Фішбон, сенкан та кубик Блума: які інструменти НУШ впроваджують у старших класах вчителі київської гімназії № 107 – репортаж з освітянської майстерки

Розповісти учням про інформацію можна через гру “6 капелюхів”, узагальнити вивчене з теми про рослини – через метод кластера, а розібратися в причинах російсько-української війни – завдяки асоціативній схемі, зображеній на дошці чи папері у вигляді риб’ячого хвоста.

З такими цікавинками знайомили одне одного вчителі гімназії № 107 “Введенська” в межах власного НУШ-хакатону. Вчителі проводять його влітку вже третій рік поспіль. Хакатон триває три дні, кожен із яких присвячений певному напряму роботи, наприклад, як адаптувати дітей до школи чи як провести інтегрований урок.

Ідея з НУШ-хакатонами виникла у 2021 році, коли початкова школа перейшла в середню (гімназія бере участь у пілотуванні НУШ), а вчителям-предметникам бракувало рекомендацій та практичних навичок роботи з учнями. У гімназії вирішили, що вчителі молодших класів можуть поділитися своїм досвідом із колегами середньої школи – як працювати з дітьми НУШ, як їх оцінювати, які інструменти на уроках використовувати тощо.

Так з’явилася традиція щороку перед стартом навчання проводити хакатон – коли вчителі навчають колег. За словами директорки гімназії Катерини Спітковської, вчителі самі створюють поле для розвитку й часто вчаться одне в одного: “Не чекаємо допомоги ззовні – беремо все у свої руки й самі створюємо освітні продукти для колег”.

Директорка гімназії № 107 “Введенська” Катерина Спітковська

Як минув один із трьох днів хакатону-2023, присвячений інструментам НУШ, бачила “Нова українська школа”.

У новому матеріалі читайте:

• чи можуть із кубиками Lego працювати старшокласники;
• як “риб’ячий скелет” розвиває критичне мислення;
• чому на математиці діти – це частинки пазла;
• чи легко скласти вірш із п’яти рядків;
• як капелюхи знайомлять із шістьма типами міркувань;
• навіщо вчителі навчають одне одного.

8 ПЕРЕВІРЕНИХ ІНСТРУМЕНТІВ НУШ

Можна запланувати урок наперед, розписати ледь не щохвилинно його перебіг, але через зміну настрою в учнів вчителю доводиться переплановувати заняття.

Які ігри, завдання чи активності для цього використати? Як працювати з учнями не лише за підручником, а сучасно й цікаво, водночас розвиваючи критичне мислення, мовлення та мотивацію до навчання?

Саме про такі дієві інструменти розповідали вчителі кожної з кафедр гімназії.

Заздалегідь вони отримали завдання – презентувати один із найбільш цікавих та ефективних, на їхню думку, інструментів і провести невеликий майстер-клас для колег, як його використати в роботі з учнями.

“Після теоретичної та практичної частини ми обговоримо, чи можна інструмент, який запропонують вчителі філології, використовувати на природничих чи точних науках, що із цього може вийти”, – пояснювала заступниця директорки гімназії Олена Ковальова, яка модерувала другий день заходу із заступницею директорки Ольгою Колєсовою.

Олена Ковальова та Ольга Колєсова – модераторки другого дня хакатону

Розминка перед хакатоном – освітяни описують “своїми словами”, що таке наскрізні навички, державний стандарт чи форма навчання

Цеглинки Lego

Першими про свій улюблений інструмент розповідали вчителі початкової школи. Як першопрохідці, вони знайомі з десятками цікавих прийомів і кожному з них знаходять різне застосування. На думку вчительок початкової школи Галини Литвинюк та Лариси Шекери, “шість цеглинок Lego” можуть прижитися в середній та старшій школі.

Галина Литвинюк та Лариса Шекера розповідають про найпоширеніші методи використання конструктора на уроках

“Наша мета – не змушувати дитину запам’ятовувати, а зацікавити її, виявити бажання навчатися. Ми хочемо, аби дитина вчилася і застосовувала знання на практиці. Цеглинки Lego, як елемент нового освітнього середовища, підвищують мотивацію учнів, а головне – допомагають формувати наскрізні вміння. Саме Lego є науково-образними моделями тих інтелектуальних операцій, які учні проводять під час навчання”, – розповіла Галина Литвинюк.

• З цеглинками Lego діти на математиці можуть рахувати, визначати розміри фігур, обчислювати приклади.
• На уроках мови із кубиків можна складати речення: на кожен із них треба приклеїти слово чи словосполучення, змішати, а учні мають розставити їх у правильному порядку, щоб утворилося речення чи навіть невеликий текст. Складаючи речення, діти можуть дізнатися про тему уроку, “зашифровану” на кубиках.
• З кубиками можна визначати частини мови, приміром, цеглинка синього кольору – це іменник, а зеленого – прикметник. Вчитель читає слова, а діти підіймають потрібний кубик. У такий спосіб залучені всі учні в класі.
• Або ж характеризувати героїв. Галина Липнюк пояснила, що позитивних героїв можна асоціювати з “теплими” кольорами кубиків, а негативних – із “холодними”. Відповідно, який колір показує вчитель, таку рису характеру мають назвати учні.

“Основним типом діяльності молодшої школи є гра, тож можемо запропонувати дітям погратися в “погоджуюся/не погоджуюся”, “правильне/неправильне твердження”, – додала Лариса Шекера. – Робота з кубиками розвиває в дітей уяву, формує моторні навички, просторове бачення. У старших класах замість кубиків Lego можна користуватися олівцями чи картками, тобто знайти альтернативу”.

Сенкан

Ви коли-небудь складали п’ятирядковий неримований вірш, у якому:

• перший рядок – одне слово, рідше два (має бути іменник);
• другий – два слова з описом (прикметники);
• третій – три слова про дію, пов’язану з темою (дієслова);
• четвертий – чотири слова без службових частин мови (фраза про тему, що обговорюється);
• п’ятий – синонім до теми з першого рядка.

Наприклад:

“Випускник НУШ,

освічений, відповідальний,

працює, змінює, творить,

здатний критично мислити та розвиватися,

патріот”.

Авторка сенканів – учителька української та зарубіжної літератур Олена Євтушенко

Людмила Ільченко з колежанками мовної кафедри ділилася досвідом, як складання японського вірша розвиває в учнів критичне мислення та уяву

Вчителі-філологи гімназії практикують складання сенканів зі своїми учнями й кажуть, що це:

• розвиває мовлення, уяву та критичне мислення;
• підсилює комунікативні навички й вміння формулювати свої думки;
• розвиває вміння аналізувати, займатися самоаналізом і виокремлювати головне;
• закріплює вивчений матеріал;
• розширює словниковий запас учнів.

“Діти мають опанувати не лише академічні знання, а й мислити критично, бути конкурентоспроможними, вміти працювати в команді, бути комунікативними, творчими, креативними й справжніми. Одним з інструментів, який допомагає це зробити, є сенкан, – пояснювала вчителька української мови Людмила Ільченко.

Сенкан виник під впливом японської поезії на початку XX століття, тобто понад 100 років тому, але це сучасний інструмент для розвитку різних навичок, зокрема й розвитку мовлення. Це надзвичайно важливо сьогодні, коли через комп’ютеризацію діти мало читають і мало говорять. Сенкан – це універсальний інструмент, який можна використати на будь-якому етапі уроку: на ознайомленні чи осмисленні нового матеріалу, на етапі завершення”.

На думку Людмили Ільченко, із сенканами можна працювати на уроках математики, географії, фізики чи англійської мови. Така робота дає змогу формувати навички групової роботи (якщо сенкан створюють команди учнів), сприяє співпраці між учителем та учнями й визнає право дитини на власну думку. Як каже вчителька, сенкани вже завоювали симпатію в учнів гімназії.

Фішбон або “риб’яча кістка”

Щоби скористатися цим інструментом на уроці, учителю треба намалювати риб’ячий скелет на дошці або ж роздати дітям аркуші з намальованим заздалегідь скелетом. Якщо це дистанційне навчання, створити його можна в зручному для вчителя графічному редакторі. На цьому легкий етап закінчується, а далі починається мозковий штурм.

“Риб’ячий скелет складається із чотирьох блоків інформації. У першому (голові риби) позначаємо питання або проблему для обговорення, – описував вчитель історії Ігор Радостєв. – Далі заповнюємо кісточки вгорі або справа і визначаємо причини, основні поняття явища або проблеми. Кісточки знизу або зліва підтверджують наявність проблем, які вказані зверху або праворуч. У хвості пишемо висновки, узагальнення питання. Через постановку проблем і аналіз ситуації ми доходимо разом з учнями до спільного висновку”.

• Учитель додав, що фішбон дає змогу образно продемонструвати хід аналізу будь-якого явища через виділення проблеми, з’ясування її причин та формулювання висновку.
• У процесі складання риб’ячого скелета діти вчаться працювати в групі, у парах чи індивідуально, візуалізують інформацію, розвивають критичне мислення та дають оцінку певним явищам.
• За словами Ігоря Радостєва, з фішбоном діти вчаться швидко й чітко формулювати думки.
• Фішбон можна заповнити самостійно (як заготовку до уроку) або ж зробити це разом з учнями.

Освітянин часто дає фішбон як домашнє завдання і додає, що найважливіше правило в його складанні – сформулювати думки коротко, точно й лаконічно, тобто без зайвого тексту (зазвичай у фішбоні використовуються лише іменники).

Ігор Радостєв навчав колег, як використовувати фішбон на уроках, на прикладі російсько-української війни

FUN&SMART

На уроках іноземної мови вчителі пропонують знайому дітям гру “Вгадай, хто я”, а сам інструмент назвали FUN&SMART (FUN – весело, SMART – розумно).

Вчителька англійської мови Вероніка Шваб описала переваги гри:

• описуючи іноземною мовою персонажа, якого мають відгадати однокласники, учні говорять, слухають та комікують;
• використовуючи активну мову, словниковий запас, граматику та синтаксис, водночас вчаться розуміти контекст;
• також гра заохочує дітей до творчості та мотивує до навчання.

Вероніка Шваб часто пропонує дітям пограти у “Вгадай, хто я”

“6 капелюхів”

“Як організувати навчальний процес так, щоб уроки запам’яталися? Як показує досвід, більшість дорослих, які теж колись були школярами, згадують саме ті уроки, під час яких вони мали змогу не просто слухати, а і брати участь, висловлювати думки, пропонувати ідеї, щось створювати власноруч”, – розповіла вчителька інформатики Інна Свистун.

Майстер-клас про використання “шести капелюхів”

Урізноманітнити навчання їй та колегам допомагає психологічна рольова гра, що дає змогу розглянути одну ситуацію із шести різних сторін. Такий метод запропонував британський письменник та психолог Едвард де Боно в 1985 році. Учасники гри приміряють шість капелюхів різних кольорів, кожен із яких має свій тип мислення (справжні капелюхи можна замінити на намальовані на аркушах).

• Білий – означає фокусування уваги на інформації, аналізі фактів та цифр.
• Жовтий – досліджує можливі успіхи, шукає переваги та оптимістичний перебіг подій, ідей або ситуації, яка розглядається.
• Червоний – означає увагу до емоцій, відчуттів та інтуїції, дає змогу висловити всі інтуїтивні здогадки щодо певного питання.
• Зелений – передбачає пошук альтернатив, генерацію ідей, модифікацію наявних напрацювань.
• Чорний – оцінює ситуацію з погляду наявних недоліків, ризиків та загроз її розвитку.
• Синій – передбачає дискусії, підбиття підсумків і обговорення користі та ефективності методу в конкретних умовах.

“Щоби краще використати всі капелюхи, потрібно розуміти, у якій послідовності висловлювати думки з кожного типу мислення, тобто це варто продумати завчасно, – пояснювала Інна Свистун. – Із цим інструментом збільшуються шанси знайти правильне рішення, залучаються навіть сором’язливі учні, не допускаються порожні розмови, а різні точки зору доповнюють одна одну. Також це навчає керувати своєю увагою”.

Пазли

На уроках математики діти часом грають у пазли, але фактично й самі діти стають частинками великого пазла. Вчителька математики Катерина Мельніченко пояснила, як це працює в дії.

• Діти діляться на так звані домашні групи (хоч і називаються домашніми, та учні працюють у класі в командах, наприклад із 4 осіб).
• Кількість учасників команди в кожній домашній групі має відповідати кількості завдань, які вона одержує (якщо в команді 4 особи, вчителька роздає 4 завдання, наприклад, розв’язати задачу. Такі ж завдання отримують і інші команди).
• Кожна дитина, яка є учасником домашньої групи, самостійно працює зі своїм завданням та робить певні нотатки.
• Після цього домашні групи діляться на експертні: учні, які працювали над одним і тим само завданням, об’єднуються в експертні групи. Далі демонструють усім учасникам, які мали те саме завдання, свої напрацювання. Якщо були якісь неточності, одне одному допомагають, розповідають про складнощі, тобто доходять до спільного рішення.
• Після роботи в експертній групі кожен учасник повертається назад (у домашню групу) та розповідає про те, як правильно виконувати завдання. Будь-хто в групі може поставити додаткове запитання, щоб уточнити деталі. Відповідно, дитина, яка є експертом із якогось одного завдання, ще раз пояснює групі незрозумілі моменти.

Катерина Мельніченко розповідає, як із допомогою “пазлів” діти можуть опрацювати великий обсяг інформації…

… і тренується сама на майстерці з колегами.

Катерина потрапила на мініурок зі свого ж інструменту НУШ через жеребкування.

“Цей інструмент дає змогу опрацювати дуже великий об’єм матеріалу за короткий час. Діти вчаться критично мислити, бачити проблеми, співпрацювати одне з одним у команді, – розповіла про переваги “пазлів” Катерина Мельніченко. – Дуже важливо, щоб діти не просто завчили матеріал, а дослідили це самостійно. Бо досліджене самотужки краще запам’ятовується”.

Кластер

Щоб закріпити з учнями тему, приміром, про рослини, попросіть їх назвати, з яких частин вона складається, які функції виконує і коротко записуйте думки дітей на дошці. Навколо основного слова “рослина” утвориться кілька колонок про її будову та функції.

Або попросіть дітей виправити помилки в зображеній учителем схемі про будову рослини. Або ж не кажіть учням головного слова (це може бути тема уроку), а напишіть у кілька стовпців асоціації до нього – нехай діти відгадують, про що йтиметься.

У такий спосіб учні працюватимуть за методом кластера. Вчителька біології Олена Фарафонова розповіла, що цей інструмент допомагає залучити всіх учнів та опрацювати великий обсяг інформації: “Кластер – це виноградне гроно, тобто однакові або подібні елементи, які ми зібрали разом. Ми можемо записати поняття або речення, яке б хотіли обговорити, на дошці чи аркуші. Потім із допомогою методу “асоціативний кущ” записуємо слова чи речення з теми навколо основного слова та об’єднуємо їх, ніби робимо кластери, групи, касти й так далі.

Це дає змогу графічно зобразити предметний матеріал, а учням це допоможе систематизувати знання, висловити свої думки, творчо обробити інформацію, коли дитина використовує свої спостереження та досвід”.

Олена Фарафонова пояснює, як складну тему можна поділити на менші або за графічними схемами пригадати з учнями вивчений матеріал

Кубик Блума

Чому не можна кричати під час співу або яка особливість у конструкції фортепіано може нести небезпеку?

Відповіді на ці запитання Олена Гудименко, вчителька музики, та Ніна Токарєва, вчителька трудового навчання, пропонують пошукати разом із кубиком Блума. Його можна склеїти з паперу або ж замінити на аркуші з питаннями. В обох випадках запитання мають бути приблизно такого змісту:

• запропонуй;
• назви;
• придумай;
• поясни;
• поділися;
• чому (саме із цих слів рекомендовано починати запитання).

Коли вчитель кидає кубик, грань, що випала, вказує, якого типу запитання варто поставити. Наприклад, запропонуй, як можна поєднати це з іншим; оціни, тобто вкажи всі плюси й мінуси якогось явища.

Кубик Блума можна використовувати на початку уроку для вступної частини, під час переходу до основної частини або наприкінці для остаточного осмислення матеріалу учнями.

Олена Гудименко (на передньому плані) з Ніною Токарєвою навели приклади, які запитання можна ставити учням із кубиком Блума…

… та провели майстер-клас, як це працює на уроках музики та технологій

Можливі два варіанти використання кубика:

• вчитель формулює запитання;
• запитання формулюють учні.

“Останній варіант вимагає певної підготовки, оскільки придумати запитання репродуктивного характеру легко, а ось питання-завдання вимагають певного досвіду, – додала Олена Гудименко. – Цей варіант більше підходить для старшої школи. Питання на гранях кубика можна варіювати. Важливо, щоб вони стосувалися різних аспектів заданої теми”.

ВЧИТЕЛІ НЕ БОЯТЬСЯ ВЧИТИ… ВЧИТЕЛІВ

Після теорії вчителі гімназії пішли перевіряти інструменти НУШ у дії. Як виявилося, робили це подібно до методу “пазли”, про який дізналися на хакатоні.

• Вчителі об’єдналися в групи із 2–3 осіб (домашні групи) і пішли до колег знайомитися з новими інструментами – як їх можна використати на практиці. Хтось грав у “Вгадай, хто я”, хтось вивчав, як працює кубик Блума, хтось приміряв різнокольорові капелюхи чи розбирався в причинах російсько-української війни, заповнюючи фішбон.
• Після цього вчителі зібралися на своїх кафедрах (в експертних групах) та поділилися інформацією, де були, що бачили, що нового можна запозичити на свої уроки. Приміром, на кафедрі іноземної мови обговорювали, як можуть удосконалити свій інструмент FUN&SMART, як метод кластера допоможе в словниковій роботі або як можна використовувати кубики Lego у підготовці до ЗНО/НМТ (наприклад, скласти з кубиків із реченнями текст).

Інна Петренко, вчителька англійської мови, обмінюється досвідом із колегами кафедри іноземних мов

• Для підбиття підсумків учителі знову зібралися разом та оцінили, з якими інструментами готові проводити уроки хоч завтра, а з якими треба ознайомитися докладніше.

Після практичних занять учителі оцінили, який із восьми інструментів їм найбільше до вподоби

Наступний тренінг у гімназії проведуть якраз для того, щоби більше попрацювати з малозрозумілими інструментами.

“Інструменті насправді багато, частину з них ми придумуємо самі. Не буває такого, що один інструмент класний, а інший – ні. Перед нами є завдання, яке треба вирішити з дітьми на уроці й вибрати для цього найбільш вдалий інструмент, а далі все залежить від нашої фантазії”, – підсумувала Олена Ковальова.

До слова, на сайті гімназії є розділ “Учительський хаб” із напрацюваннями вчителів. Їх можуть брати в роботу колеги з інших шкіл.

Як кажуть у гімназії, кожен учитель є майстром своєї справи, а вчитися одне в одного – круто й пізнавально.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Фото: Катерина Спітковська та Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”