Демократична школа – це коли навіть техперсонал не кричить на учнів. Як працює Канівська гімназія

Школа – це не просто уроки, перерви й позашкільні заходи, а спільнота. Спільнота дуже різних людей, де всім, тим не менше, є місце. Навіть вчителям, які ще не готові навчати учнів більш інтерактивно й навіть учням, які конфліктують. Адже демократія – це про процес розвитку, а не одномометний результат. Тож учителям можна показати інші методи навчання, спонукати, але не змушувати. А учнів можна навчити конструктивного вирішення конфліктів.

Саме за таким принципом працює Канівська гімназія імені Івана Франка. 2018 року школа долучилася до програми “Демократична школа” й радо ділиться своїм успішним кейсом реалізації засад демократичного виховання, педагогічного партнерства та громадянської освіти.

Як працює школа й що вже вдалося зробити – читайте в статті “Нової української школи”.

СПІВПРАЦЯ З УЧНЯМИ

Кілька років тому, зазначає директорка Валентина Якименко, багато вчителів почали скаржитися на критичне падіння мотивації дітей до навчання, хоча інтелектуальний рівень учнів лишався таким же високим, як і раніше. У якийсь момент прийшло розуміння, що їм нецікаво.

“Діти не хочуть тому, що, напевно, ми не так пропонуємо. Звісно, не всі вірили в такий висновок, проте кожному вчителю з нашої команди хотілося, аби діти з радістю ходили в школу, прагнули нових знань, щоб у них горіли очі. Знаєте, коли діти зацікавлені в навчанні, вони зацікавлені й  у перебуванні в школі загалом, їхній рівень навчальних досягнень суттєво зростає. Тож ми зрозуміли, що потрібні кардинальні зміни”.

Тому школа пішла шляхом демократичних перетворень.

“Педагогіка партнерства для нашої школи – це відпрацьовані демократичні процедури ухвалення рішень, діалог про взаємодію, взаємоповагу, право вибору й відповідальність за нього. Спільна робота вчителів, дітей і батьків – це мегаефективно.

Що два роки в нас відбуваються демократичні вибори президента школи, який потім представляє учнівство в раді школи та може брати участь у педрадах. А наприкінці серпня відбувається розширена методична рада за участі представників учнівського самоврядування та обов’язково батьківства. На цій нараді спільно плануємо, наприклад, загальношкільні заходи.

Таку практику розпочали ще 2018 року, і нині формат змінився – ми повністю відмовилися від формалізованих лінійок та офіційних виступів, зараз у нас дуже чітко прослідковується горизонталь “учителі-батьки-діти”, і ми всі перебуваємо на одному рівні. І саме діти стали основною рушійною силою цих змін: ми на своєму досвіді переконалися, що лише в демократичному середовищі можливе виховання проактивної людини”.

МЕДІАЦІЯ

Один із напрямів програми “Демократична школа”, який обрали в Канівській гімназії, – медіація, тобто урегулювання конфліктів із залученням третьої особи (медіатора). Вона допомагає сторонам конфлікту віднайти шлях урегулювання у форматі win-win. Так діти (а як показала практика – і дорослі) вчаться керувати конфліктами, знаходити рішення та брати на себе відповідальність, отримуючи емоційні компетентності та створюючи дружнє середовище в школі.

“Ми винесли обговорення започаткування напряму медіації в нашій школі на Раду школи. У ньому взяли участь не лише адміністрація та педагоги, а й батьки та діти. Це була справжня дискусія – ініціатива сприймалася неоднозначно, було чимало скептиків, проте їх вдалося переконати хоча би спробувати”.

Насамперед, створили (знову ж таки, спільними зусиллями всіх) Положення про вирішення конфліктів та Кодекс поведінки в конфлікті. Також розробили алгоритм звернень по допомогу – від класного керівника до медіаторів.

Медіація в гімназії будується на чотирьох принципах:

• конфлікт – це нормальна частина життя, а отже – його можна використовувати для навчання й самовдосконалення;
• конфлікт варто використовувати для формування навичок вирішення суперечок у довготривалій перспективі;
• школярі можуть вирішувати конфлікти за допомогою школярів так само ефективно, як і з дорослими;
• заохочення до вирішення конфліктів через співпрацю запобігає появі нових конфліктних ситуацій, а також розвиває відповідальність учнів.

Отже, навчання медіації проходять не лише педагоги, але й діти: старшокласники часто стають медіаторами для учнів молодшого віку.

“Коли в дитячому колективі трапляється конфлікт, дорослі часто призначають винного. Діти так не роблять, їхня медіація переважно успішніша. До того ж діти більш відверті між собою, ніж із дорослими, коли треба визначити справжню причину конфлікту. З іншого боку, ми розуміємо, що, наприклад, десятикласник не піде до випускника на медіацію, але якщо він із 5–7 класу спостерігає за подібним вирішення конфліктів, то вже добре знає, що їх ефективніше вирішувати не силою, а перемовинами. А це вже зовсім інший рівень особистості”, – каже Валентина.

Вона розповідає про ситуацію, коли один хлопець віднайшов іншому образливе прізвисько.

“Справа доходила до бійок, і вчителька відправила обох до медіатора-старшокласника. У результаті, діти склали документ – домовленість, у якій прописали умови примирення, хоч це й не обов’язковий результат медіації: ми вважаємо це зайвим бюрократизмом, але в цьому випадку це спрацювало. Тепер ці діти вже в 8 класі й самі готові стати медіаторами”.

Валентина зізнається, що бувають і такі випадки, коли діти-медіатори не справляються. Часто це відбувається в ситуаціях, коли в конфлікті беруть участь дорослі, наприклад, батьки. Але на такий випадок у школі є вчителі-медіатори, що дає змогу знаходити вихід.

“Урешті, маємо не лише внутрішньошкільні, а й зовнішні результати, – з гордістю говорить директорка. Прийшла, наприклад, до нас літня сусідка нашого учня, з яким у них трапився конфлікт: вона любила поспати зранку, а він, ідучи до школи, обов’язково гучно гупав вхідними дверима, за що вона його сварила. Й от як людина у віці, вона була переконана, що виховувати молодь повинна школа, і прийшла до нас. Ми їй розказали, що в нас є служба медіації, яка допомагає вирішувати конфлікти, і вона зацікавилася, як це спрацює у їхньому випадку. У результаті, вони змогли домовитися, причому на умовах, коли інтереси обидвох сторін були враховані”.

Завдяки медіації школа вирішує не тільки свої внутршні конфлікти, а й зовнішні.

ФОРМУВАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ

Формувальне оцінювання, вважають у Канівській гімназії, допомагає підвищити рівень довіри між учителем та учнем, а отже – ефективність усього навчання. Учитель не дає категоричної оцінки дитині ані щодо її знань, ані щодо поведінки. Натомість наголошує насамперед на досягненнях і позитиві, щоби потім акуратно скоригувати недоліки.

“Учитель звик ставити бали. Але якщо учень учора отримав 3, а сьогодні вже 4, то навіть за 12-бальною системою для нього це прогрес, його вже є, за що похвалити. Перелаштувати себе на бачення навіть такого невеличкого успіху складно для вчителя, але мегаефективно для учня”, – каже Валентина.

Каже, що їй допомогли в цьому тренери “Демократичної школи”, які працювали в школі на партнерських засадах – були не перевіряльниками або оцінювачами, а постійно підкреслювали навіть найменший успіх.

ГРОМАДЯНСЬКА ОСВІТА

Освіта для демократичного громадянства людини в Канівській гімназії інтегрована в освітню програму. Це результат участі гімназії у компоненті “Демократичної школи” – формування й оцінювання громадянських компетентностей.

Це був інноваційний освітній проєкт всеукраїнського рівня “Формування та оцінювання громадянських компетентностей в освітньому процесі на рівні базової середньої освіти” (наказ МОН від 13.03.2019 №340).

Дібрані 62 шкільні команди апробовували (2019-2020 н.р.) ефективність педагогічних практик із розвитку громадянських компетентностей як наскрізних, їх інтеграції в навчання та їх оцінювання.

Напрацьовані матеріали були використані під час оновлення навчальних програм для 5-9 класів у межах реформи НУШ.

“Це не про окремі заходи чи уроки, а про інтеграцію теми в усе навчання. Ми використовуємо вправи з посібників Ради Європи з освіти демократичного громадянства для формування громадянських компетентностей тощо. Тобто навчання передбачає інтерактив – ігри на розвиток критичного мислення, усіх 20 громадянських компетентностей, що визначила Рада Європи, причому без втрати обов’язкових предметних досягнень і знань.

Наші вчителі дуже захопилися цим процесом. Більше половини з них самі стали розробниками вправ, якими радо ділимося й на сайті “Демократичної школи” в розділі онлайн-ресурсів для вчителів, в так званому “Тулбокс“. А наші діти просто в захваті від таких уроків”.

ЩО ПОКАЗУЄ АНКЕТУВАННЯ УЧНІВ, БАТЬКІВ І ВЧИТЕЛІВ

У школі двічі на рік проводять онлайн-анкетування вчителів, учнів та батьків із використанням хмарного сервісу, що дає змогу опитати абсолютно всіх. За результатами коригують роботу школи.

“Щоразу ми помічаємо зниження тривожності і вважаємо це найяскравішим показником. Наші діти вільно почуваються в школі. Вони знають, що до будь-кого з учителів можна підійти з особистим питанням, навіть у директорки можна запитати, чи немає в неї часом цукерки поділитися, і це буде абсолютно нормально”, – каже Валентина й додає, що відтоді, як запровадили анкетування, й учителі почали отримувати від учнів відчутну підтримку.

“Наприклад, напередодні семінару для директорів шкіл учні запропонували допомогу в створенні презентації та відеоматеріалів про школу.

А під час карантину вони допомагали нам із технічною підтримкою дистанційного навчання. Тобто вони не чекають, що прийде вчитель і буде їх навчати, тому що “повинен”, а стають насправді активними учасниками освітнього процесу”.

СПІВПРАЦЯ ВЧИТЕЛІВ ТА ЗАГАЛЬНОШКІЛЬНИЙ ПІДХІД

Навчання в школі, вважають у гімназії, – це проєкт, загальний успіх якого залежить від кожної його ланки та їхньої розумної взаємодії.

“Ми намагаємося поступово відходити від таких собі закритих методичних груп учителів-предметників, натомість переформатовуємося на ініціативні групи, – розповідає Валентина. – Наприклад, застосовуємо вправи для формування компетентностей. Але якщо в одному класі вчитель історії проведе інтерактивний урок, а завтра цей урок повторить учитель мови або математики, то дітям стане нецікаво. Тож ми почали разом планувати свої уроки, створили мапу вправ – коли, у якому класі який учитель яку проводить вправу. Це дає змогу органічно інтегрувати компетентісний підхід в освіту.

Часто “граємо” самі на перервах, відпрацьовуючи методики та інтерактивні завдання. Обов’язково ділимося своїми результатами та спостереженнями: що спрацювало, як адаптували, як відреагували діти”.

Проте, каже, не всі вчителі одразу сприйняли нові методики та підходи в роботі.

“Були педагоги, які на початку не розуміли, як такі демократичні підходи можна пов’язати з викладанням. Але ми вважаємо, що демократія – це не про примусовість, а отже – переконували їх власним прикладом, участю в тренінгах. Навіть діти до цього долучилися, пропонуючи робити ті чи інші вправи. І процес пішов. Наразі не всі вчителі долучені так активно, як хотілося б, але розуміння є, і кожен намагається мірою можливостей долучатися”.

Та загальношкільний підхід – не тільки про педагогів.

“У школі можуть бути всі демократичні педагоги та адміністрація, а прибиральниця візьме й надає по шиї мокрою ганчіркою за те, що пройшов вимитою підлогою. Так от, загальношкільний підхід – це і виховний, і навчальний компоненти, і культура спілкування, і культура вирішення конфліктів абсолютно всіма, без винятку. Це загальна культура закладу, формування певних цінностей, які визнаються та підтримуються завжди та всіма. Одноразова акція тут не працює”.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Усі фото: Канівська гімназія імені Івана Франка

Публікація підготовлена за сприяння Програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”, що реалізується Європейським центром ім. Вергеланда та Міністерством освіти і науки України у партнерстві з Благодійною організацією  “Центр освітніх ініціатив” та “ІСАР Єднання” і фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії”.