Лижні дні, чотири години німецької щодня, дрескод та креативність: як українські діти вчилися в інтеграційному класі Швейцарії

Понад рік вчителька німецької мови з Кременчука Олена Головня працювала в інтеграційному класі містечка Трюббах у кантоні Санкт-Галлен, зокрема, вчила українських дітей німецької мови.

За рік клас виріс із трьох учнів до 13. У ньому вчилися діти 12–16 років, а завдяки рекомендаціям Олени Головні до класу взяли ще й восьмирічного хлопчика з Маріуполя.

Вчителька допомагала українським дітям опанувати чужу для них мову, а організовуючи театральні вистави чи мандрівки, сприяла адаптації до іншої країни та іншого життя.

“Нова українська школа” продовжує збирати історії наших освітян, які через повномасштабну війну опинилися за кордоном та продовжили працювати в освітній сфері іншої країни. Зауважимо, що кожна історія базується на персональному досвіді наших героїв, їхніх думках та судженнях.

У новому матеріалі читайте:

• які предмети вивчали в інтеграційному класі;
• чим швейцарська школа відрізняється від української;
• як директор перевіряє роботу педагогів;
• за що інтеграційний клас виграв екскурсію у планетарій;
• як наші учні допомагали в адаптації інших дітей.

Далі — пряма мова Олени Головні.

ВІД ВОЛОНТЕРСТВА В АВСТРІЇ ДО ШКОЛИ У ШВЕЙЦАРІЇ

Олена Головня з кременчуцьким учнями

До повномасштабної війни я працювала в Кременчуці вчителькою німецької мови. Завжди намагалася мотивувати учнів до вивчення іноземної і сама із задоволенням долучалася до різних ініціатив [зокрема, брала участь у конкурсі “Вчитель року”, представляла Полтавщину в півфіналі — ред.]

Після повномасштабного вторгнення росії спершу я поїхала волонтеркою в австрійське місто Брегенц, де допомагала українським родинам опанувати німецьку – вчила й батьків, і дітей.

Якось у місцевій Facebook-спільноті я побачила оголошення, що в інтеграційний клас Швейцарії, у якому вчаться українські діти-біженці, потрібен вчитель німецької мови (а Брегенц розташований на кордоні Австрії зі Швейцарією). Мене це зацікавило, тож я вирішила написати мотиваційного листа.

На співбесіді були директор муніципальної школи Oberstufenzentrum і віцепрезидент шкільної ради та молодіжної політики. Я дуже хвилювалася, чи зможу зрозуміти швейцарський діалект, але зі мною спілкувалися літературною німецькою.

Мені розповіли, що в школі навчається приблизно 180 учнів, у кожному класі від 15 до 19 дітей (разюча різниця в порівнянні з подекуди переповненими класами в Україні).

У швейцарський школі вчитель викладає декілька дисциплін. Наприклад:

• математику, фізкультуру і трудове навчання;
• або італійську, образотворче мистецтво й кулінарну справу.

Уже згодом мені пояснили, що для цього вчителі, маючи вищу освіту, проходять кількамісячні курси. Вони дають їм змогу викладати різні дисципліни в школі (це схоже до підвищення кваліфікації в певному напрямі).

До речі, у кожному класі є два класні керівники, які працюють по черзі, наприклад, з понеділка до середи або із четверга до п’ятниці.

В інтеграційному класі муніципальної школи Oberstufenzentrum

Також мене вразило оснащення школи, зокрема, актова зала-трансформер, спортивний комплекс із різноманітним інвентарем і майстерні для трудового навчання, де є все необхідне.

У швейцарській школі заведено, що на уроках домашнього господарства та трудового навчання хлопці й дівчата однаково вчаться готувати, прати, шити чи майструвати.

А от уроки фізкультури проходять окремо для хлопців та дівчат. Їх проводять не лише в спортзалі, а й у фітнесцентрі та на скейт-майданчику. Крім цього, учні обов’язково здають нормативи з плавання.

ЯК ВІДКРИЛИ КЛАС ДЛЯ ТРЬОХ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ

На співбесіді я запитала, скільки учнів буде навчатися в інтеграційному класі. Відповідь мене здивувала — три! Як пояснив директор, у школі готові приймати й далі українських дітей, які з родинами будуть переїжджати з України через війну. Тобто тут очікували, що їхня кількість зростатиме.

