НезалежностіТест або чи добре ви знаєте історію про те, як Україна знову стала незалежною

Український військовий парад на Червоній площі обовʼязково ще буде, однак саме трансляція вистави балету «Лебедине озеро» на всіх телеканалах і радіостанціях стала символом кінця СРСР. Уперше «Лебедине озеро» показали по телебаченню в 1982 році, коли помер генсек Леонід Брежнєв. Тоді по ТБ транслювали великий концерт зірок естради, приурочений Дню міліції. Тому, коли замість нього на екранах з'явився балет, глядачі почали підозрювати, що щось не так. Аналогічно телеефір переривався і під час похорону наступних генсеків – Андропова і Черненка. Тож коли 19 серпня 1991 року громадяни СРСР знову почули музику з балету Петра Чайковського «Лебедине озеро», а теле- і радіостанції передавали повідомлення, що «в Москві створено Державний Комітет з надзвичайного стану», громадяни зрозуміли, що із совком щось не те. 19 серпня 1991 року в Москві відбувся так званий «серпневий путч» – спроба державного перевороту, здійснена консервативними комуністичними силами СРСР, які в такий спосіб намагалися «врятувати» комуністичну імперію від розвалу. Путч провалився, Горбачов – президент СРСР – оголосив надзвичайний стан, а в Україні за декілька днів позачергово зібралася Верховна Рада. Тож балет «Лебедине озеро» став символом кінця радянської епохи.

Першим президентом України був Леонід Кравчук. Міф про президента Грушевського прижився в публіцистиці й у науковій літературі. Грушевський не був президентом Української Народної Республіки, адже такої посади в УНР не існувало. Також її не передбачала Конституція, ухвалена в останній день функціонування Центральної Ради.

23 серпня 1991 року у звичайному шкільному зошиті Левко Лукʼяненко та Леонтій Сандуляк написали чернетку Акту проголошення незалежності України.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила постанову «Про проголошення незалежності України» і оприлюднила рішення про проведення референдуму на підтвердження Акта проголошення незалежності України. 1 грудня 1991 року громадяни України взяли участь у всенародному референдумі. У бюлетень для таємного голосування було внесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Усього у волевиявленні взяли участь 84,18 % громадян від загальної кількості внесених до списків. Ствердну відповідь – «Так, підтверджую» – на питання бюлетеня дали 90,32 % тих, хто проголосував. Схваливши на всенародному референдумі Акт проголошення незалежності України, народ України надав цьому документу реальної сили.

Уривок із гімну Українських січових стрільців «Ой, у лузі червона калина» демократи заспівали 24 серпня 1991 року у Верховній Раді України після проголошення Незалежності.

«Леонід Макарович взяв у руки, і не квапиться, так би мовити, відповідати. Весь час поглядає у зал. І каже, вагаючись: «А, може, не сьогодні, може, на понеділок принесемо?». Павличко каже: "Читай! Якщо ні — я задушу тебе!”», — згадує Ярослав Кендзьор (депутат ВР УРСР, дисидент).

У 1895 році Юліан Бачинський опублікував книгу «Україна уярмлена» («Ukraina irredenta»), в якій, на підставі аналізу еміграції українців-галичан, став першим, хто обґрунтував (з марксистських позицій) потребу здобуття політичної незалежності України, як головну передумову її подальшого соціально-економічного та культурного розвитку (під гаслом: «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ»).

Уперше в параді взяли участь військовослужбовиці – вони пройшли окремою колоною. Станом на серпень 2024 року в ЗСУ служить 67 тисяч жінок, з них 19 тисяч – працівниці, усі інші – військовослужбовиці. Також уперше на параді 2018 року були представлені капелани військових частин. Уперше за останні дев’ять років над Києвом пролетіла військова авіація. Проліт винищувачів, штурмовиків, транспортних літаків та гелікоптерів завершував військовий парад.

Коронна фраза Леоніда Макаровича стосувалася, зокрема, його опонента Леоніда Кучми. «Маємо те, що маємо», – так Кравчук описував діяльність другого президента України.

Левка Лук'яненка (варіант А) – дисидента, співавтора Акту несуть на руках після проголошення Незалежності України. «Як Кравчук поставив Акт на голосування, на табло висвітилося, що "за" – 346 депутатів. Від щастя хотілося плакати. Подумав: "Якби на цьому моє життя закінчилося, то я не дурно прийшов на білий світ". Після голосування оголосили перерву. Біля Верховної Ради зібралися близько 30 тисяч людей. Вони все чули, бо із зали засідань ішла пряма трансляція. Коли вийшов на вулицю, люди перед сходами підняли мене на руки й почали підкидати в повітря. Далі сходили на майдан Незалежності. Я кричав: "Люди, нарешті Україна стала незалежною державою!"» – пригадував Левко Лукʼяненко.