Теми статті: батькам, вчителям, директорам, дистанційна освіта, освітнім управлінцям, розʼяснення, учням
19 Січня 2023
30 185
0
Попри дистанційний формат роботи школи, деяких учнів викликають до закладу, або на якийсь один урок, або просто здати зошити на перевірку. Про це розповідають “Новій українській школі” батьки, додаючи, що декому доводиться їхати по годині-півтори до закладу освіти. А раптом тривога? Батьки обирають дистанційний формат якраз для того, щоби діти були в безпеці.
Вчителька однієї зі столичних шкіл, яка працює очно, анонімно розповіла, що педагоги теж ходять на роботу, попри повітряні тривоги. Так, вранці 17 жовтня освітянка пішла на роботу, як зазвичай: “Хоча того дня повітряна тривога розпочалася орієнтовно о 6-ій ранку і тривала понад 5 годин. У наш шкільний чат прийшло повідомлення від адміністрації, що учні залишаються вдома, а вчителі ж мають прийти до школи та перечекати тривогу в укритті. Пояснювали таке рішення тим, що ми комунальна установа, а персонал має бути на робочому місці”.
Здавалося б, для власної безпеки освітянка мала дістатися до найближчого укриття чи дочекатися відбою вдома. Про це просять і учнів, що вчаться очно.
Втім, до “Нової української школи” надходять звернення від вчителів та вихователів дошкілля, що їх змушують ходити на роботу, незважаючи на тривоги й дистанційний формат навчання. Також розповідають і про вимушені чергування в пунктах незламності.
“Нова українська школа” з’ясовувала:
На початку грудня 2022 року на дистанційному навчанні працювали понад 4 тисячі шкіл. Їхні вчителі можуть обирати, де саме будуть проводити уроки – зі шкільного кабінету чи з дому.
Та що бачимо в реальному житті?
“У нашій громаді примушують працювати лише зі школи”, “у нас дистанційна робота, але вихователі кожного дня приходять у садочок і працюють, незважаючи на карантин, сирени й холодні приміщення”, – розповідають “Новій українській школі” освітяни.
Вчителька англійської мови Катерина Обідець працює в прикордонній із рф школі на Сумщині. Зараз вона вимушена писати пояснювальні записки у відділ освіти, чому не проводить онлайн-заняття саме зі шкільного приміщення. Заклад освіти працює дистанційно, адже розташований за 4 км від кордону з росією. Хоч у школі є укриття, але іноді сирена не встигає спрацювати, оскільки ворожі дрони чи ракети пролітають над селом швидше, ніж вмикається оповіщення про тривогу. Тож частина вчителів працює з дому.
“Прилетіти може в будь-який момент. Після одного з прильотів у село в школі повилітали скляні вікна. Ми бачимо, як із місцевої гори ведуть росіяни обстріли наших територій, – описує Катерина.
Ще у квітні я написала заяву про переведення на дистанційну роботу, як і решта колег. У ній вказала адресу, з якої буду проводити уроки. Заява діє до кінця воєнного стану. Та зараз у відділі освіти кажуть, що з початком нового навчального року я мала написати ще одну заяву. Але ж за розкладом усі уроки проводяться, я веду журнал онлайн-занять, роблю скриншоти всіх проведених уроків. Директор мене розуміє та підтримує, але нічого не може зробити проти вказівок відділу освіти”.
Коли почалися перебої з електроенергією, вчителька перенесла свої уроки на другу половину дня, коли найчастіше в її частині села є світло, а школярі мають змогу приєднатися до них. На вихідних Катерина проводить для учнів додаткові заняття, під час яких вчить із ними нові теми або повторює пройдене. Та у відділі освіти наполягають, аби уроки проводилися за розкладом і зі школи.
“Я попросила відділ освіти написати наказ, на підставі якого вимагається моя присутність у школі, та його досі немає, – розповідає Катерина Обідець.
Вона додає, що колег, які працюють дистанційно з-за кордону, просять визначитися – або повернутися додому, або писати заяву на звільнення за власним бажанням.
У батьків теж назбиралося чимало запитань до порядку навчання в дистанційному форматі. В умовах війни для них важливо, щоби діти вчилися та заодно були в безпеці. Тому чимало дорослих, лишаючись в Україні, віддали перевагу онлайн-навчанню, бо в їхньому уявленні це передбачає перебування дитини вдома чи іншому безпечному місці, але не в закладі освіти. Тож коли учнів на дистанційці просять приїхати до школи та здати робочі зошити, батьків цікавить – наскільки законне таке рішення вчителя та школи?
Мама шестикласника ладижинського ліцею № 2 Любов Молодан зазначає, що заклад спочатку працював дистанційно, а в жовтні перейшов на змішаний формат навчання. Тоді ж вчителі математики, української мови, географії та біології почали просити, аби діти привозили до ліцею самостійні та контрольні роботи.
“Зараз діти тиждень вчаться з дому онлайн, а тиждень – зі школи. І коли в нас “домашній” тиждень, вчителі просять приносити зошити на перевірку. Якщо не здав, ставлять одиницю. Якщо ж дитина принесе зошит в очний тиждень чи пізніше, тоді й виправлять оцінку. Мені здалося, що просять носити зошити тому, що важко перевіряти завдання з фото. Раніше ми всі роботи фотографували й надсилали вчителям, – розповідає Любов. – Для моєї родини це складно, оскільки наше місто опинилося під обстрілами, будинок розташований близько до місць влучань. Ми виїхали за межі міста, і приїхати саме на ту годину, яку просять вчителі для здачі зошитів, не завжди можу, бо маю ще немовля. Адміністрація ліцею нічого не каже із цього приводу”.
Мама учня початкової школи із Вишневого Ірина Глоба розповідає, що вчителька тиждень не з’являлася на онлайн-уроках, зате просила батьків принести дитячі зошити на перевірку. Також радила батькам займатися з дітьми самостійно.
Чути такі історії дивно, адже після майже трьох років навчання на дистанційці, яка спочатку була через ковід, а тепер через війну, школи вже напрацювали свої методи роботи з дітьми, тим паче перевірку домашніх завдань чи контрольних. Дехто з вчителів навпаки просить фотографувати й здавати контрольні чи самостійні одразу після їхнього написання, аби не було списувань.
Звісно, є різниця в тому, перевіряти фото чи звичайні зошити. Та все ж треба шукати золоту середину. Власне, про це каже й освітнє законодавство.
Як ми зазначили раніше, педагогічні працівники під час запровадження дистанційної роботи мають право самостійно визначати своє робоче місце. Зокрема, у листі № 1/3463 від 15.03. 2022 року Міносвіти вказано, що “кожен працівник (педагогічний, науково-педагогічний та інші працівники) закладів і установ освіти, робота якого відбувається в дистанційному режимі, має самостійно визначити робоче місце та відповідає за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на обраному ним робочому місці, у тому числі за межами території України”.
Також, у статті 60–2 Кодексу законів про працю України визначено, що дистанційна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, у будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Тобто чинне законодавство не встановлює жодних територіальних обмежень щодо робочого місця працівника в умовах дистанційної роботи. А педагогічні працівники цілком правомірно з використанням дистанційних технологій можуть навчати дітей, перебуваючи навіть за межами України.
На сайті освітнього омбудсмена теж є докладні пояснення, як саме вчитель може працювати дистанційно і визначати своє робоче місце.
“Ми не розуміємо, чого саме прагнуть керівники, коли наражають на небезпеку життя та здоров’я своїх працівників. Адже є випадки, коли вчителів примушують приходити до закладу освіти, у якому немає укриття і проводити онлайн-уроки під час повітряної тривоги. На декого з вчителів уже склали догани за відсутність на роботі”, – зазначав раніше освітній омбудсмен Сергій Горбачов.
До речі, якщо керівництво закладу освіти вимагає проводити дистанційне навчання на робочих місцях, не надаючи гарантій безпеки під час повітряних тривог (наприклад, відсутнє укриття), такі дії законодавство визначає як неправомірні.
Щоби захистити своє право на роботу з будь-якого, передусім безпечного, місця, можна подати звернення до Офісу освітнього омбудсмена. Подібні скарги вчителі писали на початку карантину через ковід, коли керівники вимагали від педагогів приходити в холодні заклади освіти. Вочевидь ситуація повторюється під час війни. Як додає Сергій Горбачов, такі рішення адміністрації приймають “нібито задля контролю за освітнім процесом”.
Нині в багатьох школах країни працюють пункти незламності, навіть у тих, які працюють дистанційно. Тож вчителі не знають, як бути, якщо заклад працює онлайн, а директор просить приходити на роботу, щоби забезпечити роботу цих пунктів.
Як йдеться у ч. 1 ст. 24 Закону України “Про повну загальну середню освіту”, робочий час педагогічного працівника включає час, необхідний для виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором та/або посадовою інструкцією. Конкретний перелік посадових обов’язків визначається посадовою інструкцією, яка затверджується керівником закладу освіти відповідно до вимог законодавства.
Варто врахувати, що відповідно до ст. 3 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” в період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей. Оплата праці при цьому – не нижче від середньої заробітної плати за попередньою роботою.
Як уже повідомляли в Офісі освітнього омбудсмена, для організації роботи пункту незламності в будь-якому приміщенні, що належить до комунальної або державної форми власності, потрібне видання відповідного наказу чи розпорядження військовою адміністрацією. Без наказу залучення працівників до чергування в пункті не є законним.
Якщо ж директор “просить” долучитися до роботи пункту незламності, то варто спробувати встановити нормальний діалог, враховуючи воєнний стан та умови, у яких опинився керівник та колектив закладу.
З правами учнів на дистанційці теж не все просто. Дехто з батьків вважає, що дистанційне навчання – це лише онлайн-спілкування вчителя з учнями. Та насправді цей формат передбачає й інші види взаємодії, які дають змогу школі просити учнів здати контрольні на перевірку.
Адже дистанційне навчання, як вказано у п. 1.2 “Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти”, затвердженого Наказом Міністерства освіти й науки України від 08 вересня 2020 року № 1115 (далі – Положення) – це організація освітнього процесу в умовах віддаленості один від одного його учасників та їх, як правило, опосередкованої взаємодії в освітньому середовищі, яке функціонує на базі сучасних освітніх, інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій.
Оцінювання результатів навчання учнів, як вказано в пункті 1.8 цього Положення, може здійснюватися очно або дистанційно з використанням можливостей інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій, зокрема, відеоконференцзв’язку.
Тож юридично школа може обирати, як саме оцінювати учнів, наказ МОН це дозволяє. У Положенні вказано, що керівник закладу освіти забезпечує організацію освітнього процесу під час дистанційного навчання та здійснення контролю за виконанням освітніх програм. Спосіб організації такого контролю схвалюється педагогічною радою закладу освіти.
Якщо педрада вирішила, що учні здають зошити з контрольними на перевірку вчителю, то адміністрація школи діє в межах чинного законодавства та не порушує прав учнів.
Інша справа, що батьки дітей можуть і мають право піти до директора й домовлятися про встановлення інших форм контролю. Під “домовлятися” маємо на увазі аж ніяк не корупційну складову. Краще зробити це шляхом діалогу, враховуючи безпекову ситуацію в країні та керуючись принципом “педагогіки партнерства”.
Ніхто не забороняє вирішувати спірні ситуації в діалозі та пошуку компромісів. Війна створює нові виклики в системі освіти, які можна здолати тільки в співпраці та взаєморозумінні.
Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – VitalikRadko, Depositphotos
Обговорення