Оцінити прогрес дитини: які труднощі виникають у вчителів-предметників із формувальним оцінюванням та як їх долають школи Києва й Золочева

Як визначити прогрес кожної дитини, якщо в класі 30 учнів, з ними працює не один вчитель, а десять, та конкретних прикладів для такого оцінювання з кожного предмета немає? З такими викликами зустрілися вчителі середньої школи, які цього навчального року почали працювати з пʼятими класами НУШ.

У початковій школі діти не отримують оцінок у класичному розумінні. Натомість вчителі оцінюють їх словесно (молодець, можеш краще тощо), визначають, на якому рівні діти оволоділи тією чи іншою компетентністю, наприклад, говорінням, читанням чи усними обчисленнями. Тому різко переходити в 5 класі на 12-бальну систему оцінювання не можна, оскільки це може стати стресом для дитини.

У концепції НУШ закладене формувальне оцінювання, яке показує рух дитини вперед, зростання над собою, чи навпаки сигналізує про те, що з якоюсь темою вона не впоралася і їй / йому потрібна допомога вчителя.

Готуючись до роботи в початковій школі НУШ, вчителі опановували, що таке формувальне оцінювання, як із ним працювати на уроці та які методи використовувати. А от як зробити плавний перехід із початкової в середню школу, зберігаючи формувальне оцінювання як основу, докладних інструкцій від МОН немає. Освітяни розповідають, що шукаючи інформацію про методику формувального оцінювання в 5 класах, не знаходять практичних порад, як це втілити на уроці.

Редакція “Нової української школи” вивчила досвід оцінювання в трьох школах, Києва та Золочева, поспілкувалася зі співавторкою реформи НУШ Оксаною Макаренко та дізналася:

• як радить оцінювати учнів середньої школи Міністерство освіти і науки;
• чому оцінювання – це найскладніший етап освітньої реформи;
• як у НВК № 240 “Соціум” переходять із вербального оцінювання до 12-бального;
• про 46 інструментів формувального оцінювання гімназії “Либідь”;
• чим завершилися експерименти пілотної “Школи радості” в Золочеві;
• які ресурси допоможуть освітянам знайти свій рецепт оцінювання.

НАВІЩО ФОРМУВАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ І ЩО ПРОПОНУЄ МОН

Основним документом, на основі якого вчителі та школи створюють систему оцінювання, є методичні рекомендації МОН. Для 5–6 класів НУШ такі рекомендації затвердили у квітні 2022 року. Це теоретичні підказки, на які освітяни можуть накладати свій досвід та бачення, як саме хочуть оцінювати п’ятикласників, приміром, у першому семестрі (вербально чи рівнево), на якому етапі почнуть перехід на 12-бальну систему тощо.

До речі, заклад освіти може обирати власну систему оцінювання (за рішенням педради) або користуватися тією, що визначена законодавством, тобто 12-бальною шкалою.

У додатку до методичних рекомендацій МОН йдеться, що основними видами оцінювання є:

• формувальне – відстежує особистісний розвиток учнів, опанування навчального досвіду як основи компетентності та побудову індивідуальної освітньої траєкторії особистості;
• поточне – вважається основним у системі контролю, проводиться систематично, визначає рівні опанування навчального матеріалу та дає змогу корегувати навчання;
• підсумкове – співвідносить навчальні досягнення учнів з обов’язковими/очікуваними результатами навчання, визначеними Державним стандартом/освітньою програмою;
• тематичне – може здійснюватися на основі поточного оцінювання з урахуванням проведених діагностичних (контрольних) робіт або без проведення подібних робіт залежно від специфіки навчального предмета;
• семестрове – здійснюється за результатами контролю груп загальних результатів, відображених у свідоцтві досягнень, семестровий контроль перевіряє рівень засвоєння навчального матеріалу в обсязі навчальних тем, розділів і підтвердження результатів поточних оцінок, отриманих учнями раніше;
• річне – здійснюється на підставі загальної оцінки результатів навчання за I та II семестри, певні види контрольних робіт, як правило, не проводяться.

Формувальне оцінювання може здійснюватися у формі:

• самооцінювання;
• взаємооцінювання учнів;
• оцінювання вчителем із використанням певних інструментів (карток, шкал, щоденника спостереження вчителя, портфоліо результатів навчальної діяльності учнів тощо).

