Карантин у школі й економіка: що ми через нього втрачаємо – головне з доповіді ОЕСР

“Нова українська школа” публікує ключові тези з доповіді ОЕСР “Економічний наслідки від навчальних втрат” про те, чого чекати у світі після карантину й що можуть зробити школи, щоби згладити його наслідки.

Освіта забезпечує знання та навички, які дають змогу генерувати та застосовувати нові ідеї та інновації. А це сприяє технологічному прогресу та загальному економічному зростанню.

Очікується, що закриття шкіл на карантин матиме численні наслідки для когнітивних навичок, соціально-емоційного та мотиваційного розвитку учнів. Розвиток цих аспектів обмежується через відсутність контакту з однокласниками та психологічне навантаження на сім’ї.

НАВИЧКИ Й ДОХІД

Численні дослідження свідчать про зв’язок між отриманими під час навчання навичками та доходами на ринку праці. Ймовірність працевлаштування суттєво пов’язана з вищим рівнем навичок.

Через те, що теперішні учні пропустили третину звичного навчального року, у майбутньому вони втратять 2,6% доходів за всю свою кар’єру.

КІЛЬКІСТЬ РОКІВ НАВЧАННЯ В ШОКЛІ Й ДОХОДИ

Сильна кореляція між роками навчання в школі та майбутніми доходами є, мабуть, одним із найбільш вагомих результатів усіх емпіричних економічних досліджень. Грубо кажучи, кожен навчальний рік у багатьох країнах пов’язаний із у середньому на 10% вищим доходом.

Якщо знову взяти до уваги втрату третини навчального року через коронавірус, це означатиме втрату 2,5-4% доходу цих учнів впродовж їхнього трудового життя. Ба більше, додаткові роки навчання пов’язані з вищою зайнятістю та меншим рівнем безробіття.

НАВИЧКИ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ

Вищі освітні досягнення впливають не тільки на особисті доходи, але й на національний дохід загалом.

Базові когнітивні навички, які вимірюють у міжнародних порівняльних тестах із математики та природознавства, є, мабуть, найважливішим довгостроковим фактором економічного зростання й довгострокового процвітання суспільства.

Якщо школи повільно повертатимуться до звичного рівня роботи, втрати будуть пропорційно зростати.

Наслідки від втрати навичок стануть помітними лише в довгостроковій перспективі. Однак вони будуть величезними. Країни зіткнуться зі зниженням економічного добробуту, навіть якщо школи негайно повернуться до докоронавірусного рівня успішності роботи.

Загальні економічні витрати не стають меншими від того, що закриття шкіл не однаково впливає на всіх учнів.

Припущення, що коли всі учні пропускають навчання – це не так і погано, базуються на помилковому припущенні про національний економічний “пиріг” фіксованого розміру. Але цей пиріг зменшується, коли всі отримують нижчий рівень освіти. Страждає вся економіка. Зокрема, через більший тягар на системи соціального забезпечення та втрату податкових надходжень на соціальні цілі.

СКІЛЬКИ МОЖУТЬ ВТРАТИТИ КРАЇНИ

Масштаби довгострокових втрат, пов’язаних із порушенням шкільного навчання, справді величезні. Хоча основна увага громадськості та уряду зосереджена на короткострокових проблемах безробіття та закриття бізнесу, і ці проблеми справді важливі – вони, як правило, маскують більш серйозні довгострокові втрати.

Економічні втрати від переривання навчання на третину року коливаються від $504 млрд у Південній Африці до $15,5 трлн у Китаї. Якщо навчання переривається на більший час – втрати зростають пропорційно. Величина цих втрат вимагає систематичних та стійких дій для вдосконалення освітніх можливостей нинішніх та майбутніх учнів.

КОМПЕНСАЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГАЛИН

Найбільш вчасними і найбільш очевидними реакціями на ситуацію з COVID-19 є повернення до шкіл, де це дозволяє епідеміологічна ситуація, а де ні – щоденне онлайн-навчання. Але не можна залишати дітей самих на себе. Уже зрозуміло, що теперішні школярі будуть менш підготовленими ​​до подальшого навчання та, зрештою, до роботи, ніж могли б, якби не було пандемії.

Для цих учнів не спрацює повернення до шкіл зразка 2019 року, бо вони потребують вдосконалення шкіл.

Пандемія уможливлює два підходи в цій справі.

Дослідження вказують, що ефективність роботи вчителів у класах дуже відрізняється: деякі вчителі, безсумнівно, кращі за інших у навчанні з використанням відео, в той час як інші ефективніші в особистому навчанні. Освітня політика, яка розпізнає ці відмінності і яка використає більш ефективних учителів у найкращий спосіб – покращить результативність школи.

Наприклад, більш ефективним у відеонавчанні вчителю можна запропонувати більші групи учнів (з додатковою компенсацією за таку роботу).

Також друга зміна в роботі шкіл пов’язана з більшими відмінностями в підготовці учнів. Відмінності, ймовірно, з’являться в більшості класів.

Хоча вчителі давно помічали відмінності своїх учнів – перерва в традиційному навчанні тільки посилить це відчуття. Природна відповідь на це – перехід у бік більш індивідуалізованого навчання. Деякі країни вже наблизилися до концепції оволодіння знаннями. Учні мають працювати над навчальними модулями доти, доки не покажуть, що повністю їх засвоїли. Тільки тоді вони просуватимуться далі, незалежно, що роблять інші.

Учні одного класу можуть мати різні навчальні цілі: від розуміння базових концепцій – до глибоких академічних завдань. Такому індивідуалізованому навчанню можуть допомогти цифрові технології, які адаптують навчальні цілі до поточного рівня досягнення учня.

Завантажити документ

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Alexandrumusuc, Depositphotos