“Дім – для відпочинку, а школа – для навчання”. Освіта в Бельгії очима українців

“Мої діти закінчили рік одночасно з українським та бельгійським атестатами”, – починає Маріель Славська.

У перші три місяці війни вона з двома дітьми – 5-річним Святославом і 11-річною Соломією – були в Туреччині. Там навчатися не було можливості, тому дочка Маріель самотужки закінчувала українську програму 5 класу.

У травні сім’я опинилася в Бельгії, де донька пішла в школу (навчання триває до кінця червня).

Маріель описує враження від бельгійської системи освіти на своїй Facebook-сторінці.

“Нова українська школа” ділиться інформацією з дописів Маріель про те, чому в Бельгії не задають домашніх завдань, де діти тримають ручки, зошити та олівці, чому в середу – скорочений день і чому вчителі не кричать, а батькам неможливо потрапити в школу під час навчання.

ПРО СИСТЕМУ ОЦІНЮВАННЯ, РОЗПОДІЛ І (НЕ) ДИТЯЧИЙ САДОЧОК

“Що вам сказати… Мої враження дуже позитивні. І це, з огляду на мою прискіпливість і, так би мовити, експертність у цій сфері. Певний час я робила детальні дослідження шкіл Ірпеня”, – пише Маріель.

У Бельгії освіта для всіх дітей з інших країн – обов’язкова. Якщо батьки відмовляються, усі дитячі соціальні виплати скасовують. Ідеться про приблизно 175 євро щомісяця для кожної дитини.

Поняття “дитячий садок” тут немає. Однак, починаючи з 5 років, навчання в школі обов’язкове. Клас, у якому навчався 5-річний син Маріель Святослав, – це щось на кшталт українського садочка. Єдина відмінність – діти не сплять в обід.

Система оцінювання в школах Бельгії – 100-бальна. Водночас важливо мати високий середній бал.

“Як на мене, це краще. Адже, якщо дитина – гуманітарій і має погані оцінки з математики, ніхто її не цькуватиме. Вона матиме можливість підтягнути середній бал за рахунок інших дисциплін”, – каже Маріель.

Загалом діти навчаються “за рівнем знань”. Якщо дитина недотягує, її можуть залишити на повторний навчальний рік. За словами Маріель, у 12 років діти переходять у школу з професійним нахилом (перукар, робота з деревом, ІТ). Це – щось на кшталт профтехосвіти після 9 класу.

Утім, така можливість є лише в тих дітей, хто добре знає нідерландську мову. Українські діти з 12 років потрапляють у так звані “OKAN школи”. Там вони впродовж року вивчають нідерландську мову.

ПРО ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ, ГРОШІ ТА ПРОГУЛИ

У школах Бельгії немає домашніх завдань. За словами Маріель, бельгійці щиро дивуються: “А для чого домашнє завдання? Діти ж зненавидять навчання і школу! Дім – аби відпочивати, а школа – для навчання”.

Книжки, зошити, олівці та ручки діти залишають у спеціальному відділі під партою. У портфелі діти носять лише змінний одяг (наприклад, купальник) і ланч. Маріель складає ланч-бокси (фрукти, овочі, печиво), щоби діти могли перекусити двічі.

До слова, освіта в Бельгії – безплатна. Платити треба лише за харчування. За місяць на одну дитину жінка витратила 76 євро на харчування. О 12:00 дітей годують гарячим обідом, який діти Маріель дуже хвалять. Це може бути паста чи лазанья й обов’язково суп. На десерт може бути морозиво.

“Щодо безплатної освіти – немає жодних батьківських комітетів, “виносу мозку” від голів цих незаконних угрупувань, зборів грошей на фіранки чи мийні засоби. Діти приносять додому поробки з дорогих матеріалів, на які гроші не збираються”, – розповідає Маріель.

Іноді за додаткову плату пропонують поїхати на екскурсію. Наприклад, донька Маріель Соломія їздила у величезний парк атракціонів з американськими гірками. Поїздка коштувала 50 євро (проїзд і безлімітні квитки).

Прогуляти чи просто не прийти до школи в Бельгії – не можна.

“Наприклад, неможливо залишити вдома дитину, бо вона дуже не хоче йти в школу. 22 червня в моєї Сольки був День народження. В Україні це завжди літні канікули. Тут не піти в школу не вдалося. Адже, якщо дитина відсутня, треба принести довідку про лікарняний. Пощастило, що День народження випав на короткий день, коли уроки закінчуються об 11:20″, – розказує жінка.

ПРО РОЗКЛАД, ПЕРЕРВИ, БЕЗПЕКУ ТА НЕЗВИЧАЙНІ УРОКИ

Діти в Бельгії навчаються 5 днів на тиждень із 8:30 до 16:00. Однак середа – це так званий короткий день. Тоді уроки закінчують об 11:20.

“Діти встигають перепочити всередині тижня і з новими силами вриваються в четвер”, – додає Маріель.

На перервах усі діти виходять на вулицю побігати та погратися. Для дітей доступні безліч розваг, як-от “UNO”, інші настільні ігри, баскетбол, волейбол, крокет, настільний теніс, м’ячі, турніки, канати, кільця.

Територія школи закрита. Так, діти не можуть самостійно піти в магазин за межі школи, а чужі люди – зайти на територію.

У Бельгії також заведено влаштовувати незвичайні креативні уроки. Наприклад, уроком фізкультури може бути плавання або хокей. Маріель розповідає, що в доньки був урок із порятунку тих, хто тоне. Так, діти мусили пірнати в басейн в одязі й діставати щось із води.

А одного разу вони велосипедами їздили на екскурсію на фабрику картоплі. І там її куштували.

Мова навчання тут – нідерландська. Це, ділиться Маріель, найскладніше. Адже на початку діти не розуміли ані слова.

“Святославу було легше – він швидко знайшов двох друзів і під час гри вони якось розуміють один одного. А завдання в школі йому дають прості – намалювати щось, прописувати елементи. Солі – складніше. В 11 років дитині потрібні глибокі взаємини з однолітками – і без мови їх не побудувати. Упродовж двох тижнів вона сильно депресувала, плакала щовечора, бо відчувала себе самотньою на перервах. І поверхневі знання англійської не рятували”.

Маріель розповідає, що щодня вивчає із сином 3–5 нових слів нідерландською мовою. А донька сама запам’ятовує нові слова в школі.

“Дуже жалкую, що не робила в Україні упор на англійську. Втім, є хороша новина: тепер у дітей з’явилася сильна мотивація до вивчення мов, вони зрозуміли її практичне значення”, – додає жінка.

До слова, у школу заборонено брати телефон, тому користуватися перекладачем неможливо. Маріель скаржилася школі на це впродовж двох тижнів, тому її доньці видали планшет, аби вона могла спілкуватися. У доньки одразу все налагодилося.

ПРО СТАВЛЕННЯ ТА КОМУНІКАЦІЮ

“Найбільше мене вразило ставлення вчителів та директора до батьків і дітей. Немає жодної зверхності, дуже партнерська комунікація. Директор щодня зустрічає батьків та дітей на порозі школи, пам’ятає учнів на ім’я, навіть під час випадкової зустрічі – завжди в курсі справ дитини, її успіхів та проблем. Загалом усі усміхнені, не роздратовані. Відчувається, що вчитель тут має повагу серед колег, думаю, дохід – відповідний”, – розповідає Маріель.

Батьки не мають доступу в школу – під час навчання школа зачиняється. Номер телефону для зв’язку з учителем – тільки для екстрених випадків.

“Наприклад, одного разу я забула покласти синові кофту й хотіла передати. А вдруге я забула в рюкзаку сина свої речі. І в обох випадках мені довелося це робити через секретаря директора. Телефонувати вчителю навіть не було сенсу – під час уроків слухавку не підійматиме”.

Усі запитання можна поставити лише електронним листом. Деколи відповідь можна чекати 2–3 дні. Жодних месенджерів і батьківських чатів немає. Тоді як усі повідомлення й важливі оголошення діти передають батькам у паперовому вигляді.

“У результаті вчителі не стресують і завжди усміхнені. За словами моїх дітей, жодних криків учителя чи грубого ставлення вони не спостерігали. І це їх дуже дивує. До слова, наприкінці навчального року я отримала детальну характеристику про успіхи Соломії. Мене вразив акцент на її емоційний стан”, – завершує Маріель.

Усі фото: Маріель Славська

Текст відформатувала Марія Марковська, “Нова українська школа”