Теми статті: вчителям, література, українська мова, учням
5 Жовтня 2023
5 444
0
Нещодавно редакція “Нової української школи” проводила розвідувальне опитування про те, як відбувається викладання літератури рідного краю в 5-11 класах і яких матеріалів бракує вчителям.
Чимало з опитаних зазначили, що мали досвід організації зустрічей з письменниками, однак майже ніхто не розповів про досвід літературних екскурсій чи співпраці з літературними музеями.
Редакція “Нової української школи” цілком свідома того, що в умовах воєнного стану з безпекових міркувань і з огляду на необхідність фінансування таких заходів провести екскурсію до літмузею можна далеко не завжди. Зокрема, не може бути й мови про це на прифронтових чи тимчасово окупованих територіях. Позбавлені такої можливості й діти, які виїхали за кордон.
Однак перегляд сайтів, соцмереж, які ведуть музейні працівники, матеріалів, якими вони діляться, – це ще одне цінне джерело вивчення літератури рідного краю, яке можна використовувати, щоб поглибити матеріал й урізноманітнити форми роботи на уроках. На сайтах є фотографії, віртуальні тури, анонси подій (онлайн або із вільним входом), дописи про літераторів, знакові події, періодику. Маючи контакти музейників, можна домовитися про онлайн-лекцію для школярів – найчастіше музеї охоче йдуть на таку співпрацю, адже просвітницька діяльність розширює аудиторію відвідувачів. На музейному порталі можна шукати інформацію про музеї за регіонами, що допоможе в розширенні уявлень учнівства не лише про літературу, а й про історію, культуру, науку України.
Зазначимо, що представлений нижче список не претендує на вичерпність – однак може стати відправною точкою для подальших пошуків і планів. Основні ресурси в статті – це сайти музеїв. Якщо ж таких немає, ми додали сторінки закладів у соцмережах, на туристичних порталах, у Вікіпедії.
Київ
Безумовно, із Києвом пов’язано найбільше імен літераторів і літераторок, адже місто довгий час було простором найбільших можливостей для творчої реалізації.
Зокрема, діють такі музеї:
Крім того, вихованню поваги до інших культур сприятиме відвідування музеїв письменників інших націй, які жили й творили в України, наприклад, музею Шолом-Алейхема в Києві.
У цій ситуації, звісно, не йдеться про росіян: хоч би тому, що навіть за умови грамотної подачі імперського контексту, навіть у порівняно безпечному регіоні відвідання такої установи може стати тригерним для дітей, що живуть під обстрілами, втратили рідних на війні і/або змушені були покинути рідний дім).
Цікавим прикладом музейно-літературної діяльності вчителів і школярів є літературний музей Олеся Гончара при спеціалізованій школі №76 ім. Олеся Гончара Святошинського району Києва (історія ініціативи і відео на сайті школи; Вікіпедія). Аналогічні ініціативи реалізували й в інших регіонах.
Вінницька область
На Вінниччині в різний час мешкали знакові українські письменники. Серед літературних музеїв найвідоміші такі:
Волинська область
Волинь у першу чергу асоціюється із “Лесиними місцями”, серед яких, зокрема:
Дніпропетровська область
У Дніпропетровській області функціонує один із небагатьох обласних літературних музеїв України – музей “Літературне Придніпров’я” (Фейсбук-сторінка, Інстаграм). Із областю пов’язана діяльність низки відомих літераторів, зокрема Павла Загребельного, Олеся Гончара й Валер’яна Підмогильного. Аудиторії з експозиціями особистих речей і видань перших двох письменників створені в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара, існує також аудиторія “Літературне Придніпров’я” з відповідним наповненням (мапи, бібліотека тощо).
Крім того, в області можна відвідати:
Крім того, популяризації літератури рідного краю сприяє волонтерський проєкт “Слово на стіні” – це погоджені з місцевою владою графіті з портретами й цитатами письменників-краян. Крім обласного центру, вони є в Павлограді й Кам’янському.
