Які твори з курсу “зарубіжки” найбільше люблять учні – результати опитування вчителів

У квітні цього року редакція “Нової української школи” провела опитування серед учителів та вчительок зарубіжної літератури. Дякуємо 199 респонденткам і респондентам, які заповнили форму.

Одне з питань було сформульоване так: “Які твори [із програми зарубіжної літератури] діти сприймають найкраще?”.

У цьому матеріалі пропонуємо узагальнений список творів, який, за словами педагогів, учням і ученицям 5–9-х класів до вподоби найбільше. А також розповімо про проблеми в пропонованих програмних творах, на яких акцентували вчителі.

ЯКИМ ТВОРАМ УЧНІВСТВО ВІДДАЄ ПЕРЕВАГУ: ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

У відповідях опитаних часто повторювалися ті самі тези про учнівський вибір, які ми вирішили узагальнити. Для того, щоб твір сподобався учнівству, за словами вчителів/ок, він має бути:

• невеликий за обсягом (зокрема, такий, який можна прочитати й обговорити на уроці: поезії, новели, оповідання. Однак чимало опитаних вказують, що прозі діти віддають перевагу – зокрема, учні 5–6-х класів, а поезія дається їм значно складніше. Крім того, більшість учнів, за словами вчителів, не любить вчити вірші напам’ять);
• сучасний, зокрема написаний спеціально для дітей. Так, дітей цікавлять ті твори, у яких вони можуть знайти паралелі зі своїм життям; твори, де героями є їхні однолітки; твори, де зображене шкільне життя (причому, як зазначила одна із респонденток, тут не важливо, говоримо ми про зарубіжну чи українську літературу);
• старші учні й учениці віддають перевагу тим творам, які містять складну морально-етичну проблематику, адже тут можна поміркувати й подискутувати, а також люблять антиутопії;
• за жанрами й тематикою: пригодницьку літературу, твори фантастичного спрямування (казки, міфи, фентезі, уже згадані антиутопії), детективи, твори про різні життєві випробування, твори про тварин;
• твори, за якими знято фільм або мультфільм, зокрема бестселери, які всім відомі (діти люблять порівнювати екранізації із книжковою основою);
• позитивний (однак одна з респонденток вказала, що її учні стали гостріше і з більшим розумінням сприймати твори про війну).

Проблемою, про яку говорять усі вчителі, є небажання дітей читати й відсутність звички до самостійного читання. Дехто пов’язує це із дистанційним навчанням. Власне, потребу обирати твори невеликого обсягу вчителі пов’язують саме з тим, що діти “не люблять читати”.

• “Сприймають найкраще твори письменників XX-XXI ст. У 5–6-х класах не люблять читати. Краще сказати, дуже слабко читають. Не розуміють прочитаного. Не вміють аналізувати. Дуже важко їх зацікавити. Фільми не мають терпіння додивитися до кінця. Інтерактивні вправи виконують правильно одиниці в класі. Забувають через урок навіть те, про що йдеться у творі. Зазвичай люблять предмет тоді, коли люблять учителя. Пам’ять у них короткотривала”, – ділиться одна з респонденток.
• Інша зауважує, що діти часом “не розуміють елементарних слів“.
• Ще одна скаржиться на те, що застаріла лексика в обраних для прочитання творах відбиває в учнівства охоту читати далі. “… але мало хто з дітей читає програмові твори: вони важкі й віддалені в часі для сприйняття, важка для дітей лексика. Буває, що замість вивчення твору, спочатку його дешифруєш для учнів”, – коментує інша вчителька. Можливо, на цей аспект варто звернути увагу не лише розробникам програм, а й авторам підручників, адже словникову роботу можна провести як завдання в межах вивчення тексту.

Водночас є і певні загальні зауваження до програм із зарубіжної літератури. Тут зазначимо, що більшість опитаних учителів (166 зі 199 осіб), працюють за програмою “Зарубіжна література. 5–9 класи” для закладів загальної середньої освіти (у редакції 2023 року) (авт. Ніколенко О. М., Ісаєва О. О., Клименко Ж. В., Мацевко-Бекерська Л. В., Юлдашева Л. П., Рудніцька Н. П., Туряниця В. Г., Тіхоненко С. О., Вітко М. І., Джангобекова Т. А.; далі в тексті – “програма Ніколенко”). Деякі коментарі, однак, стосувалися і програм для 5–6-х класів від Є. В. Волощук, а також програм для 5–6-х класів від авторського колективу Богданець-Білоскаленко Н. І., Снєгірьова В. В., Фідкевич О. Л.

