Всі теми

Можливість вчитися в лікарні – наче кисень: три історії учнів, які продовжують навчатись

Цього року Поліна закінчила 9 клас на “відмінно”. Але цьому передували 12 місяців хімієтерапії та ще місяць – променевої. Півтора року дівчина провела на стаціонарі в лікарні, але ані діагноз, ані режим не завадили їй отримати свідоцтво про освіту та знання.

Щороку в лікарні потрапляють понад 30 000 дітей, вони випадають зі звичного життя, школи, спілкування з однолітками і втрачають час свого дитинства. Хтось проводить у палатах два тижні, хтось місяці, а є ті, хто буквально живуть у лікарні й не мають змоги ходити до звичайної школи. Їхній світ обмежується палатою, вікном та кабінетом процедур.

Чи може діагноз стати вироком та забрати в дітей право на навчання та майбутнє? У Школі Супергероїв, яка працює на базі дитячої лікарні Охматдит, впевнені, що навчання має бути неперервним.

Більше про навчання дітей у лікарнях читайте в статті “Нової української школи”.

*на головному фото: Поліна з учителем

ШАНС НА ОСВІТУ

Засновниця Школи Супергероїв та ГО Small Heart with Art Євгенія Смірнова впевнена, що лікарня – це час можливостей. Усе почалося з коридору в НДСЛ Охматдит. Його переоблаштували під клас і влаштували комфортний простір для дітей. Необхідно було врахувати всі санітарно-епідеміологічні норми, особливості дітей на візках чи в корсетах – аби займатися міг кожен охочий.

Минуло 2 роки, і Школа Супергероїв у лікарні Охматдит – це вже два класи, Бібліотека, Резиденція на відкритому повітрі з інклюзивними гойдалками, мініфутбольним полем та Городиком із фруктами та овочами. Окрім того, минулоріч Школа Супергероїв створила соціальну франшизу в Україні – нові класи відкрилися одразу у двох лікарнях Житомира. Цьогоріч планують відкрити школи в лікарнях у Хмельницькому, Херсоні та Дніпрі.

“Моє дитинство теж минуло в лікарнях. Я чудово знаю, як почуваються діти в умовах обмеженої свободи, коли ти ніби ув’язнений та мусиш жити за незрозумілими дорослим правилами. Важливо відчувати себе “нормальним”. Звичайна рутина, уроки, заняття, навчання, врешті-решт, спрацьовують як індикатори, що життя триває, що в тебе є право мріяти, планувати та проживати своє дитинство”, – каже Євгенія Смірнова.

У Школі Супергероїв можна безплатно пройти шкільну програму, проєкт фінансується донорами та благодійниками. На час лікування дітей звільняють від річного оцінювання та ДПА, проте за потреби школа в лікарні передає весь пройдений матеріал постійним учителям дитини, тож пройти оцінювання вона може у своїй школі. Для дітей в ізольованих боксах влаштовують дистанційне навчання.

“Вчителі та вчительки працюють у лікарнях не стільки заради освіти дітей, скільки заради їхнього життя. А це – важливіше. Для хворих дітей, для малих, які живуть із болем і невпевненістю в завтрашньому дні, наставник – супер важливий. Він відкриває світ дітлахам, передає свої знання, стає другом”, – зазначає кураторка Школи Супергероїв і телеведуча ТСН на 1+1 Наталія Мосейчук.

Чим важлива можливість продовження навчання в лікарні, читайте в історіях трьох дітей.

“Школа допомагає забути, де ти перебуваєш” – Поліна, 15 років

Поліна віддала півтора року стаціонару і весь цей час відвідувала всі уроки та майстер-класи в Школі Супергероїв. До цього вона 9 років була відмінницею в школі. Дівчина розповідає:

“Щойно мені поставили діагноз, я зрозуміла, що доведеться відлучитися від школи. Це був шок – я не була готова до такого.

Мене оперували в Інституті нейрохірургії, там не було школи чи уроків. Приходили волонтери з благодійного фонду, які проводили майстер-класи для дітей, але самої школи не було. Так я пролежала три чи чотири тижні. І це пригнічує, бо займатися нічим, лише чути, як діти плачуть. У лікарні всі думають лише про хворобу.

Але пізніше я переїхала в Охматдит – на променеву та хімієтерапію. І хоча там по всій лікарні висіли плакати про Школу Супергероїв, ми з мамою їх не помічали. Думали лише про одне: як одужати. Про те, що в лікарні є школа, мені розповіли реабілітологи. І я так зраділа! Одразу попросила маму мене записати туди.

Пам’ятаю свій перший урок – це був понеділок і математика з Оленою Львівною.

У мене навіть не було відчуття, що я в Охматдит. Здавалося, наче я просто переїхала до Києва й пішла в нову школу, де є нові діти та вчителі. Вони передали мені не лише знання, але й деякі свої лайфхаки зі шкільної програми. І зараз це дуже допомагає в навчанні. Наприклад, з Оленою Львівною ми запам’ятовували формули, повторювали їх постійно. Зараз мене хоч вночі розбудіть – я знаю дискримінант”.

