Мобільні групи з інтеграційної підтримки: як в Україні працюють із дітьми ВПО та їхніми батьками

З весни 2022 року в десяти регіонах України почали роботу мобільні групи з інтеграційної підтримки, які допомагають адаптуватися на нових місцях дітям ВПО та їхнім батькам.

Заняття проводять тренери програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа“. Такі зустрічі допомагають дітям із числа ВПО знайти друзів серед місцевих однолітків, подолати стрес та виснаження, а також створюють певну рутину, що повертає їх у мирні часи. Батьки також можуть долучатися та поглиблювати свої знання про взаємодію з дітьми.

Насамперед заняття орієнтовані на дошкільнят. Однак долучатися можуть і старші діти, адже кожну зустріч підлаштовують під віковий склад групи.

У статті “Нової української школи” читайте:

• що таке мобільні групи з інтеграційної підтримки ВПО;
• як відбуваються заняття з дітьми;
• чому важливо навчати дітей стабілізувати свій стан;
• чим корисні заняття для батьків;
• як використовувати добірку матеріалів (відеосерію “Через творчість і гру до культури демократії” та брошуру-додаток) від “Демократичної школи” для занять із дітьми.

Про це розповіли тренери програми Світлана Королюк, завідувачка кафедри освітньої політики Полтавської академії неперервної освіти ім. М.В.Остроградського, кандидатка педагогічних наук, Андрій Кінаш, тренер громадянської освіти, практичний психолог, та Людмила Некраш, практична психологиня.

РОЗВАНТАЖЕННЯ ДЛЯ БАТЬКІВ, АРТТЕРАПІЯ ТА НАВЧАННЯ ЧЕРЕЗ ГРУ: ДОСВІД РОБОТИ У ПОЛТАВІ ТА СТАВИЩЕНСЬКІЙ ГРОМАДІ

З початком повномасштабної війни багато дітей не мало змоги відвідувати школи та садочки наживо, а хтось разом із батьками змушений був покинути дім та евакуюватися в інші більш безпечні регіони України.

Тож у дітей та дорослих виникла потреба в спілкуванні та взаємопідтримці. Особливо цього потребували внутрішньо переміщені особи, які змушені були переїжджати в незнайомі міста та села.

Тож наприкінці березня 2022 року, коли загальний шок трохи спав, команда програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа” ініціювала й запустила роботу мобільних груп з інтеграційної підтримки ВПО в різних куточках України. Вони діяли впродовж весни-літа 2022 року, а в деяких регіонах продовжують працювати й досі.

“Хотілося підтримати людей у складні часи, відновити почуття нормальності й допомогти їм відволіктися від жаху війни хоч на якийсь час. Усе це ми робимо завдяки нашим зустрічам із дітьми ВПО, їхніми батьками та місцевими. Насамперед заняття націлені на дітей, але й батьки теж можуть брати участь. Самі ж зустрічі допомагають і дітям, і дорослим впоратися з емоціями, запобігти стресу, знаходити нових друзів, навчатися та експериментувати через гру”, – розповіла одна із тренерок програми Світлана Королюк, яка працює з дітьми ВПО та їхніми батьками в Полтаві.

У такий спосіб 26 тренерів та тренерок провели понад 500 занять, у яких узяли участь 7 575 учасників шкільного та дошкільного віку в десяти областях України. До занять часто долучалися батьки, молодші брати та сестри, бабусі й дідусі.

Тренери самостійно знаходили локації (бібліотеки, гуртожитки, школи, тимчасові притулки для ВПО, майданчики) для організації зустрічей із дітьми. А програма “Демократична школа” надавала методичні та практичні матеріали для занять.

Переважно зустрічі відбувалися у порівняно безпечних регіонах (Львівська, Чернівецька, Вінницька, Кіровоградська, Івано-Франківська, Полтавська області), втім, кілька подій провели й у Донецькій області. В Одеській, Київській, Житомирській областях активності були постійними.

Так, з травня 2022 року й до сьогодні в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Олеся Гончара з дітьми та батьками наживо працюють тренери Світлана Королюк та Андрій Кінаш. Свою групу вони назвали “Коло друзів”.

Одне із занять у “Коло друзів”, Полтава

Спочатку до занять долучали підлітків (до 30 дітей у групі). Потім до зустрічей змогли приєднуватися і дошкільнята та діти молодших класів (15–20).

“Серед них приблизно десять дітей ВПО, для яких таке спілкування та навчання через гру дуже потрібне. Лише уявіть, діти разом із батьками покинули рідне місто чи село і змушені були евакуюватись в абсолютно невідомі місця із чужими людьми. Тож такі мобільні групи з інтеграційної підтримки допомагають дітям з-поміж ВПО знайомитися між собою та з місцевими, – розповіла Світлана. – Ми нікому не відмовляли у відвідуванні наших занять. Самі ж батьки також долучалися і разом із дітьми щось малювали, ліпили, складали тощо. Кажуть, для них це теж був чудовий спосіб відволіктися. А вправи на опанування емоцій та зняття стресу допомагали заспокоїтись”.

