Теми статті: батькам, інклюзія, ірц, освітнім управлінцям
21 Березня 2024
5 280
0
До реформи децентралізації інклюзивно-ресурсний центр у місті Надвірна, що на Івано-Франківщині, був районним. Опісля – перейшов у власність міської ради.
Фактично пʼять навколишніх громад залишилися без ІРЦ. А отже, було незрозуміло, куди можуть звертатися батьки дітей з особливими освітніми потребами. Водночас у Надвірнянській громаді наголошують: відмовляти дітям – це злочин проти них.
“Тож дітям з особливими освітніми потребами з інших громад однаково надавали послуги. Втім, офіційних договорів не було. Фахівці ІРЦ просто не могли відмовити сімʼям, які до них зверталися. Чесно кажучи, ми не знали, як налагодити цей процес правильно. З часом нам вдалося оформити все документально (за допомоги Швейцарсько-українського проєкту DECIDE) і підписати договір про співробітництво“, – розповідає Христина Драгун, начальниця відділу інвестицій управління економіки Надвірнянської міської ради.
У цьому тексті розповідаємо:
Завдяки співпраці громади можуть підсилювати одна одну. Наприклад, якщо в тій чи тій громаді не надають якусь послугу, адміністрація може звернутися до “сусіда”. А ще громади можуть обмінюватися досвідом, створювати спільні проєкти та й загалом впливати на сталий розвиток.
Часто громади не мають достатньо ресурсів (фінансових, майнових, кадрових, організаційних та інших), а отже, і змоги самостійно реалізувати на своїй території великі проєкти. Зокрема, йдеться про сферу освіти.
“Ми побачили оголошення про конкурсний добір громад з Івано-Франківської області від DECIDE і вирішили взяти участь. Так, міська рада звернулася до інклюзивного центру з питанням, чи мають вони потужність, щоби налагодити співпрацю з іншими громадами. Також, за проєктом, пропонувалася допомога з обладнанням для ІРЦ. Ми вирішили діяти. Подали заявку, пройшли першу співбесіду. Згодом – другу, з учасниками з інших ТГ. Так і почалася наша співпраця”, – розповідає Христина Драгун.
Охопити співробітництвом вдалося шість громад: власне, Надвірнянська, на території якої розташований ІРЦ, Делятинська, Пасічнянська, Ланчинська, Переріслянська й Поляницька. Цікаво, що неподалік Поляницької громади є інший ІРЦ, який територіально ближче, ніж Надвірнянський. Та Поляницька громада однаково обрала Надвірнянський ІРЦ.
Під час підготовки документів для укладення договорів про співробітництво, громади отримали консультативний супровід від експертів проєкту. Вони також допомагали громадам пройти всі процедурні кроки, з якими легко заплутатися. Зокрема, треба було:
Так, у 2023 році вдалося укласти 21 договір про співробітництво між 52 територіальними громадами.
“Освітянська послуга – це насамперед кошти за дитиною. Якщо із сусідніми громадами є співпраця, то батьки зобовʼязані звернутися до голови своєї громади, який має ухвалити рішення за певним розрахунком, пропорційно до загальної кількості дітей у громаді. Усе – щоб виділити субвенцію чи її частину на кожну дитину. У такий спосіб ми налагодили співфінансування з іншими громадами”, – пояснює Зіновій Андрійович, голова Надвірнянської громади.
Хтось оплачує свою частку на початку року, хтось ділить навпіл упродовж року, а хтось – сплачує наприкінці року.
Серед завдань ІРЦ:
У Надвірнянському ІРЦ послуги надають вчителі-логопеди, вчитель-реабілітолог, практичні психологи, вчителі-дефектологи, як-от тифлопедагог, сурдопедагог і олігофренопедагог.
“Також ми маємо мобільний ІРЦ – транспортний засіб, який дає змогу надавати послуги за місцем навчання або проживання. Тобто, маючи це авто з усім потрібним обладнанням і договір із територіальною громадою, ми, за заявою батьків, можемо приїхати додому чи в заклад освіти й провести необхідні обстеження чи послуги. Це особливо помічний інструмент для мешканців віддалених сіл”, – розповідає Галина Винник, директорка Надвірнянського ІРЦ.
Пані Галина наголошує, що ІРЦ – це опора для батьків, які мають дітей із порушеннями розвитку. За словами директорки, різна готовність батьків зустрітися з викликами – це окремі тема та пласт роботи ІРЦ.
Умовно директорка ділить батьків на три категорії:
1. Батьки, які не готові побачити проблему. Вони всіляко заперечують, що в розвитку дитини є порушення.
“Ми часто стикаємося з такими ситуаціями. Наприклад, дитина погано розмовляє в 5 років, а батьки думають: “Нічого, піде до школи й “виговориться””. А насправді – ні. Раніше бували природні випадки корекції мовлення, тому що діти більше спілкувалися, не маючи гаджетів. Нині ж без логопеда не обійтися. Якщо батьки не побачать цю проблему в 4 роки, коли її треба негайно вирішувати, то в 6 років буде складніше. І це лише один із численних прикладів”, – пояснює Галина Винник.
2. Батьки, які розуміють, що є проблема, віддають дітей до фахівців і ставлять крапку. Мовляв, “нехай вони там працюють”.
3. Батьки, які бачать проблему, розуміють, що дитині треба допомога й активно включаються в роботу.
“Останній варіант дає дуже хороший результат. Тож, окрім того, що ми працюємо з дітьми, ще й даємо домашні завдання батькам. Так, раз на місяць ми збираємося в батьківському клубі, де навчаємо учасників, як працювати з їхніми дітьми. А ще даємо батькам посилання на різні вебінари та лекції фахівців із теми. Тобто проводимо просвітницьку роботу”, – розказує Галина Винник.
Звісно, у кожному конкретному випадку співробітництва громад переваги будуть індивідуальні. Щодо ІРЦ наші герої виділяють, зокрема, такі:
Христина Бойчук, тимчасово виконувачка обов’язків начальника відділу освіти та молоді Переріслянської сільської ради, пояснює, що маленькі громади не завжди можуть дозволити собі створити такий центр. Адже на громаду припадає невелика кількість дітей з ООП і оплачувати роботу персоналу, який міг би надавати якісні кваліфіковані послуги, – це питання фінансово затратне.
“З огляду на законодавство, ми не мали змоги створити інклюзивно-ресурсний центр. Але кількість дітей з ООП у громаді зростає. І не надавати їм якісні послуги, не створювати всі умови, щоб їм допомогти та соціалізувати – це злочин проти них. Тому співпраця з територіальною громадою, яка має інклюзивно-ресурсний центр, – це дуже важливий момент у нашій роботі”, – пояснює Мар’яна Яворська, заступниця начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Делятинської селищної ради, громади, яка теж підписала договір.
“В умовах війни ми відчуваємо великий кадровий голод. Багато працівників виїхали за кордон. Тож без співпраці – ніяк”, – говорить Христина Бойчук.
“У громад часто бувають споріднені проблемні питання. Наприклад, у нашої громади та сусідньої, окрім усього, є спільна проблематика щодо екологічного стану. Тому ми хочемо створити проєкт про осучаснення поводження з твердими побутовими відходами. Разом це точно буде зробити легше. Те саме – зі сферою освіти. Якщо є прогалини – інші громади можуть допомогти їх заповнити або ми можемо допомогти їм”, – пояснює голова Надвірнянської громади.
“У нашій громаді є хлопчик з ООП, який почав розмовляти завдяки фахівцям Надвірнянського ІРЦ. Нині він один із найуспішніших учнів початкової школи. Також є діти, які в дошкільному закладі навчалися в інклюзивних групах. А тепер, завдяки корекційним заняттям, пішли до школи як нормотипові діти. Таких прикладів дуже багато. Кожна така історія важлива для нас”, – розповідає Мар’яна Яворська.
Окрім усього, ТГ, які уклали чи мають намір укласти договори про співробітництво територіальних громад і пройшли конкурсний добір, отримали від DECIDE мінігрант – 130 тисяч гривень. Це підтримка та стимул, аби спільно почати реалізовувати проєкти, спрямовані на розвиток освіти в громадах.
Важливо, що під час конкурсного добору представники органів місцевого самоврядування мали обґрунтувати цінність співробітництва та результатів, які можна напрацювати разом. Ідея в тому, що втілювати проєкти та шукати рішення разом справді легше.
Зрештою, Надвірнянський ІРЦ отримав для навчання дітей з ООП так звану інтерактивну підлогу, призначену для вихованців різного віку.
Підлога має понад 180 програм, кожна підбирається індивідуально. Дитина може торкатися і взаємодіяти із зображенням, спроєктованим на підлогу.
“Звісно, тепер наші послуги стали якіснішими й дидактивнішими. До того ж, оскільки бюджети громад скоротили, міжнародні донори – чи не єдиний вихід доповнити освітні простори. Адже кошти зі співфінансування витрачаються на утримання установи, зарплату непедагогічним працівникам. А на оснащення коштів не лишається. Тож, завдяки участі в цьому проєкті DECIDE, ми отримали те, що хотіли”, – розповідає Галина Винник.
Директорка ІРЦ розповідає про маму та доньку із сусідньої Поляницької громади. Трирічна дівчинка має аутизм. Мама їздила з дитиною в приватний центр до Івано-Франківська тричі на тиждень.
“Коли сімʼя звернулася до нас, ми однозначно сказали, що можемо спробувати допомогти. До Надвірної від Яблуниці вдвічі ближче, ніж від Івано-Франківська. До того ж ми надаємо послуги безоплатно.
Для розуміння важливості цієї історії: діти з аутизмом зазвичай не йдуть на контакт, не мають зорового контакту, не чують інструкцій, не відгукуються на прохання, не включаються в ігри. Тобто живуть у своєму світі. І ви знаєте, після кількох занять із нашими фахівцями мама прийшла до мене вкрай щаслива. Дівчинка нарешті сказала перше слово “мама”. А ще дитина почала робити акцент на іграх”, – розповідає пані Галина.
“Вони надають фахову допомогу вузькопрофільним спеціалістам, тобто тим, хто безпосередньо надає корекційно-розвиткові послуги дітям у наших закладах освіти. Навчання, методична допомога, супровід, зокрема, батьків, – це величезна комплексна робота, результатом якої є успіхи дітей”, – зауважує Марʼяна Яворська.
“Наприклад, коли проблема дотична до сусідньої громади чи навіть декількох, то має пріоритетне переважне право в переконанні держави надати субвенцію. І навпаки – якщо вузькопрофільна проблема в нечисленній громаді, її вирішення не створює робочі місця, не розвиває громаду, тоді держава уважно аналізує пріоритети. Зрозуміло, що з допомогою додаткових коштів і правильних рішень 2–5 громад матимуть потужність вирішити те, що роками не було намірів і думок розв’язувати”, – пояснює управлінський складник голова Надвірнянської громади.
За 2023 рік фахівці ІРЦ у Надвірній провели комплексну оцінку розвитку 152 дітям, а 57 дітей з ООП отримали корекційні послуги. Понад половина від загальної кількості – діти з інших громад. До того ж фахівців ІРЦ надають консультації та допомогу 143 інклюзивним класам та 57 інклюзивним групам із шістьох громад.
Тож ідеться про мінімум 200 життів, яким вдається допомогти завдяки злагодженій співпраці.
Марія Булейко (Марковська), спеціально для “Нової української школи”
Усі фото надали в ІРЦ Надвірної.
Обговорення