Фокус на благополуччя: п’ять порад стійкості від американської травмотерапевтки

Є багато закордонних фахівців та фахівчинь, що допомагають українцям давати раду з їхніми емоціями та підтримують у негараздах. Зокрема, вони допомагають і українським освітянам та освітянкам. Вагомий внесок у цей рух робить Елейн Міллер-Керес, американська травмотерапевтка, співзасновниця та директорка з інновацій Інституту травмостійкості, а також старша консультантка навчальної програми СЕЕН в Університеті Еморі.

Уже з другого дня повномасштабного вторгнення росії Елейн проводить відкриті простори стійкості, онлайн-зустрічі з освітянством, де говорить про труднощі з якими ми стикаємося та ділиться дієвими порадами, як себе підтримати. Від лютого перші пів року ці зустрічі проводилися щоденно, потім – тричі на тиждень, нині – щотижнево. У грудні Елейн стала спікеркою толоки стійкості № 4, які організовує EdCamp Ukraine.

Елейн Міллер-Керес – розробниця Моделі стійкості спільнот. Це комплекс практик самодопомоги в критичних та стресових ситуаціях. Вона має значний досвід упровадження цих практик у спільнотах, що постраждали від стихійних лих, а нині працює з українською аудиторією. На її думку, на шляху до стійкості важливо підвищувати тілесну грамотність за допомогою практик пізнання своєї нервової системи. Це допоможе собі зростати навіть перебуваючи в травматичній ситуації, яку ми всі маємо зараз.

“Мені особливо імпонує фраза пані Елейн про те, що негаразди – це не вирок. Усі ми переживаємо різні негаразди, але й зараз можемо робити вибір, орієнтований на стійкість. Нам важливо усвідомлювати, що те, що ми культивуємо в садку нашого життя, те і проростає”, – ділиться враженнями від виступу Елейн Олександр Елькін, голова ради EdCamp Ukraine.

“Новій українській школі” американська травмотерапевтка розповіла про свою діяльність для України, враження про українське освітянство й дала п’ять порад, як плекати стійкість у важкі воєнні часи й не тільки.

Далі – пряма мова.

ПОЧАТОК ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ

У 2019 році я відвідала Харків. З цього моменту маю чудові враження від України. Відтоді ми співпрацювали з EdCamp Ukraine і наприкінці лютого 2022 року я мала виступати на одному із заходів організації. Я дуже хвилювалася через росіян на кордоні Україні. 24 лютого я прокинулася, побачила новини про повномасштабне російське вторгнення і ми скорегували тему на те, як давати раду з травмою і стресом. Так ми змогли підготувати перший відкритий простір стійкості за 24 години.

Тоді мене вразила команда EdCamp Ukraine. Попри всі обставини вони продовжили працювати й постійно шукали людей, які могли б надихати й вселяти надію в українців та українок. Тому я допомагала команді контактувати з такими людьми, як, наприклад, Едіт Ева Еґер, яка весною того року записала послання надії. Моє завдання досі я бачу в тому, аби постійно проливати світло на події в Україні, щоб люди в США не забували, через що українці проходять щодня.

ОХОРОННИЦІ БЛАГОПОЛУЧЧЯ

З наших онлайн-зустрічей на початку повномасштабного вторгнення росії я пам’ятаю вчительку, яка відновила роботу й мала проводити уроки. Вона запитувала, як довго вона має спершу говорити з дітьми про війну, перед тим як почати викладати їм матеріал зі свого предмета. Ми говорили їй, що в дітей у стані стресу пригнічена префронтальна кора мозку, що відповідає за слухання і навчання. Тому їм необхідно дати можливість виговоритися про війну, висловити почуття, поговорити про їхніх рідних.

Ця вчителька говорила, що вона має бути охоронницею благополуччя її учнівства і водночас продовжувати бути вчителем, навчати дітей. Тому в цій ситуації необхідна комбінація вдумливого слухання того, що кажуть діти, і викладання навчального матеріалу. Щоби повернути їх до навчання, стануть у пригоді ресурсні питання з Моделі стійкості спільнот – наприклад, назвати кольори в кімнаті, заземлитися чи притулитися до стін, відчути їх та своє тіло.

Я думаю, що це нормально – бути втомленими від війни. На початку всі говорили про перемогу. Звісно, вона буде, але ми ще не знаємо, коли. Тим часом українці та українки переживають нові випробування – відключення електрики, у певних регіонах нестачу води та їжі, хвилювання за родичів, які залишилися в небезпечних місцях. У багатьох із вас є важкі дилеми, перед якими вас поставила війна.

Я побачила у вчительстві неймовірне піклування про учнівство і близькі стосунки з дітьми. Я бачу, що вчительство та медичні працівники й працівниці мають подвійний тягар стресу. Бо спочатку була пандемія Covid-19, а нині – війна. Попри все вчителі демонструють пристрасть до роботи та відданість дітям, вони їх підтримують і піклуються, попри все, що відбувається навколо. Спостерігати це неймовірно.

5 ПОРАД СТІЙКОСТІ

З усієї моєї роботи, не лише в Україні, я зрозуміла, наскільки важливо переривати стресову реакцію нервової системи. Це можна робити не тільки розмовами, але й відчуттями власне в тілі. Якщо людина змістить фокус до відчуттів благополуччя, то їй вдасться перервати стрес. Це може бути щось дуже просте: наприклад, спогад, як ви з родиною були на морі чи біля океану, гралися на хвилях, гуляли пляжем із дітьми. Згадайте свої відчуття в той момент, зробіть вдих і видих, і ваша нервова система стане стабільнішою, повернеться до балансу. Це допоможе переживати досвід війни.

Крім того, ось мої 5 порад для укріплення стійкості:

1. Будьте прихильні до себе і приймайте співчуття від інших.

Майте до себе співчуття, це особливо важливо у важкі часи, які зараз переживає Україна. Приймайте співчуття, бо іноді погляд іншої людини дозволяє побачити щось чіткіше.

2. Зрозумійте свою нервову систему

Коли хтось каже “перестань стресувати”, це може не спрацювати, бо стрес зосереджується в тілі. І стратегії, як допомогти тілу в стресі, розслабити його, набагато корисніші, ніж просто слова. Модель стійкості спільнот за багатьма відгуками сприяє зниженню рівня стресу й підвищенню рівня благополуччя. Важливо розуміти, що практика потребує часу, вправи необхідно повторювати, щоб навички закріпилися. Це так само як гра на музичному інструменті – щоб грати віртуозно, необхідно багато занять.

3. Практикуйте зосередження

На шляху до благополуччя важливі й вправи на зосередженість, такі як медитація, молитва чи інші подібні практики, розповсюджені у вашій традиції. На зустрічах деякі люди казали, що їм подобається практикувати читання молитов. Особисто я виросла в католицькій традиції, ще з дитинства любила співати молитви, тож вони допомагають мені й зараз. Повторюваність таких дій сприяє заспокоєнню нервової системи.

4. Знайдіть стратегії допомоги, які будуть працювати для вас.

Окрім Моделі стійкості спільнот чи практик зосередженості шукайте власні способи повернення до стійкості. Це може бути рух. Йога, тай-чі чи танець, – ще один шлях заспокоїти нервову систему. Подумайте, хто вам може допомагати повертатися до зони стійкості. Буває, що нам необхідна інша людина, щоб це зробити, коли ми дуже стресовані.

5. Досягайте стійкості із застосунком iChill

Інститут травмостійкості, де я працюю, розробив спеціальний застосунок, що допомагає практикувати навички стійкості. Він називається iChill, і його можна як завантажити на смартфон, так і відкривати на комп’ютері, якщо вам так звичніше. У застосунку є й українська версія – як текстових матеріалів, так і аудіо. Там ви знайдете важливі й корисні практики для розвитку тілесної грамотності, розуміння вашої нервової системи, зможете зробити замір зони стійкості й повправлятися. Покажіть застосунок комусь із близьких людей, які з його допомогою зможуть вас підтримати, якщо ситуація дуже стресова, і ви відчуваєте, що самі ви не впораєтеся.

Галина Ковальчук, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – PheelingsMedia, Depositphotos

Ініціатива здійснюється за підтримки федерального уряду Німеччини в межах програми “Громадянська служба миру” Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.