Міфи про Героїв Небесної Сотні та Революцію Гідності: як росія намагається знецінити події на Майдані та як про це розповідати учням

“Через Майдан почалася війна”, “всі протести були проплачені”, а подвиг Героїв Небесної Сотні “просто міфологізували” – такими наративами росія намагається спотворити пам’ять українців та знецінити Революцію Гідності.

Особливість пропаганди в тому, що вона не має бути занадто складною та оригінальною, аби впливати на людей. Їй достатньо бути повторюваною: чим частіше, наполегливіше, інтенсивніше повторюють одні й ті ж ідеї, тим краще вони закріплюються у свідомості, каже Кирило Перевощиков, головний редактор проєкту VoxCheck.

До Дня Героїв Небесної Сотні, який в Україні щорічно відзначають 20 лютого, “Нова українська школа” підготувала добірку міфів про події Революції Гідності та спростувала їх разом із Кирилом Перевощиковим та Лесею Онишко, кандидаткою історичних наук, ученою секретаркою Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. А вчителі історії – Владислав Штегельський та Марія Воротило – додали свої поради для інтеграції міфів та спростувань на уроках.

Зокрема, у матеріалі читайте:

• чому Революція Гідності не є причиною російсько-української війни;
• скільки людей підтримало Революцію Гідності й чи були серед них лише українські націоналісти;
• як інтегрувати міфи та фейки про Майдан на уроках та які активності запропонувати учням;
• де можна знайти корисні тематичні матеріали для розмов у школах.

СПРОСТОВУЄМО МІФИ ПРО РЕВОЛЮЦІЮ ГІДНОСТІ ТА ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Ще від початку Революції Гідності росія запустила кампанію із розповсюдження різних фейків та міфів навколо протестувальників, аби знецінити їхню роль у тогочасній історії України. Відтоді ці наративи практично не змінилися.

Це ще називають ефектом ілюзії правди або ефектом повторення – люди схильні сприймати інформацію як правдиву, якщо вже чули її декілька разів, пояснює Кирило Перевощиков. Навіть якщо саме твердження є малоймовірним або вже було спростоване. Ба більше, інформація згодом може піддаватися “мутаціям” – перебільшуватися, обростати новими подробицями, змінюватися в емоційній тональності.

💡 Тому, коли говоримо про міфи щодо подій Революції Гідності, учням варто нагадати про базові правила медіаграмотності та про те, як працює пропаганда.

Міф № 1. Через Майдан почалася російсько-українська війна

Від розпаду СРСР росія не хотіла миритися з фактом відновлення України як незалежної держави, каже Леся Онишко. Тож рішення про те, чи окуповувати українські території, було ухвалене російською владою задовго до подій Революції Гідності.

“росія ще до 2014 року намагалася загарбати українські території – тут можна згадати й спроби захоплення острова Тузла в Керченській протоці у 2003-му, і підтримку проросійських сепаратистів у Криму в 1990-х. А операція з анексії Криму почалася 20 лютого 2014 року, тобто за декілька днів до втечі Януковича”, – розповідає Кирило Перевощиков.

У 2013 році росія почала застосовувати активні економічні впливи, щоби завадити асоціації України з ЄС (торговельні війни). Після чергового візиту Януковича восени 2013 року до москви, йому поставили чіткий ультиматум про те, що він мусить відмовитися від підписання угоди з ЄС. Уже 21 листопада 2013 року уряд Азарова оприлюднив розпорядження № 905-р про тимчасове зупинення підготовки підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною і відновлення діалогу з російською федерацією щодо співпраці в межах Митного союзу. Цей вчинок засвідчив повзучий наступ на українську демократію.

💡”Коли я говорю з учнями про події Революції Гідності, то завжди згадую про політику Януковича та Азарова. А щоби діти могли краще зрозуміти, якою ж була тодішня влада, показую їм сумнозвісні відео із ляпами Януковича та Азарова, зокрема із відвертим спотворенням української мови”, – каже Марія Воротило, вчителька історії.

Також під час розбору цього міфу учням важливо пояснити контекст та суть гібридної агресії росії ще до 2014 року, наголошує Владислав Штегельський, вчитель історії.

За його словами, ключова ціль росії була саме в посиленні впливу та контролі над Україною, запереченням її суб’єктності. росія напала не тому, що дії нашої держави могли нести для неї загрозу, а через страх втратити контроль над Україною. Тож разом з учнями можна проаналізувати риторику путіна і його погляд на Україну, як на частину росії.

• Архіви різних медіа (наприклад, “Української правди”) дають змогу проглянути всі новини за певний рік. Нас цікавить 2013. Вчитель радить запропонувати учням укласти хронологічну стрічку з подіями 2013 року, які б демонстрували тиск росії на Україну (наприклад, уже згадані вище торговельні війни влітку 2013 року чи поїздку Януковича до путіна і швидку зміну позиції). Можна скласти й загальний таймлайн агресивних дій росії від 1991 року.
• Крім цього, щоби учні змогли краще й доступніше зрозуміти суть подій Майдану, Владислав радить провести з дітьми власне дослідження та зібрати історії своєї родини про Революцію Гідності. Адже це одна з тих історичних подій, яка трапилася не так давно, тож кожна родина має певні спогади.

Або ж можна розширити вибірку шляхом залучення вчителів, знайомих батьків, опитувань через гугл-форми для всіх охочих тощо. Не обов’язково шукати саме історії учасників, це можуть бути й просто спогади про Майдан, ставлення до тих подій, страхи чи очікування. Такі речі можна перетворювати на великі проєкти й структурувати їх у таймлайн із декількома учасниками.

Водночас Леся Онишко наголошує, що методи росії залишилися незмінними ще із часів НКВС. Ідея відродження “історичної росії” червоною ниткою простежується у всіх діях кремля щодо України та колишніх радянських республік.

У цьому контексті прикладом може бути вторгнення до Грузії, коли грузини також обрали проєвропейський шлях, додає Владислав. Тут учням можна навести приклади пострадянських режимів, які йшли на компроміс і залишалися під впливом росії, наприклад, тотальну русифікацію й участь у збройній агресії білорусі.

“Чи інші країни, які так чи так не можуть повноцінно діяти у внутрішній та зовнішній політиці й навіть у питанні мови мають звертати увагу на росію. Будь-яка дія, яка йде врозріз із думкою росіян, викликала б у них агресію. Єдине, що їх влаштовує – цілковите підпорядкування. І це варто пояснювати учням” – додав Владислав Штегельський.

Міф № 2. Революція Гідності – це державний переворот, а не революція

Будь-які демократичні зміни в Україні чи інших країнах росія називає “переворотами”, каже Кирило Перевощиков. Проте треба завжди перевіряти визначення понять.

Державний переворот – насильницька зміна політичного режиму неконституційним шляхом.

• У контексті Революції Гідності варто розуміти, що, по-перше, протестувальники не застосовували насильство для зміни влади – навпаки, протестувальники спочатку поводилися мирно, першими силу застосували “беркутівці”. Тому це вже не відповідає визначенню державного перевороту.
• По-друге, ніхто силою не виганяв Януковича з президентської адміністрації – він сам утік із країни. 22 лютого 2014 року Верховна Рада ухвалила постанову про самоусунення президента від виконання конституційних повноважень. За це рішення проголосувало понад 300 депутатів, обраних українським народом.

💡Для старшокласників тут буде доречно провести паралелі з реальними переворотами, додає Владислав Штегельський. Як правило, перевороти організовуються незначною групою осіб. Можна поговорити про невдалу спробу перевороту ДКНС (Державний комітет із надзвичайного стану в СРСР), який провалився саме через відсутність підтримки з боку громадян – навпаки, вони почали чинити опір.

А ще навести приклади успішних переворотів, які призводили до встановлення диктатур. Одинадцятикласники вже матимуть досвід вивчення країн Європи, а десятикласники також уже знайомі з тим, як відбувалися перевороти, тому вони зможуть подискутувати на цю тему.

Водночас Леся Онишко акцентує, що здебільшого всі російські міфи є викривленим відзеркаленням дій самої росії. Тобто, якщо росіяни звинувачують своїх опонентів у якихось злочинах, то насправді їх скоїли вони самі. Класичний підхід до зміщення ролей – із жертви зробити кривдника.

“Насправді в тезі про те, що Революція Гідності начебто державний переворот, добре вбачаються дії самої росії. Адже саме вона вчинила державний переворот проти місцевої влади в Криму, супротиву місцевих органів влади в Донецькій та Луганській областях, а трохи згодом сепаратистські настрої намагалася підігрівати в Одеській та Харківській областях”, – каже історикиня.