Формувальне оцінювання передбачає, що вчитель моніторить успіхи дитини, її досягнення та розвиток. Якщо виникають труднощі, підказує, над якою темою треба попрацювати іще, аби мати гарний результат.

Цінність формувального оцінювання в тому, що:

• діти вчаться вчитися;
• бачать свій розвиток;
• вміють себе оцінювати (виконують тест і виводять оцінку за наданою вчителем шкалою або оцінюють одне одного, працюючи над завданням у парі);
• не бояться помилятися.

Утім, вчителі 5 класів розповіли “Новій українській школі”, що рекомендацій від МОН їм замало. Вони дають загальну інформацію про види оцінювання, а освітянам бракує конкретних прикладів, як це працює на різних уроках.

ЯКА КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗАКЛАДАЛАСЯ АВТОРАМИ РЕФОРМИ

Та скільки не шукай, єдиного підходу, як визначати прогрес дитини з історії, математики, української мови чи фізкультури, немає. Співзасновниця ГО “Смарт освіта”, співавторка концепції “Нової української школи” Оксана Макаренко порівнює нинішню ситуацію з оцінюванням у 5–6 класах із конструктором Lego, який придбали без інструкції. Її вчителям доводиться створювати самостійно.

Експертка нагадує, як мало змінитися оцінювання учнів за початковим задумом реформи.

У Міністерстві освіти й науки у 2020 році підготували Державний стандарт базової середньої освіти, у якому є орієнтовні критерії оцінювання. Під стандарт готувалися модельні програми, у яких, акцентує Оксана, автори могли б розробляти конкретні інструменти оцінювання.

Як-от компетентнісні тести для учнів, шаблони для оцінювання з певних предметів, які допоможуть сформувати свідоцтво досягнень. Тобто, крім програми й підручника, авторський колектив міг готувати ще й додатки, за якими вчителі могли б оцінювати, як учні опанували тему.

“З одного боку, реформа дає більше свободи вчителям, методистам, авторам програм, бо міністерство в це не втручається і не має розробляти навчальну програму. Їх готує вчитель, авторський колектив тощо. А МОН лише створює умови, щоби такі автори, методисти та центри навчання з’являлися і працювали.

З іншого боку, бачимо, що реформа впроваджується з коліс, вчителю не вистачає часу, аби з усім розібратися. Тому попри свободу, яку реформа дала кожній школі, зокрема, у створенні своєї лінійки оцінювання, лише 10 % готові креативити. А зараз вчителі виснажені, їм бракує умов для творчості, тому більшість освітян справді потребує інструкцій та взірців”, – пояснює Оксана Макаренко.

За її словами, критерії формувального оцінювання наразі не розроблені як певний канон. І навряд чи й з’явиться один зразок, який влаштує всі школи та класи. “Адже формувальне оцінювання відстежує, як дитина зростає над собою, який має поступ. Це великий обсяг роботи, коли вчителю треба оцінити рівень зростання кожного з 30 чи 40 дітей у класі. Але саме формувальне оцінювання важливе зараз, коли є освітні втрати через тривоги чи відключення електрики. Таке оцінювання може підтримати дітей, аби вони не боялися помилятися, а де треба – докладали зусиль”, – каже Оксана.

Вона додає, що система оцінювання – це найскладніша частина освітньої реформи. Адже треба змінити ставлення до оцінок у вчителів середньої ланки, яким простіше працювати зі звичною 12-бальною шкалою; у батьків, яким треба показати альтернативу, як можна ще оцінити розвиток дитини, крім 1–12 балів; та школярів, яких треба заохотити до навчання не балами, а словами.

“Система оцінювання повністю змінює мотивацію та ставлення до навчання. Мотивація дітей була одним із ключових чинників, на якому базувалася реформа. Оцінювання не має бути покаранням за помилку. Світ швидко змінюється, дітям треба адаптуватися до нових обставин, а це неможливо без помилок. Діти не мають боятися щось робити, бо немає ж у кінці підручника відповіді на питання, яке життя правильне, а яке ні”, – пояснює Оксана.

Експертка переконана, що оцінювання в школі має сприйматися як зворотний зв’язок між вчителем, батьками та учнем: що в дитини добре виходить, а над чим ще треба попрацювати. І кожна школа має створювати такі зв’язки самостійно.

