Створюємо урок про гендерну рівність за фільмом “Барбі”

Фільм-рекордсмен 2023 року за касовими зборами та кількістю глядачів “Барбі” досі шумить і в Україні. Такий інтерес цілком очевидний: лялька Барбі вже багато десятиліть залишається однією з найпопулярніших іграшок. Тож побачити її ідеальний світ виявили бажання мільйони глядачів.

У фільмі вражає не лише естетична картинка – там також звучить багато важливих суспільних питань: від маніфесту сучасної жінки до прийняття чоловіками дискурсу щодо гендерної рівності.

“Нова українська школа” поспілкувалася з українськими вчителями та створила конспект уроку з громадянської освіти на основі фільму “Барбі” (нагадуємо, що такі розробки в розділі “Матеріали для уроків” тепер зʼявлятимуться на “НУШ” частіше).

Зберігайте, діліться та використовуйте!

ПРОГРАМА ТА ПЛАНУВАННЯ: ЧИ ВИВЧАЮТЬ УКРАЇНСЬКІ ШКОЛЯРІ ПИТАННЯ “ГЕНДЕРУ” В КУРСІ “ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ”

Леся Юрчишин, учителька історії, правознавства та громадянської освіти та Василь Дяків, учитель громадянської освіти, історії та переможець Global Teacher Prize Ukraine-2020 кажуть, що в програмі предмета “Громадянська освіта” гендер звучить у розділах:

• Людина в соціокультурному просторі (вперше поняття “гендер” зустрічаємо в темі “Соціокультурна різноманітність”. Тут пропонують розглянути “гендерну, етнічну, конфесійну різноманітності”. У завданнях, які реалізує ця тема, зазначено – “учень/учениця пояснює, що таке гендерна рівність та в чому полягає її значення”. У практичних заняттях пропонується тема “Як подолати гендерні стереотипи?”);
• Особистість та ідентичність (розглядаємо питання гендерної рівності в системі суспільних цінностей. Тут учні досліджують процес формування гендерної ідентичності);
• Права і свободи людини (розкриває аспекти реалізації прав і свобод кожної людини та механізмів розвʼязання проблем, пов’язаних із гендером);
• Світ інформації та мас-медіа (розглядаємо рекламу, як засіб тиску на свідомість для формування стереотипних уявлень);
• Взаємодія громадян і держави в досягненні суспільного добробуту.

Важливо, що у вищезгаданих розділах учителі формують усвідомлення в учнів щодо понять стереотипів, упереджень, як до негативних явищ, які ускладнюють діалог між людьми в межах соціокультурної різноманітності.

У програмі також розглядається

• дискримінація, як порушення прав та свобод людини за певною ознакою,
• толерантність, як прояв розуміння цінності іншого в контексті інакшості,
• надається інформація про набір інструментів для розвʼязання проблем (переговори, медіація) та шляхи узгодження позицій (консенсус, компроміс).

Наталія Власова, вчителька історії, директорка Наукового ліцею міжнародних відносин (Дніпро), додає: “Акцент варто також робити на полікультурності сучасного світу та еволюції прав людини в розвитку цивілізації. Ми маємо говорити з учнями про те, що стереотипи в ставленні до можливостей і прав чоловіків та жінок є застарілими, про сучасну систему цінностей та рівність можливостей. Важливим є розуміння, що рівність чоловіків і жінок не лише природна, але і є запорукою свободи, миру та справедливості”.

Євгенія Плужник, практична психологиня Новопечерської школи, акцентує, що дослідження питання рівності та гендеру варто починати значно раніше: “Зараз є безліч чудової дитячої літератури, яка розширює горизонти та показує, які різні можуть бути варіанти ролей у родині, професійного розвитку для хлопців та дівчат і, що важливо, доступна для різного віку література із сексуальної освіти (блоги, доказові канали тощо).

Можна бути науковицею, як і можна бути стилістом незалежно від статі.

Можна бути татом і йти в декретну відпустку і можна бути мамою, яка працює.

Можна не планувати ставати матір’ю взагалі. І це теж ок.

Але про ці варіанти вибору діти мають знати, чути та обговорювати їх, особливо, якщо в середовищі є лише один панівний приклад.

Важливо говорити про це із самого малечку. Читати й обговорювати конкретні приклади, розігрувати різні варіанти чи дати дітям завдання знайти самостійно приклади сучасних успішних рольових моделей”.

ЧИ МОЖЕ ФІЛЬМ “БАРБІ” СТАТИ ОСНОВОЮ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ З ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ

“Так, але варто звернути увагу, що фільм має багатошаровість змісту. Важливо, щоби педагог усвідомив, що саме він хоче сформувати чи змінити, розвинути чи сфокусувати у свідомості старшокласників. Від цього будуть залежати акценти на напрями взаємодії з учнями.

Є інструментальний аспект, який дає відповідь на питання “Як?”. Є причинний – відповідь на питання “Чому?” І є наслідковий. Він перспективний, але теж багатовимірний”, – говорить Василь Дяків і далі наводить приклади вимірів.

Перший вимір, який твориться в голові людини, – це функціонал діяльності мозку, який живиться стереотипами й формує “ідеальний світ” без права на помилку, бо помилка сприймається трагедією. Хоч у цьому “ідеальному світі” “все правильно”, але неприродно та надумано. Це така собі соціальна мережа, яка руйнується, коли стикається з реальністю. І “картковий будиночок щастя” (умовний Барбіленд) перетворюється на поле битви.

Фото: кадр із фільму

У продовження функціонала мозку можна виділити внутрішній конфлікт особистості між чоловічим та жіночим, яке ніяк не може досягнути гармонії. Тут фільм “Барбі” чимось співзвучний із кінцівкою “Матриця. Революція”, де сенси – це роздуми на майбутнє, про майбутнє, для майбутнього.

Другий вимір – це вплив стереотипів на суспільство – коли Барбі стає не позитивним прикладом, а формує в частини дівчат меншовартісність, яка зі свого боку створює комплекси та агресію.

Фото: кадр із фільму

Тут, як наслідок, спостерігаємо ще й конфлікт поколінь, коли дочка не хоче рятувати Барбі, а її мама навпаки – допомагає героїні.

Фото: кадр із фільму

Третій вимір – власне гендерний.

У фільмі кульгає лінія взаємоконфлікту між “віртуальним матріархатом”, який живе щасливим стереотипним життям та “реальним патріархатом”, спокусам якого піддався Кен.

Фото: кадр із фільму

Втім, логіка якраз може бути в тому, що чоловіки – керівники фірми – прагнуть тримати високий рівень захисту стереотипів для відмежування жінок від реального життя.

Ідентичність, її змінність під впливом обставин та переосмислення цінності власного буття – це крута ідея, яка, на жаль, не всім під силу, бо для цього необхідно мати мету – порятунок “ідеально щасливого світу”, зусилля, команду. Але визволивши “ідеальний щасливий світ” Барбі зрозуміли, що вони його або зруйнували власною реальністю, або врятували вже інший світ.

ЯКІ ЗАВДАННЯ ЗА ФІЛЬМОМ МОЖНА ВИКОРИСТАТИ НА УРОКАХ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ

• “Обговорення,
• есе,
• створення візуального ряду,
• дискусії,
• дебати,
• інсценізація фрагментів – форми, які потребують попередньої підготовчої роботи й навичок учнів”, – зазначає Василь Дяків.

Насамперед учитель радить запропонувати дітям анкету з декількох питань, які дадуть вчителю/вчительці розуміння того, у якому світі знаходяться його чи її вихованці. Тут може виникнути цікава для експерименту ситуація:

• частина дітей живе переважно у віртуальному світі – “світі ідеального щастя”;
• частина вихована на сімейних прикладах гендерної нетерпимості й традиційних соціальних ролей;
• ще частина є прихильниками гендерної рівності щодо окремих сфер;
• і частина, яка розуміє важливість повноцінної гендерної рівності.

Ось тут і можуть відбутися цікаві “батли”, які або змінюватимуть розуміння учнів і зближуватимуть позиції, або ж кожен залишиться при своїй думці.

Євгенія Плужник додає, що наскрізна тема фільму – гендерні стереотипи. Тому в цьому контексті можна

• поговорити про фемінізм, права жінок у сучасному світі на прикладі різних країн.
• Окремо згадати про булінг, мобінг, бодіпозитив, інклюзію тощо.
• Ставити дітям проблемні запитання, використовуючи фільм. Наприклад, “Чи вважаєте ви, що у світі правлять чоловіки?”.
• Або дати завдання відшукати прихований зміст в уривку, де Барбі хочуть запхати в коробку. Чи не є це ознаками, що жінка лише для дому, побуту тощо.

Євгенія Плужник акцентує: “Якщо ми говоримо саме про головну героїню, то це стереотипна Барбі, а її роль – бути просто собі Барбі – без професії, соціального статусу і визначеної ролі. На початку фільму ми бачимо життєрадісну пані, що живе одним днем і кожен день – це “дівочий день”. Сама розповідь починається зі стереотипної красуні, проте у світі Барбі також існують Барбі-президентка, науковиця, Барбі-суддя, Барбі, що працюють на будівельному майданчику тощо.

Далі за сюжетом героїня розкривається, стикаючись із реальним світом, помічає обмеження та стереотипи, у яких вона жила раніше, бере відповідальність за своє життя, і тут відбувається трансформація.

Якщо подивитися фільм від початку до кінця, то можна побачити процес розвіювання стереотипів: від наївності та інфантильності до більш реалістичного сприйняття світу та активної життєвої позиції”.

Учителька пропонує такі завдання, які можна використати на уроках за мотивами фільму:

1. Запропонувати дітям самостійно назвати та визначити стереотипи, які є на початку фільму про жінок та чоловіків.
2. Провести рольову гру.
3. Розглянути, як режисерка показала патріархат, яким його побачив Кен та приніс у Барбіленд. У чому різниця між умовним матріархатом початкової версії Барбіленду та патріархатом Кена після повернення з реального світу? Який устрій, на думку дітей, був би оптимальним? Запропонуйте проілюструвати структуру та правила ідеального суспільства.
4. Знайти різницю між Барбілендом та реальним світом із фільму. Які аспекти хотілося б запозичити з фільму?
5. Проаналізувати монолог Глорії про суперечливі вимоги суспільства до жінок (текст англійською). Визначити, як цей монолог впливає на підлітків, виявити суперечності у вимогах. Які саме суперечливі вимоги вони спостерігають у власному житті? Які рекомендації вони могли б дати героїні?
6. З літературної точки зору Барбі проходить свій “Шлях героя”. Який він був? Чого навчилася героїня? Які події мали найсильніший вплив? Які поради вони могли б надати Барбі в реальному світі? Що б їй варто було зробити/спробувати/відвідати далі?
7. Фільм може стати чудовою основою для дебатів – обговорення “за” порядок у Барбіленді чи створення нового устрою тощо.

Василь Дяків також розставив акценти на моментах у фільмі, які можна обговорювати з учнями через проблемні запитання:

1. Коли Кен намагається продемонструвати Барбі своє вміння бути вправним серфером. Чому він це робить? Які стереотипи заховані в цьому епізоді фільму?

Фото: кадр із фільму

2. Проблеми підсвідомого, коли Дивна Барбі намагається пояснити зміни, що відбуваються в стереотипній Барбі, як внутрішній конфлікт її власниці.

Фото: кадр із фільму

3. Творення маскулінного світу (формування стереотипів) у реальному житті. Його вплив на Кена.

4. Ситуація, коли Барбі впадає в депресію і ламається.

5. Монологи Барбі про самоцінність та самопізнання, про можливість творити власне не ідеальне, але щасливе життя.

6. Діалог із засновницею Mattel і розробницею Барбі Рут Хендлер, де цінність життя визначається природністю, де щастя – це пошук і рух, де вчора – це те, що минуло.

Фото: кадр із фільму

ЯК ДОТРИМУВАТИСЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В ШКОЛІ

Євгенія Плужник вважає, що гендерна рівність – це насамперед рівний доступ до можливостей, освіти, чесного оцінювання знань і надалі – рівні можливості при працевлаштуванні та оплаті праці, незалежно від статі.

Головною тут є повага, як модель поведінки педагогів та адміністрації. Не терпіти ситуацій виключного ставлення, булінгу, сексуалізації у висловлюваннях тощо. Не підтримувати однобічні стереотипи “жіночих” та “чоловічих” занять і професій, а створювати поле можливостей, де діти можуть спробувати себе в різних ролях чи, для початку, дізнатися про різні варіанти розвитку подій.

“Запровадження принципів гендерної рівності залежить від самого середовища”, – додає Василь Дяків. Учитель вважає, що якщо

• м’яко та наполегливо використовувати, наприклад, фемінітиви;
• акцентувати та пояснювати неприпустимість проявів сексизму в конкретних ситуаціях, зупиняти їх не тільки під час уроків, але й у середовищі учнів на перервах та поза школою;
• спільно переглядати та обговорювати відео чи фільми, які торкаються гендерної теми;
• не загострювати увагу винятково на гендерних питаннях, які стосуються сексуальної орієнтації;
• пояснювати та обговорювати з учнями існування в людей інших думок із приводу цього питання;
• пропонувати кейси розвʼязання проблем, пов’язаних із недотриманням прав людини в питанні гендеру, то порушень гендерної рівності стане значно менше.

У щоденній комунікації з учнями та ученицями Василь Дяків радить

• створювати умови для рівного доступу дівчат та хлопців до різних сфер позашкільної, позаурочної діяльності;
• толерувати прояви дітьми власної індивідуальності, як одного з напрямів реалізації власного “Я”.

Але водночас важливо запобігати проявам такого, як обмеження простору свободи інших. Цього аспекту в індивідуалізованому глобалізованому світі складно дотримуватися. Це насамперед пов’язано із сімейним та суспільним вихованням.

Важливість фемінітивів

Важливо роз’яснювати учням/ученицям той чи той термін, який застосовується вперше. Наприклад, якийсь фемінітив, який неприродно звучить або діти його не часто чують.

Наталія Власова каже, що важливо не забувати, що гендерні стереотипи породжує насамперед проста звичка. Навіть коли ми говоримо замість “Шановні колеги й колежанки” просто “Колеги”, ми несвідомо формуємо стереотип гендерної нерівності.

Євгенія Плужник також підтримує доречність використання фемінітивів в освітньому просторі, як серед учнів, так і серед колег та колежанок.

“Формуючи культуру класу, важливо підтримувати загальні принципи: якщо ми щось робимо, то спільно розділяємо ролі чи робимо разом. Варто акцентувати на бажанні та цікавості дитини до певної діяльності, а не на гендерних стереотипах. Стереотипне: дівчатка малюють плакати, прибирають, готують, в’яжуть гачком, вміють навести красу й порядок. Хлопці їдуть на змагання з бігу, водять авто, знаються на техніці чи краще засвоюють математику.

Насправді всі ці навички важливі як для хлопців, так і для дівчат, і не є ексклюзивними лише для однієї статі. Освітнє середовище має надати можливість опанувати якомога більше життєвих навичок кожному учню без статевого упередження. Чим більше варіантів бачать діти, тим більше можливостей для свідомого вибору життєвого та професійного шляху вони матимуть”, – зазначає вчителька.

ВПРАВИ, МЕТОДИ ТА ЗАВДАННЯ, ЯКІ НАЙКРАЩЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ НА УРОКАХ ІЗ ВИВЧЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ

1. “Словникова робота щодо розуміння поняття “гендер”, “гендерна рівність”, – рекомендує Василь Дяків. – Часто ці поняття в учнівському розумінні дуже звужені й стосуються лише сексуальної орієнтації. Тому доводиться наводити інформацію, яка показує широкий спектр поняття гендеру та гендерної рівності”.
2. Пошук та аналіз джерел інформації (повідомлення, відео тощо), які відображають проблеми, та їх обговорення з подальшими висновками.
3. Створення свого продукту з теми. Наприклад, написання творчого допису, есе (міні повідомлення про проблему, розуміння тлумачення “гендерної рівності”), візуального джерела (плаката, малюнка, презентації на декілька слайдів тощо).
4. Вирішення ситуативних завдань, пов’язаних із виконанням гендерних ролей (жінка – механікиня, автослюсарка, військова; чоловік – кухар, няня, дизайнер одягу тощо). Можна використовувати статистичні дані, роботу з прикладами реальних жінок, які досягли успіху в традиційно “чоловічих” професіях і навпаки – чоловіків-кондитерів, або чоловіків-акушерів.

“До речі, цікаво використати фразу, яку постійно повторювала протягом фільму Марго Роббі: “Я більше не стандартна Барбі”. Тут можна обговорити питання – чому жінка хоче бути ідеальною, слідувати певним стандартам краси, поведінки тощо”, – зазначає Наталія Власова.

Леся Юрчишин, вивчаючи з дітьми поняття “гендеру”, використовує вправу “Гендерна рамка” – що суспільство очікує від дівчини/хлопця, якими вони мають бути, які стереотипи існують, чи згодні учні й учениці з тим, що так має бути;

• обговорення “Ефекту скляної стелі”, що завжди викликає дитячий інтерес (про те, що жінкам платять менше, ніж чоловікам за одну й ту ж роботу).

ДО ЯКИХ ПРОЄКТІВ МОЖУТЬ ДОЄДНАТИСЯ ВЧИТЕЛІ, АБИ ПОГЛИБИТИ ЗНАННЯ ПРО ГЕНДЕРНУ РІВНІСТЬ

Василь Дяків радить організації, що спрямовують свою діяльність на впровадження гендерної рівності в Україні:

• Громадську організацію “Жіночі перспективи“,
• Освітній дім прав людини (Чернігів),
• Гендерний інформаційно-аналітичний центр “КРОНА” (Харків),
• Українську Гельсінську спілку з прав людини,
• Проєкт “Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам”,
• Програму ПРООН “Знак гендерної рівності“.

Курси підвищення кваліфікації:

• “Гендерна рівність та права людини в роботі ЦНАПу” (“Дія”);
• “Жінки та чоловіки: гендер для всіх“, “Гендерна рівність та протидія сексуальним домаганням у військовій сфері” (платформа “Прометеус”);
• “Курси з підвищення обізнаності у сфері гендерної рівності” (портал МВС);
• “Гендерно орієнтоване врядування“, “Недискримінаційний підхід в освіті” (EdEra).

Леся Юрчишин радить пройти навчання “Крізь скляну скелю” від Центру гендерної культури.

Катерина Молодик, методистка “Нової української школи”

Титульне фото: ГО “Смарт освіта”