Формувальне оцінювання: про його інструменти та користь від педагогині з Канади

Формувальне оцінювання – це про покращення якості викладання та підвищення ефективності освітнього процесу. За допомогою нього вчитель може оцінити не лише академічні результати, а й дослідити індивідуальні особливості дітей. Усе просто: для того, щоби процес був результативним, варто опанувати інструменти та методи формувального оцінювання.

Під час воркшопу від ГО “Смарт освіта” в співпраці з канадськими та австралійськими освітянами, педагогиня з Онтаріо (Канада) Світлана Цимбал-Святненко розповіла про:

• особливі фішки формувального оцінювання;
• роль учнів як об’єктів і суб’єктів у процесі;
•  інструменти формувального оцінювання.

Далі – пряма мова

ЦІКАВО УЧНЯМ — КОРИСНО ВЧИТЕЛЯМ

Що для учнів?

Формувальне оцінювання допомагає дітям ідентифікувати свої сильні та слабкі сторони, зосередитися на тих навичках, що потребують удосконалення.

Мета формувального оцінювання – не лише підвести підсумок навчання дитини в балах, але і знайти спосіб покращити ефективність уроків.

Контроль за результатами роботи частково передається учневі, адже завдяки визначеним критеріям оцінювання учні:

• знають і розуміють своє завдання;
• стають відповідальними за власне навчання;
• вільно ставлять запитання та можуть розраховувати на поважливе ставлення;
• знають, що робити, щоби покращити якість своєї роботи;
• почуваються важливими і впевненими.

Що для вчителів?

Покращення результатів роботи. Вчитель постійно спостерігає та аналізує, які методики спрацьовують у конкретному класі, а що взагалі не працює; які інструменти підвищують ефективність навчання учнів; які думки та теми обговорюються в класі (а отже, хвилюють учнів).

До того ж так формуються довірливі та поважливі стосунки між дітьми та вчителем. Як результат – комфортна атмосфера в класі.

Отже, формувальне оцінювання:

• не банальна оцінка: це фокус на труднощах й допомога для кращого розуміння матеріалу;
• забезпечення вчасного фідбеку (зворотного зв’язку) як для учнів, так і для вчителя;
• допомога учням у виявленні та сприйнятті їхніх сильних та слабких сторін;
• допомога вчителям у визначенні матеріалу, складного для учнівського сприйняття.

ВІЗЬМІТЬ СОБІ! ПРАКТИКИ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ

Укладаємо “класний контракт”

На початку навчального року поговоріть із дітьми про те, яким вони хочуть бачити свій клас — дружнім та успішним чи таким, де всі одне одного ображають, шумним і некомфортним. Питання риторичне, але воно підштовхне учнів до спільного формування критеріїв поведінки для досягнення цілі.

Далі запропонуйте спільно розробити мету та критерії і обговоріть їх. За результатами спільного голосування визначте 4—5 основних. Наприклад:

• бути відповідальним за своє навчання;
• поважати себе, своїх друзів, учителів;
• виконувати завдання;
• допомагати однокласникам;
• ставити запитання;
• мати право робити помилки тощо.

Ці критерії запишіть на папері. Запросіть усіх учнів підписати “документ”, підпишіть самі й розмістіть у класі на видному місці. Фактично, це і є класний контракт – один із дієвих інструментів формувального оцінювання: коли хтось з учнів порушує правила, його однокласники самі звертаються до цього документа. Як результат, розвиваються їхні самостійність, навички рефлексії, самодисципліни тощо.

Перевіряємо результати навчання

Коли учень після уроку розуміє, з чого починати подальшу роботу над темою, прагне спробувати новий підхід на практиці чи має ідеї для обговорення в класі, це означає, що ми досягли мети.

Перевірити результат учитель може, запропонувавши:

• контрольний список питань, що розглядалися;
• “вихідний квиток” (від слова “вихід”): коротку анкету для учнів із відповідями на запитання на кшталт “чого я навчився/-лася?”, “які питання лишилися для мене незрозумілими?”, “які питання з теми я би ще поставив/-ла?”. У початковій школі для відповіді на запитання можна використовувати, наприклад, смайлики;
• конференцію або дискусію;
• “дай п’ять”: наприкінці уроку учні обирають цифру від 1 до 5, що означає кількість речей, яких дитина навчилася під час заняття;
• намалювати схему, яка передасть розуміння вивченої теми;
• записати кількома реченнями головну ідею теми або тексту, над якими працювали на уроці;
• “математичні розмови” – розгорнуті запитання, які можуть мати різні варіанти відповідей, залежно від того, на що звертав увагу учень у вивченні питання.

Результати такої підсумкової роботи не обов’язково мають оцінюватися в балах. Головне завдання – визначитися з труднощами, що виникли в учнів під час опрацювання теми.

Визначаємо маркери успіху

Це інструмент, що закріпить навички самооцінювання, рефлексії та самостійної роботи. Важливо, аби ці маркери вчитель розробляв спільно з учнями. Кожен учасник навчального процесу має бути обізнаний із ними та розуміти їхню суть.

Наприклад, учневі набагато легше буде писати твір, якщо він або вона:

✓ подумає про обрану тему і зрозуміє її;

✓ складе план, про що він / вона може написати;

✓ напише твір на чернетці;

✓ перевірить, що твір має початок, середину й кінець;

✓ покаже чи прочитє твір двом друзям і отримє від них поради;

✓ порадиться з учителем і виправить помилки;

✓ перепише твір у чистовик.

Такий план можна записати на папері, а учень під час роботи відмічатиме пункти, які були виконані.

Візьмемо інший приклад: клас вчиться додавати в межах 50. Що може бути критеріями успіху?

✓ Дитина рахує і знає всі числа до 100;

✓ правильно визначає десятки й одиниці у двозначних числах;

✓ використовує різні стратегії додавання (числову лінійку, лічильники, таблиці чисел тощо);

✓ знаходить правильну відповідь;

✓ однокласники підтверджують правильність розв’язання прикладів і т.ін.

Отримуємо зворотний зв’язок (фідбек)

Це детальна і вчасна порада вчителя учню. Вона дозволяє поглибити знання з предмета й покращити якість роботи, зокрема й самостійної.

Наприклад, учитель літератури, аби підштовхнути учня до глибшого вивчення теми, може поставити йому такі питання:

• Твій твір має чудові початок і середину, але подумай, як можна блискуче завершити його.
• Чи це тобі нагадує твою родину? Що є спільне, а що – відмінне?
• Яку іншу книгу ця розповідь тобі нагадує?

Приклади фідбеку з математики можуть виражатися в таких запитаннях:

• Як інакше можна вирішити цю проблему?
• Як можна було б проілюструвати задачу?
• Які математичні інструменти можуть допомогти розвʼязати цю задачу?

Читайте також:

• Що таке формувальне оцінювання, чому воно потрібне учням і які основні виклики
• Формувальне оцінювання: приклади форм, які заповнюють фінські вчителі, діти та їхні батьки

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – AllaSerebrina, Depositphotos