Бунтар та експериментатор Михайль Семенко: як цікаво розповісти про поета-футуриста й митця періоду “Розстріляного відродження”

Тролив Шевченка, Вороного й Чупринку, приніс в українську літературу верлібр та поезомалярство, написав власного “Кобзаря” і намагався щосили не бути схожим на своїх сучасників. Поет-футурист Михайль Семенко увірвався в українську літературу з дебютною збіркою “Prelude” у 1913 році, а через рік заявив про себе тим, що спалив “Кобзаря” (свій авторський примірник, чи ні – варто з’ясувати з учнями).

Та, зрештою, радянська машина погасила зірку українського футуризму, не давши їй засвітитися на повну. Михайль Семенко став одним із сотень тисяч українських митців (точну цифру історики досі не можуть назвати), хто став частиною періоду “Розстріляного відродження”. НКВС запідозрив його в причетності до нацистської терористичної організації, яка, за версією радянської влади, планувала вбивство керівництва партії. У вересні 1937 року Семенко “зізнався” в нібито скоєних та запланованих злочинах. Поету винесли смертний вирок, який виконали 24 жовтня 1937 року в Києві.

Однак за свої 44 роки він устиг написати 20 збірок поезії, видавав футуристичний журнал “Нова генерація”, працював на Одеській кіностудії разом з Олександром Довженком, а нинішні школярі впізнають його за урбаністичним віршем “Місто”.

Зараз на вивчення творчості Михайля Семенка одинадцятикласники мають за програмою лише одну годину.

• Як за цей час познайомити учнів із поетом-бунтарем;
• як дослідити історичне тло, у якому жив і творив Семенко;
• як з’ясувати, чи палив насправді поет “Кобзаря”;
• які паралелі із сучасністю шукати, вивчаючи його життєпис;
• як захопити учнів урбаністичною поезією Семенка – читайте в новому матеріалі “Нової української школи”.

З ЧОГО ПОЧАТИ ЗНАЙОМСТВО З ФУТУРИЗМОМ ТА ЙОГО ПРЕДСТАВНИКАМИ В ЄВРОПІ Й УКРАЇНІ

Для початку учням варто пояснити суть футуризму та причини його появи. Наталія Власова, вчителька історії, директорка Наукового ліцею міжнародних відносин УМСФ, вважає, що учнів треба занурити в історичний контекст того часу та розповісти кілька важливих фактів:

• на початку XX ст. мистецтво набуває рис, які раніше не були йому притаманні, відповідно, це мистецтво заведено вважати новим – модерним – мистецтвом модернізму;
• митці модернізму в усьому прагнуть до новизни, намагаються вразити суспільство своєю творчістю і стилем життя;
• стилі й напрями швидко змінювалися, а митці вдавалися до “експериментів”, іноді навіть шокуючи тогочасне суспільство;
• трансформації охопили всі види творчості, але образотворче мистецтво постійно було ініціатором нових рухів.

“Так виник футуризм – авангардний напрям (до речі, один із найрадикальніших) у літературі й мистецтві, що розвинувся на початку XX століття (вважається, що виник 1909 року в Італії), – розповідає Наталія Власова. – У 1913 році футуризм досяг найбільшого розвитку. Художники цього руху заснували журнал “Лацерба”, у якому робили сміливі заяви та дискутували з противниками цього мистецького напряму.

Футуристичний рух захоплювався сучасністю й закликав художників “звільнитися від минулого”. Цікаво, що цей рух, який заперечував класичне мистецтво, виник саме в Італії, де найбільш відчутний класичний вплив”.

Ідеї футуризму, окрім Італії, широко розповсюдилися в Європі. Розповідаючи учням про контекст виникнення футуризму, варто звернути увагу на обставини тогочасного суспільного та економічного життя в Україні та Європі.

• Уже в першому “маніфесті” європейських футуристів лунав заклик до оновлення життя – тотальної модернізації, індустріалізації тощо.
• У 20–30 роках XX століття українська література “вибухнула” творчим підйомом, передумовою якого були довготривалі імперські заборони на власну мову та культуру.

