Теми статті: вчителям, директорам, освітнім управлінцям, розʼяснення, фінансування освіти
14 Липня 2023
61 354
0
Останній тиждень спільнота освітян активно обговорює слова Сергія Колебошина, депутата Верховної Ради, члена Комітету ВР із питань освіти, науки та інновацій щодо збільшення “годин на ставку” з 18 до 36. Під час заходу депутат озвучив, що “це будуть не лише “горлові” години, а й підготовка до занять”, втім, дискусії щодо теми не вщухають.
“Нова українська школа” поспілкувалася із Сергієм Колебошиним, щоб з’ясувати ситуацію: на якому етапі перебуває ініціатива щодо “40 тисяч і 36 годин”, коли вчителям чекати на зміни – і які ще варіанти розглядають у МОН.
Це питання більшою мірою до Міністерства освіти і науки, яке зараз напрацьовує рамку реформи й робить відповідні розрахунки. Це число, яке, скажімо так, лежить на столі поруч з іншими. Але не можна говорити про те, що це остаточна сума, – чи про те, що відбудеться механістичне збільшення заробітної плати до 40 тисяч без переглядів принципів нарахування, без того, щоб збільшувати базову ставку і зменшувати кількість надбавок. Систему з надбавками, до речі, більшість експертів і навіть освітянська спільнота визнають непрогресивною, особливо під час ковіду й війни, коли місцеві департаменти фактично ці надбавки прибрали – і вчителі залишилися з маленькою базовою ставкою.
40 тисяч – це одне із чисел, які зараз обговорюють, це те, чим займається Міністерство освіти й науки спільно з Мінфіном. Моя відповідь була виключно як коментар: незалежно від того, якою буде ця сума, – 40 тисяч, більше, менше, – потрібно розуміти, що паралельно повинні відбуватися процеси, які мають удосконалити нарахування заробітної плати в цілому й систему професійного супроводу педагогічних працівників.
Один із варіантів змін у нарахуванні зарплати (до речі, він не сьогодні й не вчора з’явився, експерти обговорювали його дуже давно, є країни, які працюють за таким підходом) – це брати в якості бази для нарахування оплати не кількість “горлових”, “урочних” годин за тиждень, як зараз (18 годин – ставка, і ця кількість є однією з найменших у Європі, в інших країнах учителі мають по 20, 21, 24 години тощо), а враховувати загальне навантаження вчителя, яке складається не тільки з уроків, а з купи іншої роботи. Це підготовка до уроків, класне керівництво, перевірка робіт, ведення відповідної документації, бо, як би ми не зменшували кількість документів, але однаково зовсім без них не обійдемося. Є ще інша робота, яку веде вчитель, – і рахувати варто саме від цього.
І якщо хтось пише, що “з 18 ми переходимо на 36 – і це знущання”, у мене нема жодного сумніву: вони розуміють, що йшлося не про збільшення “урочного” навантаження до 36 годин. Просто хтось починає маніпулювати цією цифрою, вводити в оману. Це не турбота про вчителів, бо їх фактично вводять у шок. Я сам би був шокований, якби мені сказали: “З 18 годин у нас тепер буде 36 “горлових””. Звісно, це знущання, і ніколи б ця ініціатива не пройшла. Це ж 7–8 уроків на день, повна маячня. Коли хтось виходить із такою комунікацією, він або щось не розуміє, або робить це свідомо, щоб збурювати суспільство.
Саме так. Це лише начерк, конспект ідеї. І вона, як я говорив, виникла не зараз – уперше це питання поставало під час другого читання Закону України “Про повну загальну середню освіту”. Коли говорив про 40 тисяч, відповідаючи на питання про заробітну плату, я зазначив, що це один із можливих шляхів. Робота над цим триває, але говорити про якісь готові результати поки не можна.
Є й інші варіанти – але це питання до тієї великої групи експертів, яку довкола себе зібрало МОН. Тому наголошую: 36 годин навантаження – це аж ніяк не варіант, який уже зараз виводиться на рівень законів чи підзаконних актів. Це просто один зі шляхів. У нього є свої плюси: ми вийдемо із “сірої зони” щодо навантаження на вчителя, бо жоден закон фактично не регламентує час позаурочної роботи. Але є і мінуси: не є таємницею, що зараз учителі можуть брати півтори ставки, 27 годин, відповідно, мати більшу зарплату. За підходу із чіткою регламентацією 36 годин цей шлях, швидше за все, буде закритий. А може, і ні – якщо окремо всередині загальних 36 годин буде виведено педагогічне навантаження. Тут безліч питань.
Найбільша проблема зараз – маленька базова ставка. Вона не веде до школи молодого спеціаліста, крім того, це широченне поле для маніпулювання засновниками закладів освіти.
Так. Можливо, варто прибрати більшість доплат, зробити велику базову ставку й декілька (три-чотири) надбавки (наприклад, за вислугу років).
Реформа старшої профільної школи – це не про закриття шкіл, це про зміну освітньої мережі. Тобто, наприклад, одна школа буде спеціалізуватися на 10–12 класах, як академічний ліцей, інша – готувати з 1 до 9, а для котроїсь особливо нічого не зміниться. Ці зміни не залежать, скажімо, від особи міністра і складу МОН, адже ми планово переходимо до 12-річної школи.
Крім того, мережа буде оптимізуватися, адже в нас, на жаль, змінилася демографічна ситуація. Це точно призведе до трансформації. Держава в жодному разі не закриватиме школи, бо засновники орієнтовно 95 % шкіл – громади. На другому місці – приватні школи, а таких, де засновником школи є безпосередньо держава, – одиниці. Якщо громада зацікавлена в школі, із нею нічого не відбудеться.
Ірина Пасько, “Нова українська школа”
Титульне фото: “НУШ”
Обговорення