Теми статті: вчителям, громадянська освіта, директорам, НУШ, освітабезкорупції
7 Лютого 2020
4 980
0
Цінності – тема, якої часто бояться торкатися: адже вона вимагає глибокої розмови, а не поверхневості чи гасел.
“У нас військове містечко. Тут багато дітей, батьки яких або зараз перебувають у зоні бойових дій, або були учасниками і навіть загинули загинули, – каже співкоординаторка події Оксана Андрійчук. – Це може бути не тільки тато або мама, а і двоє батьків. І дитина тут – з бабусею або сусідами. Тому ми стали працювати над питаннями стресостійкості, м’яких навичок, цінностей. І в нас виникла ідея провести міні-ЕдКемп. Коли ми формуємо цінності – можемо очікувати кращого майбутнього”.
Спроба їх обговорити відбувалася під час (не)конференції міні-ЕдКемп у Новоград-Волинському (Житомирська область) “Прагнемо не до успіху, а до цінностей, які він дає”.
Головна редакторка “Нової української школи” відвідала подію, а саме блок про антикорупцію і доброчесність. Як провести урок про це – читайте далі.
Амбасадорка проєкту USAID_ВзаємоДія Світлана Стельмах показує на картки, які лежать на столі.
“Візьміть ту картку, яка у вас асоціюється з поняттям доброчесності. Ви можете знати або й не знати до кінця це поняття. Але вам потрібно взяти картку, яка, на вашу думку, якось із ним пов’язана”.
Замість учнів тут – учителі. Усе, що відбувається в аудиторії, вони потім зможуть використати на власних заняттях.
“У мене книжки, – розповідає про свою асоціацію одна з учительок. – Вони завжди вчать різних чеснот. Наприклад, вчать людину, як поводитися. Без книжок немає майбутнього, немає людини, яка думає”.
“Тобто людина мисляча може навчитися чогось – якихось інструментів – і потім стати доброчесною”, – підсумовує Світлана Стельмах. – Чи хтось ще хоче поділитися своїми думками?”
“У мене корабель. Це джерело пересування для того, щоб розширювати свої горизонти і можливості, робити добро. Його мало не буває, воно має постійно поширюватись”.
“Тобто до доброчесності потрібно рухатися. Не можна стояти на місці, і корабель – символ, який означає рух”, – додає пані Світлана.
Для таких асоціацій можна використовувати будь-які картки із зображеннями.
“А в мене бджілака – символ трудолюбства, – продовжує гру в асоціації інша вчителька. – Вона чесна, відповідальна і добросовісно виконує свою роботу”.
“Тобто, на вашу думку, доброчесніть треба випрацьовувати. Вона не дається від народження. Це напрацьована навичка або якість людини”, – знову коментує Стельмах.
“У мене ключик. Ми відкриваємо себе для когось – своїми вчинками”, – продовжує інший учитель.
“Доброчесність – це взаємодія з іншими, не обов’язково розмова наодинці. Я стаю доброчесним протягом життя в результаті взаємодії з іншими”, – каже амбасадорка.
Далі вона просить аудиторію подумати, чи є різниця між доброчесністю і академічною доброчесністю. Поняття перегукуються, доходять висновку “учні”. Проте якщо людина доброчесна в житті, то й академічно буде доброчесною.
“Так. Чесним не можна бути тільки сьогодні – треба бути взагалі”.
Тепер пані Світлана просить учителів об’єднатися у три групи.
Першій потрібно погуглити або просто спільно визначити, що таке доброчесність, знайти відмінність із поняттям академічної доброчесності і вказати, де можна взяти матеріал про це, на що посилатись.
Наступна група говоритиме про корупцію – що це і які її види.
Третя має творче завдання – написати частівки, показати пантоміму, намалювати малюнок абощо про Україну через 20-30 років, якщо ми не подолаємо корупцію.
Кожна група має зробити мініпрезентацію.
“Учні, можливо, ще не давали хабара. Але чи стосується корупція як явище кожного? Якщо через відкат збудували неякісну дорогу – авто може потрапити в яму. Ви згодні? Ми знаємо, що це результат корупційних дій. Тому ми говоримо про те, що неякісне життя в Україні – це результат корумпованої свідомості”, – підводить Стельмах.
“А звідкіля береться корумпований чиновник чи політик? – додає. – З дитинства. Усі ми звідти. Це означає, що на якомусь етапі його життя відбулася деформація свідомості – хтось неправильно щось сказав, показав або дитина неправильно зрозуміла”.
2. Усесвітня карта сприйняття корупції
Transparency International щороку аналізує рівень толерантності і нетерпимості до корупції в різних країнах. Чим темніше забарвлення, тим більше у країні використовують корупцію. З учнями можна обговорити, які країни мають світле забарвлення і чому.
“Про Гренландію діти одразу кажуть, що це тому, що там майже немає людей. Але взяти, до прикладу, Сингапур і Швецію. Ще 10 років тому вони мали високий індекс сприйняття корупції. Але ситуація змінилась – вони ввійшли у 20-ку країн, які звели корупцію до мінімуму, – каже Світлана Стельмах.
Як Сингапур вирішив це питання? Через жорсткі закони щодо корупції. Швеція пішла гуманним шляхом – сильно підняла зарплати для державних службовців. Їм тепер невигідно втрачати такі гарні місця і вони не ризикують брати хабарі”.
3. Антикорупційні інструменти USAID:
Усі ці інструменти та антикорупційний урок доступні за цим посиланням.
Вікторія Топол, Нова українська школа
Титульне фото: автор – Kzenon, Depositphotos
Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю громадської організації “ЕдКемп Україна” і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.
Обговорення