Напишіть нам

Всі теми

Однокласник б’ється, директор просуває родичів на посади, завгосп гвалтує дитину. Що робити?

Ми зібрали першу добірку подекуди типових ситуацій у школах, що стосуються порушення прав учнів, їхніх батьків і вчителів. Якщо це станеться з вами, з вашою дитиною чи іншим учнем, на “Новій українській школі” є поради спеціалістів, що робити й куди звертатися.

Ми поговорили з такими експертами:

  • Романом Корсуном, юристом ГО Батьки SOS;
  • Оленою Петрушкевич, психологинею та казкотерапевткою;
  • Сергієм Горбачовим, освітнім омбудсменом;
  • Тарасом Кремінем, мовним омбудсменом.

Проблема №1. Однокласник цькує, б’є й ображає дитину

Приклад ситуації: Учениця 4 класу потерпає від однокласника фізично й морально. Першого разу учень ударив її головою об стіну за те, що вона розповіла вчителю, як він зачинив її в туалеті. Вдруге, коли вона чергувала і зробила йому зауваження, вдарив у обличчя. Мати неодноразово телефонувала батькам, просила поговорити з їхньою дитиною, але, на жаль, не було жодної реакції.

Стався третій випадок: хлопець ударив дівчину в груди. Мати викликала поліцію в школу, заяву прийняли і спрямували в травмпункт. Дитину оглянув лікар, зробили знімки, показало забій грудної клітини і внутрішню гематому. Дитина вдома на лікуванні, відмовляється йти до школи, оскільки боїться однокласника.

Що робити

Юрист: Насамперед, я раджу батькам звернутися до директора школи з письмовою заявою, у якій треба викласти ситуацію – над дитиною здійснюють фізичне та психологічне насильство, цькування й булінг. Заяву треба зареєструвати й отримати відмітку на своєму примірнику. Директор має одразу відреагувати на заяву, скликати комісію, яка є в школі і яка розглядає випадки булінгу.

Комісія повинна дослідити випадок, запросити батьків, учителів, опитати учнів у присутності батьків. Так, треба дізнатися, чи всі підтверджують, що така ситуація була. Якщо ситуація підтверджується, матеріали треба передати в поліцію. А поліція ухвалює рішення: складати протокол про адміністративне правопорушення чи ні.

Якщо заява про булінг надійшла від батьків, а директор не повідомив про це поліції, на нього накладають адміністративну відповідальність. Батьки також можуть подати заяву одразу в поліцію. А поліція складе протокол про адміністративне правопорушення й передасть його в суд. Тоді суд ухвалить рішення на підставі матеріалів, які отримає.

Наслідки можуть бути такими: за статтею “Булінг (цькування) учасника освітнього процесу” накладають адміністративний штраф на батьків кривдника, якщо йому менше 16 років.

Освітній омбудсмен: Оскільки, зі слів батьків, дитину переслідували неодноразово (систематично), йдеться про булінг. Батьки мають звернутися до директора школи із заявою про це, а він має діяти відповідно до наказу МОН №1646 від 28 грудня 2019 року: повідомлення поліції, засідання комісії.

Якщо рішення батьків не задовольнить, можуть звернутися до поліції щодо притягнення до відповідальності малолітнього порушника за ст. КУпАП 173–4. Якщо суд встановить порушення, батьки порушника мають отримати покарання, яке визначить суд.

Тілесні ушкодження – це справа поліції, яка має відкрити відповідне провадження, провести розслідування та передати його до суду.

Психологиня: Іноді важко спрогнозувати, наскільки подія може бути травматичною для дитини. Це залежить від багатьох чинників: у яких умовах дитина зростає, з якою стійкістю вона народилася. Іноді дивуєшся, які речі дитина здатна пережити й нормально розвиватися або наскільки дитина вразлива й це руйнує її світ у нескладній ситуації. Це – індивідуально.

То як зробити так, щоб у дитини залишився досвід, з яким вона може йти далі й не бути наляканою? Тут треба спільна робота дорослих. Я би забрала дитину з цієї школи тільки в тій ситуації, якби не знайшла в школі дорослих, які були би зацікавлені, щоби моя дитина все-таки повернулася до школи, не боялася, вірила, що дорослі її захистять.

