Не йду відразу в університет: як підлітки у світі беруть “вільний рік” і чому це нормально

Третина британських школярів після випускного бере gap year. Це так званий вільний рік перед вступом в університет. Молодь зумисно ставить навчання на паузу, щоби подумати, чого справді хочеться в житті, яку професію освоювати й де можна цьому навчитися.

Ця перерва може тривати не рівно рік, а півріччя, 8 чи 10 місяців, коли випускники школи подорожують, працюють, волонтерять чи ходять на курси неформальної освіти.

В Україні gap year сприймається більше як виняток, ніж звичність. Досі вважається, що після школи обов’язково треба одразу здобувати вищу освіту, отримувати диплом, а потім – йти на роботу. Порушувати цей ланцюжок мало хто наважується, бо не ясно, чи зрозуміють і підтримають батьки, чи не буде це втратою часу і як відреагують на це в університеті.

Альтернативою gap year в Україні є Українська академія лідерства – річна програма для підлітків між школою та університетом. “Нова українська школа” поспілкувалася з лектором Української академії лідерства, експертом із питань освіти Михайлом Винницьким та заступником менеджера осередку Академії Дмитром Сиротюком про те:

• чому світ підтримує “вільний рік”;
• як можуть використати gap year українські підлітки;
• як впливає пауза після школи на світогляд та успішність навчання;
• як реагують на gap year наші батьки та система вищої освіти;
• за яких умов “вільний рік” в Україні набере популярності, як у Великобританії.

НАВІЩО ПІДЛІТКИ БЕРУТЬ ПАУЗУ ПІСЛЯ ШКОЛИ

Першими почали робити перерву перед навчанням в університетах британці. У 1967 році благодійна організація Project trust відправила трьох випускників шкіл до Ефіопії як волонтерів. Це й дало старт розвитку gap year.

За підтримки Project trust такою можливістю скористалося вже понад 8 тисяч молодих людей віком від 17 до 25 років. Серед тих, хто брав gap year, є і представники королівської родини, зокрема, принц Вільям.

Принц Вільям у Чилі під час gap year. Джерело: Tim Graham Photo Library via Ge

“За статистикою Великобританії, понад 30 % молодих людей беруть gap year, – розповідає Михайло Винницький. – Тут прийнято, що після завершення школи ти вступаєш в університет, тебе приймають, а потім своє прийняття ти на рік відстрочуєш. Щоправда, у Великобританії не обов’язково розпочинати програму за спеціальністю. Наприклад, можна податися на суспільні науки, а спеціальність обрати пізніше”.

Невдовзі, в 1980-х роках, цю тенденцію підхопили в США, Австралії та країнах Європи.

Gap year розглядають як час для:

• волонтерства;
• мандрів;
• самопізнання;
• проходження неакадемічних курсів;
• тимчасового працевлаштування;
• підробітку, щоб назбирати кошти на навчання в університеті тощо.

У США gap year сприймають як можливість запобігти емоційному вигоранню та перевантаженню. Тобто школярам потрібна пауза, аби відновити сили перед навчанням в університеті.

В Україні більшість випускників школи йде відразу в університети. Михайло Винницький каже, що до повномасштабного вторгнення ця цифра становила 73–74 % щороку. Для порівняння – у Великобританії у 2020 році до університетів вступило 50 % молоді й ці показники вважали високими.

“Українська система вищої освіти вимагає, аби людина одразу вступала на якусь спеціальність на бакалавраті. І це велика проблема, тому що обрати фах одразу після школи важко. Вимагати від людини, щоб вона обрала спеціальність, на якій буде вчитися найближчі 4 роки, не чесно. Найчастіше цей вибір роблять не дуже усвідомлено, – пояснює Михайло.

Тому непогана ідея взяти рік після школи, щоб зорієнтуватися та зрозуміти, які можливості є навколо. Ми маємо відійти від концепції, що університет обов’язково йде відразу після школи, а магістерка – після бакалаврату. Це нормальна ситуація, коли ми робимо паузи. Адже нормально і правильно вчитися впродовж життя”.

ДЕ І ЯК СЕБЕ ЗАЙНЯТИ ПІД ЧАС GAP YEAR

За кордоном діє чимало організацій, які допомагають підліткам провести цей рік із користю. Фактично вони беруть на себе організацію вільного часу, пропонують долучатися до конкретних проєктів чи освітніх курсів.

Ті, хто має високий рівень самоорганізації, може спланувати вільний рік на власний розсуд.

“Ідея з gap year – це можливість займатися не шкільними речами, які розвиватимуть особистість. Адже школа має своє середовище і свої упередження. Це якраз той етап життя, коли розвиток особистості важливий. А gap year потрібен для розвитку світогляду”, – доповнює Михайло Винницький.

А що можна робити, взявши gap year в Україні?

На думку Дмитра Сиротюка, якщо брати вільний рік, то краще шукати сприятливе середовище, у якому можна знайти себе, зрозуміти свої потреби та життєві цілі.

• Наприклад, Національна скаутська організація “Пласт” дає багато можливостей, аби перевірити себе та пізнати інші види діяльності, крім класичного навчання.
• Волонтерський рух “Будуємо Україну разом” допомагає відбудовувати житло, зруйноване через війну в Україні, а також має програми довгострокового волонтерства, до яких залучає молодь.
• Можна приєднуватися до громадських організацій, які втілюють певні проєкти. За словами Дмитра, проєктний менеджмент дає змогу побачити, як можна бути учасником суспільства та впливати на нього, водночас розвивати себе і свої сильні сторони.
• Або ж долучатися до позашкільних гуртків чи спортивних секцій, які теж формують та змінюють світогляд.
• В освітніх таборах за літо можна спробувати свої сили в педагогіці або стати другом-наставником. І в такий спосіб зрозуміти, чим цікаво займатися далі.
• Можна спробувати свої сили в Українській академії лідерства. Щороку тут набирають студентів на річну програму неформальної освіти. В Академії не видають дипломи, але навчають м’яким навичкам, взаємодії з іншими, створюють можливості краще зрозуміти себе та після обрати своє майбутнє усвідомлено, опираючись на власний досвід та цінності.

“Наша програма базується на самоврядуванні студентів, коли вони мають ухвалювати рішення, спілкуватися та дбати про якість програми одне для одного. Тому ключовими є спільне проживання та взаємодія. Це простір для досягень, помилок та висновків, – пояснює Дмитро Сиротюк. – Добір студентів передбачає декілька етапів – есе про мотивацію вступити в Академію, перелік певних завдань і співбесіда з представником команди. Наше завдання – відібрати вмотивованих студентів”.

Студенти Академії. Джерело: Українська академія лідерства

Щороку в Академію вступають підлітки з усіх областей України і разом проживають у навчальному кампусі. 85% вартості навчання Академія покриває завдяки внескам благодійників — підприємців, компаній, міських рад, держави, українських та міжнародних інституційних донорів. Студенти сплачують близько 15% від суми, в яку входить проживання, триразове харчування в кампусі, поїздки по країні і закордон та 6 днів програми на тиждень протягом 10 місяців.

Студенти Академії під час волонтерства. Джерело: Українська академія лідерства

ЯК РЕАЛІЗУВАТИ СЕБЕ ПІСЛЯ ВІЛЬНОГО РОКУ

Дмитро Сиротюк п’ятий рік працює ментором в Українській академії лідерства, супроводжує студентів і бачить, як вони змінюються. За його спостереженнями, після завершення програми молодь більше розуміє себе, світ, соціум та може обрати ефективне для себе місце для навчання чи роботи.

Нещодавно Дмитро спілкувався з випускниками про те, які ж можливості дав їм вільний рік. Один із випускників розповів, що мав аж два роки на gap years (один із них провів в Академії). Тепер вступає у заклад вищої освіти у Франції.

Ще дві випускниці під час навчання в Академії ініціювали переклад книги Стівена Прессфілда “Вогняні брами” з англійської на українську (книга є обов’язковою для вивчення в Академії). Ментори, які супроводжують студентів протягом року, допомогли сконтактувати з автором, знайшли видавництво в Україні, яке зараз готує до друку україномовну версію.

Після “вільного року” здебільшого молодь вступає до закладів вищої освіти. Але це вже вибір усвідомлений та добре виважений.

За дослідженнями Association gap year, що працює в Штатах, ті, хто взяв перерву після школи, в університеті вчиться краще за однолітків. Михайло Винницький каже, що це справді так. Як викладач, він бачить різницю між тими, хто прийшов в університет у 17 чи 18 років, а також між тими, хто брав gap year і хто таку можливість не розглядав.

