІВ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ і порада батькам – вчителька математики про дистанційне навчання

Як поступово збільшувати дистанційне навантаження, як дистанційно пояснити теорему Піфагора і не зазнати фіаско, як дистанційне навчання стало спасінням для учня з особливими освітніми потребами, поради батькам та чимало іншого. 

Руслана Радчук – молекулярний біолог, генетик, понад 20 років проживає в Німеччини. Останні два роки викладає математику в середніх і старших класах однієї зі шкіл федеральної землі Саксонія-Ангальт. Педагогічну освіту, точніше спеціальність “вчитель біології і хімії”, вона колись отримала як додатковий фах у КНУ ім. Шевченка і до недавнього часу викладала хіба що студентам спецкурси. Згодом вирішила змінити галузь і, на прохання шкільної адміністрації, зголосилась викладати математику. Про свій педагогічний досвід цікаво, докладно і непересічно пише на своїй сторінці у фейсбуці.

“Нова українська школа” докладно поговорила з пані Радчук про екстремальне опанування дистанційним викладанням, яке і для німецьких вчителів виявилося неабияким випробуванням.

Руслана Радчук. Фото: FB/Ruslana Radchuk

Коли в середу, 13 березня, пані Руслана сказала на вчительській нараді, що карантин – це питання часу, а отже школі варто підготуватися до дистанційного навчання – пошукати і потестити онлайн-платформи, скласти план, поінформувати батьків, щоб забезпечили дитині доступ до комп’ютера, зібрати списки мейлів і телефонів – колеги подивилися на неї, м’яко кажучи, здивовано. А вже в п’ятницю, 15 березня, з міністерства освіти прийшов лист, що з понеділка школи мають налагодити дистанційне навчання.

“Робочий час учителя онлайн – це 10 годин без перерв і вихідних. Зараз у нашій федеральній землі розпочалися канікули, можна трохи видихнути і озирнутися назад. Як вчителька математики, я саме давала своєму 9 класу експоненційні функції – це був гарний привід поговорити, як розвивається пандемія.

Карантинні заходи покликані згладити стрімке зростання кількості інфікованих, тому можемо припустити: досвід дистанційного навчання – це не виняток на три тижні. Не виключено, що спроби обмежити поширення вірусу будуть необхідні і наступної осені.

Тобто варто готуватися, що нинішні навички знадобляться в недалекому майбутньому. Тому завдання вчителя – навчитися працювати так, щоб і самому вижити, і правильно дозувати навантаження на дітей”.

ПЕРШІ ВИСНОВКИ ПІСЛЯ ТРЬОХ ТИЖНІВ РОБОТИ

1. Починайте з простого і доступного. Для початку я обрала розсилку електронною поштою. У мене зараз п’ять класів з 8-го до 11-го. Це близько 100 учнів. Першого листа розіслала з інструкцією (переклад за цим посиланням), куди вклала лінк на експрес-опитування від Kahoot “Чи добре ти знаєш свою вчительку” – щоб зрозуміти, чи хтось взагалі це читає. На третій день було лише 60 відповідей. Але в переході на нову форму навчання найголовніше – переконатися, що всі зрозуміли базові підходи і правила. Без цього рухатись уперед, а тим паче опановувати нові теми, не вийде.

2. Починайте з повторення. Це дасть можливість налагодити правила, темп і зворотний зв’язок. У наступні листи я вже вставляла відео, тексти, зображення. У перший повноцінний урок вклала опитування на старі теми. Спочатку відповідали в середньому по три учні на клас – звісно, відмінники. У цей момент мені здалося, що перемогою буде, якщо хоча б половина дітей з’являться онлайн і почнуть працювати.

3. Будьте готові розгадувати загадки нон-стоп і оновлювати (уточнювати) інструкції. До кінця першого тижня вся моя сотня учнів вийшла онлайн і мій робочий день тривав по 14 годин. Запитання сипалися нон-стоп: “У мене не виходить вирішити задачу”, “Там сіре, там синє, нічого не розумію”, “У мене не жметься” (виявилося, це був неактивований гіперлінк в текстовому файлі). Будьте готові, що “не грузитися”, “зависати”, “не натискатися” буде переважно у слабших учнів.

Поясніть усім, що ви отримуєте чимало запитань, тому для того, щоб ви могли ефективно на них відповідати, на початку повідомлення треба назвати тему уроку і номер (чи вид) завдання, з яким виникла проблема.

Аджее коли отримуєш у листі одне речення “Я не зрозумів, у колоді ніби ж 52 карти. Це мене заплутало!”, важко здогадатися, що йдеться про задачку на ймовірність.

Основні інструменти, якими я користуюсь: звичайні pdf-файли з темою і завданнями, опитування в Google Drive – є готові формуляри, Kahoot дає змогу самим компонувати прості тести, а також відслідковувати хто “присутній на уроці”, різноманітні освітні платформи з відеоуроками і вправами.

Найбільша проблема в тому, що вирішення складних комплексних математичних вправ вимагає асистування вчителем. Іноді досить питання “А якщо подумати?”, але в багатьох випадках доводиться писати індивідуальні пояснення або телефонувати. Після третього тижня я зрозуміла, що ми краще використаємо цей час для простого арифметичного тренінгу. Діти просто присилають фото виконаних вправ. Перевіряти їх неймовірно незручно, довго, важко, але, як виявилось, це найефективніший шлях. Тому перевіряю і кожному даю індивідуальну пораду, над чим працювати далі.

4. Чим точніше і коротше будуть сформульовані завдання – тим більше шансів на успіх. Рухайтесь малими кроками. Тому на другий тиждень я підготувала для кожного класу план, розписавши в кінці коротке резюме з пунктів – що робити:

• прочитай цей текст;
• подивись це відео;
• зроби цей тест;
• виконай цю вправу;
• якщо все зробив – ти вільний.

Навіть не зважаючи на цей підхід, я отримувала листи “Так, а що робити?”. З кожним днем їх ставало все менше. Але увага: такі запитання зовсім не зникнуть. Адже інколи їх пишуть від бажання відкласти роботу, нудьги і навіть тому… що сумують за вчителькою. Тим, за ким не сумують і не чекають корисних роз’яснень, – не пишуть.

5. Давайте дітям можливість вибору. В дистанційному навчанні це ще важливіше, ніж у класі. На першому тижні я дала 8 класу тему на повторення і отримала купу “Ой, жах, не знаю, не можу, не вмію, не відкривається, ми такого не вчили”. Тому другого тижня вчинила інакше – вибрала чотири класних відео за однією темою “Теорема Піфагора”:

• Академічний портал від популярного в Німеччині видавництва DUDEN

• Одна з найбільш відомих світових онлайн-платформ Khan academy, перекладена, зокрема і, німецькою (українською частково теж);
• Відома науково-популярна блогерка Май Ті Нгун-Кім, яка викладає дистанційно не тільки хімію, але і математику

• Улюблений освітній онлайн-ресурс тінейджерів TheSimpleClub, заснований колись ще школярами. Гасло ресурсу: “Розкажи про математику так, як би ти розказав своєму другану” (саме так, другану). Підлітковий сленг, легка лайка – усе, як діти люблять (як потім виявилось, не всі).

Також я зробила конкурс: кожен із вас – член журі, оберіть відео, яке сподобалось найбільше. Щодня треба подивитись одне 10-хвилинне відео і відповісти на 5 елементарних запитань на уважність, зробити кілька вправ і скласти власну задачку на теорему Піфагора. У кінці тижня – проголосувати.

Майже всі діти забракували академічний освітній портал DUDEN, хоч він і найсерйозніше та дидактично вивірено подавав матеріал. Звісно, більше всього сподобалась математика для підлітків від підлітків, хоч діти і розпізнали, що подача була доволі поверхнева. Друге місце поділили між собою блогерка Кім та Khan academy. Згідно з опитуванням, усі діти оцінили своє розуміння теореми Піфагора як достатнє.

Однак найбільший сюрприз був для мене, коли діти почали присилати завдання, які вони самостійно склали. 8 з 10-ти були неправильно сформульовані і вирішені. Причина полягала в тому, що, пасивно переглядаючи відео, діти не здатні самостійно відрізнити головне від другорядного і, тим більше, застосувати знання для комплексних задач. Завдання вчителя – зрозуміти, де проблеми в дітей і дати задачі на коригування.

Наприклад, розіслати робочий листок, де треба просто розпізнати прямокутні трикутники, позначити кольором гіпотенузу, порівняти операції множення на два і піднесення до ступеню і лише після цього починати складніше обчислення.

