Налагоджуємо стосунки: як освітянству використовувати техніку 36 запитань

Розробка Артура Арона, 36 запитань для розвитку близькості, стала всесвітньо популярною після публікації у The New York Times. Знято навіть однойменний австралійський фільм, у сюжет якого покладено цей метод.

Є безліч способів поліпшення комунікації та взаємин, але розробка Артура Арона довела свою ефективність – причому не лише для особистих стосунків.

Випробував 36 запитань на собі та запропонував метод українському освітянству й Олександр Елькін, голова ради EdCamp Ukraine.

“Новій українській школі” Олександр та українські освітянки розповіли про:

• правила експерименту 36 запитань;
• особливості цього методу та адаптації в освітянській спільноті;
• ефективність 36 запитань, як методу усвідомленого слухання.

ЯК З’ЯВИЛИСЯ 36 ЗАПИТАНЬ

Автором 36 запитань, як методики зближення людей, є Артур Арон, професор психології State University of New York. У 1967 році з ним сталися дві речі: він закохався у свою колегу, дослідницю Елейн Арон, та виявив, що наукових досліджень про любов фактично немає. Тому Артур вирішив вивчити саме це почуття.

Через 30 років досліджень він опублікував методику 36 запитань і результат експериментів із її використанням. Зокрема, першими піддослідними професора Арона стали асистент та асистентка в лабораторії, де він працював. Експеримент проходив так: ці двоє малознайомих колег, які попередньо не знали його суть, зайшли в кімнату через різні двері, сіли навпроти одне одного і відповідали на питання по черзі. Результатом стало не лише їхнє зближення, а і взаємна закоханість – через пів року вони одружилися і запросили на весілля всіх колег і колежанок.

ВІД ПРОСТОГО ДО СКЛАДНОГО

Професор Артур Арон розробив питальник, що базується на ідеї взаємного відкриття – якщо двоє людей розкриють свої думки, погляди й досвід одне одному, то це значно підсилить їхні відчуття взаємної близькості. Для цього сформовані 36 запитань, що поділені на три рівні – від найпростіших до найскладніших.

Питальник починається з легких запитань першого рівня, над якими цікаво міркувати, наприклад: “Якби Ви могли запросити будь-кого у світі на вечерю, хто б це був?” або “Що для Вас буде ідеальним днем?”

На третьому рівні учасникам і учасницям запропоновані глибокі й, часом, тривожні запитання на кшталт розказати про момент, за який їм соромно, або подумати, чия смерть з усіх родичів вразила б найбільше й чому.

Як говорить науковець, питальник побудований у такий спосіб, щоб розкриття одне перед одним було поступовим: “Якщо ви розповідаєте людині все й одразу, це може її відштовхнути. Але якщо ви починаєте із чогось не дуже особистого й поступово рухаєтесь углиб, то цей рух комфортний для обох і сприяє близькості“.

Правила проведення експерименту:

1. Оберіть людину, з якою ви б хотіли бути ближчими. Перед експериментом упевніться, що обоє готові розкрити свої особисті думки та почуття.
2. Оберіть зручний для обох час очної зустрічі. Час проведення експерименту – як мінімум, 45 хвилин.
3. Ставте одне одному запитання рівнів 1, 2 і 3. Відповідайте на них по черзі, так, щоб на одне запитання відповідала одна людина, а на наступне – інша.
4. Виділяйте на запитання кожного рівня по 15 хвилин. Якщо ви не закінчили відповідати впродовж цього часу, усе одно переходьте на наступний рівень, щоб тривалість відповідей на питання кожного рівня була однаковою.
5. Після всіх 36 запитань не обов’язково, але бажано дивитися одне одному в очі впродовж 4 хвилин.

Перелік 36 запитань можна переглянути тут.

НЕ ЛИШЕ ПРО ЛЮБОВ

36 запитань Артура Арона задумувалися, як метод розвитку відносин кохання, проте із часом виявилося, що вони дієві й в інших сферах.

Зокрема, цей метод допомагає позбутися упереджень і негативного ставлення до інших людей. Це підтверджують численні експерименти серед студентства. Один із них провела угорська психологиня Анна Кенде у 2016 році серед студентів університетів – угорців і ромів. В Угорщині до ромської спільноти традиційно упереджене, негативне ставлення. У результаті експерименту ставлення угорської молоді до ромської значно покращилося.

Метод Артура Арона діє і в діловій сфері. До того, як відкрити один берлінський освітній стартап, його засновники Томас Функе та Крістіан Реберник провели таку сесію з відповідями на запитання. “Вони використали 36 запитань, щоб у них з’явилася “хімія” на рівні співпраці, партнерських стосунків“, – каже Олександр Елькін, який навчається в університеті Томаса та Крістіана. Випробувавши ефективність методу, засновники закладу освіти пропонують його студентам, щоб вони могли познайомитися між собою й утворити команди для співпраці.

Олександр Елькін запропонував провести подібні сесії українському освітянству під час третього тренінгу СЕЕН, що проходив у листопаді 2022 року в Буковелі. Освітянки та освітяни обрали малознайому людину в групі, з якою хотіли б зблизитися, мали чотири дні на підготовку, а після цього проводили сесії запитань-відповідей у парах. За словами Олександра, експеримент пройшов успішно: “Тим, хто працює, 36 запитань дають налагодження співпраці, тим, хто шукає стосунків, – близькість, тим, хто товаришує, – укріплення дружби. Перевага методу не лише в запитаннях, а в створенні простору спілкування й інвестиції в нього“.

РЕЗУЛЬТАТ ДВОХ ВІКТОРІЙ

Після експерименту українські освітяни й освітянки поділилися своїми враженнями про метод. Головне з них – те, що завдяки запитанням, напарниці й напарники знайшли багато спільного.

Так сталося, зокрема, з Вікторією Гринько, викладачкою, професоркою кафедри природничо-математичних дисциплін та інформатики в початковій освіті ДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет” та Вікторією Пустовіт, учителькою інформатики одеської школи № 22. Як розповіли обидві Вікторії, вони обрали одна одну майже інтуїтивно – просто подивилися і підморгнули. Упродовж спілкування вони зрозуміли, як багато їх об’єднує: “Відповіді Вікторії про родину і стосунки в родині дуже схожі з моїми. Це було й дивно, і приємно водночас, що ми маємо не тільки однакові імена, по батькові, а ще й виросли в щасливих родинах, і нічого не хотіли б змінювати у своєму вихованні”, – каже Вікторія Пустовіт.

Вікторія Гринько відзначила взаємну відвертість і щирість у розмові. Це допомогло обом учасницям зробити особисті відкриття про речі, що їх турбують. “Я відкрила те, що мені досі болять певні теми, які я вважала закритими, пропрацьованими з психотерапевтом. Але вони мене тригерять, якщо в них занурюватися“, – каже Вікторія Гринько.

Учасниці й учасники експерименту виявили, що 36 запитань – інструмент, здатний викликати як дуже позитивні, так і складні емоції. На підсумковому зібранні група провела голосування за питання, що найбільше сподобалися і не сподобалися. Найулюбленішими виявилися 16 і 21 запитання – про дружбу й любов та їхню роль у житті людини. А найбільше негативних позначок отримали 7,19 і 35 запитання – усі про смерть людини чи її близького оточення.

“Ми вирішили не відповідати на запитання про те, кого ми боїмося втратити. Для нас втрата будь-кого з близьких буде травматичною, тому ми навіть не міркували в цьому напрямку“, – говорить Вікторія Пустовіт.

Саме через цю чутливість певних запитань, автор методики, Артур Арон, наголошував на правилі про готовність відкриватися одне одному. Так, у групі українських освітян була одна пара, що відмовилася проводити сесію запитань і відповідей, бо почувалася неготовою до цього. У таких випадках, для того, щоби максимально комфортно провести експеримент, варто пропускати складні питання чи адаптувати їх до стану й потреб учасників.

УСВІДОМЛЕНЕ СЛУХАННЯ ДЛЯ УЧНІВСТВА

За відгуками освітян та освітянок метод 36 запитань стане помічним інструментом налагодження стосунків у особистому і професійному житті. Його можна використовувати як у колі колег, так і зі старшим учнівством – у цьому випадку треба ставити не всі запитання й адаптувати їх до віку дітей.

Наприклад, дієвість методу відчули на собі дві Вікторії, які потоваришували після сесії – а це головний позитивний результат 36 запитань.

“У нас тепер теплі стосунки. Після недавнього обстрілу ми списалися, спитали, як почуваємось і чи в безпеці. Також ми домовилися співпрацювати: мені необхідна консультація в професійному плані й Вікторія радо погодилася допомогти“, – розповідає Вікторія Гринько. Також вона планує використовувати цей інструмент у роботі зі студентством.

Головна перевага методу 36 запитань – стан контакту з людиною, який з’являється в процесі спілкування. “Комунікація – ключ до успіху в сучасному житті, і в цьому ми стикаємось із великою кількістю викликів. Часто ми просто говоримо, але не перебуваємо в стані обміну. Тому в 36 запитаннях мені дуже імпонує стан уважного слухання, коли ти чуєш і приймаєш, що каже людина. А потім ділишся своїм поглядом“, – ділиться враженнями Олександр Елькін. На його думку, цей метод резонує з практикою усвідомленого, або емпатичного слухання – однією з ключових навичок, закладених у програмі соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН), впровадженням якої в Україні займається EdCamp Ukraine.

За програмою СЕЕН, емпатичне слухання – це неупереджене сприйняття того, що каже інша людина, без емоційних реакцій та втручань у мовлення. У закладах освіти, що впроваджують СЕЕН, учнівство навчається емпатичного слухання через вдумливі діалоги, коли діти парами по черзі розповідають щось одне одному без коментарів та суджень по кілька хвилин поспіль. Завдяки цьому навчаються не лише уважно слухати, але й чути – як власне мовлення, так і потреби та прагнення, що за ними стоять.

Галина Ковальчук, спеціально для “Нової української школи”

Фото: автор – racorn, Depositphotos