“Багатьох випускників Української академії лідерства я бачу в Могилянці. Це більш активні студенти, вони усвідомлено ставляться до життя та навчання. Вони не зазубрюють, а шукають те, що їм цікаво. А те, що їм нецікаво, можуть робити абияк. Це можна назвати негативом, – вважає Михайло, – але, з іншого боку, система освіти має змінюватися під таких людей. Адже наша вища освіта зараз націлена на парадигму знань, а не на компетентності”.

Та є частина молоді, яка після gap year обирає інший шлях, наприклад, йде працювати, розуміючи, що система вищої освіти не дасть їм знань, потрібних для конкретної спеціальності.

Михайло Винницький пригадує свій досвід із gap year. Він народився та вчився в Канаді, а останні 20 років працює в Україні. Так склалося, що канадську школу закінчив у січні, а до початку нового навчального року в університеті ще був час. Тож пішов на роботу. Тепер вважає це рішення найкращим у житті, адже це допомогло зрозуміти, чого хоче й чого точно не хоче робити.

Зараз, у розпал війни, багато хто після вільного року обирає службу в ЗСУ. “З початку повномасштабної війни понад півсотні наших випускників пішли захищати країну, – розповідає Дмитро. – Вони усвідомили свою відповідальність як громадяни та ухвалили таке рішення”.

Богдан Федорченко, Нікіта Ладик та Павло Ліпінський, випускники Української академії лідерства, що служать у добровольчому батальйоні. Джерело: Українська академія лідерства

ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ GAP YEAR В УКРАЇНІ, ПОПРИ ІСНУЮЧІ СТЕРЕОТИПИ

Війна та майже три роки дистанційного навчання через пандемію Covid-19 можуть посилити невизначеність випускників із тим, куди вступати та чи йти до університету саме цього року. Можливо, пауза після школи допоможе довчити шкільну програму, краще підготуватися до ЗНО-2024. Або приєднатися до благодійних проєктів на підтримку ЗСУ, яких є багато якраз у школах.

В усякому разі ті, хто візьме gap year, стануть сміливцями, бо кинуть виклик певним стереотипам. “Підлітки, які хочуть узяти рік, аби подумати про своє майбутнє, не завжди можуть цим скористатися, – пояснює Дмитро Сиротюк. – Бо часто залежать від рішення батьків, які не готові відпускати дітей, а ті не можуть проявити терпіння та якісно це прокомунікувати. Ми навіть проводимо дні відкритих дверей та розмови з батьками, щоби пояснити, як працює система освіти в Україні та світі і які переваги дає gap year”.

Крім цього, на вибір спеціальності впливає і фінансове становище в родині. Часто випускники школи обирають спеціальність та університет не за покликом серця, а за можливістю вчитися за бюджетні кошти. Адже родина не зможе оплатити навчання за контрактом. Зі свого боку батьки наполягають на вступі в університет, щоб не втрачати час.

“Хоча час якраз і може втратитися, якщо студент на першому чи другому курсі усвідомить, що це не його свідомий вибір, що йому ця професія не до душі, а бюджетне місце вже використане. Тобто скористатися ще раз такою можливістю він чи вона не зможе”, – зауважує Дмитро.

Попри це, він певен, що в Україні є перспективи для gap year. Для батьків це ще дискусійне питання, але нинішнє покоління мам і тат розуміє, що це сучасна тенденція, яка не стосується стереотипу про втрату часу.

На думку Дмитра, університети зацікавлені, аби в них вчилися вмотивовані студенти, адже так зростатиме їхній рейтинг та престижність. Тому студенти, які беруть вільний рік, нашим закладам вищої освіти тільки на користь.

“Для підлітків це більш свідомий підхід до вибору професії, а зараз вони потребують ще й інших методів навчання і намагаються шукати їх, – каже Дмитро. – Скільки нам треба часу, щоб досягти рівня Британії? Це залежить від студентів, які створюють цю культуру”.

Михайло Винницький наголошує, що університет має сприйматися як освіта для дорослих. Тому, на його думку, нам обов’язково потрібен 12 клас у школі та gap year після її закінчення, щоб до закладів вищої освіти вступали з 18 років. Щоби це була молодь, яка має сформований світогляд і точно знає, чого хоче від життя.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: Українська академія лідерства