6. Максимально спростіть програму і ваші вимоги. Давайте лише найголовніше.

З попередніх пунктів може здатися, що моє дистанційне викладання – суцільний жах, але це не так. Зі ста моїх учнів десятеро з різних класів йдуть за індивідуальними планами, не ставлять дурних питань, насолоджуються уроками, уточнюють “по ділу” і просять тільки одного: “Дайте ще завдань!!!“. На них йде 1% часу.

З рештою все складніше, і треба бути до цього готовими – діти не сидять довго над одними відеолекціями. Завдання повинні бути чіткі, короткі і різноманітні: напиши, намалюй, придумай сам завдання, зроби смішний онлайн-тест. Кроки повинні бути невеликі, але регулярні.

8. Обов’язково встановлюйте дедлайни, але давайте кілька спроб на виконання.

До першого дедлайну вправляється 5% учнів. Розраховуйте на плюс два дні після дедлайну. Без визначеного дедлайну відповіді можна і не дочекатися. Не хочу виглядати винахідником велосипеда, але два чарівних вислови – “Цей тест на оцінку” і “Цей тест має дедлайн до…” – змушують дітей ворушитися. Особливо, коли вони з’ясовують, що в кожного тест індивідуальний.

Я спостерігала фантастичну робочу атмосферу, після чого написала класу великого листа, де похвалила їхні результати і робочий настрій, але висловила стурбованість щодо того, що це була реакція на віртуальну “нагайку” та заохотила розвивати внутрішню мотивацію.

7. Онлайн-тести можуть виявитися спасінням для навчання дітей з особливими освітніми потребами.

В одному з моїх класів є хлопець із тяжким розладом соціальної поведінки. З початком підліткового віку його навчальні результати помітно впали. Вчителі, яекі знають його змалечку, розказують, що раніше він показував прогрес, а в старших класах ситуація погіршилась. На уроках я іноді вимушена сидіти поруч нього, аби він не заважав працювати всьому класу.

Але зараз, під час дистанційного навчання, він не відходить від онлайн-тестів. Він робить їх доти, доки не набере максимальну кількість пунктів. Подібний досвід із цим учнем мають також інші вчителі, тож на нараді ми вирішили розробити для нього індивідуальну стратегію онлайн-навчання після завершення карантину.

9. Просіть батьків і дітей давати конструктивний зворотний зв’язок.

Я знаю, що культура зворотного зв’язку – неабияка проблема в Україні, але спробуйте запропонувати вашим дітям і батькам дати зворотний зв’язок за схемою (можна використати Google-форму):

• Що вдається вам (вашим) дітям в дистанційному навчанні?
• Що вимагає значних зусиль?
• Що б ви хотіли покращити у процесі?
• Кому з eчителів ви хотіли б подякувати?
• До кого з учителів у вас є особливі побажання?

10. Проблема списування.

Колись була слухачкою онлайн-курсу “Scientific writing” (наукове письмо – ред.) від Stanford University. Окремий урок був присвячений плагіату і списуванням. Дорослим людям розказували на прикладах, наскільки це некрасиво і неправильно – списувати. Після уроку було завдання написати наукове есе. Приблизно 5% слухачів просто скопіювали тексти з інтернету.

Очікувати від дітей, що вони не будуть списувати і чесно виконувати завдання, – означає бути наївним. Але проти цього є хороші ліки, хоч і діють вони не одразу:

• Заохочуйте дітей робити помилки. Хваліть їх, коли бачите, що вони зробили роботу самостійно, хоч і не ідеально.
• Давайте робочі завдання, де рівень складності наростає від елементарного до дуже складного. Якщо учень пише, що не впорався з завданням, починаючи з середини, я його хвалю і дякую за те, що тепер мені зрозуміло, що йому треба пояснити.
• Давайте кожному індивідуальні завдання бодай раз на кілька тижнів. Можна вибірково.
• Давайте завдання з готовими відповідями. Спочатку це дивує, а потім сприяє тому, що діти охочіше питають і просять пояснити незрозуміле. Якщо я даю завдання з готовою відповіддю, то пропоную спочатку спробувати вирішити, не підглядаючи, а з відповіддю лише звіритись. У випадку, коли не вдається, я надсилаю завдання разом зі шляхом вирішення. Знову ж таки, учень повинен розібратись із ходом розв’язання і повторити його самотужки. Як не дивно, це працює.

Фото: автор – Mathilde LMD, Unsplash

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

прошу вчителів не ображатися, пишу винятково з власного досвіду

• Давати завдання дітям самостійно опрацювати параграф такий-то і до нього завдання – це визнання того, що професія педагога нічого не варта. Тоді вже чесніше відпустити дітей на канікули.
• Погано працює також відносно конкретизований список завдань. Справді працюють лише чіткі, короткі, вимірювані кроки і завдання.
• Якщо у вас немає можливості для частого зворотного зв’язку, то, знову ж, – чесніше відпустити дітей на канікули і пройти пропущені теми після відновлення занять.
• Не починайте дистанційне навчання з нової теми. Повторення дасть можливість підібрати темп і підходи, що пасують саме вашому класу.
• Опитування і онлайн-тести – це те, що більш-менш працює. Опитування особливо цінні, бо дають можливість коригувати ваш план і вимоги до дитини. А в дітей з’являється відчуття, що до них прислухаються.
• Гра працює завжди і приводить дитину до стільця на деякий час: заведи інстаграм літературного або історичного героя, напиши листа комусь, поміряй об’єм і поверхню тумбочки – такі завдання виконуються з більшим задоволенням.
• Диференціюйте завдання: навантажуйте і хваліть відмінників, розважайте і заохочуйте решту.
• Дедлайн може бути гнучким, але має бути обов’язково. Без дедлайну ви можете ніколи не дочекатися відповіді.
• Проведіть опитування батьків і прислухайся до них. Вас будуть обожнювати.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Батькам, яких замучили вчителі зі списком завдань і параграфів, а вчитись із дітьми ніколи (бо мама і тато працюють, на руках пес і немовля і всі хочуть їсти – необхідне підкреслити), спробуйте дати вчителю адекватну зворотну реакцію. Докладну, спокійну і доброзичливу. Більшість учителів уявляють собі старанних діточок за письмовим столом, перед якими стоять розклад уроків і годинник. Насправді це не так.

Адекватна реакція має такий вигляд:

1. Подякуйте вчителю (це має бути найдовший абзац).
2. Розкажіть, як ви всі стараєтесь.
3. Поясніть, що його і ваші цілі збігаються.
4. Потроху поясніть, як виглядає ваш хаотичний день.
5. Чітко і ясно сформулюйте, що ви б від нього хотіли, що б полегшило ваше життя і водночас допомогло б учителю чогось навчити і зайняти вашу дитину і що б вона могла робити самостійно. Перед тим, як писати це, гарненько обміркуйте самі, що ви справді хочете. Учитель не може читати ваші думки.
6. Знову подякуйте.

Я регулярно отримую адекватні фідбеки від батьків, і вони мені страшенно допомагають. Останнім часом вони обмежуються першим пунктом.

Днями старшокласники написали вчителям спільний зворотний зв’язок. Цікаво, що точно за схемою. Подякували, розказали як стараються, що хочуть вчитись, описали зусилля і нарешті “наїхали” на кількох вчителів. Я не в списку, фух 🙂

ЗАВДАННЯ-ПРИКЛАД ВІД РУСЛАНИ РАДЧУК

Як можна пояснити експоненційну функцію і відповідно – експоненційне зростання кількості інфікованих COVID-19 в світі і відповідно – необхідність карантинних заходів.

Уявіть шахову дошку. Покладіть у першу клітинку одну зернинку рису. В кожній наступній – подвойте кількість зерен. Отже, в другій буде дві. У третій – чотири, а в четвертій – вісім. Потім, відповідно, 16, 32, 64. Поки що все це виглядає зовсім нестрашно, правда ж? 128, 256, 512 (ми вже на 10-й клітинці). 1024, 2048, 4096, 8192, 16384, 32768. Таким чином ми вже заклали 2 рядка клітинок з 8-ми. Залишилось всього шість рядків по 8 клітинок. Продовжуйте.

Так ось, коли ви дійдете до останньої 64-ї клітинки (це ж ніби небагато), то у вас буде кількість рису, яким можна буде вкрити всю територію Німеччини шаром 80 см.

Тому – сидіть вдома.

Іванна Коберник, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Annie Spratt, Unsplash

Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за посиланням.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber