Оutdoor-садочки Норвегії: 6 дітей на одного вихователя, сон на вулиці та лояльні батьки

Найбільшими цінностями дошкільної освіти в Норвегії вважають підтримання здоров’я дітей та посилення природної цікавості до всього, що їх оточує. Перед школою першачкам не обов’язково вміти читати, писати чи рахувати, проте must have – бути незалежними від дорослих у побутових питаннях та вміти комунікувати.

Тому в дитячих садках діти багато часу проводять на відкритому повітрі, а практика outdoor-груп (тобто групи просто неба), набуває все більшої популярності серед батьків.

Такий формат міг би стати корисним і для українських реалій та значно скоротити черги до дитячих садків, адже групи могли би чергуватися: тоді як частина проводила би час на свіжому повітрі, інші були б у приміщенні.

Про особливості методики оutdoor-садочків та ефективність дошкільного виховання в Норвегії “Новій українській школі” розповіли керівниця відділу дошкільного виховання Лене Оксхолм та, асистентка вчителя норвезького садочка “Хюндсюнд” (Форнебу, передмістя Осло) Інна Куць.

Говорили про:

• культурні outdoor-традиції країни;
• особливості розкладу садочку такого формату;
• впровадження навчальних програм, коли діти постійно перебувають за межами класних кімнат;
• складнощі запровадження та мінуси формату.

“ДОЩ, СНІГ, ВІТЕР – А МИ НА ВУЛИЦІ”: КУЛЬТУРНІ ТРАДИЦІЇ НОРВЕГІЇ

Традиція перебувати на відкритому повітрі важлива для Норвегії. Фактично, це спосіб життя всієї країни: і діти, і дорослі намагаються проводити на вулиці кожну вільну хвилину. У вихідні важко застати когось удома – усі родини з дітьми й домашніми улюбленцями проводять дні на свіжому повітрі, займаються спортом, організовують пікніки, активно відпочивають.

“Навіть коли дощ, сніг, вітер та температура мінус десять, ми однаково на вулиці. Норвежці люблять кататися на лижах, велосипедах, плавати, бігати, просто прогулюватися”, – розповідає Лене Оксхолм.

Природно, що ця філософія перенесена й на виховання дітей, зокрема й у дошкільних закладах. У будь-якому садочку країни діти проводять чимало часу на вулиці, кілька годин гуляють щодня. Це не закріплено нормативними актами, але всі педагоги та батьки вважають, що такий підхід – правильний.

Ба більше, що це аж ніяк не погіршує результат виховної та навчальної роботи, а, навпаки, дає змогу розширити навчальні можливості, створюючи додатковий “освітній простір”.

У садочку працюють 30 вихователів та помічників на 180 дітей. Тобто на одного дорослого “припадає” шестеро вихованців. Це дає змогу приділяти максимальну увагу кожному.

“Також у нас працюють кілька чоловіків, як педагогічними працівниками, так і помічниками. Чоловіки мають інший погляд на те, що і як відбувається, їхні поради цінні. А дітям добре, коли вони мають приклади різної гендерної поведінки так само, як і вдома, коли в них є мама й тато”, – наголошує пані Оксхолм.

“МИ НЕ МУСИМО САДИТИ ДІТЕЙ ЗА ПАРТИ, ЩОБИ ДОНЕСТИ ДО НИХ ЯКУСЬ ІНФОРМАЦІЮ”

У Норвегії немає визначеного навчального плану для дошкільних закладів. Але в Державному рамковому плані дошкільної освіти прописані основні напрями, з якими мають працювати садочки.

Основні освітні галузі – це:

• комунікації, мова та текст;
• фізична активність, харчування та здоров’я;
• мистецтво, культура та креативність;
• природа, оточення та технології;
• цифри, вимірювання і форми;
• етика, релігія та філософія;
• громада, спільнота й суспільство.

“В outdoor-форматі також можна вільно працювати з усіма цими напрямами. Коли ми сидимо разом, то говоримо і спілкуємось, поглиблюємо свої комунікативні навички. Діти рухаються і грають, що дає їм відчуття свого тіла. Ми їмо й навчаємося тримати виделку й ніж, а ще дізнаємося, з чого зроблені продукти, де вони росли, які технології використовувалися для їх обробки, якою є культура споживання їжі в різних країнах, як ми можемо дбати про довкілля, коли їмо.

На столі, за яким їдять діти, можна знайти й кількості предметів, і різноманіття форм. Можемо поговорити про те, що таке релігії, які обмежують споживання певних продуктів, або про те, як поводитися, якщо запрошують на обід у гості чи в ресторан (суспільний складник) тощо, – наводить приклад Лене Оксхолм. – Ми не мусимо садити дітей за столи чи парти, щоби поговорити та донести до них якусь інформацію. Якщо ми будемо робити це у форматі гри або під час виконання звичних побутових дій, ефективність від того буде навіть більшою“.

Один із напрямів розвитку дитини в Рамковому документі – це вивчення природи. Outdoor-формат допомагає дітям краще опанувати своє тіло, адже вони перебувають у постійному русі та в обставинах, що змінюються в природний спосіб.

“Наприклад, ми маємо поруч доволі крутий схил. Узимку він вкривається снігом і стає слизьким. Дитина має навчитися тримати рівновагу, щоби піднятися чи спуститися по ньому. І вони надзвичайно швидко цього вчаться, набагато краще, ніж дорослі, які їх супроводжують”, – усміхається Інна.

А ще прогулянки розвивають моторику, бо діти весь час щось беруть у руки, вивчають, розглядають. І звичайно, укріплюють своє здоров’я, адже постійно перебувають на свіжому повітрі.

“Вони торкаються різних матеріалів та текстур, нюхають квіти й рослини, обіймають дерева. Окрім усього іншого, ми вважаємо це такою собі профілактикою алергії”, – підкреслює асистентка.

У дітей виникає величезна кількість запитань, адже саме тут, у довкіллі, вони можуть побачити більше цікавого, ніж у приміщенні чи на картинках. І кожне запитання може стимулювати всю групу до обговорення (а це – розвиток мовленнєвої, лінгвістичної компетентності).

До того ж природа ніколи не буває одноманітною – щодня, коли діти виходять на вулицю, щось змінюється: сніг, дощ, вітер, колір листя, пташки, шишка, яка вчора висіла на гілці, а сьогодні впала додолу…

Звичайно, вихователь має план роботи на день. Проте він дуже гнучкий, дорослий завжди готовий іти за дитиною.

“Ми маємо бути дуже уважними до зацікавлень дитини, тоді й навчання більш ефективне. А з іншого боку, і вихователю набагато простіше тримати увагу групи, – каже пані Оксхолм. – Дорослі в садочку мають бути дуже близькими до дитини, щоби їхня робота була ефективною. Досягти цього можна, приймаючи правила гри, тобто в прямому сенсі – граючи разом із дітьми“.

І вже тоді, під час цієї гри, навчати їх певних компетентностей:

• порахувати дерева чи каміння;
• розповісти про властивості матеріалів, що їх оточують;
• розказати, звідки взялися пірати чи хто побудував перший корабель.

Найголовніше в дошкільній освіті Норвегії – забезпечити умови, аби діти здобули якомога більший практичний досвід, пов’язаний із різними речами та ситуаціями.

“Якщо дитина може написати своє ім’я, порахувати до 10-ти, вміє правильно тримати олівець – це добре, але не головне, – зазначає Лене Оксхолм. – Бо правил поведінки в класі вони ще навчаться пізніше. Завдання дошкільного виховання в іншому – діти мають бути соціалізованими, вміти давати собі раду в побутових питаннях: правильно вдягтися, розібрати свій ланчбокс та поїсти, зібрати речі тощо, ставити запитання, досліджувати та отримувати задоволення від навчання”.

“ПЕДАГОГ ВИРІШУЄ, ЯК ГРУПА ПРОВЕДЕ ДЕНЬ, АЛЕ ЗАВЖДИ ВРАХОВУЄ ПОБАЖАННЯ ДІТЕЙ”

Батьки приводять дітей із 7.30 до 9.00. Із собою дитина має кілька комплектів одягу для різної погоди, бо зранку може бути “мінус”, а в середині дня вже +10. Або неочікуваний сніг чи дощ. Або просто треба змінити одяг, бо він забруднився. Батьки з розумінням ставляться до таких вимог, бо йдеться про здоров’я та комфорт їхніх дітей.

За сніданком діти обговорюють, чим будуть займатися впродовж дня. Педагог зазвичай пропонує тему чи напрям, якому приділятимуть більшу увагу. Але в дітей можуть бути і свої пропозиції (наприклад, вони хочуть говорити не про воду, а про тварин), і вихователь, як правило, дослухається до таких побажань.

“Наприклад, нещодавно ми говорили з дітьми про воду – чому вона важлива, звідки береться, де вона чиста, а де брудна, потім шукали воду довкола себе. Було дуже захопливо, – розповідає Інна. – Після обіду продовжуємо і гру, і дискусію”.

Вважається, що п’ятирічки в норвезьких садках уже не потребують денного сну, тому немає потреби на цей період повертатися в приміщення. Щодо дітей меншого віку, то є практика денного відпочинку на вулиці: для дітей 1–3 років є візочки зі спеціальними теплими спальними мішками, що змінюють, залежно від сезону. У них діти можуть спокійно спати практично за будь-яких погодних умов.

Обід накривають на вулиці з гарячих страв, приготованих у їдальні. Для цього в закладі облаштовані спеціальні бесідки з дахом, який захищає від дощу чи снігу. Взимку в бесідках можна розвести вогнище, яке дає досить тепла, щоби діти не замерзали, сидячи.

“Нашим вихованцям надзвичайно подобається такий прийом їжі, бо він ввижається їм додатковою пригодою, не схожою на традиційне харчування”, – наголошує Інна.

Діти молодшого віку мають інші вікові потреби, вони залежать від щоденних рутин, що дають їм змогу почуватися комфортно та в безпеці.

“Тому ми вважаємо, що дітям до 5 років ще зарано перебувати на вулиці цілий день, хоча діти й цієї вікової категорії проводять на свіжому повітрі 1–3 години щоденно, якщо дозволяє погода”, – каже пані Оксхолм. І з тим, як вони зростають, цей часовий проміжок збільшується.

“Ми також орієнтуємося на побажання дітей: якщо група молодшого віку хоче довше пограти на вулиці, ми завжди віднаходимо таку можливість. Наприклад, сьогодні маємо чудову погоду, й одна група дітей 3–4 років також лишається на вулиці впродовж цілого дня”, – розповідає Інна.

Остаточне рішення про те, як проводитиме час група, звичайно, ухвалює педагог.

“Але ми завжди дослухаємося до побажань дітей – якщо вони втомлені чи без настрою, або погода занадто погана, не змушуємо їх продовжувати прогулянку”.

“У БІЛЬШОСТІ САДОЧКІВ НЕ ВИСТАЧАЄ МІСЦЯ ДЛЯ OUTDOOR-ФОРМАТУ, ІНАКШЕ ВІН ПРАЦЮВАВ БИ ЧИ НЕ ВСЮДИ”

“Ми бачимо не так уже й багато мінусів outdoor-садків. Один із них, мабуть, те, що дорослим тут складніше працювати – вони мають бути в постійному енергетичному ресурсі, бо перебувають у безкінечному русі. До того ж на вулиці суттєво більше небезпек для дитини, ніж у спеціально підготовленому приміщенні садка”, – зазначає Лене.

Проте тут також є традиційний для Норвегії нюанс – батьки добре розуміють, що їхня дитина вчиться взаємодіяти зі зовнішнім світом, вона може подряпатися, впасти, намокнути чи забруднитися, а отже, не роблять із цього трагедії. Вихователі зі свого боку максимально убезпечують дітей, але водночас дозволяють їм проявляти свою природню цікавість до досліджень.

“Якщо дитина видряпалася на дерево, я не буду кричати на неї чи панікувати, я спокійно запитаю її, чи може вона звідти злізти, та попрошу показати, як вона це зробить. Звичайно, буду підстраховувати, але дам можливість навчитися самій. Якщо вона випадково поріже пальчик, навчимо, як обробити, але не відберемо той ніж і не створимо панічний настрій навколо цієї події – краще, аби дитина навчилася користуватися побутовими предметами під наглядом дорослого, а не вдовольняла свою цікавість, коли нікого не буде поруч”, – пояснює Інна.

Лене також зазначила, що дітям, які завершували дошкільне навчання в outdoor-форматі, згодом складно призвичаїтися до умов шкільного класу, адже вони звикли цілий день проводити не в приміщенні, а на відкритому повітрі.

Ще один момент, який не дає змоги зробити outdoor-групи в кожному садочку, – це банальне обмеження його території.

“Нам пощастило, бо маємо поруч ліс та громадський простір, який можемо використовувати. Але для значної кількості закладів, особливо у великих містах, це стає проблемою”, – підсумовує Лене Оксхолм.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор - t.tomsickova, Depositphotos

Фото в тексті: норвезький садочок “Хюндсюнд” (Форнебу, передмістя Осло)

Публікація підготовлена за сприяння Програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”, що реалізується Європейським центром ім. Вергеланда та Міністерством освіти й науки України в партнерстві з Благодійною організацією “Центр освітніх ініціатив” та Всеукраїнським фондом “Крок за кроком” і фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії