Теми статті: батькам, вчителям, директорам, освітнім управлінцям, природничі науки
28 Серпня 2024
“Є така думка, що природничі науки – це лише для обраних, тих, хто не злякався у свій час складних термінів і формул. Люди вважають, якщо вони не планують бути лікарями, інженерами або науковцями в певній природничій галузі, то всі ці хімії, фізики й біології, а тим паче “складна” математика їм у житті не знадобляться, адже все можна загуглити, подивитися в ютубі або запитати в штучного інтелекту”, – пише на своїй сторінці у Facebook науковиця, викладачка й директорка школи “Домініон” Інна Дьоміна.
А ще вона розповіла:
Публікуємо допис пані Інни в майже незмінному вигляді.
Раніше я жартувала: “А уяви, що ти на безлюдному острові й там немає інтернету?”. А потім прийшла сувора реальність у вигляді повномасштабного вторгнення, коли обмеження телефонного звʼязку й інтернету та блекаути стали цілком імовірними чи не щодня. Навіть прикладів вигадувати більше не доводиться… Але насправді розмови про те, що природничі науки лише для обраних, – це остання стадія чи то зневіри в них, чи то успіху в житті зі знаннями природничої галузі.
Будучи наставницею для багатьох дітей, я часто обговорюю з учнями й ученицями уроки хімії / біології, що їм сподобалися, або ж те, яка з природничих наук є найцікавішою.
Цього року я запитала у своїх випускників, які вирішили повʼязати своє життя з природничими науками, а також тих, хто свідомо відмовився від цього шляху:
Я насправді мала багато гіпотез, а тому попросила учнів і учениць мислити ширше, не обмежуючись власним досвідом, і згадати кейси друзів та знайомих.
Так, випускники, які “ЗА”, відповідали, що:
Усі відповіді чудові, проте, на мою думку, багато хто з учнів і учениць розуміє, що працювати зі складним вміють небагато людей. Зокрема, про це свідчать тези, на які спиралися випускники, що НЕ обрали природничі науки:
“Більшості хочеться багато заробляти та бути успішними, а в ролі вчених в Україні вони не бачать такої перспективи. Тож, підлітки в основному обирають більш “практичні” факультети, наприклад, менеджмент або економіку”.
Насправді це сумно, але рішення лежать на поверхні, просто не всім вони подобаються. Складно популяризувати природничі науки в Україні, якщо складно знайти гарні кейси спокійного та впевненого наукового життя, де люди думають про науку, а не про те, як прожити наступний місяць. Очевидно, що освіта не може існувати без науки, а в сучасних умовах учні й учениці надалі обиратимуть “більш “практичні” факультети”.
Щодо вчителів – мала палку дискусію з другом. Як директор школи й науковець у сфері публічного управління та адміністрування, розбираючи, зокрема, і питання педагогів, вважаю, що не вся їхня мотивація завʼязана на заробітній платі. Простими словами, в Україні потрібно повністю змінювати управлінську культуру й надавати реальну педагогічну свободу вчителям. Якщо не буде радянського управління та тиску управлінь освіти, вчителі нарешті зрозуміють, що вони мають права та обовʼязки, які є не лише на папері. А хороші заробітні плати допоможуть освітянам зрозуміти, що вони таки важливі для цієї країни, а за освітою наше майбутнє.
Уявімо, що всім вчителям поставили найкращі заробітні плати… Сумніваюся, що ті, хто звик імітувати освіту, раптом перестануть це робити. Адже спокуса й надалі надсилати завдання у вайбері надто велика. А на рівні освітніх управлінців багатьох усе влаштовує.
Приватні школи, маючи змогу платити більше, дозволити таку недбалість собі не можуть, оскільки одразу втратять клієнтів.
Нам потрібна комплексна управлінська реформа з фінансовим підкріпленням! Інакше приклеїмо нові шпалери, поставимо нові меблі, а дах і далі тектиме.
Що робити в такому випадку? Необхідно підтримати тих педагогів, які вже хочуть і можуть якісно працювати. Ситуація з учителями природничих наук катастрофічна. Тому варто було б:
Тоді педагоги зможуть принаймні ділитися з учнями й ученицями успішними кейсами у сфері природничих наук. Адже це про публічно-приватне партнерство.
Як мінімум уже на часі внести зміни до Закону України “Про державно-приватне партнерство”, аби механізми стали зрозумілими й не виглядали як нездійсненні мрії.
Ми довго можемо сподіватися на глобальні зміни в країні, або почати робити перші кроки вже.
І на завершення. Я ще не бачила жодної дитини в дошкільній або початковій освіті, яка б не захотіла провести експерименти. На нещодавніх наукових днях за донати я побачила дуже багато очей, що палають. Тому дуже хочеться, аби учні в майбутньому все ж мали більше шансів зацікавитися природничими науками, ніж випускники, які назвали свої причини сказати “НІ” природничим наукам. Але для цього просто не робити нічого вже точно неможливо!
Інна Дьоміна, засновниця і директорка Dominion.School
Титульне фото: freepik.com
Обговорення