Дівчата і хлопці разом “літають” на дронах та стріляють у тирі: як громада на Київщині осучаснює викладання “Захисту України”

Чи мають випускники шкіл знати, як накласти турнікет, діяти в разі пожежі / потопу, керувати дронами (не обов’язково для воєнних цілей) та мати навички володіння зброєю? Напевно, більшість погодиться, що такі знання необхідні, адже допоможуть зберегти життя в екстрених ситуаціях.

Аби учні й учениці здобували ці знання якісно та сучасно (тобто не лише писали конспекти в зошитах, а і тренувалися зупиняти кровотечу та керувати безпілотниками), МОН працює над оновленням предмета “Захист України”. На створення нових програм, підручників та закупівлю сучасного обладнання з державного бюджету-2024 виділили 1,74 мільярда гривень.

За словами заступника міністра освіти і науки Андрія Сташківа, сучасне обладнання закуповуватимуть для міжшкільних ресурсних центрів, у які будуть приїжджати учні зі шкіл, що входять до однієї чи декількох громад (залежно від кількості дітей у закладах освіти). Тобто нові манекени, дрони, турнікети тощо отримають не всі школи, у яких є кабінети “Захисту України”, а опорні заклади, де створять умови для якісного опанування навичок із цього предмета (наразі МОН працює над порядком використання коштів субвенції на “Захист України”).

Зараз громади мають визначитися, у якому закладі освіти з’явиться такий центр, хто в ньому працюватиме, яке саме обладнання необхідно придбати, як учні приїжджатимуть на навчання. Ці етапи вже пройшла одна з громад на Київщині, де з 2017 року працює Центр військово-патріотичного виховання та допризовної підготовки [локацію не вказуємо з міркувань безпеки, імена співрозмовників змінено]. Крім цього, заклад став учасником пілотного проєкту з оновлення “Захисту України”, який МОН запустив у вересні 2023 року. А досвід центру планують поширити на новостворені опорні заклади з вивчення “Захисту України”.

“Нова українська школа” побувала в Центрі військово-патріотичного виховання та допризовної підготовки на Київщині, аби докладніше вивчити його досвід.

У матеріалі розповідаємо:

• як один центр об’єднав 10 шкіл громади;
• хто, крім вчителів, працює з учнівством;
• з яких джерел фінансується центр;
• як вчителі переносять оцінки в онлайн-журнали;
• які нові навички здобуває учнівство;
• як вдається навчати дівчат та хлопців без поділу на групи.

ОКРЕМИЙ РОЗКЛАД, ДОВЕЗЕННЯ УЧНІВСТВА ТА БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ – ЯК НАЛАГОДЖУВАЛИ РОБОТУ ЦЕНТРУ

Центр військово-патріотичного виховання та допризовної підготовки (далі – центр) на Київщині працює як структурний підрозділ міського ліцею та займає одне його “крило”. До 2017 року в цій частині закладу освіти діяв навчальний виробничий комбінат. З роками він втратив свою актуальність, а управління освіти міської ради разом із міським головою вирішили переобладнати приміщення комбінату під центр для викладання “Захисту України”.

Після відкриття у 2017 році спочатку до нього з’їжджалися учні й учениці зі шкіл міста. Коли ж завершилася реформа децентралізації й в одній громаді опинилися міські школи та заклади освіти прилеглих сіл, до центру почали приїжджати школярі з усієї об’єднаної територіальної громади.

• А це 10 шкіл, або 29 класів (беремо до уваги лише 10 та 11 класи, у яких вивчається “Захист України”).
• Наразі до центру приїжджає орієнтовно 800 учнів.

“Нам вдалося порозумітися з керівниками закладів освіти. Спільно ми вирішили, що один центр, який буде організовувати таку діяльність, легше обладнати та профінансувати, – пригадує Ірина, керівниця управління освіти. – Звісно, були різні моменти, адже в кожній справі є період становлення, який ми теж проходили. Коли центр тільки починав свою роботу, дітям не дуже подобалася ідея, що доведеться кудись їхати, але й великого спротиву теж не було”.

Учні приїжджають на навчання по черзі. У центрі складають розклад для шкіл, які входять у громаду. Перед початком навчального року управління освіти розсилає цей розклад школам, аби ті на його основі складали свій – фактично вивільняли один день на місяць, у який учні матимуть уроки в центрі.

• Складаючи розклад, беруть до уваги наповнюваність класів. Якщо в школах із різних населених пунктів є невелика кількість дітей, то їх об’єднують, аби приїжджали на навчання разом. Тобто в один день у центрі можуть бути учні однієї міської школи та, скажімо, двох-трьох сільських менших шкіл.
• Також враховують запити від керівників гуртків військово-патріотичного виховання та позашкільних закладів громади, які організовують заняття на базі центру.

Учнів і учениць із сусідніх населених пунктів до центру привозить шкільний автобус, а школярі, які живуть у місті, під’їжджають громадським транспортом. Витрати на проїзд учнів у міському транспорті бере на себе засновник центру – міська рада. Також із міського бюджету фінансуються інші організаційні витрати, скажімо, закупівля куль для пневматичної зброї.

• Кожен клас приїжджає до центру один раз на місяць. За цей час якраз назбирується достатня кількість годин, аби провести повноцінний навчальний день – зазвичай діти перебувають у центрі впродовж п’яти-шести уроків.
• Навчання стартує о 9:30 і триває до 14:30. Для зручності учнів, що живуть у місті, розклад уроків підлаштували так, аби вони встигали на міський автобус.
• Починаються заняття в центрі із шикування. Як каже Олена, вчителька “Захисту України”, це займає декілька хвилин, але в такий спосіб учні й учениці проявляють повагу одне до одного та до викладачів.

ДІВЧАТА Й ХЛОПЦІ ТАКИ ВЧАТЬСЯ РАЗОМ

Наразі в центрі працює четверо вчителів – двоє з них викладають у 10 класах, а двоє – в 11. На паралелі теж є свій розподіл обов’язків: один учитель викладає тематичний план № 1 для юнаків, інший – тематичний план № 2 для дівчат. Основна відмінність обох планів у тому, що дівчат вчать основ медицини та домедичній допомозі на полі бою, а хлопців – стройовій, вогневій і тактичній підготовці.

Об’єднати дівчат та хлопців в одну групу та навчати їх за одним навчальним планом – це мрія багатьох вчителів і вчительок “Захисту України”. Наразі це можливо, якщо батьки чи опікуни школярок пишуть заяви в адміністрацію школи, що юнки хочуть навчатися за тематичним планом № 1.

Як розповіли в центрі, про таку можливість розповідають ученицям 10 класів, щоби перед стартом дворічного курсу із “Захисту України” вони змогли перейти, за бажанням, на “хлопчачий” варіант програми. Щороку про такі переведення просить декілька дівчат у кожному класі.

А цього року в центрі практикують проведення спільних уроків, щоб якомога рідше ділити учнівство на дівчачі й хлопчачі групи.

“Попри те, що в дівчат і хлопців різні тематичні плани, ми часто їх об’єднуємо, коли є можливість за розкладом провести спільні уроки. Тоді вони разом стріляють, вчаться надавати домедичну допомогу або марширують, – розповідає Олена. – Учнівству подобається працювати разом, ми бачимо, як спільне навчання мотивує дітей до кращих результатів.

Іноді дівчата навіть вправніше стріляють ніж хлопці, і це створює між дітьми здорову конкуренцію”.

Зараз дівчата і хлопці разом відвідують заняття, на яких їх вчать “літати на дронах”. За час перебування в центрі цю фразу ми чули неодноразово. По-перше, саме цього року в учнів з’явилася можливість дізнатися більше про безпілотні літальні апарати, які вони бувають та для чого призначені.

Це сталося завдяки змінам, внесеним у навчальну програму “Захист України” на 2023–2024 навчальний рік:

• за оновленою програмою учні 10 класу вивчають застосування БПЛА різних типів у сучасному загальновійськовому бою (види безпілотників);
• учні 11 класу вчать транспортні можливості спеціалізованих БПЛА, системи управління ними та взаємодію (вчаться безпосередньо керувати ними).

По-друге, ці теми дуже цікавлять учнівство – вивчення дронів у їхньому рейтингу, що найбільше подобається на уроках “Захисту України”, стоїть на першому місці разом зі стрільбою.

В учнів є можливість повчитися керувати безпілотниками самостійно, оскільки центр бере участь у пілотному проєкті з оновлення “Захисту України”. Зараз на уроках з учнями працюють не лише вчителі/-ки центру, а й інструктори БПЛА (з волонтерського фонду, який навчає військових).

Разом із ними учні й учениці тренуються запускати безпілотники – спочатку в спортзалі, потім – на вулиці. Усі необхідні для цього програми, техніку та, власне, безпілотні літальні апарати на час пілотування надали інструктори.

На заняттях учні й учениці вивчають ті ж програми, з якими працюють військові, наприклад:

• з медичної евакуації (програми визначають, звідки саме треба забрати поранених);
• з розвідки / дорозвідки та планування для запуску БПЛА;
• з топографії та картографії тощо.

АКЦЕНТ – НА ПРАКТИЧНОСТІ ЗАНЯТЬ

За словами вчительки “Захисту України”, зазвичай практичні заняття відбуваються в другій половині дня, а спершу школярі слухають теорію. Після обідньої перерви відпрацьовують практичні навички, наприклад, стріляють у тирі чи вчаться орієнтуватися на місцевості.

Як ми вже казали, заняття в тирі – одні з найулюбленіших. За програмою десятикласники вчаться збирати й розбирати зброю, а учні 11 класів щомісяця мають уроки зі стрільби.

Для цих занять у центрі є інтерактивний тир та тир для стрільби з пневматичної зброї.

На думку Олени, аби уроки зі стрільби відбувалися ефективніше, треба мати достатню кількість зброї (наприклад, у центрі є 6 одиниць – цього, за словами освітянки, замало), також краще ділити клас на групи по 12–15 дітей. Тоді учителям легше контролювати учнів під час стрільби, а діти зможуть зробити за один урок більше пострілів. Бо зараз, якщо в тир приходить 30 учнів, поки одні стріляють – інші роблять якесь завдання, наприклад, проходять тести.

Загалом у центрі намагаються максимально наситити навчання учнів практичними елементами. Скажімо, якщо школярі вчаться зупиняти кровотечу на манекенах, то з них тече “кров” доти, доки правильно не накладуть тампон. Пані Катерина, головна спеціалістка управління освіти, розкриває секрет – замість крові використовують забарвлену в червоний колір воду.

“Ще до ковіду та повномасштабної війни наші учениці проходили триденні польові збори в лікарні. Ми домовлялися з одним із медзакладів міста, щоб дівчата побачили все на власні очі й показали, чому навчилися на уроках. У хлопців збори відбувалися на полігоні, та через велику війну зараз це неможливо, – розповідає Катерина. – Цього року спробуємо відновити таку практику, щоб дівчата провели збори в лікарні, а для хлопців плануємо провести їх на території центру за участі представників ТЦК, волонтерів та громадських організацій”.

Крім цього, до центру запрошують фахівців Нацполіції, ДСНС, військових університетів, ТЦК (для профорієнтації), а також волонтерів, представників громадських організацій та військовослужбовців, які діляться своїм досвідом, дотичним до тем “Захисту України”.

До речі, демобілізовані військові часом самі звертаються до центру та пропонують допомогу в проведенні уроків. Один із них – Володимир – зараз вчить учнів, як правильно накладати турнікети. До війни чоловік був садівником і пасічником. Каже, що прийшов до адміністрації центру й запропонував допомогу в заняттях зі стрілецької, інженерної та медичної підготовки. Наразі проводить їх на волонтерських засадах.

На думку Дмитра, демобілізовані бійці захочуть працювати в таких центрах, адже це не лише зайнятість корисними справами, а й можливість психологічно розрядитися та перемкнутися з воєнного на цивільне життя.

7 ПОРАД, ЯК СТВОРИТИ ОПОРНИЙ ЦЕНТР ДЛЯ ВИВЧЕННЯ “ЗАХИСТУ УКРАЇНИ”

За шість років роботи в центрі змогли розв’язати чимало проблем, а їхній досвід однозначно буде корисний іншим громадам, які тільки стануть на цей шлях.

З чого почати створення подібних закладів із вивчення “Захисту України”?

1.В ідеалі знайти в громаді школу, яка має вільні класи чи приміщення, де можна облаштувати кабінети для вивчення предмета. Якщо їх немає, то проаналізувати, на базі якої школи громади доречно створювати центр.

2. Міська рада має ухвалити рішення про створення центру військово-патріотичного виховання. Це може бути міжшкільний ресурсний центр, який створюється як окрема юридична особа та не є частиною школи. Або ж це структурний підрозділ закладу освіти, як на Київщині.

3. Далі – призначити керівника центру. Наприклад, у центрі на Київщині його керівник працює на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи (на підставі відповідного наказу закладу освіти).

4.Наступний етап передбачає кадрові зміни, адже вчителі “Захисту України” працюватимуть лише в опорному центрі, а в інших школах громади ці посади зникнуть.

“Треба бути готовим до того, що в школі зникне ставка вчителя/-ки “Захисту України”, натомість ці ставки перейдуть до міжшкільного центру, – уточнює пані Ірина, керівниця управління освіти. – До нашого центру перейшли вчителі-фахівці, які мали звання офіцерів. Зазначу, що навантаження на кожного вчителя/-ку, які працюють у нашому центрі, – понад 18 годин”.

5.Важливо продумати наперед, як відбуватиметься підвіз дітей – шкільним автобусом чи міським / міжміським транспортом. Засновник центру має передбачити необхідне фінансування з місцевого бюджету.

6. Поміркувати, який алгоритм перенесення оцінок буде доречним. Попри те, що заклади освіти переходять на електронні журнали, у центрі на Київщині ведуть паперові. У кінці семестру вчителі/-ки готують офіційні відомості з оцінками, передають їх в управління освіти, яке вже розсилає їх у школи громади.

“Ми довго думали, як краще переносити оцінки, чи є сенс у тому, щоб отримати доступ до електронних журналів усіх шкіл громади, але поки вирішили користуватися паперовими. Навіть якщо я матиму доступи до електронних, то маю вводити 14 паролів і вести 14 електронних журналів, – пояснює освітянка Олена. – Щоб класні керівники знали, чи відвідують їхні учні й учениці уроки, які поточні оцінки мають, ми створили чати в соцмережах, у які я надсилаю інформацію про відвідування і фотографую сторінки журналу з оцінками”.

7.Також варто приділити увагу комунікації з батьками, учнями та вчителями. Без пояснень, чому й навіщо відбуваються зміни, чому дітям доведеться їздити на уроки, що буде зі шкільними вчителями, навряд чи варто розраховувати на підтримку громади.

На початку навчального року вчителі центру на Київщині проводять зустрічі як з учнями, так і з батьками. Мамам, татам та опікунам докладно пояснюють, які саме теми будуть вивчатися на курсі, що робитимуть учні й учениці на заняттях і як будуть добиратися до центру. Максимальне поширення інформації про організацію та зміст навчання дає змогу уникнути зайвих питань у майбутньому, зазначає керівниця управління освіти.

Як відзначають у центрі, зараз шукати додаткові аргументи для батьків та учнів, чому важливі уроки “Захисту України”, не доводиться. Усі згодні, що, маючи під боком сусіда-агресора, молоді треба знати основи домедичної та військової підготовки.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Фото: авторка – Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”