Фото: Музей Революції Гідності. Автор – Богдан Пошивайло

Також, за її словами, визначення державного перевороту класично підходить і під дії “зелених чоловічків” у Криму чи загонів Стрєлкова й Безлера на Донеччині та Луганщині. Останні були громадянами рф і кадровими військовими, які вчинили в неконституційний спосіб зміну політичного режиму на Донбасі, захопивши місцеві органи влади, а також були причетними до організації псевдореферендумів навесні 2014 року на захоплених ними територіях.

“Сама ж Революція Гідності насправді почалася з мирних масових протестів. Якщо ми проаналізуємо Конституцію України, зокрема преамбулу, чи вирок Святошинського районного суду від 18 жовтня 2023 року про засудження винних у масових розстрілах на Майдані, то там йдеться про те, що український народ відповідно до задекларованих основоположних законів має право на самовизначення і відстоювання своїх прав і свобод”, – розповідає Леся Онишко.

Тож спершу події листопада 2013 року увійшли в історію як Євромайдан – це був мирний масовий протест, який мав переконати владу виконати свою обіцянку та підписати угоду про асоціацію між Україною та ЄС, урочиста церемонія якої була запланована на 29 листопада того ж року у Вільнюсі.

Однак після насильницьких дій із боку влади в ніч на 30 листопада, коли спецпризначенці масово вчиняли насильство щодо мирних протестувальників, на Майдан вийшло ще більше українців. Уже тоді люди почали вимагати справедливого покарання винних та відставки тогочасного керівництва держави, яке вчиняло грубі порушення прав та свобод своїх громадян, пояснює історикиня.

Міф № 3. Протести фінансував Захід/США, мітинги були проплачені

За даними Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва та Київського міжнародного інституту соціології, у подіях Євромайдану по всій Україні взяло участь 20 % населення – приблизно 8 мільйонів, каже Леся Онишко.

“Тоді виникає питання до людей, які продукують такі фейки: як можна оплатити роботу протестувальників у різних регіонах, якщо їх майже 8 мільйонів? Дійсно, тоді демократичний світ підтримав учасників Революції Гідності, а українці за кордоном, зокрема в містах їхнього компактного проживання, організовували свої Євромайдани, щоби підтримати співгромадян. Але для того, щоби нівелювати цю масову підтримку Революції Гідності демократичним світом, у росії запустили фейк, мовляв, усе було проплачено Заходом та США”, – розповідає історикиня.

Фото: Музей Революції Гідності. Автор – Oscar Ianson

Минуло понад 10 років, а росіяни та їхні прибічники досі не надали жодних доказів “проплаченості” революції, додає Кирило Перевощиков. Заклик вийти на Майдан поширювали українські медіа, громадські організації та окремі активісти.

💡Тут у класі можна провести аналогію з Помаранчевою революцією і показати класичне відео про “проплаченість майдану” від Людмили Янукович. Її тези можна порівняти з тезами цього міфу, каже Владислав Штегельський.

Міф № 4. На Майдан вийшли лише українські націоналісти, а протести підтримала меншість населення

Соціологічні опитування доводять, що й у 2013–2014, і сьогодні більшість населення підтримують Революцію, зазначає Кирило.

Так, опитування, проведене у 2020 році, демонструє, що у 2013–2014 протести підтримували 48 % українців. Ще 23 % не підтримували владу, однак були проти будь-яких масових заворушень. Сьогодні більшість громадян України у всіх регіонах (66,8 %) інтерпретують події на Майдані як “справедливе повстання народу проти диктатури, яке отримало назву Революція Гідності”. Такими є результати дослідження, проведеного в грудні 2022 року.

“Якщо подивитися на географію походження Героїв Небесної Сотні, то бачимо, що там є представники з усіх регіонів України, зокрема і Криму. Наприклад, Сергій Кемський, Герой Небесної Сотні, був родом із Керчі, говорив російською. А ще Сергій Нігоян – громадянин України вірменського походження, білорус Михайло Жизневський… Тоді на Майдані зібралися протестувальники різних політичних поглядів, але їх об’єднали спільні мета, погляди та цінності гідності й свободи”, – додає Леся Онишко.

За її словами, на Майдані серед різних політичних партій дійсно були й представники, які сповідували принципи українського націоналізму. Вони намагалися донести до учасників протестів свої погляди, і це цілком нормально, тому що все робилося в мирний спосіб.

