Як навчити дітей вести діалог: дієві правила

Як опанувати ритичне мислення, вміння аналізувати, агрументувати та доводити власну думку, активно слухати й дискутувати, шанобливо ставитися до інших поглядів та думок? Одним із найбільш ефективних методів опанування одразу всіх цих умінь є ведення діалогу, і почати навчати грамотно вести діалог можливо навіть у початковій школі.

Саме так вважає експерт із розвитку громадянського суспільства Денис Полтавець, який провів семінар із ведення сократівських діалогів для вчителів початкових класів у межах тренінгу ГО “Смарт освіта”.

Цей тренінг був частиною програми підготовки вчителів, які пілотували курс “Уроки доброчесності” для 3–4 класів. Адже вміння мислити й будувати аргументи важливе для того, щоб учні діяли доброчесно не механічно, а розмірковували й шукали вдалі шляхи виходу. Адже часто ситуації, у яких потрібно обирати доброчесну поведінку серед інших варіантів, – складні й не мають одного правильного варіанту розвʼязання.

Пропонуємо короткий конспект семінару.

Діалог як спосіб пізнання істини прийшов у сучасну культуру зі Стародавньої Греції. Грецька спільнота мала усталені сімейні традиції, яких почало не вистачати з бурхливим розвитком міжнаціональної торгівлі. Мислення, правила поведінки та світосприйняття сторін торговельних угод надто відрізнялися, і люди мали домовлятися, шукати компроміси та віднаходити спільні рішення. Згодом мистецтво ведення діалогу міцно увійшло в давньогрецьку культуру.

Діалог потрібен тоді, коли ми знаємо, що точної, єдино правильної відповіді на питання немає, але потрібно віднайти прийнятне для всіх сторін рішення.

Імплементація діалогу як інструменту навчання доволі непроста, аж надто в початкових класах. Але саме в цьому віці в дитини формуються індивідуальне сприйняття світу, взаємозв’язків у ньому та базове поняття про правила комунікації. Тому, за словами Дениса Полтавця, починати формувати навичку вже час.

Учителю пропонується бути модератором діалогу, давати учням тему для обговорення, слідкувати за правилами ведення розмови та спрямовувати її в продуктивне русло. Є кілька базових принципів, за якими має бути організоване практичне заняття з ведення діалогу:

1. Учасники мають сприймати одне одного на рівних (без урахування ієрархії). Такі зв’язки як “учитель–учень”, “дорослий–дитина”, “відмінних–неуспішний” нівелюють спроби організувати діалог, оскільки формують перешкоди для вільного висловлення та однаково поважливого ставлення до всіх.

Проте майже в кожному класі є “слабкі” учні, які не користуються повагою однолітків. Тоді завдання модератора – організаційна підтримка таких учасників. Вона може полягати, наприклад, у тому, що вчитель зупиняє розмову інших і дає змогу висловитися “слабкому” учневі, якщо він зявляє про таке бажання.

2. Визначення предмета діалогу. Тему розмови, як правило, визначає вчитель, відповідно до плану уроку (чи предмета). Проте її може запропонувати і хтось з учасників.

Однак варто пам’ятати, що вчитель до початку заняття з ведення діалогу має чітко розуміти цілі й завдання уроку загалом – чого потрібно досягти, які знання та навички мають отримати учні, який досвід, у який спосіб учитель буде оцінювати результати такого заняття. Тобто модератор (педагог) тримає в голові весь процес і спрямовує фокус розмови в потрібному тематичному руслі.

3. Дотримання правил. Це найголовніше завдання модератора. Правила заняття з діалогування оголошуються до початку уроку (ми поговоримо про них трохи далі), і вчитель має слідкувати за їх дотриманням усіма учасниками діалогу, у тому числі й ним самим.

4. Створення атмосфери інтелектуальної свободи. Йдеться про те, що під час такого заняття будь-яка висловлена думка вважається цінною й немає неправильних думок. Кожен має право на те, щоби висловитися, бути почутим та отримати, якщо не підтримку, то увагу, розуміння та шанобливе ставлення. Завдання модератора на цьому етапі – “докопатися” до суті думки, якщо вона незрозуміла йому чи іншим учасникам. Для цього він може ставити уточнювальні запитання.

Оптимальна кількість учасників діалогу розраховується з огляду на час, відведений на заняття: у кожного з учасників має бути не менше 1 хвилини на висловлення власної думки. Тому, якщо є така можливість, клас варто розділити на кілька груп задля максимального ефекту від заняття.

Натомість, якщо хтось з учасників діалогу не має бажання висловлюватися, модератору не варто примушувати, для мовчання може бути чимало причин. Але коли вчитель бачить, що така дитина хотіла б долучитися до розмови, але інші не дають їй змоги, варто втрутитися.

Коли ж у класі є учні, схильні до спостереження та аналізу, а не до розмов, можна призначити їм так звану “роль репортера”. Тоді їхнім завданням буде уважне слухання, структурування та аналіз почутого, а наприкінці вони зможуть виступити з короткими підсумками всього, що говорилося під час уроку. Така вправа додасть цінності всьому заняттю.

Основні правила ведення діалогу:

• Спілкування групою. Означає, що під час діалогу учасники обговорюють виключно теми, думки, ідеї, але в жодному разі не людей та їхні особистості.
• Лаконічність. Кожен учасник має право на висловлення думки. Але він має вкластися у визначений час. Зазвичай він не має перевищувати 2 хвилин за один раз. Але ліміт часу індивідуально визначає модератор діалогу, адже він залежить від кількості учасників, мети заняття та загального часу уроку.
• Уважне слухання. Учасники повинні виявляти повагу до кожного, хто висловлюється, уважно слухати, не перебивати й не коментувати, не давати оцінку, ба більше не переходити на особистості.
• Пунктуальність. Це вияв поваги до інших учасників та готовність до розмови. Якщо, наприклад, учень запізнюється на такий урок, він скорочує для решти можливості висловитися. Діалог – “дорослий” формат навчання, тож і правила поведінки тут “дорослі”.
• Невикористання гаджетів. Серйозна розмова потребує максимального включення, щоби не випустити аргументи та напрям розвитку подій, а отже – будь-які відволікання не допускаються.
• Конфіденційність. Необов’язкове правило, коли йдеться про загальноосвітні теми. Але якщо у форматі діалогу обговорюється щось особисте або висловлювання учасників є надто специфічними, можливо, варто домовитися, аби все сказане лишилося в стінах класу.
• Модератор визначає черговість висловлювань. Щоби діалог не перетворився на “базар”, учитель має взяти на себе визначення порядку висловлювання учасників. Учні можуть виявляти своє бажання виступити, наприклад, піднятою рукою, але не мають права говорити, поки вчитель не надасть їм слово.

Діалог може використовуватися як під час уроку з певного предмета, так і в разі, коли в дитячому колективі виникають проблеми з поведінкою чи комунікаціями. Система ухвалення рішень у класі через діалог – це дієвий інструмент впливу на зміну як індивідуальної, так і колективної поведінки. Тож учитель може вдаватися до цього інструменту за будь-якої потреби: діалог здатен ненав’язливо змінювати внутрішню картину світу, не “вмикаючи” внутрішнього супротиву та агресії в учасників переговорів.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – lithiumphoto, Depositphotos

Проєкт “Навчання суспільної доброчесності в українській початковій освіті як довготривалий та ефективний інструмент подолати “побутову корупцію” реалізується у партнерстві з німецькою організацією ChildFund Deutschland (“Дитячий Фонд Німеччини”) за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ)

Більше про проєкт читайте за цим посиланням.