Теми статті: батькам, вчителям, директорам, освітабезкорупції, педагогіка партнерства
24 Листопада 2020
3 831
0
Прозорість та підзвітність у школі сприяють впровадженню партнерських стосунків через вибудовування довіри. Такою була гіпотеза спільного проєкту команд EdCamp Ukraine, ГО “Смарт освіта” та #USAID_ВзаємоДія “Педагогіка партнерства: практики доброчесності”.
“Ідея була така: на рівні відібраних шкіл мала сформуватися команда з чотирьох людей — по одному представниці чи представнику від учительства, учнівства, батьківства та адміністрації. Вони повинні були не просто об’єднатися, а синхронізувати свої очікування та мотивацію й довести нам, що створили більш-менш сформовану команду, яка готова почати цей шлях. Також команди мали бути готові запропонувати проєктну ініціативу й реалізувати її у школі”, – йдеться в посібнику, створеному за результатами проєкту. Невдовзі він буде опублікований на нашому сайті.
“Нова українська школа” публікує історію перетворення Маріупольської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №15.
Кількість учнів: 1317
Міська чи сільська школа: міська
Наявність шкільного самоврядування: є
Активна творча група започаткувала програму “Антикорупційна валіза”. Для цього виготовили переносний ляльковий театр “Доброчесний театр в антикорупційній валізі”, закупили ляльок та підготували сценарії. Далі учениці й учні театрального гуртка готуватимуть вистави для молодших школярів і школярок про доброчесність.
Також у школі розпочинають конкурс відео “Чесність починається з тебе” для 5–11 класів. Переможців обере журі, до складу якого входять представниці й представники батьків, учителів та учнів. Класи чи класні команди отримають нагороди.
Школі вдалось ознайомити учнівство, батьківство, учительство й адміністрацію зі статтею 42 “Академічна доброчесність” Закону України “Про освіту”.
У звичайний осінній робочий день Маріупольська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 15 нагадує мурашник. Не лише тому, що переповнена (за нормативної наповнюваності у 800 дітей, тут навчаються 1317), але й через невпинну активність учнівства і вчительства.
Якщо діти бігають у квача, просто бігають, гойдаються на турніках і щось жваво обговорюють, то вчительки і вчителі спілкуються з батьками, дітьми й між собою. Проєкти, конкурси, благодійні ярмарки, майстер-класи – усе це тут не викликає подиву.
Хоча школі вистачає проблем. Деякі з них уже розв’язують засновник школи та донори, наприклад капітальний ремонт приміщення, яке не знало покращень із часів будівництва 45 років тому.
Інші питання потребують тривалих розмов, фасилітацій та активної командної роботи, наприклад мотивація вчительок/-ів змінюватися, бути активними та брати участь у проєктах. Або ж зміна ставлення до корупції та прагнення більшої прозорості. Саме ці два великі завдання школа поставила перед собою, коли подавалася на участь у проєкті “Педагогіка партнерства. Практики доброчесності”.
Результатом стала “Антикорупційна валіза”, укомплектована двома новими інструментами для впровадження доброчесності.
“Ми захотіли змін. Так, у нас змінилося керівництво, але часто вчителі без мотивації, не хочуть нікуди рухатися”, – каже заступниця директорки з навчально-виховної роботи Тетяна Глебова. Саме вона була координаторкою проєкту і прагнула активізувати інших учительок/-ів, аби вони також брали участь у різноманітних ініціативах.
Школі пощастило: у неї дуже активна директорка, яка зазвичай сама курує проєкти та ініціює конкурси (наприклад “Найкращі вчителі Приазов’я“). Цього разу очільниця школи дала можливість колегам робити все самим.
Результатом став ляльковий театр та конкурс відео на тему доброчесності серед учениць та учнів, розбудова прозорих і довірливих стосунків адміністрації школи, батьківства та учнівства.
“Ми навчаємо дітей критичного мислення, роботи в команді, готуємо їх до дорослого життя. Уже в студентські роки, найімовірніше, вони вперше стикнуться з корупцією. Мені б хотілося, аби вони вміли її розпізнавати і знали, як діяти.
Також є вчителі, не обізнані у своїх правах. Навіть коли вони стикаються з корупцією, то недостатньо знають, що саме такий вона має вигляд. Ми прагнули підвищити обізнаність батьківства, вчительства та учнівства у темі корупції”, – пояснює пані Тетяна Глебова.
1. Спільно вирішили, як проводити першу зустріч
Перш ніж збирати всіх у стінах школи, директорка зробила невелику гугл-форму, у якій запитала: “Як ви хотіли б зустрітися: батьки – вчителі – учні – окремими групами чи всі разом?”.
Більшість обрали варіант “разом”, тому зустріч була справді спільною. Крім того, школа не обмежувала в участі квотами від класу, на неї могли прийти всі охочі.
2. Спільно обговорили проблеми школи й доброчесність, спланували проєкт
На цій зустрічі були три тематичні блоки: 1) дати визначення корупції та доброчесності; 2) окреслити проблеми школи з доброчесністю; 3) з огляду на ці проблеми спланувати проєкт і подальші кроки.
“Ми хотіли, щоб усе було прозоро. Після тренінгу в Харкові зібралися, щоб розповісти про корупцію. Адже плагіат, списування – це лише маленький, невидимий крок до корупції. Наша директорка зініціювала обговорення теми у форматі “Світового кафе”. Ми просили кожного написати, що таке корупція, та обговорити за своїми столами”, – розповідає Тетяна Глебова.
Далі погодились, що у школі є проблеми зі списуванням та плагіатом, і почали планувати майбутній проєкт. Діти хотіли створювати відео й викладати на YouTube-каналі школи. Батьки запропонували зробити уроки на кшталт “Тітоньки сови”, щоби молодші школярі дивилися їх під час ранкових кіл.
“Батьки хотіли, щоб діти змалечку розуміли суть доброчесності. Ще була ідея з виставами, які можна було б знімати на камеру. Третя ідея стосувалася розроблення уроків про корупцію, але ми вирішили за неї не братися, бо ризикували не впоратися з великим навантаженням”, – пригадує Тетяна Глебова.
Зрештою, школа зупинилася на ідеї створення антикорупційної валізи, у яку ввійшли б два інструменти – ляльковий театр і конкурс відео.
3. Створили ініціативну групу і спланували всі наступні кроки
У кожній із груп (батьківство, вчительство та учнівство) зголошувалися ті, хто хотіли брати активну участь у проєкті. Від учнівства таких було шестеро, від учительства – п’ятеро, від батьківства – троє мам.
У Маріупольській школі №15 кажуть, що у їхньому закладі постійно щось відбувається, тож батьківство вже звикло до такої динаміки.
“Я була здивована, коли на наші збори прийшли не по одній людині з кожного класу, а набагато більше. Усі були готові брати активну участь. Але цей проєкт планувався в березні, з початком карантину все й затихло”, – каже пані Тетяна й додає, що ані проблем із комунікацією, ані проблем із залученістю батьківства у них немає.
“Вони завжди тримаються всіх новин, які пов’язані зі школою. Їм навіть мало наших гуртків, і ще пропонують щось своє”, – додає завучка.
Її слова підтверджує директорка, Тетяна Лугова. Жодного спротиву батьківства не було, усі звикли до активного життя у школі.
“У таких проєктах беруть участь навіть ті, хто зазвичай не дуже активні”, – каже пані Лугова.
Шкільна активність часто виходить поза заплановані межі проєктів. Так, планували екскурсії на пошту, у військову частину, департамент освіти. Їх зазвичай проводять під час канікул із профорієнтаційною метою: аби діти розуміли специфіку тієї чи іншої роботи.
Цьогоріч школа хотіла розробити спеціальні таблички “Ми за доброчесність”. Планувалося, що ці картки будуть вручати в місцях екскурсій і розповідатимуть про антикорупційний проєкт, у якому школа взяла участь. Але за прикрою цьогорічною традицією усі плани зіпсував карантин.
4. Активно обговорювали тему доброчесності як з учнівством, так і з батьківством та вчительством упродовж усієї роботи над “Антикорупційною валізою”
Діти вже розуміють, що таке доброчесність: їм про це розповіли ще у квітні онлайн. Вони пробують боротися зі списуванням і плагіатом, обговорюють ці теми.
“Я бачу, що іноді учениці й учні пояснюють тим, хто пропустили розмови про доброчесність, основні речі. Діти вже розуміють, що це – важливе питання”, – каже Тетяна Глебова.
Результатами проєкту стали:
1. Ляльковий театр. Для нього встигли закупити спеціальну ширму, іграшки, підготувати сценарій. Планувалось, що його напишуть учениці й учні, які відвідують театральний гурток. Далі вони мали робити постановки для молодших класів. Однак, карантин і тут усе сплутав: діти не могли написати сценарій, бо не збиралися разом. Тож у школі вирішили так: перший сценарій напише Тетяна Глебова, а наступні учнівство готуватиме самостійно.
Зараз уже готовий текст для постановки “Перші пригоди в лісовій школі”, учениці й учні старших класів розібрали ролі й готують виставу, яку планують показувати окремо в кожному класі початкової школи.
2. Конкурс відео “Чесність починається з тебе”. Для конкурсу розробили окреме положення, на стінах школи розмістили оголошення із запрошенням подаватися як класам, так і шкільним командам (якщо, крім учнів, у команді ще представниці/-ки від батьків чи вчителів).
Діти мають створити коротке відео (до 5 хвилин) на тему доброчесності з фокусом на особистому досвіді. Участь у конкурсі можуть узяти учні 5–11-х класів, оцінюватиме їх журі у складі вчительства, батьківства та учнівства (по одному представнику/-ці).
Але й тут втрутився карантин: тільки-но в школі оголосили початок конкурсу, розпочалися дострокові канікули.
Тетяна Глебова каже, що карантин добряче вплинув на проєкт. Діти не могли збиратися очно на гуртках, писати сценарії і проводити репетиції.
Не встигли також утілити в життя ідею з профорієнтаційними екскурсіями, які б супроводжувалися розповідями про проєкт та даруванням табличок “Ми за доброчесність”.
Ще жалкують, що не вдалося вивести проєкт на рівень міста.
“Наша школа – єдина в такому проєкті на рівні міста. Я не думаю, що в інших школах проводять антикорупційні уроки або щось подібне. Хотілося б поділитися досвідом з іншими в місті, але цього ми не встигли”, – зауважує директорка Тетяна Лугова.
“Порушити питання доброчесності й корупції назагал” – ось що було, на думку Тетяни Глебової, найважчим у проєкті. Вона пригадує: “Ми розуміли, що це потрібно. Але як усіх переконати, що це важливе питання й що про це треба говорити? У нас був острах, чи ми на правильному шляху. Боялися, що батьківство чи вчительство закриються і скажуть, що їм це не треба й вони не хочуть брати участь”.
Це побоювання, зокрема, було пов’язано з тим, що вчительство не буде активно долучатися до проєкту, адже в усіх багато робочих годин і високе навантаження. Але все пішло за оптимістичнішим сценарієм – педагогічний колектив зацікавився проєктом.
“Коли прийшли ляльки, вчителі вже самі пропонували зробити крокодила антикорупційним героєм. Вони придумали, аби цей герой ходив на уроки й запитував дітей, що вони пам’ятають із вистави. Хотіли робити це на уроках англійської мови”, – розповідає Тетяна Глебова.
Вона планувала вмотивувати й зацікавити проєктом бодай половину з 84 учителів і вчительок школи. Пані Тетяна зауважує, що своєї цілі досягла.
“Я порадила б іншим школам не боятися й подаватися на проєкти. Може здаватися, що там багато паперової роботи, але, попри все, проєкт – спільна діяльність, яка дає результат. Цей проєкт – не справа двох людей. Він був придуманий усією школою та батьками дітей. Можливо, результат не такий помітний, але ми його відчуваємо. І ставлення дітей до таких заходів і проєктів покращується”, – каже Тетяна Глебова.
Проєкт допоміг навчитися розподіляти повноваження й ролі. Діти в школі активні, але не хотіли брати на себе відповідальності. Тут вони вчилися планувати роботу й виконувати її.
Якби можна було зробити проєкт заново, усі залишили б його таким, як зараз: усі компоненти для школи важливі й саме такі, як були їй потрібні. Адже нинішні діти важко сприймають теорію, їм потрібна візуалізація, театралізація. Тож ляльковий театр зі сценаріями про доброчесність – чудова ідея.
Ба більше, до проєкту вдалося залучити інших учительок та вчителів, а також батьківство.
“Колись зі мною говорила вчителька й запитувала, що ми плануємо робити після брейн-шторму всіх цих ідей. Адже на початку всі вмотивовані, але з часом активність затухає. Я ж сказала, що хочу втілювати проєкт до кінця, я в цьому дуже зацікавлена, тому буду пробувати.
Ще – якщо ми почнемо, тоді, можливо, хтось загориться й разом із нами втілюватиме проєкт далі. Зараз усі підтримують мене, запитують: “Ми ж на цьому не зупинимося?”. Усім цікаво, усі долучені, і це великий плюс”, – додає Тетяна Глебова.
Усі, хто приєдналися до втілення проєкту, тепер набагато краще розуміють тему доброчесності, обговорюють її й борються зі списуванням та плагіатом.
Вікторія Стецюра, учениця 8-А класу:
“Було цікаво та пізнавально. Після тренінгу в Харкові зрозуміла, що це дуже важливо, тому поділилася з однокласниками й однокласницями та іншими учнями школи знаннями про питання корупції та академічної доброчесності”.
Світлана Сорівка, представниця батьківства:
“Вважаю такий проєкт дуже актуальним та корисним для дітей та батьківства. Він насамперед знайомить нас зі шляхами подолання корупційної системи в державі, а також розвінчує стереотип, що за гроші можна купити все”.
Наталія Кретініна, учениця 8-А класу:
“Отримала багато нового досвіду та корисної інформації, що корупція – це погано. Сподобалися й зацікавили командні та самостійні форми роботи – інсценування, створення відео”.
Ірина Ковальова, вчителька хімії:
“Зміни треба починати з себе, бо педагоги є прикладом наслідування для дітей та батьків. Незалежно від того, завершився проєкт чи ні, ми маємо щоденно дотримуватися принципів академічної доброчесності”.
Тетяна Глебова, заступниця директорки з навчально-виховної роботи:
“Участь у проєкті – це ефективна комунікація, спільна наполеглива праця, партнерство, підтримка та взаємоповага. Саме він став підґрунтям для створення доброчесного освітнього середовища в нашій школі”.
Галина Титиш, “Нова українська школа”
Фото надали організатори
Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю громадської організації “ЕдКемп Україна” і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.
Обговорення