Так, декілька респонденток розповіли, що у 8-х класах “втрачають читачів”, адже починається історико-хронологічне вивчення літератури. Двоє вчительок вказали, що найскладніше їхнім учням та ученицям сприймати твори античності, Відродження, середньовіччя. Наведені нижче цитати стосуються програми Ніколенко.

• “Найгірша ситуація в 8 класі. Це – втрачений час. Програмові твори 8 класу не можуть зацікавити ні дітей, ні (будемо відверті) вчителів. Вважаю, що в школі недоцільно будувати програму на основі історико-літературного процесу. Варто зробити її за темами (як у 5–7-х класах)”.
• “Усі твори зарубіжної літератури учням 5–7-х, 9-х класів подобаються. Труднощі виникають із вивченням творів у 8 класі. Особливо складні й нецікаві учням теми першої чверті”.
• “Загалом діти 5–6-х класів люблять яскравий світ зарубіжної літератури, де ми говоримо про казки, казкові та пригодницькі оповідання, повісті, романи. Тільки коли з 8 класу починаємо викладати за історично-літературним принципом, починаємо втрачати читача”.

Щодо творів на тему війни, зокрема Другої світової, опитані дали діаметрально протилежні відгуки: одні розповіли, що такі твори діти сприймають важко, інші – що, навпаки, читають з інтересом, проводячи паралелі із сучасністю. Декілька опитаних окремо відзначили, що дітей цікавить твір “Хлопчик у смугастій піжамі”.

Отже, дітям подобається захоплива гостросюжетність, пригоди, співпереживання одноліткам, зрозумілі “сетинги” [сукупність елементів, які однозначно ідентифікують світ, де відбуваються події певного художнього твору – ред.] і проблеми (сучасність), короткі тексти.

Водночас очевидно, що відмовитися від викладання поезії, яка розвиває уяву, асоціативне мислення, естетичний смак, і вивчення певних класичних текстів неможливо. Питання радше полягає в тому, як оптимізувати співвідношення таких творів з умовно “цікавими для дітей” у програмі, і які підходи використовувати, щоб “запалити” учнівство до вивчення цих творів. Як зазначила одна з опитаних учительок,

“як презентуєш твір – так його і сприймуть”.

ЩО ЛЮБЛЯТЬ УЧНІ 5–11-Х КЛАСІВ: ТВОРИ Й АВТОРИ

Аби зробити список кориснішим для вчителів та розробників, ми вказували програми, за якими вивчають названі твори чи авторів, і класи, у яких їх вивчають, у дужках.

[Говорячи в переліку про “стару” модельну програму для 5–9-х класів, маємо на увазі програму, укладену за Державним стандартом базової середньої школи 2011 року].

Твори в списку розташовані за класами, а не за популярністю.

1. Ернест Сетон-Томпсон “Лобо” (5 клас – стара програма; програма Є.В. Волощук; програма Ніколенко);
2. Елеонор Портер “Полліанна” (5 клас – стара програма; програма Є.В. Волощук; програма Ніколенко; програма авторського колективу: Богданець-Білоскаленко Н. І., Снєгірьова В. В., Фідкевич О. Л.);
3. Роальд Дал “Чарлі й шоколадна фабрика” (5 клас – стара програма; програма Є.В. Волощук; програма Ніколенко; програма Богданець-Білоскаленко);
4. Ернст Теодор Амадей Гофман “Лускунчик і Мишачий король” (5 клас – програма Ніколенко; програма Богданець-Білоскаленко);
5. Казки Ганса Крістіана Андерсона, зокрема “Снігова королева” (5 клас – стара програма; програма Є.В. Волощук; програма Ніколенко);
6. Марк Твен “Пригоди Тома Сойєра” (5 клас – стара програма; програма Ніколенко; програма Є. В. Волощук);
7. Редьярд Кіплінг “Мауглі” (5 клас – програма Ніколенко; програма Богданець-Білоскаленко);
8. Льюїс Керролл “Аліса в країні Див” (5 клас – стара програма; програма Ніколенко; Богданець-Білоскаленко; 6 клас – програма Є.В. Волощук);
9. Ульф Старк “Маленька книжка про любов” (6 клас – програма Ніколенко);
10. Джек Лондон “Жага до життя” (6 клас – стара програма; програма Є. В. Волощук; програма Ніколенко);
11. Чарльз Дікенс “Різдвяна пісня в прозі” (6 клас – стара програма; програма Є. В. Волощук; програма Ніколенко);
12. Анна Гавальда “35 кіло надії” (6 клас – стара програма; програма Ніколенко);
13. Роберт Шеклі “Запах думок” (6 клас – стара програма; програма Ніколенко);
14. Астрід Ліндгрен “Міо, мій Міо” (6 клас – стара програма; програма Ніколенко; програма Є. В. Волощук);
15. Міхаель Енде “Джим Гудзик і машиніст Лукас” (6 клас – стара програма; програма Ніколенко; програма Є. В. Волощук);
16. Новели О. Генрі (6 клас – стара програма, програма Богданець-Білоскаленко – “Вождь червоношкірих”; програма Є. В. Волощук – “Останній листок”; 7 клас – стара програма, програма Ніколенко, програма Снєгірьової – “Дари волхвів”, “Останній листок”);
17. Ульф Старк “Диваки та зануди” (7 клас – стара програма; програма авторського колективу: Снєгірьова В. В., Бушакова О. В., Горобченко І. В., Каєнко О. В.);
18. Вільям Шекспір “Ромео і Джульєтта” (8 клас – стара програма; програма Ніколенко);
19. Джон Бойн “Хлопчик у смугастій піжамі” (7 клас – стара програма; програма Ніколенко; програма Снєгірьової);
20. Генрік Ібсен “Ляльковий дім” (9 клас за старою програмою).

Одна з респонденток також додала:

“Діти зауважують, що твори для читання цікаві (програма Богданець-Білоскаленко). Була вражена тим, який відгук отримали в дітей новела Карела Чапека “Колекція марок” [6 клас], повість Анджели Нанетті “Мій дідусь був черешнею” [5 клас]”.

Крім перерахованих вище текстів, учителі називали прізвища письменників і письменниць, які сподобалися їхньому учнівству найбільше, без конкретизації творів. Це, зокрема,

• Микола Гоголь,
• Шарлотта Бронте,
• і Джордж Гордон Байрон.

А ТЕПЕР ПРО ПРОБЛЕМИ

Незрозумілою залишається ситуація із Гоголем: якщо він у програмі зарубіжної літератури, отже, він зарубіжний письменник?

Наразі його “Ніч перед Різдвом” пропонують для вивчення в 6 класі в усіх трьох модельних програмах для 5–6-х класів. Але якщо він іноземний, отже, Гоголь – російський письменник? Чому діти мають вивчати письменника держави-агресора? Ба більше, одна з учительок зазначила, що нічого російського діти категорично не сприймають.

Зрозуміло, що “проблема Гоголя” – це наслідок багаторічної російської окупації. Тож, імовірно, доцільніше було б перенести вивчення його творчості до програми української літератури чи давати в межах інтегрованого курсу: як українського письменника, який, на жаль, у несприятливих обставинах зробив свідомий вибір писати мовою імперії.

Іншого плану проблема виникає під час вивчення “35 кіло надії” французької письменниці Анни Гавальди. Як зауважила одна з респонденток, вона не змогла знайти цієї повісті в українському перекладі – адже офіційного перекладу не існує. У мережі викладений переклад із російського видання, що є етично сумнівним на багатьох рівнях. Хоч ця повість важлива для дітей і популярна серед них. Можливо, варто було би переглянути таку рекомендацію – або пролобіювати купівлю прав на твір і вихід його українською мовою (зрозуміло, однак, що таке завдання навряд чи лежить у площі можливостей авторів програм).

