Челенджі, ТікТок і велопрогулянки. 12 порад, як класно викладати фізкультуру

“Мої сини сміються, що в моєму авто лежить більше м’ячів, ніж у деяких школах. Але ж я не знаю, у що мене діти покличуть пограти завтра”, – ділиться учителька фізичної культури 5-11 класів Козівської гімназії, що на Тернопільщині, найкраща вчителька фізкультури Global Teacher Prize Ukraine 2021 Оксана Юрків.

Оксана неохоче розповідає про себе, але згадує, що в її родині фізкультуру не дуже любили. Її мама не мала золотої медалі через цей предмет, бо тільки з нього отримала тодішні 4, а не 5 балів. Натомість Оксані з дитинства добре давався спорт.

Вона була професійною спортсменкою з гандболу, медалісткою, грала за ГК “Галичанка” й викликалася до збірної України. Однак настав момент, коли треба було обрати: професійний спорт чи сімейне життя. Жінка обрала сім’ю і почала викладати в школі.

Каже, спортивне минуле було їй на руку. Адже діти зазвичай захоплюються досягненнями й результатами педагогів. Оксані було про що їм розповісти й чим їх зацікавити. Так дітей легше захопити фізичними навантаженнями. Тому перша порада для вчителів фізкультури від педагогині – знайти у собі те, що ви робите найкраще, й продемонструвати це дітям, викликати в них захоплення, завоювати авторитет.

“Нова українська школа” поговорила з Оксаною Юрків про те, як ще зацікавити дітей займатися спортом, що робити з тими, хто не хоче, і як ставитися до нормативів і оцінювання.

ДОСТУКАТИСЯ, РОЗРУХАТИ Й БУТИ НА ОДНІЙ ХВИЛІ

“Коли я прийшла викладати в школу й проаналізувала поведінку дітей, то зрозуміла, що для 60% з них фізкультура – це катівня. Вони лише думали, як і де зробити довідку. Розумієте, найлегше, коли тобі справді дається спорт, коли ти любиш фізкультуру. А от як зацікавити дітей, яким не вдається?”, – риторично запитує учителька.

Друга порада: не слід бути ані другом, ані ворогом для дітей. Треба чітко окреслити свою роль, бо дітям важко самотужки провести межу. Оксана вважає, що учитель, перш за все, має бути наставником. А вже згодом, завоювавши авторитет, може стати товаришем. Товаришем з авторитетом. Далі слід достукатися до активностей, які цікавлять дітей.

“З нинішніми дітьми не вдасться зробити, як з попередніми поколіннями. Колись всі мали шикуватися й виконувати одноманітну програму, попри свої вподобання, вміння й особливості. Ці діти так не робитимуть”, – говорить Оксана.

Так, на початку року учителька робить Google-опитування серед дітей, аби вони вибрали, яким видом спорту хочуть займатися. Вона пропонує кілька видів, з яких можна вибрати, для яких є матеріальна база і з якими вона працювала. Каже, це щоби навчити дітей, а не просто імітувати гру, яку вони обрали. В останньому пункті в Google-анкеті вчителька дає можливість написати те, чим учні хочуть займатися, але цього виду спорту ще не було серед запропонованих.

“Якщо більшість дітей хоче займатися аеробікою, а в нас її не було, то я впроваджуватиму її. Тобто треба давати дітям вибір розумно, щоби вони відчували, що їхні ідеї чують і до них дослухаються”, – наголошує вчителька.

Третя порада: зробити дітей активнішими, розрухати їх. На гімназійних модулях Оксани Юрків учні спочатку виконують вправи, які вимагає програма, а решту часу – займаються тим, що їм подобається. У школі впроваджують нові види спорту, як-от флорбол і бадмінтон, на фізкультурі можуть пограти навіть у шашки.

“Учитель фізкультури має розуміти, що не всі будуть футболістами чи волейболістами. У мене були такі хлопці, яких цікавили виключно комп’ютерні й телефонні ігри. Тому я влаштувала кіберзмагання у гімназії. Дехто скаже, що кіберспорт – це не спорт. Але ж так можна залучити дітей до спорту. Вони будуть прихильніші до вас й поважатимуть, якщо ви поважатимете їхні улюблені заняття. Так, під час підготовки виявилося, що хтось з них любить велопрогулянки”.

Четверте правило: бути на одній хвилі з дітьми. Вже давно Оксана Юрків з учнями 5-7-х класів знімає відео для ТікТоку. Танці, каже, – це також рух і фізкультура.

“Я тепер крута “тіктокерка”, – сміється Оксана. – Діти приходять до мене й кажуть: “А ви цей тренд знаєте? Вивчімо рухи й станцюємо!”.

В соцмережі учителька також відстежує, що можна інтегрувати в фізкультуру. Наприклад, залучила дітей до руху “Junior Z” і конкурсу “Перемагай легко”. Усе це – про рухову активність.

До слова, на початку року всі діти й батьки проходять ґуґл-опитування, чи надають дозвіл на відеознімання. Якщо якась дитина чи батьки відмовляються, то вчителька робить так, аби дитини не було в кадрі.

“На початку діти казали: “Ой, я така смішна на відео”. А тепер просять, аби я їх зняла, й опублікувала у Facebook або Instagram, аби їх побачили батьки. Це – також про стимул й похвалу. Уявімо хлопчика, який не відмінник з усіх предметів, але круто грає у волейбол. Я виставила відео, де він грає, а мама похвалила його. Усі задоволені”, – пояснює учителька.

Відео з Тік-Току вчительки

БУТИ АКТИВНИМ ПОЗА УРОКОМ І В ПРОЄКТАХ

Окрім всього, важливо влаштовувати активності поза межами уроку, а на самих уроках виходити зі спортзалу. Наприклад, торік, коли було багато снігу, під час фізкультури вона з дітьми пішла кататися на лижах.

А ще ходять на безплатні групи в басейн. За словами Оксани, басейн – ще один елемент, яким можна навернути дітей до фізкультури. Бувають випадки, що діти взагалі не люблять рухатися, а з басейну їх не можна витягнути. Також у вільний час влаштовують велопрогулянки.

“Було таке, що влітку в нашій Viber-групі діти писали мені: “Ми сьогодні на пляжі, хочемо пограти у волейбол. Долучайтесь!”. У мене завжди сітка й м’ячі в машині, бо я не знаю, у що діти захочуть пограти завтра”, – розповідає учителька.

Буває, вони з класом їздять в село, що за 4 км, бо там хороший відкритий майданчик для баскетболу. Також часом з дівчатами займаються аеробікою. Звичайно, каже Оксана, так не робить вся гімназія, але її тішить, що один “затягує” і зацікавлює іншого.

“Важливо влаштовувати активності за межами уроків і підтримувати ідеї дітей. Треба вміти дотримуватися ролі, що наче я вчитель і скеровую їх, але насправді вони все вигадали. Якщо дітям дати самостійність, вони можуть творити чудеса”.

Нещодавно учителька втілила свою 3-річну мрію і придбала обладнання для корфболу. Завдяки перемозі в номінації на Global Teacher Prize школу помітили й надали 10 тисяч гривень на обладнання. Тому з цього семестру в гімназії вивчають новий вид спорту.

“Я, як мала дитина, тішуся новим впровадженням. Бо фізкультурникам в нашій країні важко чогось досягнути, коли, буває, один м’яч на всю школу. Я викладала у вчителів НУШ для пілотних 5 класів і помітила, що вони дуже пасивні. За 7 років роботи в гімназії у мене було 2 чи 3 м’ячі. Решта здобуті в конкурсах і проєктах. Я раджу вчителям шукати такі проєкти й долучатися. Активність вчителя змушує дітей бути активними”, – пояснює Оксана.

Наприклад, учителька радить взяти участь у проєкті “Посилка успіху”. Так, наприклад, можна отримати м’ячі. Також нещодавно вчителька з учнями взяла участь в екопроєкті “ZERO WASTE SCHOOL”.

ОЦІНЮВАТИ НОРМАТИВИ ЗА ПРОГРЕС

За словами учительки, нормативи не мають домінувати й перекреслювати все навчання. Буває так, що дуже спортивні діти одразу знають, що здадуть норматив, навіть не стараючись. А буває, дітям зовсім не дається, але вони стараються і роблять все, щоб здати норматив.

“У мене діти, яким далеко до високого рівня здавання нормативів, мають високі оцінки. Чому? Якщо дитина сьогодні стрибнула на метр, а за пів року – на півтора, це свідчить про прогрес. Мої учні знають, що навіть за нешвидкий прогрес можуть мати 12 балів. Якщо діти кажуть “я не хочу” – це погано. А якщо діти кажуть: “Я хочу, але не можу”, то ми навчимося, все подолаємо. Я прихильник нормативів тільки тоді, коли вони заохочують, а не лякають дітей. І до цього треба прагнути”.

За словами Оксани, учителеві треба зрозуміти, що кожна дитина без винятку має свою перевагу, яку треба знайти. Хтось – в гнучкості, хтось – гарно стрибає. Не треба казати: “Ти так погано бігаєш, що там твій стрибок”, а натомість: “Ти так класно стрибаєш, практикуйся і біг стане краще даватися”. Тоді діти зовсім інакше реагують на вчителя.

Також учителеві фізкультури треба вміти відрізнити, чи в дитини справді щось болить, коли вона про це каже. Оксана каже, що це – про довіру. Вона повторює дітям: “Я вам дуже довіряю”.

“Тоді діти довіряють і мені. Інша справа була б, якби я доводила, що краще від них знаю, що в них сьогодні насправді нічого не болить. У мене рідко буває так, що хтось не хоче займатися. Але буває таке, що дитина приходить і каже: “Я так сьогодні не хочу займатися”. У всіх людей таке буває – що ти нічого не хочеш робити. Діти діляться цим відкрито.

Тоді я кажу: “Добре, посидь трішки”. Дитина посидить і за кілька хвилин повертається до класу. А якщо я буду навідріз говорити “ні”, дитина точно сидітиме на лавці цілий урок. Або можу розрухати дитину й попросити, щоби вона мені допомогла провести розминку”.

Відео з Тік-Току вчительки

ФІЗКУЛЬТУРА – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ВПРАВИ Й НОРМАТИВИ

Учні дуже люблять не просто виконувати вправи, а дізнаватися щось цікаве, що допоможе їм підтримувати себе в формі й після закінчення школи. Часто дівчата перед випускним вечором звертаються до Оксани, бо хочуть підтягнути якусь частину тіла. Також запитують, як тренуватися вдома – і вчителька допомагає їм скласти список вправ.

“Просто показати вправу, а діти її повторять – це не показник навченості. Діти мають застосувати її в дорослому житті. Їх треба навчити, щоби вони розуміли, що фізкультура – це стиль життя. Це – фактично, інтегрований предмет. Це і про іноземні мови, які треба знати, щоб подорожувати чи брати участь в змаганнях, і про біологію, аби розуміти своє тіло”.

Також учителька пояснює, що того-таки смартгодинника може не бути в критичній ситуації. Тому вчить учнів правильно поміряти пульс і пропонує порівняти з замірами годинника.

До того ж діти радяться з учителькою щодо того, що знайшли в інтернеті. Наприклад, завантажили додаток зі вправами на щодень і хочуть дізнатися, чи це ефективно. Учителька спрямовує їх і пояснюю, що інформацію з інтернету щодо здоров’я треба фільтрувати, перевіряти її з кількох джерел.

На зимових канікулах учителька запропонувала дітям челендж – проходити мінімум 20 тисяч кроків щодня. Такі ідеї, каже, з’являються спонтанно. Ця виникла, коли один з хлопчиків класу, Оксана класна керівниця, мав активний відпочинок і надіслав учительці скриншот, що пройшов понад 20 тисяч кроків. Тоді вони вигадали щоденний так званий батл і обмінювалися знімками екрану.

Згодом учителька подумала, чому б не долучити весь клас. Зрештою, долучилась гімназія. Тепер Оксана планує впровадити такий челендж на рівні містечка. Хоче спробувати домовитися з місцевою владою про подарунки. А поки знайшла спонсора, щоби тому, хто з гімназистів пройде найбільше кроків за канікули, подарували смартгодинник.

“Важливо пояснювати дітям, де потім їм знадобиться те, що вони зараз роблять, те, чого від них вимагає учитель. Я завжди з ними жартую: сьогодні ви хочете прогуляти фізкультуру, а потім купуватимете абонементи в спортзал”.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: Global Teacher Prize