“Кожна дитина має право вивчати рідну мову”: як у місцевих школах Швеції навчають української

Раніше “Нова українська школа” розповідала, як у німецькій федеральній землі Гессен українським дітям викладають українську мову та культуру. Як зʼясувала редакція після публікації матеріалу, це не унікальна практика.

Наприклад, у Швеції дітям усіх національностей пропонують відвідувати уроки їхньої рідної мови в школах раз на тиждень. Українські діти, звісно, теж мають право на вивчення української.

Навіщо шведський уряд вкладає в це кошти та як відбуваються такі уроки, “Новій українській школі” розповіли вчительки Світлана Волкова та Яна Люндберг, які викладають українську мову нашим учням у Стокгольмі.

З нового матеріалу ви дізнаєтеся:

• навіщо у Швеції запровадили програму з вивчення рідної мови для дітей різних національностей;
• наскільки вона популярна;
• що потрібно, аби програма запрацювала в школах;
• як наші учні вивчають українську у Швеції та які труднощі із цим мають.

ЩО ВІДОМО ПРО ШВЕДСЬКУ МОДЕЛЬ ВИВЧЕННЯ РІДНИХ МОВ

До Швеції часто приїздять представники різних країн, аби перейняти досвід, зокрема, у підтримці багатомовних учнів різних національностей. Адже тут на державному рівні в національній системі освіти діє програма вивчення рідних мов, яка також зафіксована у шведському мовному законодавстві, розповідає вчителька Світлана Волкова, яка вже чотири роки мешкає в цій країні.

За її словами, програму запровадили ще в 1977 році. Тоді, у межах реформи рідної мови, Швеція чи не першою у світі запропонувала фінансоване державою навчання рідними мовами для дітей іммігрантів. Діти, які володіли іншими мовами, крім шведської, отримали право на вивчення своєї мови впродовж навчання в школах.

Як шведи прийшли до цього?

Після Другої світової війни до Швеції прибувало все більше іммігрантів, продовжує Світлана. У містах та селах з’явилося чимало людей, які розмовляли різними мовами. Представники різних національностей почали порушувати питання права на освіту рідною мовою. Це призвело до реформи рідної мови.

“Головна ідея реформи в тому, що шведська освіта має бути доступною для всіх, тож потрібно створити умови для успіху кожного учня та кожної учениці, незалежно від їхнього походження, соціально-економічного статусу, культурної та мовної ідентичності. Усе для того, щоб збудувати державу добробуту“, – пояснює вчителька.

Вона додає, що з роками сенси, які вкладалися в цю політику, трохи трансформувалися.

Тепер програму з вивчення рідних мов вважають ще й інвестицією в майбутнє країни. Мовляв, згодом ці діти допомагатимуть міжнародній торгівлі, політиці, економіці й іншим звʼязкам Швеції.

Загалом за різними підрахунками у шведській системі освіти забезпечують вивчення 150 різних мов. Вчителів, які навчають цих мов, об’єднують в окремих мовних центрах. Там вони контактують із колегами, обмінюються досвідом, готуються до занять та підтримують одне одного.

“У мовних центрах ми зустрічаємося раз на тиждень та разом працюємо над певною темою, проблемою, завданням. Там же відбувається комунікація з нашими керівниками, з якими ми вирішуємо адміністративні чи організаційні питання. Також є бібліотека, де можна підготуватися до уроків”, – додає Світлана.

Перед початком навчального року вчителі збираються в цих центрах та складають орієнтовний план навчання, який можна змінювати, відповідно до потреб класу, каже Яна Люндберг. У межах програми уряд виділяє по 100 шведських крон на одного учня на рік. За ці кошти вчителі можуть придбати навчальні матеріали.

“Зараз ми працюємо в одному з таких центрів у Стокгольмі. Там є вчителі, які сумарно володіють понад 75 різними мовами. А загалом дітей, для яких шведська мова не є рідною, у країні приблизно 30 %. Якщо говорити про викладання української, то в нашому центрі працює приблизно 26 вчителів української мови”, – каже Світлана.

Цікаво, що спочатку все ж шукали саме вчителів української, однак їх виявилося не так багато. Тож почали залучати педагогів різних предметів, які знали українську й мали педагогічну освіту. Світлана, наприклад, за освітою вчителька англійської та німецької мов, а зараз викладає українську.

Одна зі шкіл, де викладає Світлана

За словами педагогині, попит на українську мову є, принаймні в Стокгольмі. У кожного з вчителів української з мовного центру, де працюють Світлана та Яна, навчається від 20 до 30 учнів загалом. А станом на жовтень 2022 року у Швеції налічувалося 6 100 українських дітей.

ЯК ПОЧАТИ ВИВЧАТИ РІДНУ МОВУ У ШВЕДСЬКІЙ ШКОЛІ

Перед тим, як учень/учениця прийде до школи, батьки пишуть заяву, де вказують рідну мову дитини. Дитина повинна мати базові знання із цієї мови та послуговуватися нею в побуті. Тоді учень чи учениця можуть претендувати на окремі заняття з рідної мови в школі. Усі заяви передають у відповідний мовний центр, який формує групи учнів та шукає вчителів, пояснює Світлана.

“Уроки відбуваються по одній годині раз на тиждень. Не можу сказати, що цього достатньо, але навіть цей час сприяє тому, щоб діти тримали хоч якийсь зв’язок зі своєю культурою та ідентичністю”, – додає вона.

Аби таке навчання стартувало, школа має набрати від п’яти дітей. Зазвичай вони навчаються зі своїми однолітками, однак можливе також об’єднання за суміжними віковими групами, якщо учнів не так багато в межах одного класу. Наприклад, можуть об’єднати учнів 1–3–х або 7–9–х класів тощо. Якщо в школі є лише одна дитина, яка претендує на вивчення рідної мови, то їй можуть організувати онлайн-навчання із відповідним вчителем.

Самі ж педагоги можуть працювати в декількох школах водночас. Наприклад, Світлана наразі працює в шести школах і протягом дня може відвідувати декілька з них.

У викладанні рідних мов вчителі досить гнучкі і їхня робота не обмежується конкретними навчальними програмами. Тут вони мають академічну свободу.

“Нас ніхто не контролює, мовляв, ви повинні пройти такі-то сторінки за таким-то підручником. Кожен вчитель самостійно обирає собі матеріали, відповідно до стилю викладання та потреб класу”, – розповідає вчителька.

Основним орієнтиром у викладанні рідної мови є рамка компетентностей, які мають здобути учні під час такого навчання. Наприклад:

• висловлюватися і спілкуватися рідною мовою як усно, так і письмово;
• адаптувати цю мову до різних цілей, завдань та контекстів;
• орієнтуватися в традиціях, культурі та соціальних явищах країни, де говорять їхньою рідною мовою, та порівнювати це з досвідом Швеції;
• дотримуватися мовних норм рідної мови;
• читати та аналізувати літературу й інші види текстів для різних цілей тощо.

Крім навчання рідної мови, вчителі мовних центрів також мають надавати учням рекомендації щодо вивчення інших шкільних предметів, з якими діти мають труднощі, а також сприяти налагодженню контакту між учнями, батьками та школою.

Діти під час перерви в одній зі шведських шкіл

“Наприклад, я допомагаю українським учням ще й зі шведською мовою. Також ми обговорюємо різні питання адаптації, особливостей шведської системи освіти, адже багато чого для наших учнів виявилося новим.

Раз на рік керівництво школи може прийти на урок до вчителя рідної мови. Звичайно, директор не розуміє мову, але йому важлива динаміка уроку, реакція учнів на вчителя тощо. Після цього керівництво завжди зустрічається з вчителем і дає зворотний відгук”, – розповідає Світлана.

За її словами, хоча й уроки рідної мови не обов’язкові, вони оцінюються, як і решта предметів. А під час переходу в гімназію (після 9 класу) замість одного зі шведських предметів можуть зарахувати рідну мову. Це, звісно, мотивує учнів, адже вони розуміють, що з рідної мови набрати бали простіше.

Але найголовніше, на думку Світлани, те, що завдяки таким урокам учні зберігають зв’язок зі своєю культурою та мовою. А ще мають змогу поспілкуватися з однолітками-співвітчизниками, що допомагає при адаптації та розширює коло спілкування.

ТЕКСТООРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ТА НАПИСАННЯ ЕСЕ: ЯКИМИ Є УРОКИ УКРАЇНСЬКОЇ У ШВЕЦІЇ

“Викладати українську мову нашим учням я почала восени 2022 року. Тоді діти були під сильним стресом: нова країна, нова мова, нова культура та ще й досвід повномасштабної війни. Я побачила, що діти тоді потребували не так навчання, як простої підтримки. Тому намагалася не перевантажувати їх теорією”, – каже Світлана.

Однак вона акцентує, що загалом під час навчання у шведських школах фокус на практику. Тож навіть на уроках шведської чи іноземних мов вчителі не присвячують весь час лише граматиці, натомість спочатку закріплюють матеріал на практиці й поступово підводять учнів до того, щоб вони самостійно сформулювали відповідне правило. Докладний розбір теорії починається ближче до старшої школи.

“Оскільки уроки рідної мови в розкладі, як правило, стоять наприкінці робочого дня, треба шукати різні шляхи, аби мотивувати учнів до навчання. Тому в хід йдуть всілякі методи: читання як класичної, так і сучасної літератури, перегляд фільмів, прослуховування аудіо тощо. Тобто це не лише граматичні правила”, – додає Яна Люндберг.

• Аби налаштувати учнів на вивчення рідної мови, Світлана вирішила починати уроки із читання казок учням молодшого віку. Вчителька каже, що для дітей це була свого роду терапія, яка допомагала зняти напругу, стрес і створити таку атмосферу, аби діти не боялися йти на уроки української.

“Я не мала якихось очікувань, потрібно було дати час, щоб вони заспокоїлися. Потім і старші учні охоче розбирали персонажів казок та сенси, які закладені в змісті. Далі, щоб трохи пояснити дітям особливості культури країни, до якої вони приїхали, ми порівнювали українські та шведські казки. Діти одразу відчували зміну атмосфери. Тобто починала я з певного культурного контексту”, – розповідає педагогиня.

• Вона продовжує це робити й зараз, але також Світлана додає в уроки рідної мови й українську історію. За її словами, у місцевих школах учні активно вивчають історію Швеції, тож було б несправедливо, якби вони знали все, що відбувалося у Швеції, починаючи з льодовикового періоду, натомість зовсім нічого не знали про історію України. Тому в уроки рідної мови вчителька додає і нашу історію та разом з учнями складає певний таймлайн основних історичних подій.
• “На уроках я застосовую текстоорієнтований підхід до вивчення мови. Адже на цьому побудовані програми чи не всіх предметів у шведській системі освіти. Місцеві учні читають різні види текстів ледве не від самого початку навчання в школах. Їх вчать опановувати великі обсяги інформації, аналізувати її, шукати головну думку, інтерпретувати прочитане, робити з нього певні висновки, відрізняти різні типи текстів… Тому вважаю, що важливо навчити цього учнів і рідною мовою”, – каже Світлана.

За її словами, на початку навчання українським учням складно давався такий підхід, бо нерідко процес роботи з текстом в українських школах ґрунтується на тому, щоби просто переказати текст чи бодай сформувати головну ідею.

[Нагадаємо, що, за результатами PISA-2022, українські 15-річні школярі й школярки відстають від своїх однолітків із країн ОЕСР за рівнем читацької грамотності на два з половиною роки навчання. Читацька грамотність – це значно ширше поняття ніж просто вміти читати книжку й переказувати її зміст. Серед трьох складників читацької грамотності – знаходження інформації, її інтерпретація та інтегрування з досвідом, оцінювання інформації].

Учні працюють із різними типами текстів: не лише з художніми, а й із публіцистичними, текстами з медіа тощо. Шведи вважають, що в демократичному суспільстві, аби робити правильний і свідомий вибір, треба розуміти різні тексти. Більше про те, як на уроках працювати з художніми та публіцистичними текстами, читайте в матеріалі “Нової української школи” за посиланням.

• Крім текстів, велику увагу у шведських школах приділяють і написанню есе, щоб учні могли формулювати власну думку про прочитане чи почуте і вміли чітко, виважено, логічно і структуровано викладати її на папері.

“Тому на уроках рідної мови ми вчимося писати есе українською, щоб діти краще зрозуміли, у чому полягає їхня суть та які є особливості. Починаємо зі звичайних розповідних текстів, а потім поступово переходимо до аргументованого письма”, – додає Світлана.

Нагадаємо, що в “Національному проєкті: пишемо есе” від ГО “Смарт освіта” експерти створили та опублікували безплатні матеріали для розвитку навичок письма, критичного мислення та читацької грамотності учнів базової й старшої школи. Матеріали розміщені на спеціально створеній сторінці за посиланням.

У шведських школах учні багато читають, каже Світлана Волкова. Наприклад, за пів року (один семестр) учні мають прочитати певну кількість книжок зі шведської мови, англійської та другої іноземної. Шведи вважають, що читання є одним із найефективніших методів вивчення мови. Тож уже в 8 класі діти можуть читати “Володаря мух”, Вільяма Ґолдінґа, а в 9-му – “1984” Джорджа Орвелла.

Інтер’єр однієї зі шведських шкіл

“На уроках української ми намагаємося читати твори з української літератури. Хоча, скажу чесно, читають учні не надто охоче. Здебільшого їх мотивує лише оцінка”, – каже вчителька.

Вона зізнається, що українську навчальну літературу у Швеції знайти досить складно. Наприклад, вчителька та її колеги замовляють твори української літератури та підручники з України й потім роблять із них роздруківки для учнів. А Яна Люндберг та її колеги – Маріанна Тоба і Вікторія Ковальчук – створили власний навчальний посібник для дітей старшого шкільного віку, які вивчають українську мову у Швеції.

“Оскільки за вимогами програми нам потрібно постійно порівнювати досвіди України та Швеції, було складно на кожен урок шукати інформацію з різних джерел. Тому, щоби полегшити собі роботу, ми вирішили створити посібник, який би містив цей порівняльний аспект.

У посібнику також є завдання про походження української мови, становлення Київської Русі, Конституції Пилипа Орлика, написання різних типів тексті тощо. До речі, оригінал Конституції Орлика досі зберігається в Стокгольмі в архіві, який ми також відвідуємо разом з учнями”, – ділиться Яна.

Світлана зауважує, що українського контенту все ж бракує. І, на жаль, російський досі популярний серед багатьох наших дітей, які переїхали до Швеції. Чимало українських учнів продовжує дивитися російські фільми, серіали, слухати пісні та послуговується російською в побуті. Більше про те, чому так відбувається та як цьому зарадити, читайте в матеріалі “Нової української школи”.

“Це велика проблема. Дітям не вистачає роз’яснень, чому не варто споживати російський контент, тому на уроках ми це також проговорюємо. І я вдячна шведській державі за те, що вона дає можливість для наших зустрічей, де ми можемо дітям пояснити й такі моменти“, – каже педагогиня.

Водночас Яна Люндберг акцентує, що серед українських учнів є і ті, чиї сім’ї свідомо перейшли на українську, тож уроки рідної мови підтримують дітей на цьому шляху. А самі учні, за спостереженнями вчительки, на цих уроках почуваються більш комфортно та безпечно.

“Ці уроки дійсно не просто про вивчення української мови, це і про утвердження особистості та походження дітей, а ще – про право бути тими, ким вони є”, – підсумувала Світлана.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Фото: особистий архів Світлани Волкової