З іншого боку, щодо кількох творів із наведеного вище списку вчителі давали й протилежні відгуки:

• “Не можу сказати, що діти обирають щось одне. Усе залежить від твору та настрою учнів. Над “Запахом думки” Роберта Шеклі засинали, а ось новела О. Генрі “Дари волхвів” викликала такий диспут, що залишилися після уроків і продовжили обговорення”.
• “Важче дався твір Міхаеля Енде “Джим Ґудзик” та Льюїса Керролла “Аліса в Країні Див””. Коментарі щодо “несприйняття” учнями “Алісі” прилітали неодноразово.
• Згадували й “Пригоди Тома Сойєра”.

Це ще раз свідчить про те, що важливими чинниками є і рівень “розчитаності” учнів, і їхні смаки, і те, як педагоги “подають” певні тексти. Навряд чи існують універсальні книжки, які сподобаються геть усім, однак переглянути програми на предмет оптимізації – варто.

Серед інших творів, які викликають труднощі в сприйнятті, за словами вчителів, такі:

• Джон Кітс “Про коника та цвіркуна” (5 клас, програми Волощук та Ніколенко);
• Моріс Метерлінк “Синій птах” (11 клас за наявною програмою; на думку респондентки, цей твір потребує більше годин для вивчення);
• Жуль Верн “П’ятнадцятирічний капітан” (6 клас за старою програмою, програмами Волощук та Ніколенко);
• Вальтер Скотт “Айвенго” (7 клас за старою програмою, програмами Волощук та Ніколенко).

Проблема з більшістю цих творів, імовірно, пов’язана з тією тезою, яку вже наводили вище: на думку вчителів, діти складно сприймають твори на історичну тематику – не “про сучасність”. Якісне прочитання таких текстів потребує не лише розуміння специфічної лексики, із яких освітяни констатують проблеми, але і знання певних історичних реалій, розуміння контексту епохи, уявлення про події та процеси.

“В 7 класах зайшли новели та детективи, “Айвенго” – ні. Навіть “читаючі” діти насилу подужали. Я в дитинстві обожнювала цей роман, з таким натхненням чекала опрацювання з дітьми… але не склалось… 9 класи – усе дуже сумно, діти майже не читають… одиниці закохались у “Джейн Ейр” [Шарлотта Бронте], і це для мене вже успіх. Викликали дискусію “Ляльковий будинок” та “Пігмаліон” [Бернард Шоу]. Але в 9 класах це кілька дітей на весь клас… сумно”.

Усі перераховані твори для 9-х класів, принагідно зазначимо, наявні й в програмі Ніколенко (за новим Державним стандартом базової середньої освіти, 9 клас), “Ромео і Джульєтта” – також у програмі Волощук (9 клас).

Наступні коментарі стосуються чинних програм для 10–11-х класів і можуть стати підказкою для розробників, які візьмуться за створення модельних програм для здобувачів профільної середньої освіти.

• “Аналіз поезій викликає багато труднощів. Максимально мотивую читати трагедію Ґете “Фауст” [11 клас] – у них загораються очі, а потім наступного уроку приходять розчаровані, тому що твір навіть у перекладі Миколи Лукаша через малий віковий досвід здається їм складним. І вони діляться, що “Кайдашева сім’я” Івана Нечуя-Левицького про сімейні стосунки сприймається легко”.
• “Не сприймають складні твори, такі як “Фауст” Ґете“.
• “Важко йде “Божественна комедія” Данте та “Гамлет” Вільяма Шекспіра [10 клас]. Можливо, у мене за десять років стажу так і не виробився потрібний методичний хист для кращого вивчення цих творів, але мені здається, що їх потрібно вилучити з програми взагалі, адже в 16–17 років важко осмислити основні ідеї цих творів, особливо якщо діти або не читають або читають тільки популярну літературу.

Це злочин перед класиками-авторами і їхніми шедеврами, адже невчасне знайомство з ними може відбити охоту читати твори на все життя. Бажано, щоби програма зарубіжної літератури більше враховувала вікові особливості учнів”.

Якщо підсумувати відповіді, то основні зауваження вчителів до програм полягають у невідповідності кількості творів віку школярів і кількості годин на тиждень (перевантаженість програм), а також у тому, що хронологічний підхід до вивчення текстів знеохочує навіть “розчитаних” дітей до читання. І, можливо, перегляд традиційного підходу допоможе виховати покоління мотивованих і компетентних читачів та читачок.

Ірина Пасько, аналітикиня “Нової української школи”

Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.