“Загалом в основі українського націоналізму лежать ідеї відродження української державності, її розбудови й побудови такого суспільного ладу, який би сприяв розвитку і процвітанню Української держави. Тобто нічого страшного й загрозливого, на відміну від того, що поширює російська пропаганда”, – пояснює вона.

💡Тут з учнями можна повернутися до ідеї усного історичного дослідження та спогадів про Майдан, додає Владислав Штегельський.

Також на конкретних прикладах із біографій Героїв Небесної Сотні можна показати, що до протесту долучалися різні групи населення, а не лише представники націоналістичних організацій.

Ще діти можуть прочитати тематичні книжки або уривки з них від Українського інституту національної пам’яті, які розповідають про учасників Майдану та їхні історії.

Міф № 5. Силових розгонів протесту не було, а були провокатори, які перші почали конфлікт

Першими застосували силу “беркутівці” – 30 листопада 2013 року силовики розігнали протестувальників. 79 людей отримали поранення, а троє пропали безвісти, розповідає Кирило Перевощиков.

• Кульмінація протестів – масове протистояння 18–20 лютого 2014, унаслідок якого загинуло 107 протестувальників та 13 міліціонерів. Підозри щодо причетності до вбивств висунуті як працівникам “Беркуту” (деяким уже оголосили вирок), так і Януковичу та його оточенню.

“Тож наразі є всі докази, що тодішня влада та підконтрольні їй силовики першими застосували насильство. Крім того, Янукович та його прибічники відповідальні за відмову від євроінтеграції, корупцію, порушення прав людини, які, зрештою, і стали поштовхом для масових протестів”, – наголошує головний редактор VoxCheck.

Фото: Музей Революції Гідності. Автор – Олександр Сліпченко

Також в інфопросторі можна зустріти фейки, що нібито протестувальники самі себе розстрілювали й переважно постріли були в спину, додає Леся Онишко. Але якщо простежити хроніку Революції Гідності (а вона вважається однією з найбільш візуалізованих революцій у новітній історії), то можна побачити, що учасники Майдану не були озброєнні, а лише мали при собі примітивні й переважно саморобні засоби для захисту.

Натомість спецпризначенці були екіпіровані й мали травматичну зброю. Як згодом зʼясувалося, зброю, яку застосовували для розгону Майдану, завозили з росії.

“Перших убитих у середмісті Києва на Майдані – Сергія Нігояна, Михайла Жизневського й Романа Сеника було застрелено саме з боку силовиків (про це свідчить дослідження траєкторії куль) з гвинтівок крупного калібру, якими переважно зупиняють транспорті засоби. Фейк про те, що нібито протестувальники самі в себе стріляли, є не що інше, як спаплюження пам’яті про учасників та перетворення жертв на злочинців”, – наголосила Леся Онишко.

Міф № 6. У Києві під час Революції Гідності відбувалася повна анархія

Спочатку системи перевезення поранених, постачання води, їжі, медикаментів не були ідеально налагоджені, проте буквально через декілька днів акцій волонтери розробили якісну систему забезпечення, розповідає Кирило Перевощиков.

Фото: Музей Революції Гідності. Автор – Костянтин Чернічкін

Також часто російські пропагандисти розповідають про “наркоманів та маргіналів”, які начебто були основою протестного руху та розпалювали конфлікт. Одна з відомих тактик фейкоробів – коли вичерпуються аргументи, вони переходять на особистості: принижують та висміюють своїх опонентів, пояснює Кирило. Це має знищити репутацію опонента в очах аудиторії, позбавити раціональні аргументи будь-якого сенсу, адже ці аргументи озвучує “негідник”. З цього погляду пропагандистам усе одно, яке клеймо поставити на опоненті, – наркоман, нацист, сатаніст, клоун, русофоб тощо.

“Наратив про “наркоманів” не завершився після Революції Гідності. Згодом окупанти вигадали історію про масове поширення наркотиків серед українських військових у зоні АТО чи серед головних політиків. Сьогодні теж часто поширюють вкиди про “нарколабораторії” по всій Україні та пов’язують це з іншими наративами, як-от із “тотальним контролем Заходу над Україною”, – додав головний редактор VoxCheck.

Міф № 7. Серед Героїв Небесної Сотні насправді не всі були причетні до Майдану

Цей наратив, зокрема, у 2019 році активно почали просувати ексрегіонали Олена Лукаш та Андрій Портнов. Тоді вони поширювали інформацію про певних протестувальників, яких начебто незаслужено внесли до списку Героїв Небесної Сотні, мовляв, смерть сталася не на Майдані.