“Тож українських митців, яких налічувалося понад 5 000, називали відродженням цієї культури. Згодом вони стали “розстріляним відродженням”, через постійні знищення і переслідування з боку радянської влади”, – додає вчителька історії.

Одним із таких митців був і Михайль Семенко – основоположник та теоретик українського футуризму. “Футуризм та діяльність Семенка поширилися саме в той період, коли нове мистецько-літературне покоління в Україні дало світові високохудожні твори в галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом, – зазначає Наталія Власова.

Це відродження було пов’язане з попередніми заборонами (Емський указ, Валуєвський циркуляр) і з появою надії на певні свободи, обіцяні революційними подіями 1905 і 1917 років.

Але досить епатажний стиль Семенка не влаштовував радянську владу. Поета звинуватили в тому, що він, як член “української фашистської націоналістичної терористичної організації” (якої ніколи не було), намагається з допомогою “німецьких фашистів” скинути радянську владу в Україні”.

24 жовтня 1937 року поета вбили в підвалах Жовтневого палацу разом з іншими українськими письменниками, поховали в братській могилі в Биківнянському лісі.

“Тисячі обдарованих митців “Розстріляного відродження” намагалися відновити культуру (та й державу), навряд чи розуміючи, що за це доведеться платити власним життям, потрапивши в машину тотального нищення сталінським режимом”, – додає вчителька.

За її словами, лише через 20 років після страти Михайль Семенко був реабілітований. Справу українського футуриста переглянули на прохання його дітей, які нічого не знали про розстріл батька. Про реабілітацію Семенка також клопотали письменники Олесь Гончар та Юрій Смолич. Жодних матеріалів, які засвідчують належність Семенка до терористичної організації, в архіві КДБ не знайшли.

ПРОТИ ЧОГО БУНТУВАВ МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО?

Аби учні знайшли відповідь на це питання, можна пройтися таким ланцюжком подій у його житті.

• Поет народився в селі Кибинці на Полтавщині в 1892 році. Його назвали Михайлом. У дорослому віці зумисно змінив ім’я на Михайль, щоб вирізнятися з маси.
• Спочатку Семенко хотів стати психологом, для цього поїхав вчитися до психоневрологічного інституту в Петербурзі. Інститут так і не закінчив, але потрапив у середовище епатажних літераторів, звідки й надихнувся на власне експериментаторство. Він вважав, що в літературі не має бути заборонених тем. Тож діяв відповідно.
• У 1914 році виповнювалося сто років від дня народження Тараса Шевченка. Радянська влада заборонила публічні святкування ювілею, побоюючись громадських виступів. Але зі своїм маніфестом “Сам” з’явився Семенко (цей твір увійшов до збірки поета “Дерзання”).

Футурист писав: “Ти підносиш мені засмальцьованого “Кобзаря” і кажеш: ось моє мистецтво. Чоловіче, мені за тебе соромно… Ти підносиш мені заялозені мистецькі “ідеї”, і мене канудить. Чоловіче. Мистецтво є щось таке, що тобі й не снилось. Я хочу тобі сказати, що де є культ, там немає мистецтва. А передовсім воно не боїться нападів. Навпаки. У нападах воно гартується. […]

Якби я отсе тобі не сказав, що думаю, то я б задушився в атмосфері вашого “щирого” українського мистецтва. Я бажаю йому смерти. Такі твої ювілейні свята. Отсе все, що лишилося від Шевченка. Але не можу і я уникнути сього святкування. Я палю свій “Кобзар””.

У своєму “Кобзарі” Семенко намагався показати, у чому різниця між літературами ХІХ і XX століть

“Семенко любив експериментувати, але коли діти читають, що поет палив “Кобзаря”, то я запитую – а точно він палив “Кобзар” Шевченка? Де ви знайшли такі факти? Адже поет говорив, що палив свого “Кобзаря”, він же так само назвав збірку своїх творів, – тлумачить вчинок поета вчителька української мови та літератури Кам’янець-Подільського ліцею Людмила Пристай. – Учням треба пояснити, що це протест проти усталеного класицизму. Семенко не любив ідолопоклонства, тому назвав свою збірку “Кобзарем”. Бо не могла людина, яка начебто не сприймає захоплення великим Шевченком, водночас написати один із найкращих сценаріїв про Тараса Шевченка (коли працював на Одеській кіностудії)”.

Як пояснює літературознавиця Ярина Цимбал, слова про спалення свого “Кобзаря” були жестом, яким поет показував, що він пориває з дотеперішнім мистецтвом (національним зокрема) і злітає на ширші, світові обрії. Семенко хотів творити мистецтво, яке говоритиме до кожного в будь-якому куточку Землі, і буде зрозумілим.

• З 1925 до 1927 року Михайль Семенко працював головним редактором на Одеській кінофабриці. Сюди привів своїх друзів-літераторів – Юрія Яновського, Гео Шкурупія та Миколу Бажана. Згодом Яновський напише про цей період життя роман “Майстер корабля”, де згадає і Михайля:

“Михайль – мій колишній метр. А загалом – він ватажок лівих поетів нашої Країни. Футурист, що йому завше бракувало якоїсь дрібниці, щоби бути повним. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього. Він приходив щодня на фабрику, викурював незмінну люльку, ішов подивитись на море і зникав, залишаючи пах “kарstеn’а” з люльки”.

• У жовтні 1927 року поет засновує в Харкові журнал “Нова генерація”, який об’єднав літераторів, художників та архітекторів, митців кіно та театру і який став платформою для просування футуризму.

Саме в цьому журналі українські митці досліджували закордонний авангард та досвід, а натомість пропонували своє бачення світових культурних тенденцій. “Нова генерація” була єдиним журналом у радянському союзі, де публікувалася інформація про культурне життя Заходу.

ЯК НА УРОЦІ ДОСЛІДЖУВАТИ ПОЕЗІЮ МИХАЙЛЯ СЕМЕНКА

Варіант перший – через написання віршів у стилі поета

Учні Наукового ліцею міжнародних відносин УМСФ знайомляться з напрямом футуризму на уроках мистецтва ще в попередніх класах. Таке раннє занурення допомагає вивчати футуризм в 11 класі дещо в іншому аспекті. Як розповіла Ірина Гевела, вчителька української літератури ліцею, разом з учнями розглядають

• естетичні принципи напряму,
• риси революційного футуризму,
• жанри та представників у зарубіжній та українській літературах.

А далі на практиці опрацьовують верлібр, ліричні мініатюри, памфлети, поезомалярство – тобто учні самі пробують написати вірша в стилі Михайля Семенка.

Візіопоезія Михайля Семенка “Каблепоема за океан” (скріншот із відеопроєкту “Історія без міфів”)

Поезомалярство – це авторський творчий метод Семенка. Кандидатка філологічних наук, письменниця, аналітикиня “НУШ” Ірина Пасько зазначає, що поет часто шукав пояснення до свого методу, зокрема, у статті “Поезомалярство” він стверджував:

“Масштаб нашого думання змінився. Ми узагальнюємо. Ми кидаємось суходолами, ми мислимо інтеґралами. Чи мусило це відбитися на способах матеріалізації в поезії? Мусило, і це відбувається”.

На думку Ірини, у такий спосіб Семенко намагався довести, що український поет – більше не хуторянин, заклопотаний хатніми проблемами земляків: його хвилює безмежжя.

“Коли ми з учнями опиняємося в ролі письменників-футуристів, вони усвідомлюють, що творити в цьому стилі не так уже й легко. Звісно, під час вивчення футуризму, зокрема, Михайля Семенка, не обходиться без дискусії”, – додає Ірина Гевела й ділиться прикладами запитань, які можна обговорити з учнями.

• Який прихований зміст у символах, знаках, кодах, деталях простежується у творчості футуристів, зокрема, у Семенка?
• То хто ж він – майстер епатажу в українській поезії, нещадний критик заштампованих поетичних прийомів, карколомний експериментатор у художній поетичній формі, прихильник верлібру, а в цілому неординарна особистість поезії 20-х років?

Після питань-роздумів Ірина Гевела пропонує учням:

• визначити мотиви творів Семенка;
• проаналізувати особливості побудови віршів (зокрема, відсутність строф, розділових знаків);
• знайти авторські неологізми;
• навести приклади дисонансу та довести, чи є певний вірш верлібром.

Варіант другий – через пошуки паралелей із сучасністю

Людмила Пристай знайомить учнів із постаттю Семенка через аналогії із сучасністю і розповідає їм:

• якби Семенко жив у наш час, був би “за” інтернет і однозначно експериментував і змагався зі штучним інтелектом;
• він один із перших у літературі скористався коворкінгом – живучи в Харкові, приходив до кав’ярні й там працював;
• Семенко, як підліток, якому треба виділитися серед інших, тільки не в побуті чи характері, а в літературі.

“Семенкові хотілося знайти своє місце під сонцем та чимось вирізнятися. І він міг цього досягти лише завдяки своїй епатажності, що й робили інші авангардисти/футуристи”, – додає Людмила Пристай.

Також учнів треба зацікавити постаттю письменника та пояснити, чим він схожий до їхнього покоління. Оскільки вчителька полюбляє міжпредметні зв’язки, то:

• учням, які профільно вивчають біологію/хімію, пропонує уявити атом та його будову (з електронами, нейтронами, протонами, їхнім рухом та зв’язками). Атом – це той же авангардизм, великий напрям, який має свої течії, одна з яких – футуризм;
• з учнями, які профільно вивчають історію, обговорює, хто такі радикали, консерватори, ліберали, а далі порівнює, що те саме відбувається й у літературі.

“Семенко прийшов у літературу як бунтар. Оскільки він особистість та бунтар водночас, то одні його сприймали, а інші – ні.

Я наголошую учням, що поет любив рух і додавав його у свої вірші. До речі, він не любив прийменники та прикметники, вважав, що вони затримують вірш. Тому вживав дієслова, а якщо не було необхідного дієслова, то утворював нове, аби тільки був рух”, – зазначає Людмила Пристай.

Вона вважає, що дітям треба розтлумачити, що очолювати журнал “Нова генерація” на початку XX століття – було круто. На той час поет досить добре заробляв своєю творчою діяльністю. На свої заробітки Семенко міг вільно мандрувати Європою, а оскільки досконало знав французьку мову, то під час укладання Брестського договору в Балтії був перекладачем із російської на французьку.

За програмою учні вивчають три вірші поета: “Місто”, “Бажання” і “Запрошення”.

Але Людмила Пристай міняє їх місцями й починає із “Запрошення”, у якому поет кличе на розмову старше покоління митців з іншими поглядами на літературу. Вчителька запитує учнів, чи не хочеться їм іноді запросити своїх батьків на чашку чаю та ініціювати розмову з ними, адже зазвичай усе відбувається навпаки.

Поезію “Місто” Людмила вивчає з учнями останньою. Якщо сприяє погода, йде з дітьми на шкільне подвір’я, щоб, вмостившись під вишнями, слухати звуки свого міста.

“Я дуже хочу, щоб учні на собі відчули, що таке місто. Бо насправді ж ця поезія – це гра кольорів, звуків. Якщо діти кажуть, що місто XX століття відрізняється від міста XXI, то пояснюю, що воно теж тисло на вуха людям, які до того часу не знали, що таке машини, вони ніколи нічого подібного у своєму житті не чули, звикли до зовсім іншого життя, тому це своєрідний переворот у їхній свідомості. А наостанок пропоную їм розповісти напам’ять “Бажання” або “Запрошення” – під шум міста”, – розповідає Людмила Пристай.

Аби перевірити, чи зрозуміли учні, у чому глибина та ексклюзивність постаті Семенка, вчителька запитує:

• чи хотіли б вони мати в колі своїх друзів такого епатажного знайомого;
• якби Семенко жив із нами, яку б він професію собі обрав, поясніть чому;
• яких політичних поглядів він міг би притримуватися і чому.

“Адже ми знаємо, що Семенко починав із комунізму. Але що цікаво, коли він усвідомив, що таке насправді комунізм, то з партії не вийшов, але не дав на неї жодної копійки, тобто це був теж своєрідний протест”, – пояснює Людмила Пристай.

Також можна дати дітям кілька цікавих завдань:

• підібрати по кілька рядків із поезій різних авторів, серед яких є рядки Семенка. Учням потрібно знайти саме його слова, вказавши на особливості індивідуального стилю поета;
• за аналогією до поезії “Запрошення” написати своє запрошення людині чи групі людей, з якими хотілося б покращити стосунки. Обов’язково обґрунтувати локацію.

Варіант третій – через малювання Семенка

Тетяна Юзьв’як, вчителька української мови та літератури Калуського ліцею № 10, під час вивчення Михайля Семенка практикує інтеграцію літератури та мистецтва.

• Насамперед знайомить дітей із футуризмом і показує їм картини художників-футуристів. Учні розглядають їх та разом з учителькою аналізують кольори та сенси.

“Після того я пропоную дітям підібрати й навіть зобразити, яку б картину вони хотіли повісити у вітальні чи на кухні. І вони підбирають свої фарби, малюють власні картини, зокрема, портрет Семенка чи іншого письменника, якого ми вивчаємо”, – розповідає Тетяна.

Шарж на Михайля Семенка від художника Михайла Щеглова

• Щоби показати дітям наочно, як виглядав період “Розстріляного відродження”, вчителька пропонує ознайомитися з анкетою, яку заповнив поет після арешту НКВС, та вироком, який винесли йому енкаведисти.

Частина анкети, заповненої поетом після арешту

Довідка про засудження Михайля Семенка до найвищої міри покарання (розстріл)

“Читаючи анкету, діти можуть прогнозувати, що ж це за людина була, наскільки сильна духом і що вона взагалі внесла в українську літературу та в українське суспільство, – додає Тетяна Юзьв’як. – Після того ми знайомимося з біографією та творчістю Семенка (до слова, цікаві факти із життя поета можна знайти тут).

Я навіть хвилювалася, чи зрозуміють діти вірші Семенка, адже він писав верлібри, уникав розділових знаків. Щоби допомогти дітям із цим, ми слухаємо на уроці шум трамвая, метро, автівок на дорозі, а потім шум моря, вітру, спів пташок. І намагаємося всі звуки передати словами. Адже кожне наше сприйняття (нюхове, зорове чи слухове) можна передати словом”.

Аби подискутувати з учнями про постать Семенка, Тетяна Юзьв’як запитує:

• яким був Семенко з психологічного боку, що його надихало;
• як ви гадаєте, чи ходять зараз десь серед нас “Семенки”;
• чи могла слабка духом людина впоратися з тиском тогочасної влади;
• як гадаєте, якби зараз жив Семенко, де б він був – чи пішов відразу на фронт під час повномасштабного вторгнення і що б він там робив;
• якби Семенко не пішов на фронт, чи став би волонтером, можливо, створював якісь літературні вечори й всі виручені кошти спрямовував на підтримку Збройних Сил України.

Цього року учні Тетяни Юзьв’як навіть спробували самостійно написати вірші в стилі поезомалярства Семенка. Вчителька зізнається, що хвилювалася, чи впораються учні, але вони здивували її крутими поетичними спробами.

“Я запропонувала їм вийти з дому, ввімкнути в навушниках якусь музику і спостерігати за тим, що коїться довкола. А потім зняти їх і вслухатися у звуки. Можна навіть піти в ліс і послухати, що там коїться. Або ж сісти на лавці поблизу свого будинку і просто навчитися слухати себе та світ довкола”, – додає Тетяна.

ДЕ ШУКАТИ СЬОГОДНІ МИХАЙЛЯ СЕМЕНКА?

Ірина Гевела зауважує, що, як представника “Розстріляного відродження”, Семенка штучно було вилучено з української літератури на довгий час, хоча його вплив позначився на творчості ледь не кожного письменника сучасної української літератури, зокрема, Сергія Жадана, Олега Коцарєва та Любові Якимчук. А зараз можна вільно вивчати творчість Семенка на уроках разом зі старшокласниками й проводити паралелі із сучасністю та подіями, описаними поетом. І навіть слухати пісні, написані на вірші поета.

Приміром, вірш Семенка “Сьогодні” наразі звучить у піснях двох різних виконавців:

• “Dakh Daughters” виконує його в стилі театрального перформансу. Свій твір дівчата-виконавиці називають “Я люблю її коси”;
• під назвою “Смутний” обігрує вірш виконавець Alexjazz.

Ще один вірш поета став піснею “Семенко. Хелло”.

Скріншот із відео “Семенко.Хелло”

Він став частиною музичного-літературного проєкту “Фокстроти” Сергія Жадана та Юрія Гуржи. Митці спробували відтворити, як би звучала сучасна музика, якби до її створення долучилися поети, які жили сотню років тому й життя яких обірвалося через переслідування радянською владою.

Між іншим, Сергій Жадан не лише співав вірші Семенка, а й зіграв поета в епізоді фільму “Поводир”.

До слова, дослідниця творчості митців того часу Ярина Цимбал розповідала, що Михайль Семенко довго не міг визначитися, ким він хоче бути – поетом чи музикантом. У своєму щоденнику він записував, що з 9 до 11 ранку йому хотілося бути музикантом, тож він грав на скрипці, а з 11 до 13 йому хотілося бути поетом, через що писав вірші.

Також є чимало відеоматеріалів про біографію та життя Михайля Семенка, які можна використовувати на уроках.

• Центр досліджень визвольного руху створив анімовану історію про поета, зокрема про його арешт НКВС.

• На сайті Центру визвольного руху також можна знайти документи зі справи Семенка.
• Кандидат історичних наук Владлен Мараєв у своєму проєкті “Історія без міфів” розповідає про Михайля Семенка як про скандального короля епатажу, поета, який не боявся писати про секс, наркотики та буремне життя великих міст. Історик пояснює, у якому часі та свідками яких подій став Семенко (УНР, гетьманат Скоропадського тощо) і як це впливало на тематику його віршів.
• Сім фактів про Семенка зібрала команда UA: Культура, зокрема, про тролінг Михайлем Тараса Шевченка.
• Докладніше про постать Михайля Семенка літературознавиця Ярина Цимбал розповідала в інтерв’ю проєкту “Українська література в іменах” (також науковиця збирає цікаві та маловідомі історії про митців того часу у своєму телеграм-каналі “Наші 20-ті”).
• А вірші поета-футуриста є у відкритому доступі на сайті OnlyArt.
• У бібліотеках варто пошукати “Вибрані твори” від видавництва “Смолоскип” із передмовою Анни Білої.

Книга може використовуватися як посібник у школах, до неї увійшли прозові, поетичні та драматичні твори письменника, написані з 1910-х до 1930-х років.

Людмила Пристай певна, що Семенко повертається до нас знову: “Спочатку він повернувся у 90-х роках із “Новою дегенерацією”. Це плеяда письменників, яка почала наслідувати Семенка і взяла собі іншу назву – “Нова дегенерація”, наслідуючи його футуристичний журнал. Це був час, коли не всі знали про поета, але почали відкриватися архіви, а суспільство дізнавалося про творчість та життя Семенка”.

На думку Тетяни Юзьв’як, вірші Семенка справді відійшли від класичної традиції. А мистецтво розвивається лише тоді, коли з’являються нові форми. І, звісно, поет має вплив на сучасність, додає вчителька, адже зараз ми теж боремося за незалежність, свободу і волю, про що писав і Семенко, й інші письменники.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: ГО “Смарт освіта”

Фото в тексті: Ірина Пасько, фейсбук-сторінка “100 років українському футуризму”, Центр досліджень визвольного руху, Мистецький Арсенал