Із травня 2022 року я почала працювати в інтеграційному класі. За рік до нього приєдналося ще 10 учнів із Мелітополя, Маріуполя, Херсона, Миколаєва, Полтави та Донецька. За віком діти були майже однолітками — від 12 до 16 років.

Наприкінці травня 2023 до класу приєднався хлопчик із Маріуполя, якому було 8 років. Німецької мови він не знав, а вчителі в початковій школі нарікали на його надмірну активність та емоційність. Тому керівництво закладу освіти звернулося до мене з проханням допомогти йому адаптуватися в нашому класі. Я заздалегідь підготувала дітей, попросила їх, щоб узяли хлопчика під опіку й допомагали йому за потреби.

Згодом директор попросив узяти до класу 14-річну дівчинку з Кенії (хоча до цього в класі були лише діти з України). Вона спілкувалася англійською, а їй треба було вивчити німецьку.

Ми з дітьми підготувалися – зустріли її з плакатами. Вона дуже добре вписалася в нашу команду, бо ми за рік стільки всього пройшли, що справді були одним цілим. Діти швидко знайшли спільну мову та стали друзями, а для мене це був новий виклик та новий досвід.

В інтеграційному класі здебільшого увагу приділяли вивченню німецької мови. Це був основний предмет, який ми вивчали 4 години щодня. Для дітей закупили підручники та робочі зошити. До речі, школа закуповує щороку канцтовари, спортінвентар приблизно на 5 тисяч франків [203 500 гривень – ред.]. Кошти на це виділяє місцева громада як засновник школи.

Окрім інтенсивного курсу німецької, українські діти відвідували фізичну культуру та образотворче мистецтво.

У розкладі інтеграційного класу було три предмети — німецька, фізкультура та мистецтво

Наприклад, на уроках мистецтва діти розмальовували власноруч футболки, знаходили та відтворювали герб своєї родини. Вчителька мистецтва була в захваті від креативності наших дітей.

Учні інтеграційного класу на уроках мистецтва

Учні інтеграційного класу на уроках мистецтва

СТОМАТОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ, ДРЕСКОД ТА ЗАБОРОНА НА МОБІЛЬНІ — ЯКИХ ПРАВИЛ МАЮТЬ ДОТРИМУВАТИСЯ ШВЕЙЦАРСЬКІ УЧНІ

Моя роль зводилася до того, що діти мали якнайшвидше вивчити німецьку мову та опанувати правила соціального і шкільного життя. А вони відрізняються від тих, до яких ми звикли в українській школі. Наприклад, навчальний рік у Швейцарії починається в середині серпня.

Дещо інший і розклад уроків:

• перший урок стартує о 7:20, а в інтеграційному класі о 8:10;
• обід триває з 11:40 до 13:30 (діти обідають вдома);
• після обіду може бути одна чи дві пари, залежно від розкладу;
• на великій перерві діти обов’язково виходять на шкільне подвір’я;
• під час перерви учителі чергують на подвірʼї.

До речі, вчителі звертаються одне до одного, до директора чи технічного персоналу лише на “ти”. І в кожного вчителя є ключ, яким можна відчинити всі класні кімнати, бібліотеку, актову залу, зовнішні двері школи тощо.

Правила для учнів

• Учні школи мають особисту адресу електронної пошти, яка дає змогу використовувати застосунок Microsoft Teams. Він використовується як служба зв’язку між учителем і учнем.
• Якщо учень не може повноцінно займатися на уроці фізкультури (наприклад, після травми), то має принести письмове підтвердження від свого лікаря. А лікар має описати, яких видів діяльності слід уникати.

До речі, після уроків фізкультури діти обов’язково приймають душ, якщо далі за розкладом є ще уроки.

• У річному плані школи є обов’язкові лижні дні. Напередодні учні заповнюють анкету, де вказують, на чому хочуть кататися – на лижах чи сноуборді. На тренувальному майданчику працює інструктор, який визначає рівень катання, а потім вирішує, чи пустити дитину на високі гори, чи ні.

Спортивні змагання обов’язкові для всіх учнів

Також школа вважається місцем роботи, тому діти мають дотримуватися дрес-коду:

• одяг має бути зручним і функціональним, але не провокаційним та без образливих слів (нецензурна, лайлива лексика);
• ніяких довгих тренувальних штанів чи легінсів поза уроками фізкультури;
• одяг із ксенофобськими, расистськими, сексистськими чи іншими неприйнятними текстами чи зображеннями та символами (наприклад, реклама алкоголю) не допускається;
• носити головні убори, кепки та капюшони під час уроків не дозволяється;
• учням, які цього не дотримуються, дають нейтральну футболку, яку одягають поверх образливого одягу.