Філією Павлоградського історико-краєзнавчого музею є меморіальний музей-квартира поетеси Ганни Світличної, однак докладної інформації про роботу цього підрозділу немає – очевидно, її потрібно уточнювати в краєзнавчому музеї (наприклад, в офіційному Інстаграм-акаунті установи).
Донецька область
До повномасштабного вторгнення російської федерації на Донеччині працювало багато музеїв літературного спрямування – це свідчить про активну роботу краєзнавців із дослідження історії регіону.
Наприклад, на сторінці Донецького обласного краєзнавчого музею за пошуковим запитом “Літературна Донеччина” можна знайти чимало статей про письменників, які зображували край у своїх творах, народилися чи провели тут певну частину життя (Василь Стус, Михайло Петренко, Світлана Решетова, Спиридон Черкасенко та інші).
Як і з іншими тимчасово окупованими територіями, проблемою є статус і збереження фондів музеїв в окупації. У Горлівці досі, судячи з сайту закладу, функціонує музей мініатюрної книги – тотально русифікований. На сайті Донецького обласного краєзнавчого музею зазначено: у Докучаєвській школі № 1 свого часу було відкрито музей дитячого письменника Грицька Бойка, однак зараз місто окуповане так званою “ДНР” і доля музею не відома. У медіа були повідомлення, що бахмутським краєзнавцям вдалося вивезти предмети з експозиції музею Микити Шаповала (село Серебрянка) – поета й державного діяча часів УНР.
Незадовго до Євромайдану в Горлівці відкрили музей Василя Стуса, який, закономірно, закрився в російській окупації. На Вікі-сторінці музею “Мій край – Поділля”, однак, є повідомлення, що при цій установі працює філія Донбаського історико-літературного музею Василя Стуса.
На Донеччині є певна традиція створення шкільних літературних кімнат-музеїв. Наприклад, ми знайшли інформацію про музейну кімнату Степана Васильченка в ЗЗСО № 21 Торецька, а також про кімнату-музей Миколи Чернявського у Святогорівці, музей-кімнату Володимира Сосюри в школі №1 Сіверська, кімнату-музей Сави Божка у школі №2 Покровська. На тимчасово окупованій території Антрацита залишився шкільний музей Григора Тютюнника.
Крім того, літературний краєзнавець Вадим Оліфіренко створив сайт “Література рідного краю” про творчість письменників Донбасу.
Житомирська область
На Житомирщині також функціонує обласний літературний музей (Фейсбук-сторінка; Вікіпедія). До складу музею входить літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака, розташований у селі Верхівня Ружинського району.
Крім того, є такі установи, пов’язані із літературною історією краю:
Ще один музей, присвячений життю і творчості Володимира Короленка, функціонує в Полтаві, однак його постать є дещо суперечливою. Короленко писав російською і не вважав себе українським письменником. Його твори ідейно гуманістичні, він відкрито критикував більшовицький терор, однак питання національної ідентифікації у цьому випадку стоїть доволі гостро. Щоб ухвалити рішення про те, чи варто знайомити школярів із творчістю цього земляка, вчителеві варто ознайомитися з питанням докладніше (приклад критичної публікації на тему – за посиланням).
Закарпатська область
У Закарпатській області є централізовані осередки вивчення літературного життя краю:
Запорізька область
У Запорізькій області, значна частина якої наразі перебуває в тимчасовій окупації, немає окремих літературних музеїв.
Редакція звернулася по коментар до освітянок області – Ольги Харлан, докторки філологічних наук, завідувачки кафедри української та зарубіжної літератури і порівняльного літературознавства факультету філології та соціальних комунікацій Бердянського державного педагогічного університету (релокований до Запоріжжя), та Вікторії Перелигіної, вчительки української мови та літератури, яка через війну змушена була виїхати із Поліг до обласного центру.
За відсутності спеціалізованих літмузеїв обидві освітянки радять звертатися до місцевих краєзнавців, адже літературне краєзнавство є частиною дослідження історії регіону. Краєзнавці відшукують матеріали, не доступні у звичайних бібліотеках, підтримують зв’язки із фахівцями з інших регіонів, тож, як зазначає Ольга Харлан, можуть показати літературний процес краю в ширшому контексті, зацікавити школярів курйозними випадками, пов’язаними із перебуванням митців у їхньому населеному пункті. Вікторія Перелигіна зазначила, що до вторгнення постійно співпрацювала з краєзнавчим музеєм у Пологах, тематика роботи якого також охоплювала літературне краєзнавство. Зрозуміло, що в сучасних безпекових умовах про таку роботу не йдеться: Пологи в тимчасовій окупації і, хоч сайт музею працює, доля фондів достеменно не відома.
Тематичні виставки відбуваються в Запорізькому краєзнавчому музеї і, зокрема, у липні цього року тут експонували збірку “Донецькі сонети” Миколи Чернявського, видану в Бахмуті. Отже, є сенс стежити за анонсами подій у соцмережах музею (Фейсбук, Інстаграм).
Іншим підходом є співпраця із районними, міськими, обласними бібліотеками: працівники таких установ завжди обізнані із літературним процесом.
Івано-Франківська область
В Івано-Франківській області чимало знакових місць, пов’язаних із історією української літератури. Зокрема, тут є обласний літературний музей – Літературний музей Прикарпаття (Вікіпедія). Крім того, можна відвідати:
Загалом у Криворівні чимало місць, пов’язаних з історією української літератури, адже свого часу це був ледь не центр паломництва по гірську автентику. Докладніше, наприклад, можна прочитати за цим посиланням.
Київська область
У літературно-мистецькій експозиції Обухівського районного історико-краєзнавчого музею є матеріали, пов’язані з письменниками Григорієм Косинкою і Василем Чухлібом.
Також частиною Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав” є Музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема.
Кіровоградська область
Кіровоградська область, зокрема Кропивницький, асоціюється із діяльністю “театру корифеїв” – у літературному аспекті це творчість Марка Кропивницького й Івана Тобілевича (Івана Карпенка-Карого):
Крім того, із областю пов’язане ім’я Юрія Яновського. Судячи з відкритих джерел, функціонує музей Юрія Яновського в селі Нечаївка (Вікіпедія; стаття на сторінці Педагогічного музею України).
Луганська область
До повномасштабної війни в регіоні діяли такі літературні музеї:
Очевидно, що, поки Луганська область тимчасово перебуває в окупації, говорити про екскурсії абсурдно. Однак зараз, як ніколи, школярам і школяркам з Луганської області важливо розуміти, що їхній рідний край – невід’ємна частина України, зокрема і в плані літературного процесу.
Львівська область
Львів має репутацію одного з центрів літературного й видавничого життя України, тож не дивно, що і місто, й область загалом відкривають широкі можливості для “літературного туризму”. Особливо багато місць, пов’язаних із життям і творчістю Івана Франка і членів Руської трійці:
Музей польського письменника єврейського походження Бруно Шульца можна відвідати в Дрогобичі (сторінка музею у Вікіпедії – за посиланням).
Миколаївська область
Нам вдалося знайти інформацію про відкриття “Бібліотечного літературного музею на Потьомкінській” у Центральній бібліотеці Миколаєва. У музею є активна Фейсбук-група, де, як мінімум, постійно нагадують про дати народження письменників-краян.
Сайт Миколаївської обласної бібліотеки для дітей імені В.О. Лягіна пропонує розробку “Письменники Миколаївського краю – віртуальний проєкт літературного краєзнавства”. Зокрема, дистанційно можна скористатися розділом “Імена письменників на карті Миколаївщини”.
Крім того, попри складну безпекову ситуацію працює Миколаївський обласний краєзнавчий музей. У соцмережах установи (Інстаграм, Фейсбук) є анонси заходів, зокрема й літературного спрямування.
У Первомайську Миколаївської області функціонує арт-хаб “Вінграновський” (Футуристична бібліотека-музей Миколи Вінграновського, одного з найвідоміших поетів-шістдесятників, актора й кінорежисера). Із цим закладом співпрацює обласний ІППО (таку інформацію інститут надав у відповідь на запит “НУШ”).
Одеська область
Одеський літературний музей розташований у палаці князів Гагаріних. Судячи з опису діяльності, установа представляє мультикультурне літературне обличчя міста й регіону.
Крім того, у місті працює Музей рідкісної книги Наукової бібліотеки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (Вікіпедія; сайт університету), однак, як у випадку із будь-якими музеями, розташованими в закладах освіти, постає питання про можливість його вільного відвідування.
Полтавська область
Літературна історія Полтавщини багата й різноманітна: із регіоном, як мінімум, пов’язані життя і творчість Івана Котляревського й Панаса Мирного. На території сучасної Полтавської області народився Григорій Сковорода, на початку ХХ століття тут мешкав Олесь Гончар. Із регіоном пов’язана й творчість Миколи Гоголя – утім, питання про те, як трактувати письменника, що, зображуючи українське життя, все-таки обрав мову імперії, лишається принципово відкритим.
У Миргороді працює Літературно-меморіальний музей Давида Гурамішвілі (Вікіпедія) – грузинського поета XVIII століття. Є припущення, що класик грузинської літератури міг особисто зустрічатися з Григорієм Сковородою і перебувати під впливом його філософії. Гіпотетичній зустрічі митців присвятив вірш “Давид Гурамішвілі читає Григорію Сковороді “Витязя в тигровій шкурі”” Павло Тичина. Такі перегуки наочніше “вписують” українську літературу в контекст світової.
У Шилівці Зіньківського району при школі відкрито експозицію, присвячену пам’яті братів Григора й Григорія Тютюнників.
Крім того, у самому Зінькові зберігся будинок, де мешкала родина Зерових (брати Микола Зеров і Михайло Зеров (Михайло Орест) – відомі поети першої половини ХХ століття), однак наразі інформації про створення якого-небудь меморіального комплексу немає.
Рівненська область
Відділом рівненського краєзнавчого музею є Літературний музей Уласа Самчука – видатного прозаїка ХХ століття.
Крім того, матеріали з літературного краєзнавства доступні на сторінці Літературна Рівненщина Рівненської обласної бібліоігротеки для дітей.
Сумська область
У Сумській області можна відвідати місця, пов’язані із постатями класика української літератури ХІХ століття Пантелеймона Куліша й поета-символіста Олександра Олеся:
Крім того, з 2020 року ідеться про заснування музею Олександра Олеся в Сумах – у будинку, де мешкав поет. Станом на вересень 2020 року СБУ погодилася передати будівлю місту. Також активісти створили музейну арку (МузАрку) на честь поета..
Тернопільська область
Як і в інших регіонах, тематичні літературні виставки, судячи з сайту, регулярно відбуваються в тернопільському краєзнавчому музеї, однак в області є й спеціалізовані музейні установи, присвячені літературному процесу й окремим постатям краю:
Крім того, розширити уявлення про світову літературу й закріпити почуття поваги до інших культур може відвідування таких закладів, як обласний літературно-меморіальний музею Юліуша Словацького у місті Кременець, а краще зрозуміти складність і цікавість процесу книговидання – таких, як Бережанський міський музей книги.
Харківська область
Багата літературна історія Харківської області – від часів Григорія Сковороди до діяльності сьогоднішньої рок-зірки української поезії Сергія Жадана – робить її привабливим регіоном для “літературного туризму”. На жаль, через безпекову ситуацію це ризиковано навіть для мешканців краю. Утім, харківські літмузеї ведуть доволі активне онлайн-життя:
Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди у Сковородинівці (Вікіпедія) був зруйнований внаслідок ворожого обстрілу навесні 2022 року, але, ймовірно, підлягає реставрації. На офіційному сайті музею позначено, що його зачинено, але можна переглянути інформацію про його діяльність до повномасштабної війни.
Також із Харковом пов’язана постать театрального режисера Леся Курбаса – важливої і трагічної постаті Розстріляного відродження. Із його діяльністю докладніше можна ознайомитися на сторінці відповідного проєкту. Нагадаємо, що нещодавно “НУШ” публікувала методичні матеріали на тему творчості Курбаса.
Херсонська область
На жаль, лівобережна частина Херсонської області досі лишається окупованою, а правобережна потерпає від постійних обстрілів, що, безумовно, унеможливлює повноцінну роботу культурних установ. Крім того, регіон постраждав внаслідок підриву ворогом дамби Каховської ГЕС на початку літа 2023 року. Попри складні умови, навіть в окупації, продовжував працювати музей “Літературна Херсонщина” (Вікіпедія; відділеня Херсонського краєзнавчого музею), однак на його сторінці у Фейсбук давно не було оновлень.
Непоправної шкоди, наприклад, зазнав музей художниці-примітивістки Поліни Райко в Олешках. Імовірно, така сама доля спіткала дім-музей Остапа Вишні в селі Кринки Олешківського району (Інстаграм-сторінка).
Також експозиції краєзнавчих музеїв Херсонщини (зокрема, в тимчасово окупованій Чаплинці) містять предмети, пов’язані із життям і творчістю драматурга Миколи Куліша – уродженця цього краю.
Хмельницька область
Активну просвітницьку й наукову діяльність провадить Хмельницький обласний літературний музей (Вікіпедія), заснований 1993 року. Судячи зі сторінки музею у Фейсбук, крім екскурсій, учителі й школярі можуть потрапити на зустрічі з місцевими літераторами, взяти участь у творчих конкурсах, послухати лекції про письменників і письменниць краю.
Черкаська область
Черкащина першочергово асоціюється із “шевченківськими місцями”, а також із діяльністю Івана Нечуя-Левицького і “витязя молодої української поезії” – шістдесятника Василя Симоненка. В області є чимало музеїв і пам’яток, які можна відвідати в межах “літературного туризму”:
Чернівецька область
Із Буковиною пов’язане життя класиків української літератури – Ольги Кобилянської і Юрія Федьковича:
Крім того, у Чернівцях довгий час мешкав єврейський німецькомовний поет Пауль Целан. Із діяльністю Літературного целанівського центру можна ознайомитися за посиланням.
Чернігівська область
Літературний контекст Чернігівщини сягає найдавніших часів – зокрема, із Сіверщиною пов’язана історична основа “Слова о полку Ігоревім”. У цьому контексті цікавим для відвідування є Новгород-Сіверський історико-культурний заповідник “Слово о полку Ігоревім”.
Серед інших музеїв, що занурюють відвідувачів в український літературний контекст, такі:
Автономна Республіка Крим
Редакція не виключала Крим ні з опитування, ні з пошуку, адже Крим – невід’ємна частина України. До окупації 2014 року в Криму почали діяти літературні музеї українського спрямування:
У Ялті мали створити музей Степана Руданського, адже письменник похований у Криму.
Такі ініціативи мали велике значення для виховання національно свідомої української молоді краю, однак не встигли розвинути свій потенціал. До 2014 року Історико-літературний музей у Ялті (Вікіпедія) також поступово змінював суто російськоцентричні наративи. Однак, судячи з відгуків на кримських туристичних сайтах, зараз музей Лесі Українки працює як відділ ялтинського історико-літературного музею і втратив українське “забарвлення”. Письменницю тут подають як частину російського літературного контексту.
Водночас більшість літературно-меморіальних музеїв Криму були (і лишаються в умовах окупації) присвячені російським літераторам. Список таких установ довгий, і їхня майбутня доля – це ще одне питання освітньо-культурної політики, яке необхідно буде розв’язати після звільнення півострова.
Ірина Пасько, “Нова українська школа”
Титульне фото: Фейсбук-сторінка Національного музею Тараса Шевченка
Обговорення