ПРОМОВИ НОБЕЛІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ ТА МАТЕМАТИЧНІ ЕСТАФЕТИ: МАЙСТЕР-КЛАС З ОЦІНЮВАННЯ ВІД КИЇВСЬКОГО ЛІЦЕЮ “СОЦІУМ”

Частині шкіл вдається реалізувати це на практиці.

Як працюють із формувальним оцінюванням у середній школі, які методи та інструменти використовують, “Новій українській школі” показали у НВК № 240 “Соціум” Оболонського району міста Києва.

До цього навчального року учнів 1–4 класів оцінювали лише вербально. Оксана Олач, заступниця директора з навчально-виховної роботи початкової школи, пояснила, що це оцінювальне судження, яке вчитель записує в зошит учня. Це може бути розгорнута відповідь, кілька слів або ж смайлик зі словами “Молодець”, “Старайся”, “Попрацюй ще”.

У школі спрогнозували, що після чотирьох років вербального оцінювання перехід на рівні (високий, середній, достатній та початковий) чи 12-бальну шкалу у 5-му класі може спричинити стрес. Тому в серпні 2022 року на педагогічній раді затвердили інший формат оцінювання. Тепер учнів 1–2 класів оцінюють вербально, а в 3–4 класах уже з’являється рівневе оцінювання.

Та нинішні п’ятикласники все ж таки перейшли з вербального оцінювання початкової школи на рівневе. До середини жовтня в них був адаптивний період без оцінок, а потім ввели рівневе оцінювання. У другому семестрі поступово переходять на оцінювання за 12-бальною системою. Батькам та учням наприкінці семестру пояснили, як рівні будуть відповідати балам.

“Ми зрозуміли, якщо залишати в початковій школі лише вербальне оцінювання, то в 5 класі перехід на рівні видається дітям дивним, – додала Оксана Олач. – Щоб не було такого болісного переходу, вирішили ввести рівневе оцінювання у 3–4 класи.

Звісно, у пріоритеті залишається формувальне оцінювання. Це зміцнює наш трикутник “учень-учитель-батьки”, підвищує мотивацію до навчання, розвиває вміння вчитися та допомагає учням досягти кращих результатів навчання”.

Більшість методів та інструментів формувального оцінювання в “Соціумі” розробляли самі вчителі.

Математичні естафети

Один із них продемонструвала Євгенія Гінзбург, вчителька 3 класу. На уроці математики вона поділила учнів на дві групи – множників та дільників. Кожна команда мала виконати приклади на множення чи ділення, написані на аркушах паперу та розкладені на підлозі. Завдання виконується як естафета, але перемагає не той, хто впорався швидше, а хто виконав усе правильно.

Чи так це, команда дільників перевіряє в множників і навпаки.

На цьому естафета не завершилася. Учні виправили помилки у своїй команді після перевірки суперниками. А далі Євгенія провела роботу над помилками – роздала дітям різнокольорові листочки, де просила написати великими цифрами найважчий приклад на множення чи ділення.

“Ми прикріпимо їх на дошці, – пояснювала вчителька учням, – щоб ви могли на перерві чи коли вам захочеться дивитися на них і запам’ятовувати”.

Такий вид формувального оцінювання Євгенія Гінзбург вигадала самостійно. Каже, спробувала спочатку із прикладами на додавання/віднімання, дітям сподобалося, тож тепер математичні естафети проводить з учнями часто.

Вчителі, які працюють із п’ятикласниками, переймають досвід колег початкової школи та напрацьовують свої методи формувального оцінювання. Декілька з них нам показали й в 5 класі.

Формувальне оцінювання на уроках української

На уроці української мови учні закріплювали тему спрощення приголосних звуків. Аби діти запам’ятали краще, де спрощення відбувається, а де ні, вчителька Олена Оперчук провела кілька практичних вправ:

• роздала їм аркуші із завданнями, у яких діти, об’єднавшись у пари, мали вставити пропущені літери, приміром, у словах радісний, форпостний;
• на інтерактивній дошці показала кілька виразів із буквосполученнями “стн”, “стл”, щоб закріпити правила;
• роздала роздруківки зі словами-винятками, які треба вклеїти в зошит із правилами;
• наостанок діти отримали розмальовки зі словами до теми.

Олена Оперчук розповіла, що такі підходи вчать дітей думати й робити правильні висновки. Спочатку вчителька ставить проблемне запитання – подивись, де треба вставити літеру. Потім опрацьовує з дітьми теорію, робить вправи на закріплення. На наступному уроці діти напишуть тест, а вчителька побачить, як засвоїли тему. У підсумку це має показати дітям, що написані грамотно, з дотриманням правопису речення чи тексти – це прояв поваги до тих, хто їх читатиме.

“Для своїх уроків я шукаю різні методи в інтернеті, розпитую колег, де які є вебінари, цікавинки та статті. Підготовка до уроку НУШ займає дві години, – поділилася досвідом Олена. – Певні методи ми апробували раніше, просто переносимо на цих дітей та підлаштовуємо під них. От їм подобається розфарбовувати й щось шукати – чому б не зробити це елементом уроку”.

Учні – реставратори та Нобелівські лауреати

Вчителька історії Катерина Лебедко на своїх уроках часто використовує роботу в парах чи в командах. Під час нашого візиту вона поділила учнів на групи та попросила уявити себе реставраторами, яким треба відновити (розшифрувати) закодовані слова. Так учні відпрацьовували практичні навички спільної роботи.

А далі відточували своє вміння говорити. Кожен з учнів отримав аркуш із завданням – уявити себе Нобелівським лауреатом за відкриття з археології, мистецтва чи історії (у кожного з дітей була різна тема) та за одну хвилину скласти промову. Учні впоралися: знайшли потрібні слова та склали їх у лаконічні думки. А далі оцінювали свій виступ, обираючи наліпки з написами “Молодець”, “Чудово”, “Старайся” тощо, фактично, оцінили самі себе. А це якраз елемент формувального оцінювання.

“У 5 класі НУШ багато робіт даємо на об’єднання дітей, щоб вони навчилися допомагати, контролювати одне одного. Тобто формувальне оцінювання – це не лише оцінка прогресу дитини, а ще і спостереження, як вона в колективі може застосувати свої комунікативні чи інші м’які навички”, – доповнила Катерина.

Оскільки п’ятикласників вчителька бачить раз на тиждень (читається одна година історії), щоб оцінити прогрес кожної дитини, йде за порадою до колег. Розпитує класного керівника про успіхи та досягнення учнів або ж приходить на уроки, щоби побачити все на власні очі.

У КИЇВСЬКІЙ ГІМНАЗІЇ “ЛИБІДЬ” СТВОРИЛИ 46 ІНСТРУМЕНТІВ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ

Найчастіше вчителі середньої ланки переймають досвід оцінювання в колег початкової школи, додаючи щось своє. Саме так у гімназії № 34 “Либідь” ім. Віктора Максименка назбирали 46 методів та інструментів оцінювання, якими користуються вчителі початкової школи і які можна брати в роботу в 5 класах.

Ось деякі з них:

• доповни думку – письмова перевірка розуміння стратегії, коли учні заповнюють пропуски в запропонованому твердженні;
• газетний заголовок – вигадайте газетний заголовок до теми, яка вивчається, передайте основну ідею події;
• відповідь хором – учні одночасно реагують на певну репліку: це може бути відповідь на питання, висловлення згоди чи незгоди із запропонованим твердженням;
• гра в кубик – покажіть 6 запитань до уроку, об’єднайте учнів у групи по 4 особи, у кожної групи є один кубик, кожен кидає кубик та відповідає на запитання з відповідним номером, якщо номер випав більше, ніж один раз, учень може доповнити попередню відповідь або кинути кубик ще раз, відповіді можна записувати;
• візьми й передай – спільна групова робота, яку використовують, щоби поділитися думками або зібрати інформацію від кожного учасника групи, учні записують відповіді, потім передають вправо, додають власну відповідь на іншому аркуші, і так триває, доки їхній папірець обійде всю групу й повернеться до них, потім обговорюється результат у групі;
• есе “Хвилинка” – питання для есе на одну хвилину – це конкретне питання з орієнтацією на очікувані результати навчання, на яке можна відповісти на одну-дві хвилини;
• запис у журнал – учні записують у свій журнал або зошит розуміння предмета, поняття чи те, що вони вивчили на уроці, вчитель переглядає записи, щоб дізнатися, чи зрозумів учень певну тему, урок, поняття чи вивчене;
• записні книжки учнів – інструмент для учнів для відстежування навчального поступу: куди я рухаюся, де я зараз, як туди дістатися;
• збір ідей – учитель ставить запитання або дає завдання, учні самостійно відповідають на аркуші папері, пишуть не менше, ніж три думки чи твердження; учні які завершили, встають; вчитель просить певного учня поділитися його записаними ідеями, інші діти викреслюють пункти, попередньо озвучені однокласниками й сідають, коли в них на аркушах закінчилися всі записані ідеї, незалежно від того, чи вони були озвучені саме ними; вчитель далі опитує учнів, доки сядуть усі;
• зовнішнє/внутрішнє коло – учні стають у два кола обличчям одне до одного, ставлять одне одному питання з теми, які вони попередньо написали, зовнішнє коло рухається, утворюються нові пари, діти далі ставлять питання.

“Ми провели з вчителями роз’яснювальний практикум, як користуватися інструментами формувального оцінювання. Критерії оцінювання для 5 класів є від МОН, з ними можна тільки творити, усе залежить від видів діяльності, які вчитель використовує на своєму уроці. Інструменти формувального оцінювання готував для шкіл Департамент освіти й науки КМДА. Тільки бери й роби, а якщо можеш вигадати – то вигадуй. Головне, щоби батьки бачили у формувальному оцінюванні прогрес дитини чи навпаки, а вчитель формував індивідуальний підхід до кожної дитини, будуючи індивідуальну траєкторію, яку треба розвивати”, – пояснює директорка гімназії Алевтина Багінська.

Аби пом’якшити перехід із початкової школи в середню, у першому семестрі п’ятикласників оцінювали так само як у початковій школі, тобто за формувальним оцінюванням. Крім нього, почали вводити рівневе. А в другому семестрі поступово переходять на 12-бальну систему.

Та елементи формувального оцінювання залишаються і надалі. Навіть у тих класах, які ніколи не вчилися за програмами НУШ. Як це працює, редакція бачила на уроці української літератури у восьмикласників.

Одна з учениць розповідала вірш напам’ять.

“Яка самооцінка?”, – запитала одразу вчителька Ірина Толочко.

Дівчина поставила собі 9 балів, а однокласники на питання про взаємооцінку сказали, що заслуговує на 11. Вчителька пояснила, що виведе середнє арифметичне та поставить учениці десятку. Такі методи самооцінки та взаємооцінки в старшій школі використовують два роки, запозичивши їх із НУШ.

ЩО ПОКАЗАЛИ ЕКСПЕРИМЕНТИ З ОЦІНЮВАННЯМ У ЗОЛОЧІВСЬКІЙ ШКОЛІ

У Золочівській “Школі радості” (Львівщина) провели кілька експериментів, щоб знайти оптимальний варіант оцінювання учнів середньої школи. Заклад долучався до пілота НУШ, тому питання, як оцінювати п’ятикласників, тут виникли ще у 2021–2022 навчальному році, коли випускники пілоту перейшли з початкової школи в середню.

Як розповіла директорка школи Ярина Сухецька, на педагогічній раді вирішили, що впродовж вересня-жовтня не будуть оцінювати п’ятикласників пілоту балами, а залишаться на формувальному. У листопаді вже почали вводити бальне оцінювання, яке залишили до кінця року.

“Цієї осені вчителі вирішили, що потрібні зміни. У вересні-жовтні оцінювали п’ятикласників формувально, а в листопаді-грудні перейшли на рівневе оцінювання. Другий семестр почали з бального, та це створило чимало проблем. Бо були наміри перейняти традиції початкової школи, але діти вже вчаться на іншому рівні та за іншими правилами, і тепер їм знову треба звикати до нового виду оцінювання. Хоча період адаптації до 5 класу минув ще в першому семестрі. Це важко для дітей у психологічному плані”, – розповіла Ярина Сухецька.

Щоб не завдавати дискомфорту учням, які прийдуть у наступний п’ятий клас, у школі вирішили, що в новому навчальному році у вересні-жовтні буде формувальне оцінювання, а з листопада – поступовий перехід на бальне з поясненнями критеріїв, що означає кожен бал.

І хоча в початковій школі, у 3–4 класах, практикується рівневе оцінювання, у середній школі оцінювання тут проводитиметься тільки формувально та бально.

Формувальне оцінювання в середній школі залишається:

• в оцінюванні творчої роботи, коли, крім оцінки, будуть формувальні фрази чи речення, щоб спонукати дитину до подальшого росту;
• у перевірці домашніх робіт та зошитів;
• на уроках розвитку зв’язного мовлення;
• на уроках варіативної складової;
• на кожному іншому уроці на розсуд вчителя.

“Для дитини важливо щодня бачити реакцію вчителя на її роботу, де й у чому прослідковується прогрес. З цим якраз допомагає формувальне оцінювання. Навіть якщо вчителі ставлять бальну оцінку за переказ, то пояснюють дитині, як дійти до кращого результату”, – каже Ярина Сухецька.

Щоб зрозуміти, які саме інструменти формувального оцінювання використовувати в 5 класах, вчителі працювали з колегами початкової ланки – дивилися, як проводяться ранкові зустрічі, інтегровані уроки, як оцінюються успіхи дітей. Особливу увагу звертали на учнівські портфоліо, які демонструють рівень компетентностей на початок вивчення теми та на її завершення.

Які техніки формувального оцінювання прижилися в “Школі радості”:

• світлофор – учні отримують картки з кольорами світлофора, а вчитель просить показувати карткою зеленого кольору розуміння матеріалу, жовтого – неповне розуміння, червоного – нерозуміння. Після сигналу вчитель з’ясовує, що зрозуміли, а що ні;
• вимірювання температури – учні запитують себе, на скільки вивчили тему й на скільки ще треба вивчити;
• кубики для формувального оцінювання – синій кубик вчитель показує перед уроком, щоб з’ясувати, що учні знають із теми уроку, червоний кубик показує в кінці уроку, щоби підсумувати, чого навчилися. Інструкція з користування кубиками за посиланням;
• емоційні смайлики – діти використовують наліпки на початку та в кінці дня, щоби показати свій настрій та емоції.

Якщо цього замало, Ярина Сухецька радить вчителям, які працюють із 5 класами, збиратися разом та обговорювати досягнення чи виклики щодо оцінювання. Наприклад, інтегрований курс “Мистецтво” читають дві вчительки: образотворчого мистецтва та музичного мистецтва, а оцінку у свідоцтво досягнень треба ставити одну. У Золочівській школі обидва вчителі обговорювали здобутки кожного учня зі своїх предметів та разом виставляли середню оцінку.

“Всі хочуть універсального рецепта до оцінювання учнів НУШ, а його немає. У кожній школі та в кожному класі треба їх шукати самостійно, демонструючи критерії перед виконанням того чи іншого завдання, діагностичної чи контрольної роботи. Закон про освіту дає нам академічну свободу та доброчесність, тожвчителям не треба боятися відповідальності за оцінювання. Треба віднаходити нові підходи до оцінювання та обговорювати їх на засіданнях методичних об’єднань чи педраді, шукати найкраще рішення для своєї школи, пам’ятаючи, звісно, про академічну доброчесність”, – вважає Ярина.

Якщо вчителі-предметники не знають, із чого почати, директорка радить ознайомитися з нормативними документами щодо оцінювання І циклу базової школи, віднайти та обрати онлайн-курси на різноманітних платформах, поцікавитися досвідом колег та пройти додаткове навчання:

• в інститутах післядипломної педагогічної освіти, до речі, у Львівському обласному інституті підготували інструкції до оцінювання учнів 5 та 6 класів із математики та української мови;
• у центрах професійного розвитку педагогічних працівників;
• на сайті “Супервізія в НУШ”, де є поради й вебінари, як оцінювати учнів 5–6 класів вчителям-предметникам;
• на вебінарі від Державної служби якості освіти про освітню програму для 5 класів;
• на онлайн-курсі про сучасні практики оцінювання “Оцінювання без знецінювання”;
• в онлайн-посібнику “30 кроків до нової української школи: навчаємо громадянина”;
• на онлайн-курсі від МОН “НУШ: базова середня освіта”.

Ярина Сухецька певна, що вчителі можуть і самостійно щось створювати, головне не боятися рухатися далі. І додає, що освітянам однаково треба змінюватися, адже не можна вчити нинішніх дітей так, як вчили їхніх батьків.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Фото: Лілія Буяло, ГО “Смарт освіта” та ФБ-сторінка “Школи радості”

Використання текстових матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на джерело. Використання фото та зображень без погодження з редакцією суворо заборонено.