Загалом у групах у різний час брали участь діти від 2 до 15 років. Хтось приїжджав, а хтось повертався назад до своїх домівок. Тому групи й називаються мобільними. Як розповів Андрій Кінаш, їхня перевага в тому, що тренери можуть гнучко підлаштовувати заняття під конкретну потребу та різний вік дітей.

“У нас немає якоїсь сталої програми, як у школі, від якої не можна відходити. Натомість є перелік вправ та тем, на які орієнтуємося під час занять. Ми кожного разу запитуємо дітей, чим би вони хотіли зайнятися і реагуємо на запити.

Якщо, наприклад, минулого заняття зі старшими дітьми ми говорили про лічбу, а сьогодні до нас прийшли менші дітки, яким ця тема незнайома, то ми або розглядаємо інші теми, або долучаємо попередніх учасників, щоб вони показали іншим, що робили минулого разу” – додав Андрій.

І хоча проєкт зі створення та діяльності мобільних груп завершено, заняття в полтавському осередку відбуваються досі раз на тиждень 1–1,5 години. Завдяки тому, що заняття проходять у цокольному приміщенні, діти та дорослі можуть займатися наживо та водночас перебувати в безпеці на випадок повітряних тривог.

“Взагалі бібліотека стала місцем об’єднання мешканців міста. Там працюють не тільки співробітники, а й волонтери. Ми там займаємося з дітьми, – додав Андрій Кінаш і продовжив: – У часи блекаутів за сприяння бібліотеки ми могли проводити заняття за графіком, бо співробітники подбали про освітлення. Нам роздали ліхтарики й коли вимикалося світло, щоб діти не боялися, ми одразу вмикали ліхтарі та часто робили разом із дітьми театр тіней”.

У групі Людмили Некраш, яка працює в Ставищенській громаді (Київщина), займаються діти переважно від двох до десяти років. Приміщення для занять надає відділення дитячої книги Ставищенської районної бібліотеки. Психологиня каже, що й діти, і дорослі дуже скучили за живим спілкуванням.

Дівчинка малює “суперсилу” під час заняття з Людмилою Некраш

А дехто з батьків, хто перебував довгий час із дітьми й не мав змоги перепочити (садочки були на простої), скаржилися на виснаження та потребували відпочинку.

“Тож такі групи підтримки стали й розвантаженням для батьків. Вони могли змінити місце перебування з дитиною, поспілкуватися з іншими батьками. Тому я запрошувала їх долучатися до наших занять або ж просто перебувати поблизу”, – розповіла Людмила.

У її групі є діти ВПО з Маріуполя, Покровська, Краматорська, Бучі тощо. За спостереженнями тренерки, на початку занять вони були стурбовані, розгублені та шукали очима маму чи тата. Тож батьків психологиня просила бути поруч. Адже їхня присутність додавала впевненості й відчуття того, що це безпечне місце, тут можна гратися та проявляти себе.

Діти та батьки навчалися технік самозаспокоєння. Фахівчиня наголошує, що зараз дуже важливо, аби батьки вміли стабілізувати свої емоції, тоді й діти почуватимуться в безпеці.

Також важливо допомогти й дорослим, і дітям легалізувати свої емоції в цей важкий час. Тож якщо дітям страшно, наприклад, під час повітряної тривоги, то дорослим варто нагадувати, що це нормально – відчувати страх. Але разом ми здолаємо його.

“Під час занять, на яких були присутні батьки, ми помітили, що раніше чужі між собою дорослі теж почали гуртуватися, заводити нових друзів, долучатися до волонтерства (сортували речі, плели сітки). Тобто дорослі теж інтегрувалися разом із дітьми”, – розповіла Світлана Королюк.

ДОПОМАГАЮТЬ ПІДТРИМУВАТИ БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ ЖИТТЯ ТА ЗНІМАЮТЬ СТРЕС: ДОБІРКА КОРИСНИХ ВПРАВ

З чого складаються заняття з інтеграційної підтримки:

• Людмила Некраш розповіла, що завдяки тому, що групи мобільні, такі заняття для дітей можна влаштувати будь-де: у школі, у бібліотеці, у садочку чи парку. Потрібно лише, щоби з дітьми був емоційно стійкий дорослий, іграшки та матеріали для творчих завдань;
• організувавши такий простір для дітей, тренери проводять заняття, які не лише допомагають впоратися зі стресом, а й розвивають громадянські компетентності дітей, відповідно до підходів “Демократичної школи”;
• так, за словами Світлани Королюк, зустрічі починають із дихальних вправ, щоби стабілізувати стан дітей. Це може бути вправа “Свічечка і квіточка”, глибокий вдих і видих. А ще можна покласти паперові метелики на долоню і нехай діти здмухують їх;
• потім проводять ранішнє коло, де діти представляють себе й коротко розповідають, що нового в них трапилося. Якщо в групі з’являються нові учасники, то діти також розповідають щось про себе.

Людмила Некраш додала, що у її гуртку під час цієї активності діти вітаються і кажуть: “Мене звати (ім’я). Я рада / ий вас бачити”. Така вправа допомагає дітям повернути почуття присутності, відчуття тіла, усвідомити, що я є, я тут і мені в цьому місці добре. Це вчить дітей повертати собі контроль;

• розвиваючі заняття: із дітьми рахують, вчать кольори, розмовляють на різні теми. Як розповів Андрій Кінаш, дітям дуже подобається гра “Доторкнися до кольору” – тренери називають колір, діти шукають його в приміщенні та торкаються долонею;
• вправи на дрібну моторику: діти малюють, вирізають, ліплять тощо. Згодом із цих робіт роблять виставки;

Вироби дітей із Полтави

• творчі завдання з елементами арттерапії, де на папері діти малюють, наприклад, щось про себе, свою суперсилу.

“Ми малювали “Дерево моєї сили”. Діти обмалювали свою руку й перетворювали її в дерево сили. А потім на обмальованій руці домальовували свої суперсили. Це можуть бути такі якості, як “вмію слухати”, “можу чекати літа”, “дарую веселковий настрій” тощо”, – додала Людмила;

• проводять танцювальні руханки;
• грають у різні ігри. У групі Людмили Некраш, наприклад, під час заняття дітям розстеляють ігровий парашут (тканину, поділену на різні кольорові частини).

Гра з парашутом у групі Людмили Некраш

Діти можуть сісти на той колір, який їм сьогодні до душі, діляться своїми історіями, а потім виконують творче завдання;

• дивляться мультфільми та інші відео. Однак це не просто перегляд, а завжди обговорення та обмін враженнями.

“Ми можемо зупинити відео в будь-який момент і відрефлексувати з дітьми, що вони побачили, що відбулося на екрані, як поводяться герої, як діти діють у подібних ситуаціях, чи був у них такий досвід тощо. Так діти вчаться ділитися своїми думками, висловлюватися, спостерігаючи за моделлю поведінки інших”, – додав Андрій Кінаш.

Кожен день може мати свою тематику. Наприклад, Людмила Некраш проводила разом із дітьми заняття під гаслом “хочу-можу-буду”. За її словами, дітям важливо пояснювати, що це нормально щось вміти робити, а щось ні. Під час цієї вправи діти можуть говорити про свої потреби, захоплення, бажання, а потім спробувати втілити їх у реальність.

Також за словами фахівчині такі заняття з дітьми в групах на початку повномасштабного вторгнення допомагали підтримувати безперервність життя, створювали певну рутину й повертали їх хоч на трохи в мирні будні.

Мобільні групи з інтеграційної підтримки допомагають знімати стрес. Адже одне й те ж місце, час і люди, які будуть проводити заняття – це важливі елементи створення безпечного простору для дітей, що допомагають стабілізувати психоемоційний стан.

За підсумками кількох сотень таких занять для дітей та молоді, проведених командою Програми, фахівці створили відеосерію “Через творчість і гру до культури демократії” та брошуру-додаток.

Ці матеріали можуть стати в пригоді всім дорослим, які працюють чи просто бавляться з дітьми (вихователі, вчителі, батьки тощо). Вони містять як підказки щодо забав і активностей, так і трохи теорії щодо розвитку компетентностей для формування культури демократії в невимушений і цікавий спосіб.

З парашутом можна грати як на свіжому повітрі, так і надворі

Наприклад, у відео розглядають такі теми:

• навчання через досвід. Знайомство із циклом Колба та Рамкою компетентностей для культури демократії;
• ігри на командотворення, розвиток співпраці й довіри;
• заняття з арттерапії, що допомагають розвивати компетентності;
• ігри на свіжому повітрі з використанням реквізиту. Улюблені розваги різних народів у практиці українських педагогів.

Переглянути всі серії можна за посиланням.

Як зазначають розробники, багато матеріалів підходять для активностей просто неба в теплу пору року, але чимало забав можна проводити й в приміщенні.

До того ж плануючи активності для учасників, у вправах звертають увагу на компетентності, які можна розвивати разом із дітьми не тільки на уроках, а й в ігровій формі, плекаючи культуру демократії та будуючи свою спільноту, групу чи команду.

Приклади ігор із використанням арттерапії

Такі активності допомагають відволіктися, відновити психоемоційний стан та впоратися з тривожністю в стресових умовах.

Команда програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа” запрошує до перегляду та використання матеріалів при роботі з дітьми всіх, хто хоче долучитися до волонтерського руху, щоб життя українських дітей стало щасливішим.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: особистий архів Світлани Королюк та Андрія Кінаша

Публікація підготовлена за сприяння Програми підтримки освітніх реформ в Україні “Демократична школа”, що реалізується Європейським центром ім. Вергеланда та Міністерством освіти й науки України в партнерстві з Благодійною організацією “Центр освітніх ініціатив” та Всеукраїнським фондом “Крок за кроком” і фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії.