“На наших зошитах написано “Гостомельський ліцей № 2″, але ж його немає”: як живе заклад освіти, який постраждав у перші дні російського вторгнення

З вікон Гостомельського ліцею № 2 видно ангар зі “Мрією”. Було. Бо після вторгнення росіян в Україну немає ні улюбленого літака, ні ліцею.

Декілька разів у заклад освіти були прильоти, дах протікає, а в класах на підлозі стоять калюжі. Під час окупації Гостомеля в ліцеї жили росіяни. Вчителі пригадують, що після звільнення в усіх класах бачили одну й ту ж картину: поламані меблі; усе, що було на полицях чи шухлядах – перевернуто і викинуто на підлогу. На стінах та дверях залишилися російські символи “V” і написи, що росіян хтось змусив це все робити (вочевидь і громити ліцей, і нападати на Україну).

Ясна річ, навчатися зараз тут неможливо. Будівлю визнано аварійною, і ліцей треба будувати з нуля. “Нова українська школа” побувала в Гостомелі та поговорила з вчителями, батьками й Гостомельською селищною військовою адміністрацією про те, як рухається відбудова зруйнованого закладу освіти.

У матеріалі читайте:

• як зараз навчаються учні Гостомельського ліцею № 2;
• чи зберігся вчительський колектив;
• чому приміщення ліцею неможливо відремонтувати;
• що вдалося зберегти після проживання в ньому росіян;
• які є варіанти відбудови ліцею.

ОКУПАЦІЯ ГОСТОМЕЛЯ, ЗВІЛЬНЕННЯ І НАСЛІДКИ ДЛЯ ЛІЦЕЮ

Ліцей № 2 розташований на території військового містечка. Так місцеві називають мікрорайон Гостомеля, де багато років діяла військова частина, були гуртожитки для родин військових та ангари для літаків, зокрема, і нашої “Мрії”.

А ще в місті працював аеропорт “Антонов” – усе це разом мало стати “гарним плацдармом” для висадки російського десанту (за їхнім планом), а далі – руху на Київ.

Вхід до ліцею

До речі, від Гостомеля до столиці якихось пів години автівкою. Тож селище стало одним із тих, які справді взяли на себе основний удар, аби стримати ворога й не дати йому дістатися до Києва.

“Найперше, що пам’ятаю 24 лютого, це дзвінок керівниці відділу освіти за кілька хвилин до шостої ранку. Вона сказала, що треба попередити всіх вчителів, батьків та учнів, щоб на навчання ніхто не йшов, тому що росіяни вже бомблять. Я не уточнювала, де й що саме, але зрозуміла, що йдеться про Київ та його околиці”, – пригадує перший день повномасштабної війни Тамара Саблук, директорка Гостомельського ліцею № 2.

Пані Тамара під час розмови з нами

На початку сьомої був перший приліт у військову частину. Жінка все добре чула й бачила, бо її родина жила в гуртожитку для військових. Найперша думка, яка промайнула після цього, – треба забрати печатку в ліцеї. Але чоловік переконав, що це небезпечно – краще збирати речі й виїжджати.

“До Гостомеля я повернулася аж у середині травня, бо спочатку не впускали військові, доки все не розмінують. Раніше теж не могли повернутися, бо чекали, доки відновиться інтернет та електроенергія, бо мали ж навчати дітей онлайн, – розповідає Тамара Саблук.

Ми відновили роботу 29 березня. Але мене найдовше не могли розшукати, бо в Катюжанці, куди ми спершу перебралися, були перебої зі зв’язком. Тому колеги запустили навчальний процес без мене. Самі знайшли дітей, батьків, учителів. На щастя, ніхто з них не постраждав, усі цілі та здорові. А до уроків діти під’єднувалися хто звідки міг”.

У пошкоджений ліцей директорка вперше навідалася 16 травня. Пригадує, що перших руйнувань він зазнав уже 25–26 лютого, коли росіяни намагалися висадити свій десант у Гостомелі та обстрілювали військове містечко.

Сліди прильотів досі видно в деяких класах – круглі отвори в стінах від снарядів, а також сліди вогню та сажі. У ліцеї пошкоджений дах, під час опадів усе ллється в приміщення, а на підлозі утворюються калюжі та багнюка.

У ті дні, коли росіянам вдавалося закріпитися в Гостомелі (бо, судячи з новин, контроль над селищем переходив “із рук у руки”), вони облаштувалися в другому ліцеї. Вікна на першому поверсі заставили меблями, навіть не пошкодували шафок із дитсадка, який займав одне крило ліцею. Притягли під вікна ящики з-під набоїв, засипані землею. У такий спосіб робили собі “лінію оборони”, а на додачу ще й перерили шкільний стадіон під окопи.

“Другий поверх ліцею вони перетворили на свій туалет, там були гори лайна. А на першому, виходить, жили й вели оборону. Скрізь залишали написи, мовляв, “простите, мы этого не хотели”. Також на стінах були позначки про кількість їхніх двохсотих і трьохсотих”, – розповідає директорка ліцею про побачену картину.

Аби прибрати ліцей після росіян, довелося вивезти не одну вантажівку сміття. А ще хоч якось вимити та прибрати кабінети в умовах, коли води в приміщені не було через пошкодження комунікацій.

Єдине, що вціліло – це підручники (бо більшість із них була в учнів на руках) і трохи художньої літератури. Зараз книги зберігаються в одній вцілілій кімнаті ліцею, але невдовзі їх мають звідси перевезти в більш комфортні умови.

“У нас було стільки зелені довкола – у коридорах, кабінетах. А скільки місцевих проєктів ми виграли якраз у січні-лютому 2022 року [громадські бюджети участі – ред.]. Ми навіть не розпакували ще отриману техніку, якраз планували на вихідних це робити, – додає пані Тамара. – Вчитель інформатики тільки розклав у себе в кабінеті виграний нами сучасний мультимедійний комплекс та акустичну систему для концертної зали. Але росіяни все винесли під нуль”.

ЯК ОРГАНІЗУВАЛИ НАВЧАННЯ НА ДВІ ШКОЛИ

Учні зруйнованого ліцею зараз вчаться у двох інших школах громади – у початковій школі № 1 Гостомеля, яка теж потребує ремонту через пошкодження від обстрілів, та гімназії № 1 в селі Озера.

Оскільки в обох закладах освіти є і свої учні, діти та вчителі з Гостомельського ліцею № 2 можуть проводити уроки або у вільних кабінетах, яких небагато, або в другу зміну.

Початкова школа № 1, де вчаться учнів 1–4 класів ліцею

Початкова школа № 1, де вчаться учнів 1–4 класів ліцею

Тамара Саблук називає такий формат навчання очним, бо діти все ж приходять на “живі” уроки, але і змішаним водночас:

• учні 1–4 класів навчаються в початковій школі. Першокласники приходять на уроки в першу зміну (для них облаштували маленький кабінет), а решта учнів – у другу, бо вмістити всіх в один час неможливо;
• учнів 5–11 класів автобус підвозить у гімназію в селі Озера.

Але й тут є нюанси. В автобус може вміститися водночас 60 осіб, тобто привезти за один раз усіх учнів він не може (загалом у ліцеї зараз 304 учні). До того ж школа в Озерах не має змоги розмістити в один час усіх учнів 5–11 класів, бо на ліцей виділили лише 10 кабінетів.

Тому дітей ділять на два заїзди. Кожен приїжджає на очні уроки у свій час.

• Навчання починається о 8:00 ранку.
• 2–3 уроки відбуваються онлайн.
• Далі перший заїзд приїжджає в Озера, де очні уроки починаються о 12:30. О 16:10 автобус із першим заїздом відвозить дітей назад з Озер до Гостомеля.
• Другий заїзд починає уроки о 14:20 – додому діти вирушають о 18:00.

“Оскільки ми вчимося не у своїй школі та доводиться щодня їздити, це трохи втомлює, – ділиться Наталія Кулакевич, вчителька математики ліцею № 2 та мама школярів.

Наталія Кулакевич

У мене одна дитина вчиться в 8 класі, а іншу планую віддавати в перший. Виходить, що з 8 ранку в дитини три уроки онлайн, потім вона збирається на автобус, о 12:30 починаються очні 4 уроки. Ті діти, які виїжджають з Озер о 18:00, взагалі мають повноцінний робочий день. Ми бачимо, що діти втомлені, не мають ні відпочинку, ні можливості відвідувати гуртки, бо в них на це немає часу”.

Так само “розтягнутий” робочий день мають і вчителі. Частина з них дістається шкільним автобусом на уроки в Озера. Дехто їздить на роботу з Києва, Дмитрівки, Бучі та Ірпеня. А комусь треба їхати в Озера, щоби провести всього один урок. Виїхати назад можна тільки шкільним автобусом, бо рейсовий курсує рідко.

Початкова школа № 1, де вчаться учнів 1–4 класів ліцею

За словами Тамари Саблук, з ліцеєм залишилися найстійкіші вчителі. Зараз їх 24 у штаті та двоє працює за сумісництвом.

“Раз залишилися з нами вчителі, які їздять на роботу в таких умовах, то це про щось свідчить. Ми ж в інших школах як гості. Розуміємо, що завдаємо дискомфорту. У мене й кабінету ніде свого нема”, – розповіла директорка.

Кількість учнів за останні два роки в ліцеї зменшилася: з 503 дітей нині в ліцеї вчиться 304. Частина виїхала за кордон, частина перейшла в школи інших населених пунктів громади. Попри те, що ліцей не має власного приміщення для навчання, батьки однаково несуть документи для вступу в 1 клас. Наразі вже є 9 заяв на зарахування першокласників.

ЧОМУ ЗУПИНИВСЯ ПРОЄКТ “ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО”

Єдине питання, яке хвилює батьків –

коли ліцей зможе відновити свою роботу?

Як порівняла одна з мам, на зошитах діти пишуть про Гостомельський ліцей № 2, якого фізично не має.

Батьки цікавляться, якщо будівля визнана аварійною, коли ж почнеться будівництво нового приміщення? Свої надії мешканці Гостомеля пов’язували з намірами меценатів, які обіцяли відбудувати ліцей.

З весни 2023 року в медіа з’являлися публікації про “Школу майбутнього” – проєкт відновлення Гостомельського ліцею № 2 (наприклад, ось тут або тут). Проєкт відбудови закладу розробило архітектурне бюро Archimatika, а пошуком інвесторів планував займатися благодійний фонд Buduyua.

Представники Archimatika та Buduyua розповідали на своїх ФБ-сторінках, що зруйнований на 70 % ліцей перетворять у сучасний та комфортний заклад для учнів:

• у ньому зможе навчатися 1 000 дітей;
• площа будівлі після реновації становитиме 15 тисяч квадратних метрів;
• до відновлення залучатимуть психологів, педагогів та фахівців з інклюзії;
• навколо закладу проєктуватимуть урбан-парк та спортивні майданчики.

Проєкт відновленого ліцею з фейсбук-сторінки бюро Archimatika

Проєкт відновленого ліцею з фейсбук-сторінки бюро Archimatika

Як розповіли редакції у фонді Buduyua, наразі цей проєкт “іде повільно”, оскільки чекають на поліпшення умов для будівництва. Мають на увазі завершення війни та покращення інвестиційного клімату для залучення партнерів.

“Наша основа мета – відновлення ліцею. Якщо знайдеться партнер, який буде готовий фінансувати будівництво вже зараз, ми з радістю поділимося нашими напрацюваннями та готовим проєктом сучасного закладу, де враховано все, що має бути для комфортного здобуття освіти”, – додали у Buduyua.

У Гостомельській селищній військовій адміністрації розповіли, що:

• 7 вересня 2022 року підписали меморандум про взаємодію та співпрацю між начальником адміністрації Сергієм Борисюком та виконавчим директором фонду Buduyua Сергієм Жуком;
• 30 вересня адміністрація видала розпорядження про підтримку пропозиції фонду щодо фінансування та організації робіт, пов’язаних із реконструкцією Гостомельського ліцею № 2;
• відповідно до розпорядження, між адміністрацією та фондом мали бути укладені договори про співпрацю та низка інвестиційних договорів.

“Однак ці договори не укладені, жодна спільна діяльність сторін – як інвестиційна, так і інформаційна – не проводилася”, – зазначили в Гостомельській селищній військовій адміністрації. Також додали, що станом на березень 2024 року встановити комунікацію з фондом їм не вдається.

Олена Чорна, начальниця відділу освіту Гостомельської селищної ради, Тамара Саблук, директорка Гостомельського ліцею № 2, та Ольга Прилипко, заступниця начальника Гостомельської селищної військової адміністрації – на зустрічі з батьками ліцею

Після розмови із журналістами НУШ, представники фонду Buduyua сконтактували з адміністрацією та запропонували продовження співпраці. Втім, коштів на відбудову у фонду наразі немає, відтак Гостомельська СВА разом із відділом освіти Гостомельської селищної ради самостійно розробляє проєктно-кошторисну документацію та планує залучати кошти від меценатів і донорів на відбудову ліцею.

Про розвиток подій адміністрація розповіла батькам та вчителям закладу на одній із зустрічей (їх запланували проводити раз на 2–3 тижні). Відділ освіти вже підготував технічне завдання для проєктно-кошторисної документації, а замовником проєкту буде Гостомельська селищна військова адміністрація.

Звісно, створення проєкту та пошук донорів – це час. Батьки, учні та вчителі трохи стомилися від навчання в чужих школах і хочуть бачити швидші результати. А також сподіваються на підтримку меценатів.

“Для нас тема відбудови ліцею – дуже болюча, – каже Тамара Саблук. – Хочеться мати нарешті не розбите приміщення, яке стоїть, як музей, а дієву школу”.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Фото: Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”

Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network