Навчання за кордоном: проміжний фініш. Інтеграційна система в європейській школі

Добігає кінця перший семестр шкільного навчання. Життя дещо внесло корективи в амбіційні й, як завжди, максималістичні плани українських батьків, які змушені були разом із дітьми виїхати за кордони України, рятуючись від війни.

У серії текстів “Нова українська школа” розповідає про проміжний фініш (кінець першого семестру) в українських учнів, що вчаться за кордоном.

Батьки, які віддали дітей на навчання до європейських шкіл, не розуміють, чому їх там “не вчать”: дітям пропонують лише уроки мови часто поза загальною програмою. До того ж батьки не розуміють, що буде далі.

У другому тексті серії ми пояснимо:

• як працює інтеграційна система в європейських школах;
• на який термін рекомендована;
• яких результатів можна очікувати.

НА ЩО СКАРЖАТЬСЯ БАТЬКИ

“Навчання в місцевій школі ні про що” – це найтиповіший відгук батьків про місцеві школи, які відвідують маленькі українці, що виїхали в Європу.

• “Тільки іноземна мова й навіть вона на дуже низькому рівні”.
• “На жаль, за кордоном більшість українських учнів працює виключно на уроках вивчення місцевої мови й так уже майже півроку. На інших уроках – просто присутні“.
• “Для українських дітей до кінця цього навчального року визначено єдиний навчальний напрям – інтеграція. Фактично, діти вивчають німецьку та ще дві мови, а на інших уроках присутні, як слухачі. Я не можу сказати, що це є типовим навчальним процесом, що може бути зарахований в Україні“, – кажуть мами й тата українських учнів.

КОМУ ПРОСТІШЕ: УЧНЯМ В УКРАЇНІ, ЧИ УКРАЇНЦЯМ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ ШКОЛАХ

На початку 2022–2023 навчального року здавалося, що діти, які виїхали за кордон, перебувають у складнішому становищі, порівнюючи з однокласниками, що продовжили навчання в Україні очно чи онлайн. Незрозуміла мова, проблема з місцями в школі та зарахуванням у класи відповідно віку – усе це виглядало набагато проблемнішим, ніж звичне українське навчання. Впевненості додавало попереднє дворічне “онлайн-тренування” під час Covid-19.

Але зараз, ближче до завершення першого семестру стає очевидно, що навчальний рік в Україні видається надскладним і освітні втрати практично неминучі. Через обстріли інфраструктури та енергетики, навчання взимку все ще залишається під питанням. Натомість діти за кордоном уже п’ятий місяць щодня ходять до школи. Проте, це навчання в більшості випадків абсолютно не схоже на те, до якого звикли вони та їхні батьки. Адже діти потрапили до так званих інтеграційних класів.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Для того, щоб оцінити якість і логіку європейської шкільної інтеграційної системи, треба розуміти таке:

• Програма шкільної інтеграції дитини рекомендована на 2 роки. Вважається, що за цей час учень чи учениця, які абсолютно не знали мови країни перебування, не просто вивчать її, але й отримають можливість розуміти уроки шкільної програми й виконувати завдання на оцінки.
• Перші півроку інтенсивно вивчається іноземна мова. Інші теми будуть додані пізніше. Предмети (у початковій школі з математики, фізкультури, природознавства, у середній школі – з математики, фізкультури, суспільствознавства та, як правило, англійської мови) готують дітей та підлітків до переходу у звичайний клас.

Для розуміння: у звичайній школі Західної Європи діти вивчають дві іноземні мови: перша зазвичай англійська, друга – за вибором. Англійською після школи володіють вільно, рівень знання другої іноземної також дуже високий.

• Програма шкільної інтеграції в більшості країн дуже гнучка й побудована за індивідуальним принципом.

Немає жодного загального для всіх терміну, коли дитина повинна інтегруватися з усіх предметів одночасно. Вчитель самостійно визначає, коли, на його думку, дитина вже готова до оцінювання з того чи іншого предмета.

Серед українських учнів у Європі є випадки, коли діти вже в перші місяці перебування в школі навесні отримували оцінки, у тому числі підсумкові, з англійської мови чи математики, бо добре знали ці предмети й вчитель бачив, що саме на його уроці дитина цілком інтегрована. Наприкінці року такі діти отримали табелі, у яких ці предмети були оцінені, а решта мали позначки “не атестований”.

• Інтеграційна програма добре спланована й перевірена впродовж багатьох років. Країни Західної й Центральної Європи вже давно є привабливим місцем проживання для іноземців, тому до них періодично прибувають хвилі мігрантів із різних країн. Іншими словами, для європейських шкіл інтеграція учнів, що на початку взагалі не розмовляють мовою країни перебування – звична й давно знайома справа.
• Два роки – це лише середній термін. Німецькі вчителі, зокрема, розповідали про дівчинку з Ірану, яка пройшла інтеграційну програму за рік: вона мала чудові успіхи у вивченні мови й всі вчителі один за одним упродовж року почали ставити їй оцінки, бо вона брала повноцінну участь в уроках.

Отже, якщо батькам здається, що школа країни перебування – це марна трата часу, що діти там просто сидять на уроках – це не зовсім так. Вони опановують нові знання, можливо, за незвичною системою, але робити висновки щодо її ефективності ще зарано.

Зоя Звиняцьківська, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Публікація підготовлена за підтримки Представництва “Фонду Фрідріха Науманна за Свободу” в Україні. “Фонд Фрідріха Науманна за Свободу” – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи та гідності людини в усіх сферах суспільства. Детальніше за покликанням.