Рік трансформації опорних шкіл: від опору до опори

У липні 2017 року закінчилась річна навчальна програма для опорних шкіл “Пілот24”, яку організувала команда Центру інноваційної освіти “Про.Світ” за підтримки Western NIS Enterprize Fund.

У суспільстві ми наділяємо опорні школи певною “місійністю” і дозволяємо собі думати, що це панацея у вирішенні проблеми з якістю освіти в сільській місцевості. Ми працювали з вчителями та директорами з кожного куточка України, і зрозуміли, що у нас попереду ще довгий шлях до того, аби надії, які покладають на новостворені навчальні заклади, себе виправдали.

Для цього, по-перше, нам як суспільству треба продовжувати осмислювати роль опорних шкіл: яку роль вони відіграють зараз і яку роль потрібно формувати нашими активними діями?

По-друге, важливий виклик – побудувати діалог та злагоджену комунікацію між громадою та школами.

І по-третє, перейти від “гасіння пожежі” – здійснення короткотермінових заходів - до екосистемного підходу і системного розвитку шкіл.

Контекст: чому опорна школа?

Процес створення опорних шкіл – хоч і складний, але важливий для суспільства крок, адже йдеться про те, аби надати учням із сільської місцевості кращі умови для навчання. Станом на 2016 рік в Україні існувало 65% сільських шкіл, де навчалися лише 32% учнів. Якість освіти, яку вони отримують, дуже сумнівна.

Навіть якщо дивитись лише на результати ЗНО, згідно з дослідженням центру CEDOS, випускники шкіл сільської місцевості мають в середньому бал, нижчий на 11–13 пунктів, аніж середній бал випускників міських шкіл.

Ця тенденція спостерігається не лише в Україні.

Наприклад, дослідження OECD говорить, що в середньому учні, відвідуючи школи в містах-стотисячниках, мають кращі результати в тестуванні PISA, ніж їхні однолітки з сільських районів.

Як аргумент проти оптимізації шкільної мережі дуже часто можна почути тезу: “Не буде школи – село помре”. Проте, хочемо ми цього чи ні, але світ стає дедалі урбанізованішим.

За прогнозами Світового Економічного Форуму, до 2050 року 66% світового населення житиме у великих містах: люди стають більш мобільними і шукають середовищ, де можна реалізувати свій потенціал.

Ця тенденція не омине й Україну. Проте на сьогодні в сільських громадах живе понад 13 мільйонів українців, що заслуговують на кращу якість освіти, яка водночас мала б конвертуватись у соціальні та економічні блага для громад.

Громадоорієнтованість школи – чи це можливо?

Протягом року ми спостерігали за дискусіями навколо формування опорних шкіл.

Читаючи медіа чи спілкуючись із місцевими громадами, можна припустити, що сенс “опорної школи” полягає в кращій інфраструктурі, кращому обладнанні кабінетів, закупівлі автобусів. Це все безумовно важливо, але чи цього достатньо?

Працюючи з директорами та вчителями з 24 шкіл, ми побачили кілька прогалин, які нам необхідно заповнити в найближчий час:

1) Переосмислити роль школи в громаді

Рік тому я досліджувала освітню систему Айови, США. Познайомившись з Меган, вчителькою природничих наук у шкільному окрузі Меріон, я дізналась, що вона з Каліфорнії. Переїхала до Айови, бо там хороша школа для її доньок. Мене вразило те, що випадок Меган не одиничний. Школи для американців є часто причиною переїзду зі штату в штат. Наприклад, американський рейтинг Greatschools.org дозволяє побачити, які школи створюють найкращі можливості для реалізації учнівського потенціалу, і батьки в пошуках кращих можливостей для своїх дітей часто пакують валізи.

Американці зрозуміли, що школа – це не лише місце, де таланти зростають, але це також і магніт для талантів. Існує чіткий взаємозв’язок між школою та потенціалом громади, її соціальним та економічним розвитком.

“Школа – це магніт для талантів”. Фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depoaitphotos

Ми поставили собі запитання: чи українські опорні школи розуміють, як впливають на соціальний та економічний розвиток громади? Чи громада має очікування до школи як до інституції, що розвиває громаду? Чи налагоджена між громадою та школою комунікація, чи розподілені ролі та відповідальності?

Це були запитання, над якими ми роздумували з директорами, що брали участь у проекті. Маленькими кроками вони розпочали шукати спільну траєкторію руху та розширювати рамку взаємодії громада–школа.

На сьогодні 80% учасників залучили громаду до творення плану розвитку школи.

Декотрі директори розробили плани розвитку освіти в громаді до 2020 року, будуючи спільне бачення з освітніми управлінцями в громаді. У більшості існує системна і регулярна комунікація із головою громади, керівником управління освіти стосовно спільних дій.

Сьогодні великий фокус ставиться на залученні батьків до участі в житті школи: на Сумщині на базі школи запрацювали курси англійської мови для дорослого населення, у с. Жидичин на Волині батьки визначають наявність додаткових предметів у школі, залучаються до позашкільних активностей.

Залученість, діалог і системна комунікація – це перші важливі кроки до розвитку опорних закладів і їх переорієнтації на створення цінності для громади.

2) Напрацювати лідерство та спільне бачення розвитку

Запитайте в директора школи, чи є в нього план розвитку – звісно ж, він є. Проте, якщо ви запитаєте учнів, батьків чи вчителів, які є фокуси на навчальний рік у розвитку школи, ви отримаєте швидше за все набір здогадок, перелік конкурсів, в яких школа бере участь, список донорів, яких школа намагається залучити.

“Ініціювавши зміни, потрібно перетворити їх у сталі процеси”. Фото: автор – minervastock, Depositphotos

Це тому, що плани розвитку сприймаються часто як наступний документ, який потрібно заповнити “для когось”, а плану розвитку (навіть, якщо він не на папері), який є керівним в ухваленні рішень, у 8-ми з 10-ти випадків немає.

Проте тут йдеться навіть не про плани розвитку, а про лідерську функцію, яка відсутня. Через малу автономію в ухваленні управлінських рішень, стрімку вертикаль та ієрархію, сьогодні директорам важко прийняти свою нову роль – роль управлінця опорною школою.

Усе тому, що важко повірити, що можна діяти самостійно, можна приймати рішення, можна розвивати школу.

Директор набуває ролі управлінця – людини, котра формує стратегію школи, залучаючи не лише працівників школи, але й працівників філій, батьків, громаду. Роль людини, котра фокусується на розвитку учнів та вчителів. Роль людини котра реалізовує партнерства, веде діалог з громадою та дивиться ширше на роль школи в громаді й суспільстві.

І наступний важливий крок – ініціювавши зміни, перетворити їх у сталі процеси.

Сьогодні зовсім крихітна частинка директорів починає переосмислювати свою роль. Нам як суспільству просто необхідно створити умови, у яких вони почуватимуться безпечно, діючи по-новому.

3) Посилити розвиток учителів для росту потенціалу школи

Змішане навчання – методика, яка була однією з основних на програмі – дає відповідь на виклик, як забезпечити якісне наповнення уроків. За допомогою змішаного навчання вчителі можуть використовувати не просто найкращі матеріали в Україні, але й у світі: Khan Academy, TEDed, EdEra, Prometheus тощо. Важливим для створення нової якості є поєднання різних компонентів: розуміння психології, розвиток емоційного інтелекту.

Розвиток компетенцій, про які йдеться в концепції Нової української школи, важливий не лише для учнів, але й для вчителів: вміння працювати в команді, вміння комунікувати, вирішувати складні завдання – ці компетенції можна розвинути в учнів за допомогою рольової моделі – поведінки самих вчителів.

“Розвиток компетенцій, про які йдеться в концепції Нової української школи, важливий не лише для учнів, але й для вчителів”. Фото: автор – Syda_Productions, Depositphotos

Найважливіше завдання – зміна ролі вчителя, а це потребує часу, аби відучити себе від звичних способів взаємодії і створити простір для нової. Це, звісно, значно складніший шлях, тому сьогодні вже недостатньо розуміння ролі вчителя – важливо ще створити умови, в яких він чи вона є вільними діяти в новий спосіб.

Середовище – це організаційна культура школи, це те, як мислять люди, причетні до школи (не лише директор та вчителі, але й учні та батьки). І це вже наступний важливий виклик, який нам потрібно подолати разом.

Лілія Боровець, співзасновниця Центру інноваційної освіти Pro.Svit

Титульне фото: автор – Lembergvector, Depositphotos