Теми статті: вчителям, директорам, якість освіти
10 Червня 2023
33 044
0
“Певний час деякі люди не вірили, що я можу викладати українську мову дітям, мовляв, він із Луганщини й виріс у російськомовному середовищі. Також дехто дивувався, як я міг готувати учнів до ЗНО, адже мені на той час було 25 років”.
З такими стереотипами на початку своєї вчительської кар’єри зустрівся Артур Пройдаков, учитель української мови та літератури, найкращий учитель за версією премії Global Teacher Prize Ukraine 2021.
Загалом є багато й інших стереотипів про роботу педагогів, як-от несучасні, неефективно проводять уроки й взагалі бояться висловлювати власну думку.
Однак Артур упевнений, що такі уявлення можна змінити й першочергово – власним прикладом та проактивною позицією.
Про те, яка роль педагогів у руйнуванні стереотипів про свою професію, Артур Пройдаков розповів освітянам на магістральному EdCamp в Коломиї та переповів “Новій українській школі”.
У матеріалі читайте:
Далі – пряма мова.
Сучасні педагоги мають багато ролей, серед яких не лише передача знань, а й патріотичне виховання, формування цінностей, м’яких навичок (soft skills), активної громадянської позиції тощо.
Однак не менш важливою зараз для вчителів в Україні є і боротьба зі стереотипами про свій фах, адже вони демотивують та створюють хибні уявлення про більшість педагогів.
Які ж найпопулярніші стереотипи про роботу вчителів:
У мене теж був випадок, пов’язаний зі стереотипом, коли я приїхав із Луганщини на Сумщину викладати українську мову в одній зі шкіл. Спочатку не всі вірили, що я настільки добре знаю українську, щоб її викладати, бо, мовляв, виріс у російськомовному середовищі. А ще, коли я готував 11 клас до ЗНО, батьки просили директора призначити для дітей іншого вчителя – з досвідом, бо ж мені тоді було 25 років.
З одного боку, ці стереотипи створює суспільство, а з іншого – часом і самі вчителі їх підтримують та поширюють. Іноді їм складно повірити у свою важливість, тому й виникають нарікання на те, що роботу не цінують і від них нічого не залежить. Звісно, у такому випадку зі стереотипами буде важче боротися, якщо ми самі ж про них і говоримо.
Також зазначу, що в нашому інфопросторі можна зустріти більше негативних історій про педагогів, ніж позитивних. Останні ніби ховаються в тіні скандалів. Що ж із цим зробити?
Варто більше розповідати про себе та свою працю, але, звісно, у міру, щоби це не був лише піар. У пригоді стануть соцмережі: утілили якусь цікаву та креативну ідею на уроці, поділіться зі своїми підписниками.
Долучайте до дискусій учнів, батьків, колег. Позначайте в коментарях МОН, Службу освітнього омбудсмена, інші освітні органи та конструктивно викладайте свою думку, діліться досвідом. Важлива мова конструктиву, а не хейту.
Додавайте анонси подій у школі, поширюйте важливі думки, долучайтеся до спільноти однодумців, відстежуйте новинки.
Соцмережі зараз – це візитівка вчителів та простір для комунікації. Там можна створювати власний контент, поширювати ідеї для уроків, активностей, проєктів тощо. Можна почати з одного допису на тиждень, для цього потрібно приблизно 15–30 хвилин часу. І далі, якщо процес сподобається, збільшувати частоту появи дописів, фото, відео тощо.
Не варто боятися висвітлювати й своє особисте життя. Нехай вас побачать як різносторонню особистість, яка теж може ходити в театри, кіно, мати хобі, сім’ю, дітей, цікавитись освітніми новаціями.
Адже ще одним зі стереотипів є те, що всі вчителі зашорені, бояться відійти від книжки чи пропустити якусь із вправ на уроках. Ми ж маємо показувати, що педагоги можуть бути різними, і так, ми можемо працювати з іншими сучасними технологіями, вигадувати нестандартні формати роботи, їздити на конференції та обмінюватися досвідом.
Важливо позиціювати себе як успішну людину, яка розвивається в різних сферах.
Співпраця з медіа також може бути корисною не лише для вашого іміджу, а і для репутації школи, співпраці з адміністрацією, батьками, місцевою владою, депутатами тощо.
Кожен виступ, кожне інтерв’ю – це маленька цеглинка в стіну зруйнування стереотипів.
Не варто винятково чекати на запрошення. Можна звернутися самостійно з ініціативою (написати, зателефонувати). Не факт, що це спрацює, звісно. Але варто спробувати.
Навіть якщо ваша школа розташована в маленькому районному центрі, а ви хочете провести якийсь крутий захід (велопробіг, конкурс малюнків, змагання), запросіть туди місцеве медіа. Нехай журналісти побувають на події, пофотографують, візьмуть коментарі, а ширше коло осіб дізнається про життя школи.
Наприклад, запропонувати публікацію, відео, інтерв’ю, подкаст, організацію подій, план уроку тощо.
Коли я працював у Ромнах (Сумщина), у школі ми організовували гумористичний турнір між командами учнів та вчителів. Для цього написали сценарії, запросили журі, провели подію, зняли на відео, написали про це у Facebook і надіслали матеріали в місцеві медіа.
Це вплинуло й на ставлення інших до вчителів, адже ми показали, що можемо бути різними, креативними та не боїмося посміятися із себе. Водночас вийшли на контакт із місцевою владою (запросивши представників у журі) та розповіли про школу ширшій аудиторії.
Школа має бути відкритим простором для батьків. Дуже важливо робити якісь спільні проєкти з батьками. Наприклад, у школі, де я зараз працюю, ми проводимо розмовні клуби для батьків, де вони вивчають та вдосконалюють українську мову. Також можна проводити факультативи, заняття для дорослих та дітей, спортивні чи інтелектуальні змагання.
Шукати нові можливості, нові цікаві проєкти, долучатися до них та сприяти долученню інших, як-от студії онлайн-освіти, ініціативи громадських організацій, освітні проєкти.
Інші поради, які допоможуть руйнувати стереотипи про вчителів:
Якщо забрати всі стереотипи, то сучасний вчитель чи вчителька мають передусім бути зацікавленими в результатах своєї діяльності та любити свою професію.
Крім цього, серед ознак сучасних вчителів є і такі:
Сучасні вчителі можуть бути зацікавленими в спілкуванні поза межами школи, вести соцмережі, висловлювати свою думку, мати проактивну позицію на кількох рівнях.
А для кращої поінформованості щодо освітніх тенденцій, грантів, конкурсів чи просто натхнення й ідей раджу стежити за різними медіа та освітніми інституціями:
Головне – не боятися, а шукати себе й віднаходити власний педагогічний стиль.
Ірина Троян, “Нова українська школа”
Титульне фото: freepik.com
Обговорення