Наприклад, таку тезу вони висували щодо смерті Ольги Бурої, однієї з трьох жінок Небесної Сотні, яка померла 10 березня 2014 року через зараження крові, спричинене ранами, отриманими під час перебування на Майдані.

“Ексрегіонали стверджували, що жінка не може бути серед Героїв Небесної Сотні, тому що вона померла поза межами Майдану. Однак річ у тім, що Ольга активно допомагала протестувальникам, завжди була в центрі подій і під час носіння бруківки, коли силовики організовували чергову спробу зачистки Майдану, поранила руку. Вона не одразу звернула на це належну увагу, але коли за кілька тижнів її стан погіршився через зараження крові, звернулася до лікарні. Там лікарі почали чистити рану й коли ввели ліки, у жінки стався анафілактичний шок”, – розповідає Леся Онишко.

Але це ніяк не скасовує того, що Ольга була активною учасницею протестних акцій. Є багато відео та фото, де вона брала участь у протестах, давала інтерв’ю медіа. Така ж ситуація стосувалася і Василя Аксенина, який отримав вогнепальне поранення на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року й помер за три тижні в лікарні. Таких випадків було чимало.

💡”Тому важливо говорити про постаті Майдану. Можна згадати й Героїв Небесної Сотні рідного краю. Тобто історію про ті події краще розповідати через історії людей, адже без них це було б неможливим.

Так, наймолодшому із загиблих, Назарієві Войтовичу, було лише 17 років, а найстаршому учаснику Революції гідності – Іванові Наконечному – 82 роки. Широко розійшовся вислів і 19-річного Устима Голоднюка, який теж загинув на Майдані. Він казав, що в разі тривоги кричатиме: “Небо падає! Небо падає!”, – нагадує Марія Воротило.

Під час опрацювання трьох останніх міфів Владислав Штегельський радить

• застосовувати або прийом усної історії (дізнаватися історію зі спогадів своїх близьких та порівнювати її з міфами),
• або аналізувати тогочасні новини,
• або переглядати статистику та спільно обговорювати й ділитися спостереженнями.

Наразі школи також мають можливість запрошувати учасників Революції Гідності на уроки. А оскільки ця Революція була однією з найбільш висвітлених, то Марія Воротило також радить показувати символічні фотографії. За посиланням можна ознайомитися із фото, відео, 3D-панорамами.

Наприклад, вчителька розповідає учням про те, як дзвонар Михайлівського собору, бивши в набат [“сигнал тривоги у випадку якого-небудь нещастя” – ред.], скликав людей на допомогу протестувальникам під час нападу силовиків. Тоді набат уперше звучав із часів навали монголів у XIII столітті, що досить символічно.

“У Музеї ми намагаємося ретельно досліджувати історії тих подій та біографії Героїв Небесної Сотні, щоби спростовувати неправдиву інформацію про них, яку поширює росія та її пропагандисти. Адже це були звичайні люди, які в один момент вчинили героїчний вчинок, бо намагалися слідувати своїм принципам та переконанням, підтримувати інших”, – наголошує Леся Онишко.

Вони вийшли на Майдан без зброї, лише з примітивними засобами захисту, щоби відстояти свої права та свободи, і за це загинули.

Що ще можна почитати на тему Революції Гідності й Героїв Небесної Сотні та підготуватися до розмов з учнями:

• урок гідності від проєкту “Смарт освіти” “Уроки доброчесності”;
• урок до Дня Героїв Небесної Сотні: які ідеї вкласти та які формати обрати для дітей різного віку;
• аудіоуроки від проєкту “Вчися вухами“:

Російсько-українські відносини періоду незалежності України та раніше;

Соціально-економічний розвиток України у 2014–2022 рр. – 11 клас;

Російсько-українська війна 2014–2021 рр. – 11 клас;

• інформаційно-методичні матеріали від Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності;
• онлайн-урок про Євромайдан, Небесну Сотню, окупацію Криму й Донбасу російською федерацією, лектор Ігор Пошивайло;
• фільм “Зима у вогні” (2015 року), який було номіновано на Оскар;
• біографії Героїв Небесної Сотні;
• добірка літератури на тему Майдану від Суспільного;
• екскурсії “Місцями Революції Гідності” в лютому.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Головне фото: автор – Максим Білоусов