“Не знаю, про що писати” – чому дітям тяжко даються твори та які вправи покращать їхні навички письма

“А можна я загуглю?”, “Я не розумію, про що і як мені писати” – такі фрази часто чують вчителі-філологи, коли дають учням творче завдання. Діти не знають, із чого почати текст, як скомпонувати думки або знайти аргументи на підтвердження тези, коли пишуть есе.

Учителі пов’язують цю проблему з тим, що зараз учні мало читають і віддають перевагу гаджетам, а не книжкам. Їм бракує навичок, щоб аналізувати тексти, шукати головну думку твору чи його частини. Усе це свідчить, що в дітей є труднощі із читацькою грамотністю, яка й передбачає вміння працювати з текстами. Нагадаємо, за даними PISA-2022, у розвитку читацької грамотності наші 15-річні підлітки відстають від своїх однолітків із країн ОЕСР на два з половиною роки.

Як навчити дітей писати [читаймо – висловлювати свої думки на папері, розуміти прочитане, структурувати текст], упродовж чотирьох днів вчилися 50 освітян та освітянок у межах тренінгів “Національного проєкту: пишемо есе”, який організувала ГО “Смарт освіта” за підтримки партнерів. У 2024–2025 навчальному році вчителі-учасники використовуватимуть матеріали проєкту, щоби поліпшити навички письма учнівства.

Редакція “Нової української школи” відвідала один із днів тренінгу, тож у матеріалі ділимося:

• думками учасників тренінгу про читацьку грамотність учнів;
• лайфхаками від освітян, як мотивують дітей до читання та письма;
• добіркою вправ від тренерів, які допоможуть розвивати в учнів навички письма.

ЩО КАЖУТЬ УЧИТЕЛІ ПРО РОЗВИТОК ЧИТАЦЬКОЇ ГРАМОТНОСТІ УЧНІВСТВА

Редакція “НУШ” поспілкувалася з декількома учасницями тренінгу “Національного проєкту: пишемо есе” про те:

• які вони бачать проблеми із читацькою грамотністю учнів;
• чому дітям тяжко даються творчі завдання [під творчим завданням ми мали на увазі будь-які роботи, які передбачають письмове викладення власних думок, як-от твір із літератури чи есе].

Відповіді освітянок дуже схожі, попри те, що вони працюють з учнями різного віку (всі учасники та учасниці тренінгу викладають у школах українську мову та українську літературу).

Світлана Ткаченко (ліворуч від центру фото) та Маргарита Ратушна (праворуч від центру фото) під час тренінгу в межах “Національного проєкту: пишемо есе”

• Наприклад, Маргарита Ратушна, вчителька Черкаської гімназії № 9, торік працювала із семикласниками. За її спостереженнями, дітям складно писати вільне есе, де має бути хід власних думок. Їм значно легше впоратися з формальним есе, до якого є готові словесні конструкції, які треба вплести в текст.
• Світлана Ткаченко із Черкаського фізико-математичного ліцею працює з учнями 7–11-х класів. Освітянка каже, що учні 7–8-х класів здебільшого пишуть самостійно творчі завдання, а в 10–11-х учні часом лінуються і користуються штучним інтелектом. Але, за словами Світлани, діти однаково креативні, просто мало читають та мають недостатній словниковий запас, який би допоміг їм писати твори.

“Я помітила, що сучасні діти вміють сприймати інформацію, але не можуть її відтворити чи створити з нуля щось нове, – додає Ганна Валігура, вчителька Чернівецького багатопрофільного ліцею для обдарованих дітей (у закладі вчаться учні, починаючи із 7 класу). – А навчити дітей писати есе дуже важко. Бо вони не люблять і не хочуть писати взагалі, а есе потребує ретельної підготовки.

Часто вони пишуть есе короткими реченнями, не можуть сформулювати власну думку – чи через брак словникового запасу, чи небажання або невміння. Якщо в класі з 30 учнів є 2–3 дитини, які можуть створити гарне есе, це дуже добре”.

Ганна Валігура під час тренінгу “Національного проєкту: пишемо есе”

Як розповідає Ганна Валігура, зараз у календарно-тематичному плануванні не так багато творчих робіт, щоб відточувати з дітьми навички письма. Вчителька намагається раз на тиждень дати на початку уроку творче завдання, аби діти писали щось упродовж 5–10 хвилин. Утім, це спричиняє супротив учнів.

А зараз, в епоху гаджетів та штучного інтелекту, у дітей є спокуса списати готовий твір чи бодай порадитися із чатом GPT, як його написати (думаємо, це не найгірший варіант співпраці учнів із ШІ, гірше – якщо списують повністю згенерований твір).

Тобто діти мають труднощі з виконанням творчих завдань, але, за словами освітянок, чимало проблем виникає саме з написанням есе.

Нагадаємо, в есе має бути:

1. вступ, який пояснює головну тему чи ідею;
2. основна частина з фактами, доказами на підтримку головної ідеї;
3. висновок, у якому автор/-ка висловлює власну позицію до описаної теми/проблеми.

Фото з тренінгу “Національного проєкту: пишемо есе”

За спостереженнями учителів-учасників тренінгу, працюючи з есе, найчастіше в учнів і учениць виникають такі складнощі:

• не завжди розуміють різницю між есе і творами різних типів;
• складно сформулювати тезу, відштовхуючись від теми;
• декому складно відрізнити аргументи від прикладів;
• складно добирати докази та висновки для підтвердження своїх тез, знаходити метафори та інші стилістичні засоби;
• не всі учні використовують риторичні звертання та запитання, які мають бути в есе;
• пишуть шаблонні есе, насичені кліше, без власної думки на запропоновану тему;
• деяким учням важко сфокусуватися на одній темі, глибоко розкрити її зміст, стисло викласти свої думки, уникаючи зайвих відступів;
• часто плутають загальноприйняті судження з власною думкою;
• переймаються, що їхня думка відрізнятиметься від позиції вчителя/-ки (тобто бояться отримати негативний відгук на своє есе).

ЯКІ ЗАВДАННЯ ВИГАДУЮТЬ ОСВІТЯНИ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ ЧИТАЦЬКОЇ ГРАМОТНОСТІ УЧНІВСТВА

Попри ці труднощі, учителі й учительки однаково хочуть навчити дітей писати класні есе. Адже вміння формулювати свої думки, відрізняти судження від фактів розвиватиме в них критичне мислення, зрештою, вчитиме відсіювати фейки й шукати правду.

Тож освітяни намагаються вигадувати креативні завдання, щоб мотивувати учнів до письма й читання.

• “Я практикую такий підхід: читаю учням есе, ми його докладно розбираємо, аналізуємо, вивчаємо структуру, а далі вони пишуть свої есе самостійно, – розповіла Інна Дубович з Охтирської школи № 1. – Також ми аналізуємо написані ними есе та які труднощі виникали”.

Інна Дубович (ліворуч) та Тетяна Потапова (праворуч) під час тренінгу “Національного проєкту: пишемо есе”

• Тетяна Потапова з Ковельської школи № 12 додала, що намагається побороти в учнів спокусу – списати готове есе. Акцентує, що в есе головний не результат, а процес.

“Я вчу дітей відчувати радість від того, що вони вміють долати бар’єри, що будь-яку думку, яку вони висловлять в есе, я сприймаю, навіть якщо вона відмінна від моєї, – каже Тетяна Потапова. – Якось я запропонувала креативне завдання: написати оголошення для OLX і продати гантелі. Я дивувалася, як учні продумували все до дрібниць – від фото до опису товару. Ми написали оголошення колективно й таки продали гантелі.

Що цікаво, коли учні шукали фото людей з еталонними тілами, щоб додати їх в оголошення, у них вийшло написати есе про важливість спорту. Тому я намагаюся і далі шукати якісь ключики, щоб невимушено зацікавити дітей навчанням”.

Фото з тренінгу “Національного проєкту: пишемо есе”

• Одним із творчих завдань Тетяни Потапової було створення презентації про українські гурти. Кожен та кожна з учнів і учениць готували роботу для різної аудиторії, наприклад, для учнівства початкової школи або бібліотекарів. У такий спосіб діти читали, аналізували інформацію і структурували свої думки в текст та презентацію.
• Щоб зацікавити учнів читанням, Тетяна Потапова цитує 11-класникам вірші Сергія Жадана, яким захоплюються старшокласники. А Інна Дубович декламує учням середньої школи поезію Ліни Костенко.

Освітянки пояснюють, що учні впізнають рядки й цитують вірші повністю, якщо знають їх. Якщо ні, можуть почитати при нагоді самі, щоби бути в темі з однокласниками.

ДОБІРКА ВПРАВ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ НАВИЧОК ПИСЬМА

Під час тренінгу в межах “Національного проєкту: пишемо есе” вчительки й вчителі мали багато творчих завдань. Це допомагало їм максимально зануритися в процес написання есе та “прокачати” навички письма. Коли освітяни вчитимуть учнів писати есе, то зможуть ділитися власним досвідом і труднощами, які в них виникали.

Деякі вправи, які виконували учасники та учасниці тренінгу, стосувалися пошуку ідей для майбутнього есе. Але так чи так ці завдання тренували навички письма.

Фото з тренінгу “Національного проєкту: пишемо есе”

Ділимося добіркою вправ, які допоможуть знайти ідеї для есе, а також “розписати” учнів (деякі з них можна знайти на сайті “Національного проєкту: пишемо есе”).

💡Важливо! Нехай учні виконують ці вправи в окремому зошиті чи блокноті. Не треба читати учнівські роботи та оцінювати їх.

1. Вільне письмо.

Учні мають писати безперервно впродовж 1–3 хвилин (максимум 5) на певну тему, наприклад, “Творчість”. Треба описати все, що спадає їм на думку, не замислюючись, правильно це чи ні.

Другий варіант цієї вправи передбачає, що учні можуть вести щоденник і писати в ньому все, що хочуть, упродовж 10–15 хвилин. Цю вправу можна практикувати двічі на тиждень.

2. 10 запитань.

Учням треба придумати 10 запитань на певну тему. Це може бути та сама тема, до якої учні виконували вправу “Вільне письмо”. Такий підхід допомагає просувати думку далі та знайти стартову точку для есе.

3. Пишемо з одного слова.

Треба обрати будь-який іменник, наприклад, “школа”, “друзі” абощо. Можна обрати слово, дотичне до теми уроку.

Нехай учні напишуть його зверху сторінки, а далі безперервно пишуть 10 хвилин про будь-що. Ця вправа допоможе їм здолати страх, щоби почати писати.

4. Список із певної теми.

У цій вправі треба написати швидкий список ідей, слів тощо з теми, наприклад, чим учень/учениця пишається. Далі виділити із цього списку те, про що учням хочеться розповісти найбільше. Наостанок – зробити запис у нотатнику на цю тему.

Фото з тренінгу “Національного проєкту: пишемо есе”

5. “Три по три”.

Учні обирають цікаву для них тему, а далі 3 хвилини пишуть про неї стільки фраз, скільки встигнуть. Кожна фраза має складатися з трьох слів.

6. Історія імені.

Учні мають написати в нотатнику своє ім’я, а далі описати історію про те, як його отримали, що в ньому подобається, а що ні.

7. Спостереження.

Учням треба описувати один і той же об’єкт із різних ракурсів та повертатися до нього декілька разів. Наприклад, учитель/-ка може поставити в класі парасольку та попросити описати її вигляд. Наступного дня нехай учні опишуть функціонал парасольки.

8. Пишемо про літературу.

Учитель/-ка має двічі прочитати учням вірш чи коротку історію, які мають навіяти дітям певні думки про прочитане. Після другого прочитання діти починають писати. Але не треба диктувати ніяких інструкцій, про що саме писати, усе – на розсуд учнів.

💡Описані вправи не стосуються безпосередньої роботи над есе. Це радше етап підготовки до його створення. Якщо учні виконуватимуть такі завдання регулярно, вони здолають свій страх, про що ж писати. А також виливатимуть на папір те, про що бояться сказати вголос.

Так чи так такі короткі письмові вправи будуть ніби маленькими тренуваннями перед важливим змаганням – написанням есе.

Цікаві завдання для розвитку навичок письма можна знайти в інших матеріалах на нашому сайті, зокрема:

• “Тренуємо креативне мислення в учнів: добірка вправ від Марії Титаренко”.
• “Як на уроках працювати з художніми та публіцистичними текстами: добірка цікавих методів”.
• “Вчимо учнів писати небанальні твори та виробляти свій стиль: добірка цікавих методик креативного письма від “Національного проєкту: пишемо есе””.

Крім цього, вправи для розвитку читацької грамотності є в посібнику “PISA: читацька грамотність” та “Національному звіті за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2022″.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: авторка – Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”, Київська гімназія східних мов № 1

Фото в тексті з тренінгу: Артем Галкін, ГО “Смарт освіта”

Текст створений у межах навчання вчителів “Національного проєкту: пишемо есе”, яке відбувається за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Проєкт реалізується ГО “Смарт Освіта” в межах Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст проєкту є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.