Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

(Не) дитячі бійки: як на них мають реагувати працівники закладу освіти та батьки

На дитячому майданчику приватної школи Ірпеня учня 3 класу побили його однокласники. Хлопця душили, штовхали, вдарили ногою в голову. Вчителька нічого не помічала, навіть коли хлопчик певний час лежав нерухомо. Наступного дня медики виявили в дитини струс мозку, хоча, за версією вчителів, після бійки ніяких ознак поганого самопочуття в учня не виявили.

Цю історію розповіла мама постраждалого хлопчика, Валерія Татарчук. З її слів, зробила це саме зараз, через сім місяців після конфлікту, коли син опинився в безпеці. У новий навчальний рік він піде до іншої школи. До TGI Academy, де вчився син, у батьків назбиралося чимало питань. За словами Валерії, після побиття сина вчителька не викликала швидку допомогу та не повідомила про це батьків відразу. А коли син повернувся після лікування до школи, вчителі розповідали йому про норми Кримінального кодексу та про відповідальність, яку він несе за порушення правил закладу освіти.

Після цього Валерія написала заяви в поліцію, Ірпінський відділ освіти та Державну службу якості освіти, вказуючи на цькування дитини. Під час перевірок з’ясувалося, що TGI Academy не має ліцензії на провадження освітньої діяльності, а вчителі закладу працюють як ФОПи, договори з якими укладені на 5 днів.

Звинувачення спростовувала директорка школи Валентина Швед, облікувавши допис у Facebook. За її словами, школа таки має ліцензію на освітню діяльність, а всі працівники офіційно працевлаштовані. Після інциденту в закладі освіти провели внутрішнє розслідування, звільнили вчительку, яка в момент конфлікту перебувала з дітьми, зустрілися з батьками та змінили правила безпеки закладу, щоби подібне більше не повторилося, зазначила директорка.

На жаль, конфліктів між учнями, батьками та вчителями складно уникнути в будь-якій школі, незалежно від форми власності. Варто вчасно реагувати на конфлікти, а ще краще – мінімізувати їхню кількість, передусім з огляду на інтереси дітей.

Щоб дізнатися, як запобігти таким ситуаціям, як в ірпінській приватній школі, та коли конфлікт між учнями має врегулювати вчитель, “Нова українська школа” поспілкувалася з Романом Бондаренком, юристом ГО “Батьки SOS“, та Олександром Черкасом, вчителем та головою ГО “Не цькуй“.

У новому матеріалі читайте:

  • як має реагувати заклад освіти на конфліктні ситуації, зокрема, бійки учнів;
  • в яких випадках у конфлікт дітей має втрутитися вчитель;
  • чи відрізняється відповідальність приватних та державних шкіл, зокрема, щодо безпеки учнів;
  • які документи варто перевірити батькам, віддаючи дитину в приватну школу;
  • які повноваження є в директора/вчителя для протидії булінгу;
  • як допомогти дитині-жертві впоратися зі стресом.

ЗА ЩО ВІДПОВІДАЄ ВЧИТЕЛЬ ПІД ЧАС КОНФЛІКТІВ МІЖ УЧНЯМИ

У будь-якій конфліктній ситуації чи у випадку булінгу в учнівському середовищі треба чітко розуміти, коли саме має втрутитися вчитель, де його зона й межі відповідальності.

За словами Олександра Черкаса, що директор, що вчитель зобов’язані робити все можливе й неможливе, щоби заклад освіти був безпечним освітнім простором не лише на паперах та офіційних сторінках у соцмережах, а й у реальному житті. Він нагадує, що, по-перше, адміністрація школи має інструкції, як діяти, якщо дитина зазнала травми або якщо в школі стався нещасний випадок (приміром, на уроці хімії чи біології хтось з учнів поранився приладами через необережність або на перерві прищемив пальці дверима).

Кожна школа готує посадові інструкції для педагогічних працівників на основі двох положень: про охорону праці в закладі освіти та про порядок розслідування нещасних випадків (зі зразками таких інструкцій для директора, заступників, вчителя та іншими можна ознайомитися тут).

По-друге, кожна ситуація, яка трапляється в школі, потребує ретельного розбору, бо однакових конфліктів і однакових їхніх залагоджень не буває.

  • Приміром, якщо класний керівник може самотужки розв’язати проблему, то робить це.
  • Якщо є потреба – підключає батьків.
  • Якщо конфлікт серйозний, до його вирішення, крім батьків, підключаються адміністрація та інші структури (поліція, соцслужби тощо).
  • Якщо діти завдали одне одному ушкоджень чи травм, варто негайно викликати лікаря (про це теж ідеться в зразках інструкцій для вчителів).

До речі, після інциденту в TGI Academy, Бучанське управління поліції Київщини проводить досудове розслідування якраз через невиконання або неналежне виконання вчителькою обовʼязків щодо охорони життя і здоровʼя дітей (за статтями 126 і 137 Кримінального кодексу). Крім того, поліція наголошує вчителям або іншим відповідальним дорослим, що треба зупиняти будь-які прояви фізичного чи психологічного насильства в дитячих колективах, уважно спостерігати за дітьми, коли вчителі супроводжують їх під час дозвілля.

Роман Бондаренко додає, що вчителі відповідають за життя і здоров’я дітей, які перебувають під їхнім наглядом під час уроків, на перервах, на гуртках чи ГПД (під час будь-яких заходів, що передбачені освітньою програмою в приміщенні та на території школи). У початкових класах відповідальний за дітей класовод, а в середній школі – класний керівник. Саме вони мають телефонувати батькам у разі неприємностей. За словами юриста, якщо учні побилися на перерві, а це помітив інший вчитель (незалежно від того, чи чергує він у цей час по школі, чи просто проходив повз), однаково каже про інцидент класному керівнику, який має контакти батьків та повідомляє їх про сутичку.

Заклад освіти зі свого боку має створити безпечне середовище для учнів. Це передбачає Конституція, за якою життя і здоров’я людини є найвищою цінністю. А також закони “Про освіту”, “Про повну загальну середню освіту”, “Про охорону дитинства”, за якими заклади освіти мають якнайкраще дбати про інтереси дитини.

Тому заплющувати очі на бійку і вдавати, що все добре, школа не має права.

  • Якщо на очах учителів діти б’ються, то педагоги мають реагувати, припинити бійку чи штовханину.
  • Якщо є удар по голові, то які б медичні знання не мав вчитель, обов’язково треба викликати швидку.
  • Відразу повідомити батьків про інцидент.
  • Якщо приїхала швидка, а батьків ще немає, представник закладу освіту має супроводжувати дитину до лікарні.

“Після аналізу ситуації варто вжити заходів, які запобігатимуть подібному. Якщо, наприклад, на прогулянці був один вчитель, то на майбутнє нехай їх буде двоє, щоб стежили за учнями, якщо один не встигає”, – каже юрист.

ЯК ЗАКЛАД ОСВІТИ МАЄ ЗАХИСТИТИ ЖЕРТВУ БУЛІНГУ

На жаль, школи часто мовчать про прикрі інциденти, аби не псувати свою репутацію. А вчителі, як наголошує Олександр Черкас, не приділяючи належної уваги випадкам насильства серед дітей, іноді й самі вдаються до різних насильницьких дій, аби підтримувати на уроці дисципліну.

Цієї весни громадська організація “Не цькуй” провела анонімне опитування-дослідження вчителів та дітей у 164 школах (державних та приватних). У ньому взяли участь 483 вчителі та понад 13 тисяч дітей. За результатами, у кожній сьомій школі для забезпечення дисципліни в закладі освіти вчительство:

  • вдається до погроз викликати до школи батьків;
  • застосовує крик та лайку;
  • створює ситуації, щоб дитина відчувала сором у присутності інших (виставляє на певний час до коридору, погрожує вигнати дитину зі школи, ставить у кут, позбавляє уваги, ігнорує, може тріпнути, вдарити, скубнути за волосся).

“Та на противагу маємо чимало закладів освіти, де проводиться протидія насильству належним чином (регулярна профілактична кампанія протягом усього навчального року). Багато закладів освіти для цього співпрацюють із громадськими організаціями.

Від того, у якій атмосфері перебувають діти, залежить їхній настрій, їхнє здоров’я, їхнє бажання вчитися, приходити до закладу освіти. Безпечна, доброзичлива атмосфера, яка грунтується на довірі й повазі, є найкращою основою, щоб запобігти булінгу в закладі освіти”, – каже Олександр Черкас.

Тож у випадку цькування вчительство та адміністрація закладу освіти:

  • негайно має реагувати (зупинити бійку, припинити знущання, пересадити дітей, запропонувати попросити вибачення, зателефонувати батькам або викликати їх до школи);
  • роз’яснити всім дітям, що одне одного треба захищати від проявів булінгу, а не ініціювати їх;
  • повідомити керівництво, а не просто спостерігати;
  • розробити правила поведінки в школі та поза школою;
  • застосувати виховні заходи (вони мають мати виховний, а не каральний характер, наголошує Олександр Черкас, та спрямовуватися на вчинок дитини і її можливі наслідки, а не особистість);
  • залучати психолога для бесіди з кривдником та жертвою.

Якщо дитині, що стала жертвою цькування чи бійки, потрібна допомога, аби впоратися зі стресом:

  • спочатку треба дати можливість дитині висловити травму через гру, фантазії, метафори (використовуючи проєктний вільний малюнок і складання оповідання);
  • провести терапевтичне дослідження переживань дитини;
  • допомогти їй у побудові поточного життя;
  • надати психологічні консультації батькам;
  • працювати з дитячим колективом, приміром, провести антибулінговий тренінг.

А далі спостерігати за ситуацією в класі та проводити профілактичну роботу.

Як додає Роман Бондаренко, для протидії булінгу в кожній школі має працювати постійна діюча комісія, створена на початку навчального року. Коли виникає будь-який конфлікт між дітьми або між вчителем і дитиною, комісія має перевіряти, чи є ознаки булінгу.

У разі приховування фактів цькування директор несе адміністративну відповідальність за це та може отримати штраф. Якщо батьки підозрюють, що школа приховує булінг, можуть звернутися в орган управління освіти та в поліцію, які перевірять, чи є факти булінгу й чи справді вони замовчуються. Якщо приховування підтвердиться, директора та батьків дитини-кривдника оштрафують.

Варто пам’ятати, що у випадку булінгу відповідальність завжди несе кривдник.

  • Якщо кривдником чи агресором є неповнолітня дитина, то адміністративну відповідальність нестимуть її батьки.
  • Якщо кривдник – вчитель, то відповідальність лягає на його плечі.

НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ, ВІДДАЮЧИ ДИТИНУ У ПРИВАТНУ ШКОЛУ

Часто батьки віддають перевагу приватному закладу освіти, вважаючи, що тут будуть кращі умови навчання, більше уваги до кожної дитини й безпечніше, ніж у комунальній (державній) школі. Втім, варто звертати увагу не лише на відгуки про школу і красиві картинки на її сайті, а й на те, як заклад освіти вміє реагувати на різні конфліктні ситуації.

Роман Бондаренко каже, що спочатку треба проаналізувати сайт школи та перевірити, яка саме інформація на ньому є. За законом України “Про освіту”, заклади, що мають ліцензію на освітню діяльність (незалежно від форми власності), зобов’язані опублікувати на своєму вебресурсі:

  • статут;
  • ліцензію на провадження освітньої діяльності;
  • сертифікати про акредитацію освітніх програм;
  • кадровий склад;
  • освітні програми;
  • територію обслуговування;
  • кількість осіб, які навчаються;
  • мову (мови) освітнього процесу;
  • наявність вакантних посад;
  • матеріально-технічне забезпечення;
  • річний звіт про діяльність закладу освіти;
  • правила прийому до закладу освіти.

Також на сайті школи мають бути:

  • правила поведінки учнів;
  • план заходів для протидії булінгу;
  • порядок розгляду заяв про булінг;
  • порядок реагування на булінг.

“Якщо цієї інформації немає на сайті школи, тоді батькам треба подумати, чи варто йти до закладу, який не виконує базові вимоги про прозорість та відкритість, передбачену законом про освіту. Якщо не вдається знайти вичерпну інформацію про заклад освіти на його сайті або здобути її від адміністрації, тоді батьки можуть звернутися до органів управління освіти зі скаргою, що заклад освіти не виконує вимог закону щодо відкритості”, – пояснює юрист “Батьки SOS”.

Державні (комунальні) та приватні школи перебувають в одному законодавчому полі та підпорядковуються місцевим управлінням, відділам чи департаментам освіти. Що приватні, що комунальні школи контролює Державна служба оцінювання якості освіти. Тому в разі порушень батьки можуть писати скарги в усі ці інстанції, а ті своєю чергою мають реагувати та проводити перевірку.

“Я розумію, що батькам іноді складно орієнтуватися, чи хороша школа, чи погана. У таких ситуаціях я наголошую, що відповідальність за життя і здоров’я дітей лежить на батьках, і перш ніж відправляти дітей до школи, вони мають переконатися, що в ній буде безпечно”, – наголошує Роман Бондаренко.

Як можна перевірити, чи безпечна для дітей школа:

  • перед початком навчального року створити ініціативну батьківську групу;
  • попросити в адміністрації чи управління освіти дозвіл, щоби батьківська група проглянула разом із педагогами кабінети, коридори, вікна та двері (чи нічого не зламане, чи не провалюється підлога тощо).

Відмова закладу освіти від батьківської “ревізії”може бути сигналом, що щось не так, – каже Роман Бондаренко. – Або ж коли на початку навчального року батьки підписують заяви, що претензій до школи не мають, це теж свідчить про ставлення школи до дітей. Чи вона зацікавлена в тому, щоб створити безпечне освітнє середовище, чи навпаки – буде перекладати відповідальність на батьків або списувати все на форс-мажорні обставини, часом вигадані”.

ЯК НЕ ПОВТОРИТИ ІРПІНСЬКИЙ КОНФЛІКТ

Після розголосу історії в приватній школі Ірпеня народна депутатка Наталія Піпа заявила, що в профільному освітньому комітеті ВР якраз розглядається законопроєкт № 9400 про посилення відповідальності за цькування. Він має розширити дію законодавства про булінг дітей над дітьми, дітей над вчителями, тренерами чи іншими особами, які з ними взаємодіють та вчителів, тренерів над дітьми.

“У проєкті закону йдеться, якщо вчитель чи директор, вихователь чи будь-який працівник, який безпосередньо взаємодіє з дітьми, не повідомив про булінг між дітьми чи його колегами над дітьми, буде покараний штрафом або виправними роботами строком до одного місяця”, – пояснювала Наталія Піпа.

За словами Романа Бондаренка, після ірпінської історії інші школи мали би зробити для себе певні висновки, зокрема:

  • ще раз перевірити, наскільки їхній простір безпечний (від цілих вікон та дверей до створення дієвої комісії протидії булінгу);
  • налагодити довірливі стосунки з батьками, якщо цього ще не зробили;
  • встановити відеокамери (маючи згоду педпрацівників та батьків), визначити відповідальну особу, яка зберігатиме відеозаписи та запобігатиме їхньому несанкціонованому поширенню;
  • за найменшої шкоди, завданої дитині, повідомляти про це батьків;
  • якщо є сумніви, чи заподіяна дитині шкода під час бійки (чи є струс мозку, чи немає), краще викликати швидку.

Олександр Черкас пропонує школам впроваджувати комплексну програму протидії булінгу, включаючи управлінський та просвітницький підходи.

Управлінський підхід передбачає:

  • аналіз ситуації в закладі освіти через опитування учнів/учениць та працівників/працівниць щодо відчуття себе в безпеці під час роботи та навчання;
  • створення офіційної позиції закладу освіти щодо булінгу та інформування про неї всіх учасників освітнього процесу;
  • розробку правил поведінки для учнів, батьків, вчителів;
  • визначення обов’язків та відповідальності учасників освітнього процесу щодо дотримання безпечної поведінки;
  • інструктажі працівників/працівниць, учнів/учениць та батьків, які організовує керівник/керівниця закладу освіти.

Просвітницький підхід базується на:

  • інформуванні, поясненні, формуванні навичок толерантної та ненасильницької поведінки;
  • спілкуванні та взаємодії всіх учасників/учасниць освітнього процесу.

“Батькам та освітянам треба разом вирішувати конфлікти та будувати спільні плани, як їх уникати, – додає Роман Бондаренко. – Тобто дорослі мають зробити все, щоб діти росли здоровими й щасливими”.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: blog.advancementcourses.com

Матеріали за темою

Обговорення