Якщо в моєї дитини в школі є дорослий, якому вона вірить, я б говорила з ним. Наприклад, вчителька початкової школи, директор або психолог. Я би просила про допомогу – аби ця людина поговорила з моєю дитиною, запевнила, що в неї є захист у школі.

Класно, якщо дорослий скаже дитині: “Я не знав або не надавав цьому значення, мене це не виправдовує, але тепер я буду уважнішим, буду захищати тебе й дітей, яких ображають”. Тоді я – за те, щоби дитина повернулася в цю школу.

Якщо дорослий на моє прохання каже: “Як ви це собі уявляєте? Я все вашій дитині сказав”, і я з інтонації розумію, що люди не розділяють мої турбування про страхи дитини, нічого не зміниться й ніхто не хвилюватиметься, як моя дитина адаптується до школи, то я би забрала її звідти.

Я би так і пояснила дитині: “Найважливіше, щоби ти перебувала серед дорослих, які розуміють, де є небезпека від дітей, і вони мають включитися”. Бо жодна дитина не зобов’язана бути настільки сильною, щоби захистити себе від іншої дитини. Також кажемо дитині: “Ми змінюємо школу не тому, що світ поганий, просто в школі немає таких дорослих, які могли би тебе захистити”.

Проблема №2. Дітей не вітають зі святом чи не діляться тортом, бо їхні батьки не здають гроші. Також, буває, вчителі цькують дітей за це

Приклади ситуацій: Дівчинку не привітали з 8 березня, бо батьки не здали гроші. Вчителька висміяла хлопчину перед усім класом під час виховної години за те, що батьки не здали гроші.

Що робити

Юрист: Тут ідеться про психологічне насилля над дітьми. Я раджу батькам у будь-яких ситуаціях звертатися насамперед до директора школи. Саме він відповідає за все, що відбувається в школі: харчування, безпечне освітнє середовище, психологічне чи фізичне насилля, забезпечення освітнього процесу.

Також нагадую, що заклад освіти насамперед надає освітні послуги. Тобто головне завдання школи – навчати дітей. Директор має чітко дати зрозуміти батькам, що якщо в них є потреба когось привітати чи щось відсвяткувати, що не передбачено навчальною програмою, це має відбуватися за межами закладу освіти.

Освітній омбудсмен: Знов-таки – заява директору про можливий булінг із боку вчителя. Однак треба з’ясувати, чи це був поодинокий випадок – чи таке цькування відбувається регулярно. Директор має провести службове розслідування і, якщо факти підтверджується, застосувати до працівника закладу освіти дисциплінарне стягнення.

У справі за схожими обставинами суд ухвалив рішення підтвердити догану, яку заклад освіти оголосив вчительці саме за образу учнів. Суд аргументував це тим, що “позивач своїми діями порушив норми ч.2 ст.28, ст.29 Конвенції про права дитини, ст.10 Закону України “Про охорону дитинства”, ст.54 Закону України “Про освіту”, ст. 28 Конституції України”.

Психологиня: Якщо батьки не здали гроші, значить у них є якась позиція, яка залежить або не залежить від них. І коли вони вчинили згідно з цією позицією, то не подумали про те, що дитина може від цього постраждати. Або подумали, але не знали, що з цим зробити.

Найважливіше – попередити про це дитину. В ідеалі, вона має принаймні зрозуміти позицію батьків, хоча не зобов’язана її розділяти. І батьки мають це розуміти. Батьки також мають пояснити дитині, що зроблять усе, аби це не вплинуло на її перебування в школі.

До того ж не має бути так, що батьки передають через дитину, мовляв, вони не будуть здавати гроші. Вони мають піти до вчительки, поспілкуватися з нею й пояснити ситуацію. Аби вона навіть не подумала, що можна чимось дорікнути дитині або не поділитися з нею.

Можливо, дитина здатна захиститися і сказати в класі: “Це – питання до моїх батьків, звертайтеся до них”. Тоді треба їй пояснити, що так можна сказати вчителю в разі неприємної ситуації чи обвинувачень.

А якщо така ситуація вже сталася, і дитина відчуває себе ображеною, злиться, жаліється і плаче, то до цього треба ставитися як до того, що вчителька вдарила дитину. Далі варто сказати дитині: “Вибач, що ти відчула на собі наслідки нашої позиції, ми будемо спілкуватися з учителем і надалі захищати тебе”.

Можна попросити директора або психолога бути модератором зустрічі батьків з учителем, аби вирішити питання, пояснити свою позицію, як це сприйняла дитина, вислухати вчительку, пояснити, що ви хочете контакту, а не сперечатися. Зрештою, у дитини має залишитися відчуття: батькам не настільки важливо щось довести вчительці, як важливо, як я почуваюся в цій ситуації.

Ситуація загрожує дитині тільки в тому випадку, якщо в неї залишилося відчуття, що її батьки нічого не можуть зробити з тим, щоби їй не було погано. Видається, що світ настільки жорстокий, що найближчі дорослі не можуть її захистити. Якщо батьки почали її захищати, і в неї залишилося відчуття, що ситуація в школі була ненормальною, тоді вона отримала дуже неприємний, але життєвий досвід, що так іноді буває.

Фото: автор – demiurg_100, Depositphotos

Проблема №3. Директор просуває своїх родичів на посади в школі

Приклад ситуації: Директорка працевлаштувала в школі свою сестру, яка працює заступницею, свого чоловіка, який працює охоронцем, свою племінницю, яка працює вчителем молодших класів, свого сина, який працює завгоспом.

Що робити

Юрист: Це не заборонено – щоби родичі працювали в закладі освіти. Але в такому випадку є конфлікт інтересів. Наприклад, коли директор школи не виписуватиме премії для всього колективу на якесь свято, а лише своєму родичу, то це буде корупція.

І є прецеденти, коли на директорів школи накладали адміністративні стягнення за преміювання родичів. Наприклад, директор преміював жінок на 8 березня, а його дружина виявилася вчителькою. Тоді на нього склали адміністративний протокол, справу передали в суд, той визнав його винним і наклав штраф.

Натомість, буває, родич працює, виконує свої посадові обов’язки й отримує заробітну плату. І тут усе гаразд. Але якщо чоловік заступнці взагалі не ходить у школу, а рахується на посаді прибиральника, то є питання.

Якщо в батьків активна позиція, і вони не хочуть із цим миритися, я раджу їм провести ревізію штатного розпису, який затверджений та за яким працює колектив школи. За цим треба звернутися до директора, і ця інформація відкрита. Бо часто буває, що в школі не вистачає сторожів чи прибиральників, а штат заповнений. Тоді виявляється, що є так звані мертві душі.

Якщо батьки бачать там зайві прізвища, можуть звернутися до органів управління освіти – нехай вони перевірять дотримання трудового законодавства. Йдеться про те, чи немає в ситуації конфлікту інтересів.

Освітній омбудсмен: Йдеться про виразний конфлікт інтересів, ст. 29–34 Закону України “Про запобігання корупції”. Треба звернутися до Національного агентства із запобігання корупції із заявою щодо проведення перевірки.

Можливі дії органа, який призначив на посаду директорку, – звільнення за ч. 4. ст. 41 Кодексу законів про працю України. Йдеться про перебування на посаді, всупереч вимогам Закону України “Про запобігання корупції”, у прямому підпорядкуванні близької особи.

Проблема №4. Працівник школи домагається або гвалтує дітей

Приклад ситуації тут.

Що робити

Юрист: Треба звертатися в поліцію, яка займатиметься розслідуванням, як ця людина потрапила на роботу в школу, чим вона займалася в школі, чи це перший випадок, чи були скарги, які замовчувало керівництво школи. Тут ідеться про кримінальний злочин. Директор може тільки сприяти розслідуванню й допомогати як свідок, надавати документи, можливо, відеозаписи.

Психологиня: Не можна просто пожаліти дитину й порадити їй забути про цей випадок. Цього недостатньо. З розмов із батьками в дитини має залишитися чітке уявлення, що дорослий вчинив зле, дитячої провини в цьому немає, і немає жодного виправдання цьому.

Причиною згвалтування не може бути те, що дитина була в короткій спідниці чи в неї були нафарбовані губи. Знову ж таки, батьки мають бути в дуже активному захисті. Дитина має розуміти, що тепер вона в безпеці.

Якщо дитині страшно, до неї повертаються спогади, вона не може не думати про те, що сталося, почувається винною, навіть якщо всі їй кажуть, що це не так, якщо не може розплакатися, хоча мала б, варто звернутися до психолога чи психотерпевта. Дитині треба пояснити, що з такими емоціями треба працювати – вони самі не минають.

Освітній омбудсмен: Треба негайно написати заяву до поліції з повідомленням про кримінальний злочин чи підозру про скоєння кримінального злочину. Далі – справа поліції, яка має діяти відповідно до чинного законодавства.

Проблема № 5. Учитель навчає дітей патріотичних поглядів, запрошує на уроки учасників АТО, зокрема розповідає про новітню історію України, а батьки висувають претензії, нібито на уроках не має бути політики

Приклад ситуації: Вчителька в Дніпрі навчала дітей проукраїнських позицій, а опісля хлопчик відмовився говорити російською вдома.

Що робити

Юрист: Навчання в школах має відбуватися українською мовою. Це чітко прописано у всіх законах і нормах. Наприклад, у Законі “Про освіту” та в Конституції України. Також у школах є виховні години, які передбачають патріотичне виховання дітей. Очевидно, дитина вдома стикалася з іншими поглядами, а в школі отримала новий досвід, який її вразив. Натомість, школа відіграла виховну роль.

Якщо дитина дійшла до такого висновку – не спілкуватися російською, ми маємо поважати і враховувати її позицію. Вчителька розповідала дітям інформацію, яка підтверджена законодавчо. У рішенні Ради безпеки та указах президента чітко зазначено, що Росія окупувала Крим та територію Донбасу. А в нормативних актах ідеться про те, що Росія – агресор. Тобто вчителька просто повідомила учням загальновідому інформацію, яка не суперечить закону. Я раджу вчительці знайти підтвердження своїх слів у загальновідомих джерелах і опиратися на них.

Освітній омбудсмен: Якщо розглядати конкретну ситуацію, що хлопчик відмовився вдома спілкуватися російською, то я не вбачаю, що тут порушені чиїсь права в освіті. Дитина навчається в комунальному закладі освіти, який, відповідно до вимог ст. 7 Закону “Про освіту”, здійснює освітній процес державною мовою. Яку саме мову дитина обирає для спілкування в родині – це приватна справа її та її батьків. Школу це жодним чином не стосується.

Мовний омбудсмен: Окрім усього, відповідно до Закону “Про освіту”, учасниками освітнього процесу є педагогічні працівники, здобувачі освіти й батьки. Кожен із них має одну мету – створити кращі умови для розвитку дітей, їхнього вдосконалення й набуття компетентностей.

Батьки можуть звернутися до класного керівника чи директора школи, щоби з’ясувати ситуацію, впорядкувати її і визначити гострі кути. Я поділяю занеопокоєння і тривогу вчителя. Бо частина вчителів є одруженими або вдовами учасників АТО, багато хлопців повернулися з АТО і працюють далі. Їхні колеги мають розуміти і враховувати цю ситуацію.

На місці батьків я би не плутав патріотичне виховання з політикою й тим паче з популізмом. Якщо в межах навчальної дисципліни вчитель вважає, що можна коректно навести той чи інший приклад про минулу чи сучасну історію, то це абсолютно нормально й коректно.

У сучасній українській школі недостатньо приділяють уваги національно-патріотичному вихованню, недостатньо української мови та літератури. Якраз через те, що є недоліки у виховному процесі.

У кожній школі мають бути, якщо не музеї української мови, то принаймні куточки. Я хочу, щоби заклади освіти відійшли від популяризації піонерів і прийшли до популяризації як минулих, так і сучасних сторінок історії.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Фото: автор – Jim_Filim, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення