Антидискримінаційна експертиза підручників – для чого вона та як її проводять

Дівчатка зображені здебільшого вдома, а хлопчики на вулиці. У задачі з математики шахрай – це особа ромської національності. Бабусі й дідусі на зображеннях – зазвичай немічні особи, які потребують догляду. До останнього часу в підручниках взагалі не було осіб з інвалідністю. Це все – прояви дискримінації, в основі яких – стереотипи.

Ще 5 років тому не було жодного підручника, який би враховував недискримінаційний підхід в освіті. Сьогодні, за оцінками експертів, таких лишається половина.

Антидискримінаційну експертизу у 2016 році починали кілька експертів. Сьогодні комісія нараховує понад 60 експертів. Минулого року експертизу пройшли 200 підручників 3-х і 7-х класів, уже кілька років ця експертиза обов’язкова для всіх підручників, що видають держкоштом.

“Нова українська школа” записала головне з вебінару “Антидискримінаційна експертиза освітніх матеріалів для закладів загальної середньої освіти” від Фінського проєкту “Навчаємось разом” + проєкту ЄС, що фінансується Міністерством закордонних справ Фінляндії та Європейським Союзом.

У статті йдеться про:

• які є ознаки й різновиди дискримінації;
• які прояви різної дискримінації;
• на що звертати увагу авторам підручників;
• поради вчителям, як працювати з неідеальними підручниками.

ОЗНАКИ ДИСКРИМІНАЦІЇ

Дискримінація – це виключення, обмеження або перевага, що заперечує або зменшує рівне здійснення прав. Мета антидискримінаційної експертизи підручників – виявити в текстових та позатекстових (ілюстрації, методичні матеріали) матеріалах прояви дискримінації у формі стереотипів, ксенофобії, ейджизму, андро- та етноцентризму, сексизму тощо та надати рекомендації щодо їх усунення.

“У підручнику кожна дитина має побачити себе, а також багатогранний і різноманітний світ, який її оточує. Адже навколо нас багато різних людей. Вони відрізняються кольором шкіри, статтю, способом виражати себе, майновим і сімейним станом, віросповіданням тощо. І саме таку різноманітність має бачити наше учнівство”, – каже вчителька історії та правознавства, сертифікована експертка з антидискримінаційної експертизи освітнього контенту Анна Савельєва

Ознаки, за якими заборонена дискримінація:

• раса;
• колір шкіри;
• політичні переконання;
• релігійні та інші переконання;
• стать;
• вік;
• інвалідність;
• етнічне походження;
• соціальне походження;
• громадянство;
• сімейний стан;
• майновий стан;
• місце проживання;
• мова;
• інші ознаки.

“Насправді це пов’язано не з помилками, а люди так бачили світ. Ми всі – продукти суспільства, яке поширює дискримінацію. Вона йшла ще з радянських часів. Ми досі не можемо це подолати, і вона поширюється через систему освіти”, – каже професорка, завідувачка кафедри соціальної роботи Харківської гуманітарно-педагогічної академії, сертифікована експертка з антидискримінаційної експертизи освітнього контенту Ольга Рассказова.

“Мені не хочеться вживати термін “помилки”. Тоді складається враження, що експерти й експертки ніби тим і займаються, що “шукають” лише їх. Навпаки, експертиза підручника розпочинається з визначення позитивних моментів, які є в підручнику”, – додає каже Анна Савельєва.

ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА ІНВАЛІДНІСТЮ

Це один із найпоширеніших різновидів дискримінації.

“У підручниках здебільшого можна побачити ілюстрації, на яких люди на візку. Інші люди з інвалідністю себе не бачать у підручниках. Це стереотипність”, – каже Ольга Рассказова.

Окрім того, часто на оголошеннях чи банерах можна побачити: “Особлива турбота дітям-інвалідам”. Це дискримінаційна мова, краще використовувати “діти з інвалідністю”.

“Це так званий зайвий фокус уваги. Ми звертаємо увагу не на таланти і здібності людини, а на її інвалідність і обмеженість, – пояснює Ольга. – Коли ми говоримо про особливі турботу й піклування, люди з інвалідністю не дуже позитивно це сприймають, бо хочуть, щоби їх сприймали як рівних. Вони не потребують жалю й особливого фокусу уваги, особливо якщо дитина в шкільному просторі”.

ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА ЕТНІЧНИМ ПОХОДЖЕННЯМ

Приклад тексту з підручника з правознавства: “Касир будівельного тресту Р зустріла на вулиці циганку. Ворожка попросила “позолотити ручку”. Її слова подіяли як гіпноз. Касир пішла на роботу та взяла зі службового сейфу всю готівку – понад 100 000 гривень. Почаклувавши, ворожка раптово зникла разом із грошима”.

Цей приклад демонструє поширений у суспільстві стереотип, що представники ромської національності – злочинці.

ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА ВІКОМ (ЕЙДЖИЗМ)

Експертиза підручників початкової школи показує, що люди похилого віку зображені або як немічні, або надто героїзовано.

“Учні не бачать образів дідусів і бабусь, які навколо них. Підручник має відображати реальність для дитини, тоді це хороший інструмент для соціалізації. Натомість вона бачить вихолощений образ дідуся й бабусі, який є штучним”, – каже Ольга.

“Люди похилого віку постають немодними, сивими, хворобливими, – додає Анна. – Вони займаються сільськогосподарськими роботами, часто мешкають у селі, потребують турботи, адже самі не можуть про себе подбати. Але чи завжди такі ілюстрації та тексти відображають сучасні реалії? Можу сказати, що ні, оскільки й серед моїх знайомих є бабусі й дідусі, які впевнено руйнують такі стереотипи”.

Різниця особливо помітна, якщо порівнювати вітчизняні й іноземні підручники.

“В іноземних підручниках зображені цікаві, привабливі образи активних людей похилого віку разом із молоддю. Вони не сегреговані, не винесені окремо”.

За словами Ольги, в українському суспільстві загалом високий рівень ейджизму. У молоді формується терпляче ставлення до старших людей.

“Не формується позитивного сприйняття, що ці люди є сьогодні, а не в минулому. Вони теж мають свої бажання й потреби, хочуть подорожувати, вміють користуватися гаджетами”.

ДИСКРИМІНАЦІЯ ЗА РЕЛІГІЙНИМИ ПЕРЕКОНАННЯМИ

Приклад тексту з підручника: “Наступний визначальний складник нашої душі – філософський склад мислення, глибока релігійність, християнськість”.

У цьому тексті є порушення вимог збалансованості інформації щодо релігійних питань, каже Анна. Оскільки християнськість визнається провідною ознакою української душі.

“У більшості підручників презентовано лише традиційні християнські релігійні свята. За замовчуванням вважається нормою, що всі діти повинні відзначати і знати свята саме цієї релігії. Хоча хтось з учнівства може належати до інших конфесій або відстоювати атеїстичні погляди”.

КРИТЕРІЇ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ В НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛАХ

Дискримінаційна мова:

• містить припущення в словах, які ми використовуємо;
• висловлює культурні та релігійні норми, які часто настільки вкоренилися в мові, що видаються “нормальними або “істиною”;
• може відштовхувати людей, які вважають, що їхні досвід і спосіб життя не відображені в мові;
• підсилює дихотомію “ми” і “вони” або “інсайдер” та “аутсайдер”.

“У підручнику кожна дитина має побачити себе, а також багатогранний і різноманітний світ, який її оточує. Адже навколо нас багато різних людей”. Фото: автор – pressmaster, Depositphotos

Як треба й НЕ треба говорити:

• “особа з інвалідністю”, “дитина з особливими освітніми потребами”, “дитина з порушеннями здоров’я” замість “інвалід”, “людина з вадами”, “людина з особливостями”, “дитина з особливими потребами”, “інклюзивні діти”;
• “темношкіра людина” замість “африканці”, “негри”;
• “роми” замість “цигани”;
• “професорка” замість “жінка-професор”.

НА ЩО ЗВЕРТАТИ УВАГУ АВТОРАМ ПІДРУЧНИКІВ

• Пропорційність представленості осіб за максимально можливою кількістю певних ознак. Мають бути жінки й чоловіки з різними ознаками.

“Загалом жінки зображуються на ілюстраціях підручників у 2,5–3 рази рідше за чоловіків. У старшій школі представленість жінок зменшується, якщо порівняти з початковою. Така асиметрія вказує на те, що чоловіча стать приховано вважається соціальною нормою, стандартом. Такої диспропорції ми повинні уникати. Коли глибше вивчаєш історію, культуру, мистецтво, то бачиш багато жіночих постатей, яких не висвітлюють на сторінках підручників”, – каже Ольга Рассказова.

“Варто пам’ятати, що образи мають бути різноманітними, персонажі повинні долучатися до нестереотипних форм та видів діяльності, своєю поведінкою відтворювати різні життєві сценарії”, – каже Анна Савельєва.

• Відсутність представлення осіб у стереотипних ролях, зумовлених певними ознаками. Образи мають бути різноманітними, діяльність – не стереотипна.

“Наприклад, дівчатка в умовах задач із математики ліплять вареники, шиють сукні, висаджують квіти, а хлопчики – рибалять, щось ремонтують, їздять на велосипеді або грають у футбол. Це може наштовхнути дітей на думку, що жіноча траєкторія життя – це домашнє господарство, а чоловіча – активний соціальний успіх.

Часто настанови щодо здорового способу життя, розпорядку дня, правил поведінки, цінностей, що є однаковим для всіх людей незалежно від статі, супроводжуються ілюстраціями, які зображують лише чоловіків / хлопців. Ми не даємо дітям альтернативних зображень. Ці насаджені стереотипи діти беруть із собою в доросле життя”, – каже Анна.

• Відсутність сегрегації й поляризації за певними ознаками.

“Не маємо зображати жінок і чоловіків за різною діяльністю. Наприклад, жінки миють посуд, чоловіки майструють, а люди похилого віку – відокремлені від життя родини”, – зазначає Анна.

• Зображення людини загалом і загальнолюдських цінностей не тільки через образ чоловіка, етнічного українця, православного, без будь-яких фізичних обмежень, а й через альтернативні образи.
• Недискримінаційна й гендерночутлива мова.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ, ЯК ПРАЦЮВАТИ З НЕІДЕАЛЬНИМИ ПІДРУЧНИКАМИ

• Пам’ятати про чутливе вчителювання – звертати увагу на ознаки дискримінації й уникати їхніх проявів.

“Якщо в підручнику є приклад дискримінаційної мови й некоректних термінів, то вчителю / вчительці варто це прокоментувати й не залишати поза увагою”, – радить Анна Савельєва.

• У педагогічній комунікації використовувати гендерночутливу мову – адресувати завдання і хлопцям, і дівчатам.

“Вітаю, учні” – це звернення до хлопців. Краще вживати “Вітаю, учнівство” або “Вітання, дівчата і хлопці”.

• Якщо сумніваєтесь, як назвати людину, спитайте в неї”.

Завжди спочатку варто казати “людина” або “дитина”, а тоді додати ознаку – ромської національності, з інвалідністю. А не циган, чи ром.

• Давати дітям різнорівневі завдання. Однак, не треба виокремлювати дитину з інвалідністю.
• Уникати будь-якого поділу за статтю або іншими ознаками. Не робити зайвий фокус уваги на людей із захищеними ознаками.
• Важливо, коли вчителі обирають освітній контент, щоби там було розмаїття в малюнках, образах, щоби були приклади з різних часів, різних культур і народів. Але їх не варто порівнювати.

“На уроці історії, працюючи з підручниками, у яких дійсно мало інформації про внесок жіноцтва в історичний розвиток суспільства, – радить Анна, – рекомендуємо доповнювати матеріал додатковою інформацією про видатних жінок та про їхню участь в історичних подіях. До цієї роботи можна долучити також учнівство – через творчі завдання, пов’язані з пошуком інформації про участь жінок у суспільно-політичному житті”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Elnur_, Depositphotos

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.