Ні в школі, ні на її території не можна користуватися мобільними телефонами – заборона стосується як учнів, так і вчителів.

Діє такий принцип: мобільний телефон не чути й не видно.

• Якщо учню з певних причин (наприклад, за станом здоров’я) необхідно мати із собою мобільний телефон, батьків просять повідомити про це класного керівника заздалегідь.
• Якщо правил використання мобільного телефону не дотримуються, вчителі можуть конфіскувати його на термін до одного тижня. Батькам дозволяється забрати мобільний телефон у той же день після узгодження з класним керівником.

Правила для батьків

На початку навчального року для батьків організовують дні відвідування школи. Це дає їм можливість побачити шкільну інфраструктуру, познайомитися з вчителями.

В інші дні батьки можуть відвідувати школу тільки після попередньої консультації з вчителями або адміністрацією.

• Також у школі проводять батьківські збори. Вони відбуваються не частіше ніж раз рік і мають сприяти комунікації між школою та батьками. А в старших класах взагалі проводяться тоді, коли є така потреба.
• Якщо діти хворіють і пропускають школу понад три дні, класний керівник може вимагати медичну довідку.
• Про самовільні пропуски вчителі мають повідомляти дирекцію.

Також на початку навчального року школа проводить стоматологічні огляди учнів (витрати бере на себе заклад освіти). У кожної дитини є медична картка, куди лікар- стоматолог вписує дані про обстеження. А далі батьки вирішують, де лікуватися.

Усі учні проходять обов’язковий стоматологічний огляд

ЯК ДАЛІ ВЧАТЬСЯ ДІТИ ПІСЛЯ ІНТЕГРАЦІЙНОГО КЛАСУ

За тим, як наші діти адаптувалися до нової школи та які успіхи мали у вивченні німецької, час від часу спостерігав директор. Це відбувалося на перервах чи на уроках. Він просто дивився за учнями, тобто все було в спокійній і невимушеній атмосфері.

Якщо директор хоче прийти на урок, то попереджає про це за тиждень. І каже, що це не перевірка вчителя, а спостереження за дітьми, аби потім зрозуміти, у які класи їх розподілити. Ніхто спеціально до таких уроків не готується, вчитель просто працює з дітьми.

У школі ми з учнями долучалися до різних спортивних та культурних заходів:

• готували малюнок на конкурс плакатів;
• змонтували та показали фільм про українські міста до та під час війни;
• влаштували виставку до Дня Незалежності України;
• підготували та запросили всю школу на яскраву театральну виставу німецькою мовою “Аліса в країні мрій”. До речі, декорації та костюми виготовили самостійно.

Малюнок учнів інтеграційного класу

За виставу ми отримали від громади подарунок — мандрівку в планетарій у місті Люцерн. У цій екскурсії для нас продумали все до дрібниць — на вокзалі підготували маршрут мандрівки, видали квитки, на платформі зустрів залізничник і провів до місць у вагоні, які були підготовлені спеціально для наших дітей (був напис “Інтеграційний клас”). Діти та я були вражені такою турботою.

У планетарії в місті Люцерн

У цьому навчальному році інтеграційний клас не працює. Частина дітей зараз вчиться у звичайних класах тієї ж школи. А ті діти, яким виповнилося 16 років і які підтвердили знання німецької мови на рівні А2, перейшли до навчально-професійного закладу. За віком вони не могли далі вчитися в школі Oberstufenzentrum, адже тут вчаться учні з 5 до 9 класу, а далі переходять в інші заклади.

Що цікаво, коли діти вчаться ще в середній школі, для них влаштовують дні профорієнтації та дають змогу спробувати себе в певній професії. Учні 9 класу ходять у ці дні в майстерні, перукарні тощо.

Наразі я працюю вчителем-асистентом у закладі інклюзивної освіти. Але й далі тримаю зв’язок із дітьми та вчителями школи, де діяв інтеграційний клас. Знаю, що для наших дітей зараз проводять додаткові заняття німецької мови, бо вони ж приєдналися до класів, де навчання від початку було німецькомовним, а учні вчили ще одну іноземну (англійську чи французьку). Учителі кажуть, що нашим дітям не просто, та вони дуже стараються.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Фото: Олена Головня

Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту “Strategic Media Support Program”. Його реалізує Львівський медіафорум за підтримки National Endowment for Democracy (NED).