Частка “українського” в інтегрованих курсах: чи справді вона менша та як утримувати баланс

За концепцією реформи НУШ учні можуть вивчати предмети окремо або через інтегровані курси (в межах галузі чи на міжгалузевому рівні).

Як правило, інтегровані курси передбачають поєднання суміжних предметів в один, як-от історія України та всесвітня історія, українська мова та українська й зарубіжна літератури, окремий курс літератур (українська та зарубіжна), алгебра та геометрія тощо.

Однак саме поєднання предметів із мовно-літературної та громадянської й історичної освітніх галузей викликали побоювання освітян щодо меншої частки “українського” в цих інтегрованих курсах. Дехто з вчителів стверджує, що за такого формату недостатньо уваги приділяється кожному з предметів, зменшується частка українського компонента й загалом складно зберегти баланс.

Чи справді це так, “Нова українська школа” запитала в освітян, які викладають інтегровані курси із цих галузей, а також у Міністерства освіти і науки України.

З нового матеріалу ви дізнаєтеся:

• чи багато вчителів обирає інтегровані курси у 5–7-х класах НУШ;
• про які їхні переваги та недоліки розповідають педагоги;
• чи дійсно в інтегрованих курсах втрачається україноцентричність;
• як підтримувати баланс між предметами.

ЧИ МАЮТЬ ПОПУЛЯРНІСТЬ ІНТЕГРОВАНІ КУРСИ З ІСТОРІЇ, МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

На конкурсних відборах підручників упродовж 2022–2024 років для 5–7-х класів НУШ інтегровані рішення не були популярними в жодній освітній галузі з восьми, де ці рішення конкурували з традиційними. Про це йдеться в аналітичній записці від Команди підтримки відновлення та реформ МОН за результатами аналізу вибору учительством НУШ інтегрованих курсів, яку редакції надали в пресслужбі міністерства.

[Аналіз здійснили на основі даних, отриманих від Інституту модернізації змісту освіти (ІМЗО), про вибір вчителями підручників для 5–7-х класів НУШ. Також враховували результати опитування учителів, які пілотують навчально-методичне забезпечення НУШ на рівні 7 класів].

• Втім, у громадянській та історичній галузі (ГІО) реальна конкуренція між інтегрованим і предметним навчанням з’явилася лише на рівні 7-х класів.

У 5 та 6 класі хоч і пропонувалися нібито інтегровані й неінтегровані рішення, але всі підручники фактично відповідали інтегрованому підходу. Це пов’язано з тим, що в назвах підручників “Вступ до історії України та громадянської освіти” для 5 класу та “Історія України. Всесвітня історія” для 6 класу не було вказівки на те, що вони є інтегрованими. Хоча про це йшлося в обох модельних програмах, відповідно до яких їх створили. Тож виходить, що серед підручників ГІО для 5 та 6 класів конкуренції між предметним та інтегрованим підходом не було.

Тому в аналізі із цієї галузі взяли до уваги лише підручники для 7 класів. У 2024 році вчителі могли обирати між “Історією України” та “Всесвітньою історією” як окремими предметами й інтегрованим курсом “Історія: Україна і світ”, кажуть у МОН. За підсумками конкурсу абсолютна більшість учителів 7-х класів обрала неінтегровані рішення. Однак варто зауважити, що й підручників із неінтегрованими рішеннями було більше: 12 пропозицій на противагу 2 інтегрованим.

“Якщо взяти за точку відліку максимальну кількість вибраних підручників “Всесвітня історія” як 100 %, то інтегровані рішення [у 7-х класах – ред.] отримали лише 7 %”, – йдеться в аналізі.

Також, за даними опитування, проведеного в червні 2024-го, серед вчителів цієї галузі, які пілотують навчально-методичне забезпечення НУШ, лише 22 людей із 84 пілотували навчально-методичне забезпечення саме інтегрованого курсу історії.

• У межах мовно-літературної освітньої галузі можливість вибору інтегрованого курсу чи предметного рішення була в усі три роки імплементації НУШ у базовій середній освіті (5–7 класи).

Однак, як йдеться в аналітичній записці, у середньому в ці роки підручники інтегрованих курсів становили приблизно 3 % від кількості підручників “Українська мова” (як 100 % можливого вибору). Також варто врахувати, що для 5 класів було 3 пропозиції інтегрованих рішень проти 28 неінтегрованих, для 6-х – 1 проти 20, а для 7-х – 3 проти 19.

Комплексне інтегроване рішення, у якому поєднані “Українська мова”, “Українська література” та “Зарубіжна література”, “має зовсім небагато прихильників”, йдеться в аналітичній записці.

Для порівняння, під час конкурсу підручників у 2022 році для 5 класів таке інтегроване рішення обрали для 1 490 учнів, а вже для 7-х класів (у 2023-му) – лише для 201 учня. Така зміна пояснюється зокрема й тим, що автори/видавництва не запропонували це інтегроване рішення для 6 класів узагалі. Також із цим курсом пов’язано чимало вчительських упереджень:

“У відповідях учителів, які беруть участь у пілоті і які цікавилися інтегрованим мовно-літературним курсом, спостерігається негативне ставлення до інтеграції мови й літератури.

Наприклад, вчителі зазначали про недостатню глибину вивчення кожного з предметів, розпорошеність уваги учнів, поверхневе предметне навчання тощо.

Основну причину цього можна вбачати в тому, що вчительство базової ланки освіти так і не зрозуміло, що метою мовно-літературної освіти, відповідно до нового Державного стандарту базової середньої освіти, є не “вивчення тем із мови й літератури”, а формування вправних, компетентних читачів і мовців”, – кажуть у МОН.

Водночас інтегрований курс літератур має більшу популярність. Під час конкурсу для 5 класів його обрали для 15 063 учнів, у 6 класі – для 16 714 і в 7–му – 13 519. Серед переваг цього курсу, про які говорили вчителі:

• представлення української літератури в ширшому світовому контексті;
• економія часу через уникнення “подвійного” вивчення теорії літератури;
• компактніше зібраний матеріал.

Хоча певну частину опитаних вчителів турбує складність у дотриманні балансу між двома літературами, недостатня глибина аналізу окремих творів, зменшення українських творів, певна втрата “національної специфіки” української літератури, йдеться в аналітичній записці.

ЧИ СПРАВДІ ЗМЕНШУЄТЬСЯ ЧАСТКА УКРАЇНСЬКОГО КОМПОНЕНТА В ІНТЕГРОВАНИХ КУРСАХ

Насамперед такі побоювання вчителів можна почути щодо інтегрованих курсів з історії України та всесвітньої, мови та літератур чи окремо кількох літератур.

Як пояснюють у пресслужбі МОН, специфіка інтегрованого курсу полягає в тому, що він не є сумою окремих предметів, а монолітним курсом, тому виділяти в ньому предметні частки на рівні тем чи годин викладання не зовсім доречно.

Тобто під час вивчення, наприклад, інтегрованого мовно-літературного курсу відбувається синергія роботи з літературним твором, різними видами мовленнєвої діяльності та вивченням мовних одиниць чи правил. Тому не можна говорити про те, що учні мають, скажімо, працювати по 15 хвилин уроку над українською мовою, українською літературою, а наприкінці – зарубіжною. Саме ж навантаження розраховується на курс загалом, а не на окремі його складники/теми, додають у міністерстві.

Також там запевняють, що модельні програми інтегрованих курсів пройшли експертне оцінювання фахових комісій, які складаються з учителів відповідних предметів, викладачів ЗВО, науковців.

“За підсумками експертного оцінювання програми отримали грифи “Рекомендовано Міністерством освіти і науки України”. Це, зокрема, означає, що українознавчий компонент, частка творів українських авторів тощо представлені в цих програмах у належному обсязі”, – кажуть у міністерстві.

[Нагадаємо, що раніше грифуванням програм займався Інститут модернізації змісту освіти. Тепер ці повноваження передали Українському інституту розвитку освіти. Більше про те, що не так з ІМЗО, ми розповідали в наших попередніх матеріалах, зокрема, тут].

Водночас у МОН акцентують, що автори модельних програм пропонують певний обсяг навчального матеріалу, але саме вчителі відповідають за навчальну програму й те, які саме твори розглядати на уроках.

Тому педагоги мають право (за умови, що самі створюють навчальну програму), наприклад, урівноважити кількість творів, якщо щось не так, на їхню думку.

“Якщо говорити, про те, чи цікаво / нецікаво читати твори українських авторів у порівнянні із зарубіжними, то це питання не стільки творів, скільки методів навчання. Якщо вчитель обирає методи активного навчання і думає про те, яку дослідницьку або творчу діяльність розгорнуть учні в роботі з твором, то їм стане цікаво працювати з будь-яким твором, якщо вони відчуватимуть власну суб’єктність”, – йдеться у відповіді міністерства.

Також раніше “Нова українська школа” розповідала, що згідно з новою концепцією історичної освіти під час об’єднання історії України та всесвітньої в один курс, на вивчення історії України планують відвести дві третини програми. Тож побоювання про втрату україноцентричності в загальному курсі історії безпідставні. За концепцією, розподіл тем матиме таке співвідношення: 70 % на історію України, 30 % на всесвітню.

ЩО КАЖУТЬ САМІ ВЧИТЕЛІ ІНТЕГРОВАНИХ КУРСІВ

• Владислав Штегельський, вчитель історії та методист (далі – пряма мова):

Що стосується історичної та громадянської освітніх галузей, то інтеграція історії не є новим явищем. Так, ще з 2018 року учням 10–11-х класів пропонують вивчати інтегрований курс історії України в контексті світової історії (“Історія: Україна і світ”).

Цей курс я також викладаю у 10–11-х класах (автори програми – М. Мудрий та О. Аркуша). У приватному ліцеї ми маємо ширше поле для експериментів. Тож ще з 2020 року запустили інтегрований курс історії України та всесвітньої, починаючи із 6 класу. Адже чимало концепцій, які характерні для всесвітньої історії, є актуальними й для історії України. А їхній розподіл на окремі предмети змушує лише дублювати ці знання і не дає змоги скласти цілісну картину. Натомість інтегрований курс допомагає розвантажити програму та вивчати історичні процеси, явища й події комплексно.

У своїй практиці я використовую концептуальний підхід до викладання історії. Тобто спочатку обираю основні концепції, про які мають дізнатися учні, наприклад, явища монархії, революції тощо, і вже під це підбираю матеріал, а не навпаки.

Наприклад, в одній із програм НУШ є загальна тема “Революції”, де учні розглядають англійську, нідерландську та козацьку революції. Так, вони мають різні причини та аспекти, але це дає учням змогу на конкретних прикладах співставити явища, що є в компетентнісному потенціалі історії.

Акцентую, що курс історії має будуватися не лише на знаннях, а й на опануванні вмінь, навичок та компетентностей. Саме від цього потрібно відштовхуватися під час викладання інтегрованого курсу. Тому раджу визначити ядро знань і навичок, якими мають володіти учні, і вже під них підбирати теми.

А щоби дотримуватися балансу між викладанням тем з історії України та всесвітньої, варто подивитися на історію саме такими концепціями. Тоді стає зрозуміло, де та в межах якої концепції “вписується” історія України, і які концепції мали б опанувати діти в тому чи тому класі.

Також важливо визначити те ядро знань з історії України, без якого учні не підуть далі. І на цьому й будувати викладання інтегрованого курсу. Це дасть змогу визначити пріоритетність тем. Але головне, визначаючи логіку балансу тем, прив’язуватися не до кількості знань учнів, як-от скільки вони мають знати термінів з історії, а до компетентностей, які мають опанувати.

• Наталія Рогач, вчителька української мови та літератури:

Я викладаю інтегрований курс літератур (української та зарубіжної) у 5–7-х класах (за модельною програмою Т. Яценко та І. Тригуб). Скажу відверто, спершу мала упереджене ставлення до викладання цього курсу, але, переглянувши модельну програму та проаналізувавши переваги інтеграції, моя думка змінилася.

Зараз я із задоволенням викладаю інтегрований курс літератур, учням теж подобається більше вивчати українську літературу в контексті світової. Адже інтеграція дає їм змогу порівнювати й аналізувати твори різних літературних традицій. Вивчаючи літературні твори як українських, так і зарубіжних авторів, учні отримують можливість краще розуміти різні культурні контексти та історичні епохи.

Таке порівняння дає змогу виявити унікальні риси української літератури, підкреслити її важливість у світовому контексті та оцінити її внесок у розвиток літературного процесу загалом.

Це розвиває в них здатність до критичного осмислення текстів та рефлексії над світовими культурними цінностями. Також учні можуть простежувати, як різні літературні напрями й течії впливали на розвиток літератури в Україні.

Я не можу сказати, що українського компонента в інтегрованому курсі менше. Адже в нас є уроки рідного краю, уроки позакласного читання, на яких ми читаємо твори сучасних українських авторів. Та й сама програма точно не применшує значимість української літератури. Я б сказала – навпаки, допомагає показати учням її самобутність.

Головне – обрати програму, яка пропонує цікаві та сучасні твори. А ще, якщо ви сумніваєтеся, можна поспілкуватися з вчителями, які вже викладають інтегрований курс і можуть поділитися з вами досвідом.

• Софія Максим’як, вчителька української мови та літератури Тернопільської ЗОШ № 14 імені Б. Лепкого:

Наша школа бере участь у пілотуванні НУШ четвертий рік поспіль. Я викладаю інтегрований курс літератур (української та зарубіжної) у 8 класі за програмою авторського колективу під керівництвом Т. Яценко. Основна мета цього курсу – створити цілісне розуміння літератури через поєднання текстів різних культур і епох. І це дає дуже круті результати.

Звісно, на старті довелося зіштовхнутися з декількома викликами. Вчителям необхідно було адаптуватися до нового формату викладання, шукати підходи, які б допомогли учням бачити зв’язки між українською та зарубіжною літературами, а також розвивати в них навички аналізу й порівняння різних літературних текстів. Ще одним викликом стала відсутність паперового підручника. Це потребувало індивідуального підходу та додаткового часу на підготовку.

Та попри це, викладання інтегрованого курсу відкрило перед нами й нові можливості. Я як вчителька отримала нагоду розвинути глибшу зацікавленість учнів у літературі, вміння бачити літературні твори з нової перспективи та розширити їхній кругозір. Перевагою є і те, що учні можуть порівнювати ідеї, теми та стилі різних письменників.

Я помітила, що й сама цікавість до читання в учнів зросла, адже для їхньої вікової категорії (5–6 класи) були дуже вдало підібрані тексти. У 7–8-х класах вони були вже готові сприймати складніші твори й не виникало проблем із заохоченням, адже учні мали позитивний досвід.

Дуже важливим для них також є вивчення творів українських класиків та сучасних авторів. Через ситуацію в країні почуття патріотизму в підлітків загострилося, вивчення творів української літератури в контексті зарубіжної викликає в них почуття гордості. Вони із захопленням шукають спільні теми, проблеми та ідеї.

Саме тому, користуючись академічною свободою, іноді вношу корективи в програму, обираючи твори, які найкраще відповідають інтересам та потребам учнів, допомагають зберігати баланс між національною ідентичністю та глобальним культурним контекстом.

Але, звісно, крім самої програми важливо й те, як вчителі її викладатимуть. Зі свого досвіду бачу, щоби підтримати цікавість учнів до читання, важливо шукати не тільки баланс у темах, а й нові підходи до аналізу текстів, мультимедійні ресурси та зв’язок з актуальними проблемами.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: авторка – Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта” (Боярський академічний ліцей “Гармонія”)