“Незнання “Захисту України” зараз може коштувати життя”: як наразі вчать предмет у школах

Ще десять років тому шкільний урок із допризовної підготовки видавався учням чимось обтяжливим та малопотрібним. Здебільшого це були сьомі-восьмі уроки за розкладом. Тож хлопці інколи втікали додому, а дівчата неохоче вчилися робити уколи на манекені-подушці.

Сьогодні батьки були б раді, щоби їхні сини й доньки вміли накласти турнікет, знали, як поводитися з мінами й розтяжками, розуміли, як відбити інформаційні атаки ворога й навіть тримати зброю в руках.

Війна змінила наші пріоритети. Шкільний предмет “Захист України” зараз набув іншого статусу в суспільстві. Утім, за рекомендаціями Міністерства освіти і науки України, основи військової та медичної справи хлопці та дівчата вивчають окремо. За бажання діти можуть освоювати обидві програми. Нинішнє покоління старшокласників якраз хоче навчитися боронити себе та країну на спільних уроках, без поділу на групи. На цьому наполягають і вчителі. Та чи змінилися підходи до викладання “Захисту України” в школі?

“Нова українська школа” з’ясувала:

• чи досі дівчата та хлопці вчаться захищати країну та надавати медичну допомогу нарізно;
• що вчать зараз старшокласники на уроках “Захисту України”;
• чи стріляють учні зі справжньої зброї;
• як готують вчителів-предметників.

ДІТИ ХОЧУТЬ ЗНАТИ ВСЕ – НЕЗАЛЕЖНО ВІД СТАТІ

У цьому навчальному році предмет “Захист України” доповнили новими темами. Старшокласники тепер докладніше вивчають мінну безпеку, кібербезпеку, захист від інформаційних маніпуляцій, основи національного спротиву та історію російсько-української війни. Та досі дівчата і хлопці вчаться нарізно. Навчальна програма ділиться на два тематичні плани. За першим школярі вчать основи військової підготовки, а за другим школярки опановують основи медичних знань.

Здавалося б, коли в країні йде війна, кожен має пройти курс виживання в умовах екстремальних ситуацій незалежно від статі. Хіба хлопцям не варто знати, як надати першу допомогу людині, що опинилася під завалами, а дівчатам – як безпечно поводитися зі зброєю? Знання, які рятують життя, потрібні кожному.

Поки що ж приєднатися до “хлопчачого” курсу дівчата можуть за бажанням. Батькам треба написати заяву на ім’я директора з проханням приєднати доньку до вивчення предмета за тематичним планом про військову підготовку. Так само змінити тематичний план можуть юнаки, які за станом здоров’я чи релігійними поглядами не можуть вивчати військову справу (їм треба принести до школи відповідні медичні довідки чи довідки від релігійних громад).

Євгенія Максименко, вчителька “Захисту України” київської гімназії № 34 “Либідь” каже, що щороку у її “хлопчачих” групах вчиться троє-четверо дівчат.

“Як на мене, усі старшокласники повинні розуміти, як працює система національної безпеки, що таке військова організація, які є в ній підрозділи, бути обізнаними з правилами поводження зі зброєю, її типами тощо”, – додає вона.

У Вінницькому ліцеї № 18 до війни запровадили бінарну систему навчання, щоб уникнути поділу у вивченні предмета. Приміром, заняття з вогневої підготовки проводять для дівчачої та хлопчачої груп разом у шкільному тирі. Також організовують спільні уроки з медичної допомоги на полі бою. Зараз навчання в ліцеї відбувається дистанційно, тож бінарні заняття призупинили.

“Як тільки відновиться очне навчання, ми повернемося до спільних занять. Адміністрація ліцею вважає, що це корисний досвід. Самі діти висловлюють бажання вчити все без розподілу на чоловічі та жіночі теми,- розповідає вчителька “Захисту України” вінницького ліцею № 18 Інна Шеремет. – Зі свого досвіду бачу, що такий розподіл не зовсім правильний. Бо хлопці повинні знати ази домедичної підготовки. А дівчата хочуть користуватися зброєю. Тому ми, вчителі та адміністрації шкіл, повинні реагувати на такий запит”.

ПРОГРАМУ АДАПТУВАЛИ ПІД РЕАЛІЇ ВІЙНИ

З плюсів оновленої програми – багато практичних тем, наближених до реалій. Євгенія Максименко каже, що в розділі про домедичну допомогу діти вчать цивільні та військові протоколи, зокрема, і надання допомоги в умовах бойових дій. У темах щодо тактичної підготовки раніше звертали увагу на тактику малих груп, як-от злагодження відділення, підрозділу. Зараз навпаки зосереджують увагу на індивідуальних діях, які можуть знадобитися в цивільному житті.

“Приміром, як побудувати укриття, якщо заблукав у лісі чи серед поля. Зараз це актуально, бо знаємо, як наші люди стоять годинами чи днями в черзі, коли виїжджають із тимчасово окупованих територій, – додає вчителька. – Також вчимо, як очистити воду та де її взяти, коли є проблеми з водопостачанням, як це було нещодавно в Києві. Вивчаємо, як вберегтися від зброї масового ураження – хімічної чи ядерної. Раніше застосування ядерної зброї вивчалося поверхнево, бо ніхто не думав, що доведеться заглиблюватися в цю тему докладніше”.

У “дівчачому” блоці додалася тема протимінної діяльності. Також старшокласниці вивчають, як надати першу домедичну допомогу, зробити серцево-легеневу реанімацію та зупинити кровотечу. В 11-му класі знайомляться з медициною на полі бою, міжнародним гуманітарним правом та алгоритмом дій населення у випадках надзвичайних ситуацій.

Вчителі кажуть, що інтерес дітей до військових тем значно виріс. Поза уроками вони переглядають відео про тактичну медицину, ходять на курси домедичної допомоги. Євгенія Максименко пригадує, як улітку учень просив поділитися матеріалами про ядерну безпеку. “Діти розуміють, що незнання предмета “Захист України” зараз може вартувати життя”, – додає вона.

“Коли 14 березня відновилося навчання, ми якраз проходили теми про збирання тривожної валізи, укриття, систему оповіщення тощо. На жаль, цю теорію діти пережили на своєму досвіді. І вони просили, щоби ми не говорили про це на уроках. Вони пропонували відволікатися від війни й проводити заняття як психологічні бесіди. Підсвідомо діти не хотіли повертатися до цих тем. А після 14 липня, коли в центрі Вінниці стався теракт, вони ще раз переконались, наскільки важливі ці знання”, - доповнює Інна Шеремет.

ХТОСЬ СТРІЛЯЄ НА ПОЛІГОНІ, А ХТОСЬ – У ЛАЗЕРНОМУ ТИРІ

Нова програма передбачає, що учні, які обрали військову підготовку, вчаться стріляти. Варіантів є декілька:

• якщо в школі облаштували тир, то учні стріляють у ньому із пневматичної зброї;
• якщо ж є можливість провести стрільби на полігоні, тоді старшокласники вправляються з автоматами там.

Відповідно до постанови уряду про допризовну підготовку, за стрільбу на полігонах відповідають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (колишні військкомати). Вони повинні скласти графік занять школярів, забезпечити їх зброєю та патронами.

Євгенія Максименко каже, що останніми роками центри займаються мобілізацією та призовом, а шкільні заняття залишаються поза їхньою увагою. Тому найчастіше школярі вчаться стріляти в шкільних тирах. У тих закладах, де немає спеціально облаштованого стрільбища, користуються інтерактивним лазерним тиром. Це спеціальний комплекс, до якого входить комп’ютер, проєктор, проєкційний екран та моделі реальної зброї із лазерними випромінювачами.

Звісно, це не замінить реальні заняття зі зброєю на полігоні. Але в деяких регіонах таки вдається провести навчання “у полі”. Цієї осені півтори тисячі старшокласників із Хмельницького стріляли саме на полігоні. Серед школярів були й дівчата, які приєдналися до “хлопчачої програми” на підставі написаних батьками заяв.

Головний спеціаліст відділу позашкільної освіти Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради Едуард Погоржельський розповів, що хмельницькі учні вправлялися в стрільбі на полігоні Національної академії Державної прикордонної служби ім. Б. Хмельницького. Вона ж надала зброю та набої. За тим, як діти вчилися стріляти, стежили працівники “Навчально-тренувального центру”, нової комунальної установи (відкрили влітку), створеної якраз для навчання школярів, вчителів предмета “Захист України” та бійців добровольчих формувань територіальної громади.

Також Хмельницька міська рада виділила 3 мільйони гривень, аби закупити в школи муляжі, манекени, стенди, інженерні тренажери, навчальну зброю та засоби захисту для вивчення шкільного предмета “Захист України”. Це майже ідеальний підхід, коли теорія підкріплюється практикою, а заклади освіти мають усі необхідні ресурси.

ЯК ГОТУЮТЬ ВЧИТЕЛІВ-ПРЕДМЕТНИКІВ

За рекомендаціями МОН, викладати уроки із “Захисту України” можуть офіцери запасу чи резерву, випускники вищих педагогічних навчальних закладів, які закінчили їх за спеціальністю вчителя предмета “Захист України” або навчалися на військовій кафедрі. Якщо в школах немає можливості укомплектувати ці посади офіцерами запасу або резерву, вчителями можуть бути сержанти (старшини), солдати (матроси) запасу чи резерву з вищою освітою.

Міністерство також радить вчителям проходити курси з домедичної допомоги та мати належну підготовку, щоби якісно викладати предмет. Проте, у методичних рекомендаціях до його викладання не вказано, за чий кошт слухати ці курси.

Наприклад, хмельницькі вчителі-предметники проходили тренінги в комунальному “Навчально-тренувальному центрі”.

“Напередодні навчального року вчителі пройшли триденні навчально-методичні збори. Це заняття з психологічної підготовки, основи тактичної медицини, інженерної підготовки, мінної безпеки, основи спеціальної підготовки за стандартами НАТО, стрільби з автомата бойовим патроном. Більшість вчителів-предметників – це офіцери запасу, але такі тренінги зайвими не будуть”, – зазначає Едуард Погоржельський.

Для вінницьких вчителів улітку теж провели тренінги з мінної безпеки, медичної допомоги та вогневої підготовки. Їх організував Центр професійного розвитку педагогічних працівників. Проте, вчителі й самі шукають, як поглибити свої знання.

“Ми з колегою самостійно проходили тренінги та курси на освітніх платформах. Знаю вчителів, які відвідували курси надання домедичної допомоги. Тому що теорія це одне, а практика – зовсім інше, – додає Інна Шеремет. – У школу теж запрошували фахівця, який розповідав учителям про надання першої домедичної допомоги. Тобто зараз ми вчимося самі й вчимо дітей практичним речам”.

А ще вчителька радить своїм учням за будь-яких обставин брати себе в руки й рятувати тих, хто поруч. Бо якщо раніше здавалося, що почуте на уроках “Захисту України” навряд чи знадобиться в реальному житті, то зараз росія доводить нам інше: краще володіти цими знаннями, щоб урятувати життя.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – olegda88.gmail.com, Depositphotos