Як налагодити дружню взаємодію між однолітками в дитсадку й чому це важливо

Уміння взаємодіяти з іншими – одне з ключових для розвитку дитини. Навичка комунікації необхідна для полегшення початку шкільного життя та адаптації до нових умов.

Зазвичай першим місцем, де діти комунікують з однолітками стає дитсадок. Дошкільнята навчаються дружити, гратись і вчитися разом, говорити про свої потреби та допомагати іншим. А створити умови для цього можуть дорослі.

Читайте в статті “Нової української школи” та експерток Команди підтримки реформ МОН про:

• те, які є індикатори якісної взаємодії в дитсадку;

• як її налагодити за допомогою правил;

• як навчити дошкільнят розв’язувати проблеми;

• про роль вільної гри в розвитку комунікації.

ЯКОЮ БУВАЄ ВЗАЄМОДІЯ

Взаємодія в дитсадку передбачає як вербальне, так і невербальне спілкування між дорослими та дітьми, а також дітей між собою. Дошкільнята використовують взаємодію з різними цілями: обмінятися іграшками, отримати відповідь, співпрацювати чи розв’язувати завдання, “вивчити” й “дослідити” співрозмовника тощо. Завдяки можливості спостерігати та брати участь у взаємодії, діти ще з раннього дошкільного віку вивчають механізм роботи комунікації й соціальних зв’язків.

Перший майданчик, де діти вчаться ґрунтовно взаємодіяти між собою, – дитячий садок. Дошкільне життя є своєрідним “вступом” малюка у світ соціального життя, дружби та стосунків з однолітками. Саме тут дитина проходить кілька етапів взаємодії: досліджує різноманіття, виявляє спільні зацікавлення та схожості з однолітками, починає цінувати особистий простір та розвивати дружні стосунки з іншими.

ЯКІСНА ВЗАЄМОДІЯ В ДИТСАДКУ ЗА МЕТОДИКОЮ ECERS-3

Як дорослі можуть допомогти дітям побудувати позитивну взаємодію одне з одним, яка би ґрунтувалася на повазі, сприйнятті різноманіття та емпатії? Взаємодія дітей, орієнтована на позитивний результат, передбачає співпрацю з дорослими наставниками: педагогами та батьками.

Дізнатися про те, які є індикатори якісної взаємодії дошкільнят між собою та дорослих із дітьми, а також знайти підказки з організації відповідного освітнього процесу можна, зокрема, за допомогою методики ECERS-3.

ECERS-3 – це міжнародна методика з оцінювання якості освітнього середовища в дитсадку, представлена у форматі шкали. Шкала поділяється на 6 підшкал:

• простір та вмеблювання;
• повсякденні практики особистого догляду;
• мовлення та грамотність;
• різновиди навчально-пізнавальної діяльності;
• взаємодія;
• структурування програми.

Кожна з підшкал містить параметри та індикатори, за якими можна визначити якість різних аспектів роботи дитсадка.

Наприклад, підшкала “Взаємодія” містить такі параметри:

• нагляд за діяльністю, пов’язаний із великою моторикою;
• індивідуалізоване навчання й учіння;
• взаємодія персоналу з дітьми;
• взаємодія між однолітками;
• дисципліна.

“Персонал звертає увагу дітей на приклади позитивної соціальної взаємодії однолітків (наприклад, хвалять дітей, які допомагають іншим, спільно працюють разом над створенням конструкцій із кубиків; діляться олівцями)”.

Це – приклад індикатора, який свідчить про високий рівень якості взаємодії дітей між собою в дитсадку. Тобто вихователям та вихователькам варто помічати та підтримувати позитивну взаємодію, а не лише припиняти негативну, як це подекуди буває. Не забороняти, а показувати кращий шлях.

Про це йдеться й у іншому індикаторі якісної взаємодії в дитсадку: “Персонал активно заохочує дітей розв’язувати конфліктні ситуації без утручання дорослих, не кажучи прямо, що треба робити (наприклад, привчають дітей проговорювати вголос проблему, що виникла, та разом обмірковувати способи її розв’язання; привчають дітей бути чутливими до почуттів інших людей)”.

ПРАВИЛА – ПЕРШИЙ КРОК ДО ДРУЖНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ДОШКІЛЬНЯТАМИ

Якщо дізнатися про індикатори якісної взаємодії можна за допомогою ECERS-3, то втілити їх у життя можна, насамперед, завдяки правилам.

Уникнути побутових конфліктів дітям допоможе розроблена групою система правил, яка забезпечує чесне дотримання черги чи заняття “популярною” діяльністю. Створити такі правила можна, наприклад, під час ранкової зустрічі.

Ось як це зробити:

1. створіть атмосферу командної роботи над правилами;
2. обговоріть правила спільно з дітьми, врахуйте їхні пропозиції;
3. намалюйте плакат чи зробіть колаж зі створеними правилами;
4. розмістіть правила на рівні очей дітей, а також у тих місцях простору, де вони справді найчастіше перебувають.

Це та наступні фото надані “Пташеня. Дитячий простір”

Пам’ятайте, що правил дотримуються всі – і дорослі, і малі. Важливо також ознайомити з правилами батьків дітей, щоб усі учасники освітнього процесу були в одному “полі”.

РОЗВИТОК УМІННЯ СПІВПРАЦЮВАТИ ЧЕРЕЗ СПІЛЬНІ ПРОЄКТИ

Аби дошкільнята розвивали навички співпраці з іншими та вчилися розв’язувати проблеми, варто створювати можливості для колективної роботи над проєктами. У дитсадку це може бути спільний малюнок на ватмані, вистава, підготовка до свята, командні ігри або спільний волонтерський проєкт.

Щоби мінімізувати проблеми та непорозуміння між дітьми під час спільної роботи над проєктом, можна застосовувати такі практики:

1. робити плавні переходи від однієї діяльності до іншої;
2. під час групових занять організовувати діяльність так, щоб уникати скупчення дітей;
3. завчасно попереджати дітей про зміну занять;
4. дотримуватися звичного ритму садочкового дня, знайомого дошкільнятам;
5. апелювати протягом дня до спільно створених та візуалізованих правил групи;
6. власним прикладом навчати дітей ввічливості та емпатії, формуючи стосунки з колегами та дітьми, що базуються на повазі та довірі.

РОЛЬ ВІЛЬНОЇ ГРИ У ФОРМУВАННІ ПОЗИТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ДИТСАДКУ

Гра – це провідна діяльність дітей дошкільного віку, завдяки якій вони навчаються взаємодіяти одне з одним та зі світом, що їх оточує. Коли ми говоримо “вільна”, аж ніяк не маємо на увазі “самовільну” гру: тут також можуть бути система правил, нагляд та взаємодія наставників із дітьми.

У згаданій вище методиці ECERS-3 для “вільної гри” відведений окремий параметр, де є поради про те, як організувати середовище для вільної гри дітей та водночас налагодити позитивну взаємодію одне з одним.

Насамперед, дітям має бути доступна достатня кількість матеріалів чи різновидів активностей, які відповідають зацікавленням та віку дітей. Якщо дошкільнята мають різноманітний вибір іграшок чи ігор, то, відповідно, причин для конфліктів між дітьми буде значно менше.

Також, аби організувати вільну гру дітей максимально комфортною, можна створити список очікування й відслідковування часу за допомогою пісочного годинника чи візуального таймера.

Нижче ще кілька “лайфхаків” для педагогів за методикою ECERS-3, які допоможуть малюкам розвивати та закріплювати позитивні взаємостосунки в колективі під час вільної гри:

1. Якщо дитина обирає популярну діяльність, де вже є інші діти і треба зачекати, варто запропонувати альтернативу, яка її задовільнить.
2. Під час вільної гри педагоги мають позитивно взаємодіяти з дітьми: цікавитися грою дітей та використовувати в мовленні широке різноманіття слів, аби розширити мовленнєвий запас та знання дітей під час вільної гри.
3. Педагоги мають зберігати нагляд над усією групою під час вільної гри: слідкувати за безпекою дітей, попереджати чи мінімізувати конфлікти, де вони, ймовірно, можуть виникати.
4. Вводити елементи математики та письма у вільну гру й так збагачувати гру дітей, а також демонструвати практичне використання літер та чисел.

ЯК НАВЧИТИ ДОШКІЛЬНЯТ РОЗВ’ЯЗУВАТИ КОНФЛІКТИ ТА ПРОБЛЕМИ

Якою б якісною не була система правил чи різноманітною діяльність під час вільної гри, повністю уникнути суперечок чи дискусій між дітьми неможливо. Уміння вирішувати конфлікти самостійно – це ще один крок до дружньої взаємодії між дошкільнятами.

Усі проблеми дошкільнята розв’язати самі не зможуть, проте задля формування самозарадності в дітей педагог має надати їм можливість розв’язати проблему самостійно або за допомогою підказок із боку наставника. Дитина має звертатися до дорослих, якщо не може розв’язати проблему самостійно або не знає, як це зробити.

Тому варто навчити дошкільнят розрізняти проблеми різних рівнів: ті, які вони можуть розв’язати самі та ті, для яких потрібна допомога дорослих, а також зазначити чіткий алгоритм дій. Це можна зробити під час заняття: зі списку потенційних проблем запропонувати обрати “червоні” й “зелені”. Проблемні ситуації вихователь / вихователька може підготувати заздалегідь або ж список можна формувати спільно з дошкільнятами.

Червоні проблеми – ті, що дитина розв’язує за допомогою дорослих (великі проблеми), зелені – ті, що вдасться розв’язати самостійно (малі проблеми).

Приклад зелених проблем: потрібен папір для малювання, двоє дітей хочуть гратися однією іграшкою, забруднилися руки, друзі заважають читати книжку гамірною грою. Обговоріть із дітьми, як ці проблеми можна розв’язати самостійно. Для практиктикування та кращого розуміння також можна розібрати різні ситуації у форматі гри, де дитина опиняється в епіцентрі проблеми та намагається її розв’язати.

Серед червоних проблем: болить животик, друг навмисне вдарив, діти не хочуть гратися з кимось. Ці проблеми діти можуть розв’язати за таким алгоритмом (їх варто навчити цього):

“Чи я можу вирішити цю проблему самостійно? Якщо ні – я звертаюся до дорослих, яким довіряю”.

Переглядайте час від часу список червоних та зелених проблем і доповнюйте ситуаціями, які стають актуальними для дошкільнят, а також нагадуйте про алгоритм вирішення вже відомих їм питань.

Навички взаємодії допоможуть дітям формувати нові зв’язки, а також контактувати з різними людьми, швидше налагоджувати комунікацію та співпрацю з ними. Першим таким “випробуванням” стане похід до школи, де вміння дружньо взаємодіяти з іншими та вирішувати конфлікти допоможе легко адаптуватися до нового середовища.

Соломія Бойкович, Тамара Береговська, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – GekaSkr, Depositphotos

Про Команду підтримки реформ

Команда підтримки реформ (Reform Support Team – RST) Міністерства освіти й науки, що працює з червня 2019 року, – це група українських фахівців, які не є державними службовцями. Команда підтримки реформ надає цільову підтримку Міністерству в розробці та реалізації пріоритетних реформ професійної (професійно-технічної) освіти, Нової Української Школи та Реформи Державного Управління. Робота Команди підтримки реформ на тимчасовій основі фінансується донорами в рамках проєкту “Українська Архітектура Реформ” (URA). Проєкт “Українська Архітектура Реформ” (URA) – це комплексна програма технічної допомоги, розроблена ЄБРР у партнерстві з Європейським Союзом для підтримки ключових реформ в Україні. Проєкт впроваджується за підтримки Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) та Багатостороннього Донорського Фонду Стабілізації та Сталого Розвитку України (Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Швеція, Швейцарія, Велика Британія, США та Європейський Союз, найбільший донор).