Можливість вчитися в лікарні – наче кисень: три історії учнів, які продовжують навчатись

Цього року Поліна закінчила 9 клас на “відмінно”. Але цьому передували 12 місяців хімієтерапії та ще місяць – променевої. Півтора року дівчина провела на стаціонарі в лікарні, але ані діагноз, ані режим не завадили їй отримати свідоцтво про освіту та знання.

Щороку в лікарні потрапляють понад 30 000 дітей, вони випадають зі звичного життя, школи, спілкування з однолітками і втрачають час свого дитинства. Хтось проводить у палатах два тижні, хтось місяці, а є ті, хто буквально живуть у лікарні й не мають змоги ходити до звичайної школи. Їхній світ обмежується палатою, вікном та кабінетом процедур.

Чи може діагноз стати вироком та забрати в дітей право на навчання та майбутнє? У Школі Супергероїв, яка працює на базі дитячої лікарні Охматдит, впевнені, що навчання має бути неперервним.

Більше про навчання дітей у лікарнях читайте в статті “Нової української школи”.

*на головному фото: Поліна з учителем

ШАНС НА ОСВІТУ

Засновниця Школи Супергероїв та ГО Small Heart with Art Євгенія Смірнова впевнена, що лікарня – це час можливостей. Усе почалося з коридору в НДСЛ Охматдит. Його переоблаштували під клас і влаштували комфортний простір для дітей. Необхідно було врахувати всі санітарно-епідеміологічні норми, особливості дітей на візках чи в корсетах – аби займатися міг кожен охочий.

Минуло 2 роки, і Школа Супергероїв у лікарні Охматдит – це вже два класи, Бібліотека, Резиденція на відкритому повітрі з інклюзивними гойдалками, мініфутбольним полем та Городиком із фруктами та овочами. Окрім того, минулоріч Школа Супергероїв створила соціальну франшизу в Україні – нові класи відкрилися одразу у двох лікарнях Житомира. Цьогоріч планують відкрити школи в лікарнях у Хмельницькому, Херсоні та Дніпрі.

“Моє дитинство теж минуло в лікарнях. Я чудово знаю, як почуваються діти в умовах обмеженої свободи, коли ти ніби ув’язнений та мусиш жити за незрозумілими дорослим правилами. Важливо відчувати себе “нормальним”. Звичайна рутина, уроки, заняття, навчання, врешті-решт, спрацьовують як індикатори, що життя триває, що в тебе є право мріяти, планувати та проживати своє дитинство”, – каже Євгенія Смірнова.

У Школі Супергероїв можна безплатно пройти шкільну програму, проєкт фінансується донорами та благодійниками. На час лікування дітей звільняють від річного оцінювання та ДПА, проте за потреби школа в лікарні передає весь пройдений матеріал постійним учителям дитини, тож пройти оцінювання вона може у своїй школі. Для дітей в ізольованих боксах влаштовують дистанційне навчання.

“Вчителі та вчительки працюють у лікарнях не стільки заради освіти дітей, скільки заради їхнього життя. А це – важливіше. Для хворих дітей, для малих, які живуть із болем і невпевненістю в завтрашньому дні, наставник – супер важливий. Він відкриває світ дітлахам, передає свої знання, стає другом”, – зазначає кураторка Школи Супергероїв і телеведуча ТСН на 1+1 Наталія Мосейчук.

Чим важлива можливість продовження навчання в лікарні, читайте в історіях трьох дітей.

“Школа допомагає забути, де ти перебуваєш” – Поліна, 15 років

Поліна віддала півтора року стаціонару і весь цей час відвідувала всі уроки та майстер-класи в Школі Супергероїв. До цього вона 9 років була відмінницею в школі. Дівчина розповідає:

“Щойно мені поставили діагноз, я зрозуміла, що доведеться відлучитися від школи. Це був шок – я не була готова до такого.

Мене оперували в Інституті нейрохірургії, там не було школи чи уроків. Приходили волонтери з благодійного фонду, які проводили майстер-класи для дітей, але самої школи не було. Так я пролежала три чи чотири тижні. І це пригнічує, бо займатися нічим, лише чути, як діти плачуть. У лікарні всі думають лише про хворобу.

Але пізніше я переїхала в Охматдит – на променеву та хімієтерапію. І хоча там по всій лікарні висіли плакати про Школу Супергероїв, ми з мамою їх не помічали. Думали лише про одне: як одужати. Про те, що в лікарні є школа, мені розповіли реабілітологи. І я так зраділа! Одразу попросила маму мене записати туди.

Пам’ятаю свій перший урок – це був понеділок і математика з Оленою Львівною.

У мене навіть не було відчуття, що я в Охматдит. Здавалося, наче я просто переїхала до Києва й пішла в нову школу, де є нові діти та вчителі. Вони передали мені не лише знання, але й деякі свої лайфхаки зі шкільної програми. І зараз це дуже допомагає в навчанні. Наприклад, з Оленою Львівною ми запам’ятовували формули, повторювали їх постійно. Зараз мене хоч вночі розбудіть – я знаю дискримінант”.

Що я б сказала дітям, які зараз у лікарні: Не заганяйте себе в могилу, ставте перед собою цілі – усе буде добре, якщо ви в це вірите! Не забувайте про школу, плануйте майбутнє, варто думати про свої плани та мрії, а не про хворобу.

А моя порада вчителям така: Не бійтеся дітей, не думайте, що з ними щось не так. Даруйте їм свої знання, для них – це, як кисень. Я була здивована, скільки талановитих та розумних дітлахів мусять лежати в лікарні. Один знається на комп’ютерах, інший малює, третій ще щось уміє. Їм усім, нам усім, потрібно це розвивати.

“Коли вчителі приходять, ми нарешті можемо розмовляти про щось інше, а не про хвороби” – Аліна, 12 років

Аліна майже 2 роки лікується в педіатричному відділенні НДСЛ “Охматдит”. Вона регулярно приїжджає на процедури та обстеження. А потім повертається додому. У такому режимі минули її останні шкільні роки:

“Найдовше я лишалася в лікарні на 2 місяці. І цей час тягнувся нескінченно. Я не хотіла відставати від однокласників та пропускати навчальну програму. Тому вирішила піти до Школи Супергероїв. Там моїми улюбленими уроками стали математика з Оленою Львівною й біологія та хімія з Наталією Анатоліївною.

Багато шкільних тем мені пояснили саме лікарняні вчителі, я багато пропустила. Взагалі, коли вчителі приходять до нас, це найцікавіший час. Діти нарешті можуть розмовляти про щось інше, а не про хвороби. Стає вже не так сумно, ти відволікаєшся.

Це – наче справжня школа, але комфортніша. Навіть якщо ти не можеш відповісти, соромишся, вчителі завжди підтримають і не поставлять погану оцінку. Вони скажуть:

“Наступного разу тобі все вдасться краще! Не переймайся!”.

Аліна

Що я б сказала дітям, які зараз у лікарні: Навчайтеся! Навіть, якщо потрапили в лікарню влітку. Коли почнеться навчальний рік, ви вже будете знати деякий матеріал. Зможете все надолужити та повторити пройдені теми.

А моя порада вчителям така: Приходьте, нам легше, коли можна говорити про щось цікаве, а не лише про хвороби.

“У звичайній школі ти не можеш робити те, що тут” – Андрій, 13 років

Андрій провів багато часу в різних лікарнях, найдовше йому довелося лежати на стаціонарі протягом 3-х місяців. Зараз він мріє стати кардіохірургом і вірить, що навчання – його шанс на краще майбутнє:

“Я сумую за домом. У лікарні я багато навчаюся, читаю, малюю, граю з батьками в ігри. Зараз мені найбільше подобається монополія. Чому я вчуся? Бо це потрібно. Щоби стати кимось важливим. Думаю, щоби стати кардіохірургом, потрібно знати фізику, анатомію, біологію, хімію, частково математику. Й обов’язково має бути ще якась мова – українська або англійська. От зараз я додатково займаюсь анатомією.

Я знаю, що робить кардіохірург – багато операцій: на відкритому серці, пересадки.

Я би хотів лікувати дорослих, особливо стареньких людей. У мене от є дві бабусі, з однією ми постійно зідзвонюємося.

Я пам’ятаю свій перший урок у Школі Супергероїв, було трохи незвично, але я звик. До речі, на математиці Олена Львівна пояснила мені дроби значно легше, ніж інші вчителі до цього. У звичайній школі ти не можеш робити те, що тут, – наприклад, влітку уроки біології відбуваються на вулиці, на Городику. Влітку дітям теж потрібно чимось займатися, щоби не сумувати, я би ще залюбки додав уроки анатомії в цей час”.

Що я б сказав дітям, які зараз у лікарні: Щоби не було сумно, потрібно чимось займатись. Може, комусь і можна виходити на вулицю з палати, але здебільшого – ні. Тому потрібно вчитись. Це спілкування, знання, дружба.

А моя порада вчителям така: Приходьте до дітей, їм потрібне спілкування. З батьками особливо не порозмовляєш, а з учителем поговорити можна, поставити йому чимало запитань, на тему уроку чи просто так.

Цього року право дітей на освіту в лікарні розглядали на державному рівні – зокрема, оновлено положення про середню освіту в лікарнях. Проте Євгенія Смірнова зазначає, що на місцях воно не працює належно, тож чимало дітей, перебуваючи на лікуванні, втрачають можливість навчатися. В організації переконані, що освіта в лікарнях має стати державним питанням – тобто оплачуватись із бюджету, а не залишатися волонтерським проєктом.

Якщо ви хочете стати волонтером чи підтримати проєкт, пишіть сюди. До проєкту можуть долучатися всі охочі, зокрема й учителі. Для вчителів також є безплатний онлайн-курс підготовки. Можливі різні формати залучення – від проведення кількох уроків, до повноцінного викладання.

Дарина Дригіна, спеціально для “Нової української школи”

Усі фото надала Школа Супергероїв

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber