Література рідного краю: перелік літературних музеїв для відвідування з учнями за регіонами

Нещодавно редакція “Нової української школи” проводила розвідувальне опитування про те, як відбувається викладання літератури рідного краю в 5-11 класах і яких матеріалів бракує вчителям.

Чимало з опитаних зазначили, що мали досвід організації зустрічей з письменниками, однак майже ніхто не розповів про досвід літературних екскурсій чи співпраці з літературними музеями.

Редакція “Нової української школи” цілком свідома того, що в умовах воєнного стану з безпекових міркувань і з огляду на необхідність фінансування таких заходів провести екскурсію до літмузею можна далеко не завжди. Зокрема, не може бути й мови про це на прифронтових чи тимчасово окупованих територіях. Позбавлені такої можливості й діти, які виїхали за кордон.

Однак перегляд сайтів, соцмереж, які ведуть музейні працівники, матеріалів, якими вони діляться, – це ще одне цінне джерело вивчення літератури рідного краю, яке можна використовувати, щоб поглибити матеріал й урізноманітнити форми роботи на уроках. На сайтах є фотографії, віртуальні тури, анонси подій (онлайн або із вільним входом), дописи про літераторів, знакові події, періодику. Маючи контакти музейників, можна домовитися про онлайн-лекцію для школярів – найчастіше музеї охоче йдуть на таку співпрацю, адже просвітницька діяльність розширює аудиторію відвідувачів. На музейному порталі можна шукати інформацію про музеї за регіонами, що допоможе в розширенні уявлень учнівства не лише про літературу, а й про історію, культуру, науку України.

• Зі старшими учнями – за умови, що вони готові до складної розмови, – можливе також обговорення теми зруйнованих і пошкоджених окупантами музеїв, зокрема й літературних. Своєрідним досвідом може бути також відвідування поховань письменників – зокрема, Байкового кладовища в Києві і Личаківського цвинтаря у Львові. Однак, знову ж таки, подібне рішення має враховувати і питання безпеки, і психологічний стан учнівства.
• Нагадаємо, що цікавою й актуальною в теперішніх умовах формою роботи може бути завдання з’ясувати, чиїм ім’ям і завдяки яким досягненням назвали вулиці населеного пункту, кому й чому присвячені певні меморіальні таблички, повз які діти ходять щодня. Пов’язана з реальними, рідними місцями, така дослідницька робота може оживити сприйняття програмової літератури.

Зазначимо, що представлений нижче список не претендує на вичерпність – однак може стати відправною точкою для подальших пошуків і планів. Основні ресурси в статті – це сайти музеїв. Якщо ж таких немає, ми додали сторінки закладів у соцмережах, на туристичних порталах, у Вікіпедії.

Київ

Національний музей Тараса Шевченка – Музейний портал

Безумовно, із Києвом пов’язано найбільше імен літераторів і літераторок, адже місто довгий час було простором найбільших можливостей для творчої реалізації.

Зокрема, діють такі музеї:

• Музей видатних діячів української культури (Лесі Українки, Михайла Старицького; Панаса Саксаганського, Миколи Лисенка);
• Музей книги і друкарства України;
• Музей “Хата на Пріорці”, Будинок-музей Тараса Шевченка в Києві (Фейсбук-сторінки) – відділення Національного музею Тараса Шевченка (офіційний сайт);
• Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України;
• Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського (Фейсбук-сторінка; Вікіпедія);
• Національний музей літератури України (Фейсбук-сторінка, Вікіпедія);
• Музей-кімната Олеся Гончара при Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
• Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини (на сайті є посилання на соцмережі музею);
• Київський літературно-меморіальний музей-квартира Миколи Бажана (Фейсбук-сторінка; Вікіпедія).

Крім того, вихованню поваги до інших культур сприятиме відвідування музеїв письменників інших націй, які жили й творили в України, наприклад, музею Шолом-Алейхема в Києві.

У цій ситуації, звісно, не йдеться про росіян: хоч би тому, що навіть за умови грамотної подачі імперського контексту, навіть у порівняно безпечному регіоні відвідання такої установи може стати тригерним для дітей, що живуть під обстрілами, втратили рідних на війні і/або змушені були покинути рідний дім).

Цікавим прикладом музейно-літературної діяльності вчителів і школярів є літературний музей Олеся Гончара при спеціалізованій школі №76 ім. Олеся Гончара Святошинського району Києва (історія ініціативи і відео на сайті школи; Вікіпедія). Аналогічні ініціативи реалізували й в інших регіонах.

Вінницька область

Вінницький літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського – Vinnytsia.city

На Вінниччині в різний час мешкали знакові українські письменники. Серед літературних музеїв найвідоміші такі:

• Вінницький літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського (Фейсбук-сторінка);
• Літературно-меморіальний музей Володимира Забаштанського (Браїлів) (Вікіпедія);
• Літературний музей Степана Руданського (Хомутинці) (Вікіпедія).

Волинська область

Літературно-меморіальний садиба-музей Лесі Українки (Колодяжне) – Inclusive Travels in Ukraine

Волинь у першу чергу асоціюється із “Лесиними місцями”, серед яких, зокрема:

• Літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Колодяжному (Фейсбук-сторінка);
• Музей “Лесина вітальня” (Луцьк);
• Музей “Лісової пісні” у Скулині.

Дніпропетровська область

Графіті із віршем Олеся Гончара – телеграм-канал проєкту “Слово на стіні”

У Дніпропетровській області функціонує один із небагатьох обласних літературних музеїв України – музей “Літературне Придніпров’я” (Фейсбук-сторінка, Інстаграм). Із областю пов’язана діяльність низки відомих літераторів, зокрема Павла Загребельного, Олеся Гончара й Валер’яна Підмогильного. Аудиторії з експозиціями особистих речей і видань перших двох письменників створені в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара, існує також аудиторія “Літературне Придніпров’я” з відповідним наповненням (мапи, бібліотека тощо).

Крім того, в області можна відвідати:

• хату-музей Івана Манжури в селі Рубанівське;
• будинок-музей Дмитра Яворницького в Дніпрі (Дмитра Яворницького можна розглядати не лише як історика, а і як поета).

Крім того, популяризації літератури рідного краю сприяє волонтерський проєкт “Слово на стіні” – це погоджені з місцевою владою графіті з портретами й цитатами письменників-краян. Крім обласного центру, вони є в Павлограді й Кам’янському.

Філією Павлоградського історико-краєзнавчого музею є меморіальний музей-квартира поетеси Ганни Світличної, однак докладної інформації про роботу цього підрозділу немає – очевидно, її потрібно уточнювати в краєзнавчому музеї (наприклад, в офіційному Інстаграм-акаунті установи).

Донецька область

Фото експозиції Донбаського історико-літературного музею Василя Стуса, 2013 – Вікіпедія

До повномасштабного вторгнення російської федерації на Донеччині працювало багато музеїв літературного спрямування – це свідчить про активну роботу краєзнавців із дослідження історії регіону.

Наприклад, на сторінці Донецького обласного краєзнавчого музею за пошуковим запитом “Літературна Донеччина” можна знайти чимало статей про письменників, які зображували край у своїх творах, народилися чи провели тут певну частину життя (Василь Стус, Михайло Петренко, Світлана Решетова, Спиридон Черкасенко та інші).

Як і з іншими тимчасово окупованими територіями, проблемою є статус і збереження фондів музеїв в окупації. У Горлівці досі, судячи з сайту закладу, функціонує музей мініатюрної книги – тотально русифікований. На сайті Донецького обласного краєзнавчого музею зазначено: у Докучаєвській школі № 1 свого часу було відкрито музей дитячого письменника Грицька Бойка, однак зараз місто окуповане так званою “ДНР” і доля музею не відома. У медіа були повідомлення, що бахмутським краєзнавцям вдалося вивезти предмети з експозиції музею Микити Шаповала (село Серебрянка) – поета й державного діяча часів УНР.

Незадовго до Євромайдану в Горлівці відкрили музей Василя Стуса, який, закономірно, закрився в російській окупації. На Вікі-сторінці музею “Мій край – Поділля”, однак, є повідомлення, що при цій установі працює філія Донбаського історико-літературного музею Василя Стуса.

На Донеччині є певна традиція створення шкільних літературних кімнат-музеїв. Наприклад, ми знайшли інформацію про музейну кімнату Степана Васильченка в ЗЗСО № 21 Торецька, а також про кімнату-музей Миколи Чернявського у Святогорівці, музей-кімнату Володимира Сосюри в школі №1 Сіверська, кімнату-музей Сави Божка у школі №2 Покровська. На тимчасово окупованій території Антрацита залишився шкільний музей Григора Тютюнника.

Крім того, літературний краєзнавець Вадим Оліфіренко створив сайт “Література рідного краю” про творчість письменників Донбасу.

Житомирська область

Житомирський обласний літературний музей – Inclusive Travels in Ukraine

На Житомирщині також функціонує обласний літературний музей (Фейсбук-сторінка; Вікіпедія). До складу музею входить літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака, розташований у селі Верхівня Ружинського району.

Крім того, є такі установи, пов’язані із літературною історією краю:

• Літературно-меморіальний музей-садиба родини Рильських (село Романівка) (Фейсбук-сторінка; Вікіпедія);
• Літературно-меморіальний музей Лесі Українки (Звягель) (Фейсбук-сторінка);
• Музей родини Косачів-Драгоманових у Звягелі;
• Музей Джозефа Конрада в Бердичеві (Фейсбук-сторіка; Вікіпедія);
• Літературно-меморіальний музей Володимира Короленка (Фейсбук-сторінка).

Ще один музей, присвячений життю і творчості Володимира Короленка, функціонує в Полтаві, однак його постать є дещо суперечливою. Короленко писав російською і не вважав себе українським письменником. Його твори ідейно гуманістичні, він відкрито критикував більшовицький терор, однак питання національної ідентифікації у цьому випадку стоїть доволі гостро. Щоб ухвалити рішення про те, чи варто знайомити школярів із творчістю цього земляка, вчителеві варто ознайомитися з питанням докладніше (приклад критичної публікації на тему – за посиланням).

Закарпатська область

Закарпатський обласний художній музей імені Й. Бокшая – фото з офіційного сайту

У Закарпатській області є централізовані осередки вивчення літературного життя краю:

• Народний літературний музей Закарпаття (Фейсбук-сторінка; музей функціонує при Закарпатському обласному художньому музеї імені Й. Бокшая);
• Мукачівський літературно-мистецький музей (Фейсбук-сторінка).

Запорізька область

Запорізький обласний краєзнавчий музей – фото із сайту Запорізької обласної ради

У Запорізькій області, значна частина якої наразі перебуває в тимчасовій окупації, немає окремих літературних музеїв.

Редакція звернулася по коментар до освітянок області – Ольги Харлан, докторки філологічних наук, завідувачки кафедри української та зарубіжної літератури і порівняльного літературознавства факультету філології та соціальних комунікацій Бердянського державного педагогічного університету (релокований до Запоріжжя), та Вікторії Перелигіної, вчительки української мови та літератури, яка через війну змушена була виїхати із Поліг до обласного центру.

За відсутності спеціалізованих літмузеїв обидві освітянки радять звертатися до місцевих краєзнавців, адже літературне краєзнавство є частиною дослідження історії регіону. Краєзнавці відшукують матеріали, не доступні у звичайних бібліотеках, підтримують зв’язки із фахівцями з інших регіонів, тож, як зазначає Ольга Харлан, можуть показати літературний процес краю в ширшому контексті, зацікавити школярів курйозними випадками, пов’язаними із перебуванням митців у їхньому населеному пункті. Вікторія Перелигіна зазначила, що до вторгнення постійно співпрацювала з краєзнавчим музеєм у Пологах, тематика роботи якого також охоплювала літературне краєзнавство. Зрозуміло, що в сучасних безпекових умовах про таку роботу не йдеться: Пологи в тимчасовій окупації і, хоч сайт музею працює, доля фондів достеменно не відома.

Тематичні виставки відбуваються в Запорізькому краєзнавчому музеї і, зокрема, у липні цього року тут експонували збірку “Донецькі сонети” Миколи Чернявського, видану в Бахмуті. Отже, є сенс стежити за анонсами подій у соцмережах музею (Фейсбук, Інстаграм).

Іншим підходом є співпраця із районними, міськими, обласними бібліотеками: працівники таких установ завжди обізнані із літературним процесом.

Івано-Франківська область

Музей Наталі Кобринської в Болехові – Вікіпедія

В Івано-Франківській області чимало знакових місць, пов’язаних із історією української літератури. Зокрема, тут є обласний літературний музей – Літературний музей Прикарпаття (Вікіпедія). Крім того, можна відвідати:

• Музей Івана Франка в селі Лолин;
• Музей-оселя родини Івана Франка у місті Калуш (Вікіпедія);
• Літературний музей імені Мирослава Ірчана (село П’ядики) (Вікіпедія);
• Музей Марійки Підгірянки (село Білі Ослави; Вікіпедія);
• Музей-кімната Марійки Підгірянки (Тлумач; Вікіпедія);
• Музей Наталія Кобринської (Болехів; Вікіпедія);
• Літературно-меморіальний музей Василя Стефаника в Русові;
• Народний музей гуцульського театру Гната Хоткевича (Красноїлля; Вікіпедія);
• Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича в Торговиці (Вікіпедія);
• Літературно-меморіальний музей Марка Черемшини у Снятині (Вікіпедія);
• Краєзнавчий музей історії Делятинщини та Марка Черемшини;
• Музей-бібліотека Михайла Бажанського (Снятин);
• Музей Івана Вагилевича в селі Ясень;
• Літературно-меморіальний музей Івана Федорака в Русові;
• Хата-музей кінофільму “Тіні забутих предків” у смт Веховина (Вікіпедія);
• Музей коломийської книги (Фейсбук-сторінка не активна, але, судячи зі згадок у медіа, музей продовжує працювати);
• Літературно-меморіальний музей Івана Франка у Криворівні;
• Музей Параски Плитки-Горицвіт (Криворівня);

Загалом у Криворівні чимало місць, пов’язаних з історією української літератури, адже свого часу це був ледь не центр паломництва по гірську автентику. Докладніше, наприклад, можна прочитати за цим посиланням.

Київська область

Музей-садиба Андрія Малишка в Обухові – Вікіпедія

• Музей “Заповіту” Тараса Шевченка у Переяславі (Вікіпедія; Фейсбук-сторінка; музейний портал; сайт Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”);
• Музей кобзарства у Переяславі (Вікіпедія);
• Меморіальний музей Григорія Сковороди у Переяславі (Вікіпедія);
• Літературний меморіальний музей Андрія Малишка в Обухові (Вікіпедія);
• Баришівський музей Тараса Шевченка (Вікіпедія);
• Музей перекладача Григорія Кочура в Ірпені (Вікіпедія).

У літературно-мистецькій експозиції Обухівського районного історико-краєзнавчого музею є матеріали, пов’язані з письменниками Григорієм Косинкою і Василем Чухлібом.

Також частиною Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав” є Музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема.

Кіровоградська область

Меморіальна табличка із заповідника “Хутір Надія” – Україна Інкогніта

Кіровоградська область, зокрема Кропивницький, асоціюється із діяльністю “театру корифеїв” – у літературному аспекті це творчість Марка Кропивницького й Івана Тобілевича (Івана Карпенка-Карого):

• Меморіальний музей Марка Кропивницького (в обласному центрі) (Фейсбук-сторінка);
• Літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого (в обласному центрі) (Фейсбук-сторінка);
• Заповідник-музей Івана Тобілевича “Хутір Надія” (Вікіпедія).

Крім того, із областю пов’язане ім’я Юрія Яновського. Судячи з відкритих джерел, функціонує музей Юрія Яновського в селі Нечаївка (Вікіпедія; стаття на сторінці Педагогічного музею України).

Луганська область

Народний меморіально-літературний музей Бориса Грінченка – Вікіпедія

До повномасштабної війни в регіоні діяли такі літературні музеї:

• Меморіальний музей Володимира Сосюри в Лисичанську (Вікіпедія);
• Народний меморіально-літературний музей Бориса Грінченка (Михайлівка) (Вікіпедія).

Очевидно, що, поки Луганська область тимчасово перебуває в окупації, говорити про екскурсії абсурдно. Однак зараз, як ніколи, школярам і школяркам з Луганської області важливо розуміти, що їхній рідний край – невід’ємна частина України, зокрема і в плані літературного процесу.

Львівська область

Надгробок Івана Франка на Личаківському цвинтарі – “Збруч”

Львів має репутацію одного з центрів літературного й видавничого життя України, тож не дивно, що і місто, й область загалом відкривають широкі можливості для “літературного туризму”. Особливо багато місць, пов’язаних із життям і творчістю Івана Франка і членів Руської трійці:

• Музей “Личаківський цвинтар” (Львів);
• Музей староукраїнської книги (Львів);
• Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка (“Дім Франка”; на сайті музею є посилання на соцмережі);
• Кімната-музей Тараса Шевченка у Львівському Палаці мистецтв;
• Садиба-музей Осипа Маковея (Яворів);
• Музей-заповідник “Русалка Дністрова” (Львів);
• Музей-заповідник Маркіяна Шашкевича (село Підлисся);
• Державний історико-культурний заповідник “Нагуєвичі” (батьківщина Івана Франка; Фейсбук-сторінка);
• Музей Уляни Кравченко і Миколи Устияновича в Миколаєві Львівської області.

Музей польського письменника єврейського походження Бруно Шульца можна відвідати в Дрогобичі (сторінка музею у Вікіпедії – за посиланням).

Миколаївська область

Миколаївський обласний краєзнавчий музей – фото з Фейсбук-сторінки

Нам вдалося знайти інформацію про відкриття “Бібліотечного літературного музею на Потьомкінській” у Центральній бібліотеці Миколаєва. У музею є активна Фейсбук-група, де, як мінімум, постійно нагадують про дати народження письменників-краян.

Сайт Миколаївської обласної бібліотеки для дітей імені В.О. Лягіна пропонує розробку “Письменники Миколаївського краю – віртуальний проєкт літературного краєзнавства”. Зокрема, дистанційно можна скористатися розділом “Імена письменників на карті Миколаївщини”.

Крім того, попри складну безпекову ситуацію працює Миколаївський обласний краєзнавчий музей. У соцмережах установи (Інстаграм, Фейсбук) є анонси заходів, зокрема й літературного спрямування.

У Первомайську Миколаївської області функціонує арт-хаб “Вінграновський” (Футуристична бібліотека-музей Миколи Вінграновського, одного з найвідоміших поетів-шістдесятників, актора й кінорежисера). Із цим закладом співпрацює обласний ІППО (таку інформацію інститут надав у відповідь на запит “НУШ”).

Одеська область

Інтер’єр Одеського літературного музею – Вікіпедія

Одеський літературний музей розташований у палаці князів Гагаріних. Судячи з опису діяльності, установа представляє мультикультурне літературне обличчя міста й регіону.

Крім того, у місті працює Музей рідкісної книги Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (Вікіпедія; сайт університету), однак, як у випадку із будь-якими музеями, розташованими в закладах освіти, постає питання про можливість його вільного відвідування.

Полтавська область

Інтер’єр Полтавського літературно-меморіального музею Панаса Мирного – фото із сайту музею

Літературна історія Полтавщини багата й різноманітна: із регіоном, як мінімум, пов’язані життя і творчість Івана Котляревського й Панаса Мирного. На території сучасної Полтавської області народився Григорій Сковорода, на початку ХХ століття тут мешкав Олесь Гончар. Із регіоном пов’язана й творчість Миколи Гоголя – утім, питання про те, як трактувати письменника, що, зображуючи українське життя, все-таки обрав мову імперії, лишається принципово відкритим.

• Літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди в селі Чорнухи (Фейсбук-сторінка, Вікіпедія) (більше про тематичні “сковородинські” установи – у добірці музейного порталу до 300-річчя філософа);
• Музей-садиба Івана Котляревського (Полтава) (Вікіпедія);
• Полтавський літературно-меморіальний музей Івана Котляревського (Вікіпедія; Фейсбук-сторінка);
• Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного (Полтава) (на сайті музею є посилання на соцмережі, зокрема, Фейсбук та Інстаграм);
• Кобеляцький музей літератури і мистецтва (Фейсбук-сторінка; Вікіпедія);
• Державний літературно-меморіальний музей Олеся Гончара (село Сухе; Вікіпедія);
• Літературний музей родини Драгоманових (Гадяч; Вікіпедія);
• Літературно-меморіальний музей Миколи Гоголя (село Великі Сорочинці; Вікіпедія; музейний портал);
• Полтавський літературно-меморіальний музей Володимира Короленка (Фейсбук-сторінка; про труднощі в інтерпретації постаті письменника йшлося в розділі про музеї Житомирщини).

У Миргороді працює Літературно-меморіальний музей Давида Гурамішвілі (Вікіпедія) – грузинського поета XVIII століття. Є припущення, що класик грузинської літератури міг особисто зустрічатися з Григорієм Сковородою і перебувати під впливом його філософії. Гіпотетичній зустрічі митців присвятив вірш “Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді “Витязя в тигровій шкурі”” Павло Тичина. Такі перегуки наочніше “вписують” українську літературу в контекст світової.

У Шилівці Зіньківського району при школі відкрито експозицію, присвячену пам’яті братів Григора й Григорія Тютюнників.

Крім того, у самому Зінькові зберігся будинок, де мешкала родина Зерових (брати Микола Зеров і Михайло Зеров (Михайло Орест) – відомі поети першої половини ХХ століття), однак наразі інформації про створення якого-небудь меморіального комплексу немає.

Рівненська область

Пам’ятник Уласу Самчуку – із сайту Рівненського обласного краєзнавчого музею

Відділом рівненського краєзнавчого музею є Літературний музей Уласа Самчука – видатного прозаїка ХХ століття.

Крім того, матеріали з літературного краєзнавства доступні на сторінці Літературна Рівненщина Рівненської обласної бібліоігротеки для дітей.

Сумська область

Експозиція з музею Олександра Олеся в Білопіллі – “Сумські дебати”

У Сумській області можна відвідати місця, пов’язані із постатями класика української літератури ХІХ століття Пантелеймона Куліша й поета-символіста Олександра Олеся:

• Музей поета Олександра Олеся в селі Білопілля (Вікіпедія);
• Музей Пантелеймона Куліша у місті Шостка (Вікіпедія).

Крім того, з 2020 року ідеться про заснування музею Олександра Олеся в Сумах – у будинку, де мешкав поет. Станом на вересень 2020 року СБУ погодилася передати будівлю місту. Також активісти створили музейну арку (МузАрку) на честь поета..

Тернопільська область

Бібліотека-музей “Літературне Тернопілля” – з Фейсбук-сторінки установи

Як і в інших регіонах, тематичні літературні виставки, судячи з сайту, регулярно відбуваються в тернопільському краєзнавчому музеї, однак в області є й спеціалізовані музейні установи, присвячені літературному процесу й окремим постатям краю:

• Бібліотека-музей “Літературне Тернопілля”;
• Обласний комунальний музей Богдана Лепкого в місті Бережани (Фейсбук-сторінка; Вікіпедія);
• Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса у Старому Скалаті (Фейсбук-сторінка; Вікіпедія);
• Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у селі Велеснів;
• Тилявський літературно-меморіальний музей Уласа Самчука (Фейсбук-сторінка; Вікіпедія).

Крім того, розширити уявлення про світову літературу й закріпити почуття поваги до інших культур може відвідування таких закладів, як обласний літературно-меморіальний музею Юліуша Словацького у місті Кременець, а краще зрозуміти складність і цікавість процесу книговидання – таких, як Бережанський міський музей книги.

Харківська область

Будинок “Слово” в Харкові – Вікіпедія

Багата літературна історія Харківської області – від часів Григорія Сковороди до діяльності сьогоднішньої рок-зірки української поезії Сергія Жадана – робить її привабливим регіоном для “літературного туризму”. На жаль, через безпекову ситуацію це ризиковано навіть для мешканців краю. Утім, харківські літмузеї ведуть доволі активне онлайн-життя:

• Харківський літературний музей (Інстаграм, Фейсбук-сторінка);
• Харківська резиденція “Слово” (YouTube-канал; резиденція поєднує меморіальну квартиру літературознавця Юрія Шевельова й письменницький будинок “Слово” – до речі, фасад будівлі постраждав під час одного з російських обстрілів у березні 2022 року);
• Меморіальний будинок-музей Гната Хоткевича в смт Високому (Вікіпедія).

Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди у Сковородинівці (Вікіпедія) був зруйнований внаслідок ворожого обстрілу навесні 2022 року, але, ймовірно, підлягає реставрації. На офіційному сайті музею позначено, що його зачинено, але можна переглянути інформацію про його діяльність до повномасштабної війни.

Також із Харковом пов’язана постать театрального режисера Леся Курбаса – важливої і трагічної постаті Розстріляного відродження. Із його діяльністю докладніше можна ознайомитися на сторінці відповідного проєкту. Нагадаємо, що нещодавно “НУШ” публікувала методичні матеріали на тему творчості Курбаса.

Херсонська область

Фото з Фейсбук-сторінки музею “Літературна Херсонщина”

На жаль, лівобережна частина Херсонської області досі лишається окупованою, а правобережна потерпає від постійних обстрілів, що, безумовно, унеможливлює повноцінну роботу культурних установ. Крім того, регіон постраждав внаслідок підриву ворогом дамби Каховської ГЕС на початку літа 2023 року. Попри складні умови, навіть в окупації, продовжував працювати музей “Літературна Херсонщина” (Вікіпедія; відділеня Херсонського краєзнавчого музею), однак на його сторінці у Фейсбук давно не було оновлень.

Непоправної шкоди, наприклад, зазнав музей художниці-примітивістки Поліни Райко в Олешках. Імовірно, така сама доля спіткала дім-музей Остапа Вишні в селі Кринки Олешківського району (Інстаграм-сторінка).

Також експозиції краєзнавчих музеїв Херсонщини (зокрема, в тимчасово окупованій Чаплинці) містять предмети, пов’язані із життям і творчістю драматурга Миколи Куліша – уродженця цього краю.

Хмельницька область

Хмельницький обласний літературний музей – Вікіпедія

Активну просвітницьку й наукову діяльність провадить Хмельницький обласний літературний музей (Вікіпедія), заснований 1993 року. Судячи зі сторінки музею у Фейсбук, крім екскурсій, учителі й школярі можуть потрапити на зустрічі з місцевими літераторами, взяти участь у творчих конкурсах, послухати лекції про письменників і письменниць краю.

Черкаська область

“Тарасова світлиця” – Вікіпедія

Черкащина першочергово асоціюється із “шевченківськими місцями”, а також із діяльністю Івана Нечуя-Левицького і “витязя молодої української поезії” – шістдесятника Василя Симоненка. В області є чимало музеїв і пам’яток, які можна відвідати в межах “літературного туризму”:

• Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка (Шевченкове);
• Шевченківський національний заповідник (біля Канева: могила Тараса Шевченка, “Тарасова світлиця” та інші об’єкти; Вікіпедія);
• Музей “Кобзаря” в Черкасах (ресурс “Портал Шевченка” із фото і 3D-туром; Вікіпедія);
• Літературно-меморіальний музей Івана Нечуя-Левицького (Стеблів; інформація на сайті Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника; Вікіпедія);
• Музейна кімната “Робочий кабінет Василя Симоненка” (Черкаси);
• Меморіальний музей-квартира Надії Суровцової в Умані (Вікіпедія).

Чернівецька область

Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської – Inclusive Travels in Ukraine

Із Буковиною пов’язане життя класиків української літератури – Ольги Кобилянської і Юрія Федьковича:

• Літературно-меморіальний музею Юрія Федьковича (Чернівці – Фейсбук-сторінка; Вікіпедія);
• Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської (Фейсбук-сторінка; докладніше про експозицію на сайті НСПУ за посиланням).

Крім того, у Чернівцях довгий час мешкав єврейський німецькомовний поет Пауль Целан. Із діяльністю Літературного целанівського центру можна ознайомитися за посиланням.

Чернігівська область

“Ганнина пустинь” – Inclusive Travels in Ukraine

Літературний контекст Чернігівщини сягає найдавніших часів – зокрема, із Сіверщиною пов’язана історична основа “Слова о полку Ігоревім”. У цьому контексті цікавим для відвідування є Новгород-Сіверський історико-культурний заповідник “Слово о полку Ігоревім”.

Серед інших музеїв, що занурюють відвідувачів в український літературний контекст, такі:

• Народний музей повісті Михайла Коцюбинського “Fata Morgana” у Вихвостові (саме в цьому селі сталася трагедія, яка стала життєвою основою твору);
• Сосницький літературно-меморіальний музей Олександра Довженка (Фейсбук-сторінка; Вікіпедія);
• Пісківський історико-меморіальний музей Павла Тичини;
• Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського (садиба Коцюбинського);
• Обласний історико–меморіальний музей–заповідник Пантелеймона Куліша “Ганнина Пустинь” (Оленівка; Фейсбук-сторінка).

Автономна Республіка Крим

Ялтинський дім Лесі Українки – “Голос Криму”

Редакція не виключала Крим ні з опитування, ні з пошуку, адже Крим – невід’ємна частина України. До окупації 2014 року в Криму почали діяти літературні музеї українського спрямування:

• Музей Лесі Українки (Ялта) (Вікіпедія);
• Музей Михайла Коцюбинського (Сімеїз) (Вікіпедія).

У Ялті мали створити музей Степана Руданського, адже письменник похований у Криму.

Такі ініціативи мали велике значення для виховання національно свідомої української молоді краю, однак не встигли розвинути свій потенціал. До 2014 року Історико-літературний музей у Ялті (Вікіпедія) також поступово змінював суто російськоцентричні наративи. Однак, судячи з відгуків на кримських туристичних сайтах, зараз музей Лесі Українки працює як відділ ялтинського історико-літературного музею і втратив українське “забарвлення”. Письменницю тут подають як частину російського літературного контексту.

Водночас більшість літературно-меморіальних музеїв Криму були (і лишаються в умовах окупації) присвячені російським літераторам. Список таких установ довгий, і їхня майбутня доля – це ще одне питання освітньо-культурної політики, яке необхідно буде розв’язати після звільнення півострова.

Ірина Пасько, “Нова українська школа”

Титульне фото: Фейсбук-сторінка Національного музею Тараса Шевченка