Що я б сказала дітям, які зараз у лікарні: Не заганяйте себе в могилу, ставте перед собою цілі – усе буде добре, якщо ви в це вірите! Не забувайте про школу, плануйте майбутнє, варто думати про свої плани та мрії, а не про хворобу.

А моя порада вчителям така: Не бійтеся дітей, не думайте, що з ними щось не так. Даруйте їм свої знання, для них – це, як кисень. Я була здивована, скільки талановитих та розумних дітлахів мусять лежати в лікарні. Один знається на комп’ютерах, інший малює, третій ще щось уміє. Їм усім, нам усім, потрібно це розвивати.

“Коли вчителі приходять, ми нарешті можемо розмовляти про щось інше, а не про хвороби” – Аліна, 12 років

Аліна майже 2 роки лікується в педіатричному відділенні НДСЛ “Охматдит”. Вона регулярно приїжджає на процедури та обстеження. А потім повертається додому. У такому режимі минули її останні шкільні роки:

“Найдовше я лишалася в лікарні на 2 місяці. І цей час тягнувся нескінченно. Я не хотіла відставати від однокласників та пропускати навчальну програму. Тому вирішила піти до Школи Супергероїв. Там моїми улюбленими уроками стали математика з Оленою Львівною й біологія та хімія з Наталією Анатоліївною.

Багато шкільних тем мені пояснили саме лікарняні вчителі, я багато пропустила. Взагалі, коли вчителі приходять до нас, це найцікавіший час. Діти нарешті можуть розмовляти про щось інше, а не про хвороби. Стає вже не так сумно, ти відволікаєшся.

Це – наче справжня школа, але комфортніша. Навіть якщо ти не можеш відповісти, соромишся, вчителі завжди підтримають і не поставлять погану оцінку. Вони скажуть:

“Наступного разу тобі все вдасться краще! Не переймайся!”.

Аліна

Що я б сказала дітям, які зараз у лікарні: Навчайтеся! Навіть, якщо потрапили в лікарню влітку. Коли почнеться навчальний рік, ви вже будете знати деякий матеріал. Зможете все надолужити та повторити пройдені теми.

А моя порада вчителям така: Приходьте, нам легше, коли можна говорити про щось цікаве, а не лише про хвороби.

“У звичайній школі ти не можеш робити те, що тут” – Андрій, 13 років

Андрій провів багато часу в різних лікарнях, найдовше йому довелося лежати на стаціонарі протягом 3-х місяців. Зараз він мріє стати кардіохірургом і вірить, що навчання – його шанс на краще майбутнє:

“Я сумую за домом. У лікарні я багато навчаюся, читаю, малюю, граю з батьками в ігри. Зараз мені найбільше подобається монополія. Чому я вчуся? Бо це потрібно. Щоби стати кимось важливим. Думаю, щоби стати кардіохірургом, потрібно знати фізику, анатомію, біологію, хімію, частково математику. Й обов’язково має бути ще якась мова – українська або англійська. От зараз я додатково займаюсь анатомією.

Я знаю, що робить кардіохірург – багато операцій: на відкритому серці, пересадки.

Я би хотів лікувати дорослих, особливо стареньких людей. У мене от є дві бабусі, з однією ми постійно зідзвонюємося.

Я пам’ятаю свій перший урок у Школі Супергероїв, було трохи незвично, але я звик. До речі, на математиці Олена Львівна пояснила мені дроби значно легше, ніж інші вчителі до цього. У звичайній школі ти не можеш робити те, що тут, – наприклад, влітку уроки біології відбуваються на вулиці, на Городику. Влітку дітям теж потрібно чимось займатися, щоби не сумувати, я би ще залюбки додав уроки анатомії в цей час”.

Що я б сказав дітям, які зараз у лікарні: Щоби не було сумно, потрібно чимось займатись. Може, комусь і можна виходити на вулицю з палати, але здебільшого – ні. Тому потрібно вчитись. Це спілкування, знання, дружба.

А моя порада вчителям така: Приходьте до дітей, їм потрібне спілкування. З батьками особливо не порозмовляєш, а з учителем поговорити можна, поставити йому чимало запитань, на тему уроку чи просто так.

Цього року право дітей на освіту в лікарні розглядали на державному рівні – зокрема, оновлено положення про середню освіту в лікарнях. Проте Євгенія Смірнова зазначає, що на місцях воно не працює належно, тож чимало дітей, перебуваючи на лікуванні, втрачають можливість навчатися. В організації переконані, що освіта в лікарнях має стати державним питанням – тобто оплачуватись із бюджету, а не залишатися волонтерським проєктом.

Якщо ви хочете стати волонтером чи підтримати проєкт, пишіть сюди. До проєкту можуть долучатися всі охочі, зокрема й учителі. Для вчителів також є безплатний онлайн-курс підготовки. Можливі різні формати залучення – від проведення кількох уроків, до повноцінного викладання.

Дарина Дригіна, спеціально для “Нової української школи”

Усі фото надала Школа Супергероїв

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Матеріали за темою

Обговорення

Розділ створено за підтримки Програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.